65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3192/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.,
розглянувши справу № 916/3192/25 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Фермерського господарства “Клевер» (67411, Одеська область, Роздільнянський район, с. Новокостянтинівка, код ЄДРПОУ 42912250);
до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) ;
2. Асоціації фермерських господарств “Сім'я» (67322, Одеська область, Березівський район, с. Ставкове, вул. Путінцова, 26, код ЄДРПОУ 20980437);
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
про стягнення 290 864,20 грн
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився, через систему «Електронний суд» 08.10.2025 подав клопотання про проведення судового засідання 09.10.2025 о 11:00 без участі представника позивача (вх. №36679/25 від 08.10.2025);
від відповідача: не з'явився, про дату судового засідання повідомлений належним чином;
від третьої особи: не з'явився, про дату судового засідання повідомлений належним чином.
Фермерське господарство “Клевер» /позивач, ФГ "Клевер"/ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія» /відповідач1, ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія"/ та Асоціації фермерських господарств “Сім'я» /відповідач2, АФГ “Сім'я»/ в якому просить:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія» розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з вирахуванням франшизи у розмірі 19 506,84 грн;
- стягнути з Асоціації фермерських господарств “Сім'я» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 66 022,33грн:
- стягнути з Асоціації фермерських господарств “Сім'я» упущену вигоду у розмірі 205 335,00грн.
В обґрунтування позовних вимог Фермерське господарство “Клевер» посилається на те, що згідно експертного висновку вартість матеріального збитку власника транспортного засобу становить 219 822,13 грн, натомість ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія» відшкодовано частину страхового відшкодування у розмірі 137 293,16 грн. Крім того різницю у розмірі 66 022,33 грн між розміром шкоди та страховою виплатою має відшкодувати Асоціація фермерських господарств “Сім'я» і також сплатити упущену вигоду у розмірі 205 335,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 обрано суддю Степанову Л.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №916/3192/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Судове засідання призначено на "15" вересня 2025 р. на 11:10.
26.08.2025 від ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія» судом отримано відзив на позовну заяву /вх.№26497/25 від 26.08.2025/.
У відзиві відповідач1 зазначає, що враховуючи, що автомобіль винуватця ДТП було застраховано в ПрАТ «УТСК» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 215282786, яким передбачена страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 160 000,00 грн, розмір франшизи 3 200,00 грн, позивач просить стягнути з ПрАТ «УТСК» на свою користь страхове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн. (160 000,00грн. ліміт відповідальності страховика - 3 200,00грн. франшизи = 156 800,00 грн.) Однак, ПрАТ «УТСК» не погоджується з вимогами позивача, враховуючи наступні обставини.
Прямою нормою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 29) визначено, що Страховик сплачує страхове відшкодування з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Крім того, відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідач1 зазначає, що необхідно враховувати, що збитки у вигляді ПДВ виникають виключно при ремонті транспортного засобу у платника зазначеного податку, при ремонті транспортного засобу у особи, яка не є платником цього податку збитки у вигляді ПДВ не виникають, а тому не можуть включатись до складу витрат пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля.
Згідно ремонтної калькуляції № 8443 від 02 листопада 2023 року, яка є невід'ємною частиною висновку № 53/23-Е ціни були відображені з урахуванням 20 % ПДВ. Крім того, в п'ятому абзаці на 21 сторінці Висновку № 53/23-Е експертом прямо зазначено, що при розрахунках в вартість складових враховано 20% ПДВ.
Однак доказів на підтвердження факту оплати проведення ремонту транспортного засобу у платника податку на додану вартість позивачем не було надано.
Більше того, позивачем до позовної заяви надано довідку від ФОП Мкртчян Грігор Аліковича про те, що останній здійснював ремонт пошкодженого автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ФГ «Клевер» з 25 вересня по 28 жовтня 2023 року. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Мкртчян Г.А. не є платником ПДВ, а перебуває на спрощеній системі оподаткування (інформація отримана з відкритих джерел). За таких обставин, позивачем не були понесені витрати на оплату 20 % податку на додану вартість. Отже, сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачу має бути визначена з вирахуванням франшизи, з урахування зносу та без податку на додану вартість.
Окрім того, відповідач1 звертає увагу на те, що у Висновку № 53/23-Е вказано, що зацікавлені особи (ПрАТ «УТСК», ОСОБА_1 , АФГ «Сім'я») на огляд пошкодженого автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , експертом Вітвіцьким І.І. не запрошувались, а сам Висновок 53/23-Е складено 02 листопада 2023 року, вже після того, як автомобіль «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до Довідки ФОП Мкртчян Г.А. було відремонтовано 28 жовтня 2023 року.
Враховуючи, що позивачем не надано до суду рахунків та актів виконаних робіт з СТО на якому проводився ремонт пошкодженого автомобіля, а експертний висновок 53/23-Е від 02.11.2023 року, складено вже після відновлювального ремонту автомобіля, то у відповідача виникають об'єктивні сумніви щодо достовірності проведених експертом розрахунків щодо визначення розміру завданого матеріального збитку.
Відповідач1 вказує, що 13 вересня 2023 року директор ФГ «Клевер» Запорожець Володимир Анатолійович звернувся до ПрАТ «УТСК» із заявою повідомленням про настання страхового випадку на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-215282786.
Виконуючи вимоги ст. 34 Закону № 1961 IV, на замовлення ПрАТ «УТСК» оцінювачем Картавовим Ю.О. 19.09.2023 року проведено огляд пошкодженого автомобіля марки «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якого експертом було складено Протокол огляду пошкодженого транспортного засобу та здійснено фото фіксацію пошкоджених деталей автомобіля. ОСОБА_2 повністю погодився із змістом Протоколу огляду про що свідчить його підпис на протоколі.
06.11.2023 року за результатами проведеного огляду пошкодженого автомобіля, оцінювачем Картавовим Ю.О. складено Звіт № 401.23Е про оцінку автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - Звіт № 401.23Е), відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 140 493,16 грн. (без ПДВ).
Таким чином, як вказує відповідач1, враховуючи положення ст. 12, 30 Закону № 1961 IV, розмір страхового відшкодування за даним випадком було розраховано в наступному порядку: 140 493,16 грн. (вартість матеріально збитку без ПДВ) - 3 200,00 грн. (Франшиза) = 137 293,16 грн. Отже, розмір завданого матеріального збитку який було заподіяно ФГ «Клевер» в результаті пошкодження автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 137 293,16 грн.
28.08.2025 від Асоціації фермерських господарств “Сім'я» судом отримано відзив на позовну заяву /вх.№26744/25 від 28.08.2025/.
У відзиві відповідач2 посилається на те, що Висновок експерта №53/23-Е транспортно-товарознавчого дослідження від 02 листопада 2023 року не є підставою для задоволення вимоги позивача про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), оскільки вказаний висновок не містить посилань на жодні докази нібито понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля, а отже, вказана у цьому Висновку «вартість матеріального збитку» - жодним чином не підтверджує та не може підтверджувати розмір вже понесених (нібито) витрат позивачем на ремонт автомобіля.
Відповідач2 звертає увагу, що позивачем заявлена до стягнення нібито «упущена вигода в розмірі 205 335.00 грн. При цьому вказану суму позивач обчислює шляхом множення кількості днів, протягом яких він нібито не мав можливості отримувати дохід через знаходження автомобіля в ремонті (45 днів), на суму нібито середньоденного прибутку, яку позивач отримував до дати дорожньо-транспортної події, а отже, на його думку мав отримувати й в період після ДТП (4 563.00 грн).
Відповідач2 наголошує на тому, що позивач не довів ані факту нібито неможливості використання автомобіля протягом 45 днів, ані доказів проведення такого ремонту, зокрема - оплати цього ремонту, ані необхідності проведення такого ремонту протягом 45 днів, а наведений позивачем розрахунок «середньоденного прибутку» є повністю та виключно теоретичним, ґрунтується на показниках господарської діяльності позивача за перше півріччя 2023 року. Натомість, за гіпотетично вказаний позивачем період у розмірі « 45 днів» позивачем не надано жодних належних доказів підстав виникнення збитків внаслідок вказаного в позовній заяві ДТП.
01.09.2025 від ФГ “Клевер» судом отримано відповідь на відзив відповідача1 ПрАТ “УТСК» /вх.№26922/25 від 01.09.2025/, в якій позивач наголошує на тому, що Висновок експерта № 53/23-Е від 02 листопада 2023 року оцінки вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , виконаний судовим експертом Вітвіцьким І.І., а саме його резолютивна частини, є зрозумілим: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки VOLVO FX 13.440, державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталось 13.09.2023 року, складає 219 822, 13 грн (двісті дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 13 коп). Даний висновок відповідає вимогам ст. 98 ГПК України, а дослідження виконано з дотриманням вимог «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395.
Позивач вказує, що посилання відповідача1 на те, що позивачем «не були понесені витрати на оплату 20% ПДВ», є безпідставним та не відповідає предмету позову, оскільки позовні вимоги спрямовані не на компенсацію витрат на ремонт, а на відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП.
Позивач звертає увагу, що питання нарахування чи ненарахування ПДВ у даному випадку не має жодного значення, оскільки розмір збитку (219 822,13 грн) уже перевищує страхову суму за полісом. Відтак страхове відшкодування здійснюється виключно в межах страхового полісу, а саме у розмірі 156 800,00 грн, і не може бути зменшене додатково через аргументи про «непонесення витрат на ПДВ».
Позивач також зауважує, що відповідач1 не проаналізував належним чином висновок експерта, в якому чітко вказано, що дослідження пошкодженого автомобіля VOLVO FX 13.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проводилось об 10 годині, « 22» вересня 2023 року, тобто до ремонту. Очевидно, що складання висновку експерта займає певний проміжок часу. Так, 22 вересня 2023 було проведено огляд транспортного засобу, здійснено фотографування, заміри та інші необхідні дії для збирання вихідних даних, на підставі яких у подальшому складається висновок. Після огляду та фіксації усіх необхідних відомостей розпочинається безпосередній процес оформлення висновку, який може тривати певний час. У зв'язку з цим автомобіль не повинен перебувати в експерта до моменту складання висновку, оскільки всі необхідні відомості для складання висновку вже зібрані. Це жодним чином не впливає на достовірність та об'єктивність висновку експерта, в зв'язку з чим позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими.
При цьому, висновок експерта № 53/23-Е від 02 листопада 2023 року оцінки вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , виконаний судовим експертом Вітвіцьким І.І., об'єктивно визначає ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу, є повним, чітким, послідовним, не містить розбіжностей, проведений за точною ідентифікацією автомобіля позивача, узгоджується з іншими матеріалами справи, складений судовим експертом згідно з вимогами ст.106 ЦПК України, містить попередження експерта про кримінальну відповідальність та відповідає вимогам чинного законодавства.
11.09.2025 від ФГ “Клевер» судом отримано відповідь на відзив відповідача2 Асоціації фермерських господарств “Сім'я» /вх.№28251/25 від 11.09.2025/, в якій позивач вказує, що відповідач2 помилково приходить до висновку визначати розмір майнової шкоди спричиненої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіля через вартість відновлювального ремонту, оскільки в даному випадку розмір майнової шкоди повинен вираховуватися із суми, що є вартістю матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу, оскільки відшкодуванню у даному випадку підлягає саме різниця між отриманим позивачем страховим відшкодуванням та завданою матеріальною шкодою, а не відновлювальним ремонтом.
У позовній заяві чітко зазначалося, що ФГ «Клевер» здійснює господарську діяльність, пов'язану з наданням транспортних послуг. На підтвердження цього факту були подані належні докази. Надання таких послуг позивачем мало систематичний і постійний характер, що прямо підтверджується наявними у справі доказами. Водночас, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу та необхідністю його ремонту, можливість надавати відповідні послуги була тимчасово втрачена, що призвело до ненадходження доходу. В іншому випадку, за умови відсутності пошкодження транспортного засобу, відповідні доходи отримувались би у звичайному порядку, що і становить упущену вигоду.
З огляду на викладене, на думку позивача, доводи відповідача2 про недоведеність упущеної вигоди є безпідставними. Позивач належними та допустимими доказами підтвердив, що неотриманий дохід не є абстрактним припущенням, а реальним наслідком протиправних дій відповідача2. Договори та акти наданих послуг, податкові декларації, надані до матеріалів справи, свідчать про систематичне отримання позивачем доходу від здійснення транспортних перевезень. Саме такий дохід перебував у межах очікувань на момент укладення зобов'язань та був реалістично прогнозованим. Його втрата є прямим і передбачуваним наслідком порушення з боку відповідача2.
Таким чином, як зазнчає позивач, упущена вигода позивача має чітке документальне підтвердження та підлягає відшкодуванню, а наведена відповідачем2 обставина жодним чином не спростовує доводи позивача про неможливість надання ним послуг з перевезення внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП, яке відбулось 13.09.2023 року.
В судовому засіданні від 15.09.2025 було оголошено перерву на 16.10.2025 о 11:00.
В судовому засіданні від 16.10.2025 було оголошено перерву на 13.11.2025 о 12:00.
Розпорядженням Керівника апарату суду від 23.10.2025 №200 відповідно до ст. 15 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», п. 9 ст. 32 ГПК України, у зв'язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 21.10.2025 №2163/0/15-25 “Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку», на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків, визначених ГПК України, відповідно до п. 2.3.44. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3192/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 визначено суддю Петренко Н.Д.
Ухвалою суду від 27.10.2025 прийнято до провадження судді Петренко Н.Д. справу №916/3192/24 та призначено судове засідання на "18" листопада 2025 р. на12:00.
18.11.2025 учасники справи № 916/3192/25 до зали судового засідання не з'явились; про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на "10" грудня 2025 р. на 12:30 год.
10.12.2025 судом від відповідача2 отримано додаткові пояснення по справі /вх.№39577/25 від 10.12.2025/.
В додаткових поясненнях відповідач2 зазначає, що позивачем заявлена до стягнення нібито «упущена вигода в розмірі 205 335.00 гривень» [аркуш позову 9, абзаци 3 та 4]. Вказану суму позивач обчислює шляхом множення кількості днів, протягом яких він нібито не мав можливості отримувати дохід через знаходження Автомобіля в ремонті (45 днів), на суму нібито середньоденного прибутку, яку позивач отримував до дати дорожньо-транспортної події, а отже, на його думку мав отримувати й в період після ДТП (4 563.00 грн).
При цьому, позивач взагалі не вказав, за який саме період (з якої дати починає обраховуватися та у яку дату завершується) ним заявлена вимога про стягнення упущеної вигоди, є лише посилання на кількість днів, а саме - 45 днів [аркуш позову 8, абзац 4 знизу].
За логікою позовної заяви, мова йде про період після настання дорожньо-транспортної пригоди, що сталася після 13 вересня 2023 року. Водночас, позивачем не надано до матеріалів справи жодного документу, що може підтвердити нібито упущену ним вигоду за період господарської діяльності після вказаної дати. Натомість, надані позивачем акти надання послуг датовані календарним періодом з січня 2023 року по липень 2023 року та підтверджують надання позивачем послуг у цей період, а отже - не мають жодного відношення до предмету доказування у справі.
Позивачем не надано до матеріалів справи жодної Заявки щодо погодженого сторонами до перевезення вантажу за період після 13.09.2023р. до наданих позивачем договорів перевезення. Надані докази не містять даних, що входять до предмету доказування, а саме, щодо періоду господарської діяльності позивача після дати ДТП (13.09.2023р.).
В судовому засіданні 10.12.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача2 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Представник відповідача1 до судового засідання не з'явився
В судовому засіданні 10.12.2025 судом здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що скорочене судове рішення буде оголошено 16.12.2025 о 12:50.
16.12.2025 від відповідача2 судом отримано клопотання про стягнення судових витрат /вх.№40252/25 від 16.12.2025/.
16.12.2025 в порядку ч. 4 ст. 240 ГПК України судом підписано скорочене рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, вересня 2023 року, приблизно о 12 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «Вепаїи» номерний знак НОМЕР_3 , належність АФГ «Сім'я», в м. Чорноморськ, Одеської область, на вул. Транспортна, 44, в порушення вимог п. 10.10 Правил дорожнього руху (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, далі - Правила), рухаючись заднім ходом не впевнився, що це буде безпечно, не звернувся до сторонніх осіб по допомогу, скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ФГ «Клевер». У наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 13 жовтня 2023 року, що набрала законної сили, по справі № 501/3900/23, ОСОБА_1 визнано таким, що вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
З довідки від 31.01.2024, вих.№1, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в АФГ «Сім'я» на посаді водій автотранспорту з 01.03.2023 згідно з наказом №3 від 28.02.2023.
На момент скоєння ДТП, згідно Полісу № 215282786 страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів забезпечувальним транспортним засобом був транспортний засіб марки MAN TGX 18.440 д/н НОМЕР_2 , власник якого є АФГ «Сім'я». Так, Страхова сума за одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становила 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень 00 коп., а за шкоду заподіяну майну 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 коп., розмір франшизи становить 3 200,00 (три тисячі двісті) гривень 00 коп.
22 вересня 2023 року керівник ФГ «Клевер» Запорожець Володимир Анатолійович звернувся до судового експерта Вітвіцького Ігоря Івановича з проханням провести експертне автотоварознавче дослідження автомобіля Volvo FH 13.440, номерний знак НОМЕР_1 .
2 листопада 2023 року було складено Висновок експерта № 53/23-Е транспортно- товарознавчого дослідження автомобіля Volvo FH 13.440, номерний знак НОМЕР_1 , в якому встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volvo FH 13.440, номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 13.09.2023 року, складає 219 822, 13 грн. За складання цього висновку ФГ «Клевер» було сплачено 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 417 від 22.09.2023 року.
Під час досудового врегулювання спору з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з боку останнього було заведена страхова справа № 1350-23.
Судом досліджено Звіт №401.23Е про оцінку автомобіля Volvo FH 13.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складений 06.11.2023 ПП «Експерт-Сервіс-Альфа», згідно з яким вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volvo FH 13.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в ДТП 19.09.2023, станом на момент ДТП без ПДВ, становить 140 493,16 грн.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування сума до виплати складає 137 293,16 грн.
На момент подання даної позовної заяви від ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» було виплачено частину страхового відшкодування у розмірі 137 293,16 грн. (сто тридцять сім двісті дев'яносто три гривні 16 коп.), отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), з вирахуванням франшизи становить 19 506, 84 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 84 коп.).
Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яку має заплатити ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», становить 66 022,33 (шістдесят шість тисяч двадцять дві гривні 33 коп.) грн.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення: з Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія» - розміру страхової виплати (страхового відшкодування) з вирахуванням франшизи у розмірі 19 506,84 грн; з Асоціації фермерських господарств “Сім'я» - різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 66 022,33 грн та упущену вигоду у розмірі 205 335,00 грн.
Під час розгляду справи в Іллічівському міському суді Одеської області представник ОСОБА_1 надав довідку про його працевлаштування на посаді водія у АФГ «Сім'я» з 01 березня 2023 року, тобто на момент настання ДТП він був працевлаштований водієм та виконував свої трудові обов'язки.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відпоідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Суд зазначає, що покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.
Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічний висновок сформовано у постанові Верховним Судом України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18)).
Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Згідно п 56. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Таким чином, при відшкодуванні шкоди страхова компанія повинна відшкодувати збиток, який повинен бути розрахований у відповідності до положень Закону України «Про обов'язкове страхування….». Якщо ці розрахунки повністю не покривають відновлювальний ремонт, то різницю повинен відшкодувати винуватець.
Вказаний висновок походить з постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц де судді вказали про те, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди на винуватця, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність буде суперечити інституту страхування відповідальності, а тому треба розбиратися за яку суму відповідає страхова, а за яку винуватець (страхова не платить знос, франшизу, ПДВ). До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 369/11812/18 від 11.11.2020 року; № 753/10416/17 від 05.11.2020 року; № 299/3583/15-ц від 04.11.2020 року; № 755/7666/19 від 15.10.2020 року; № 131/709/18 від 30.09.2020 року; № 583/3159/18 від 23.07.2020 року; № 525/1592/18 від 14.07.2020 року; № 200/12295/17 від 30.06.2020 року; № 361/10096/14-ц від 17.06.2020 року; № 201/12712/16-ц від 20.05.2020 року; № 756/2632/17 від 22.04.2020 року; № 447/819/16-ц від 08.04.2020 року; № 643/2224/17 від 18.03.2020 року; № 761/2941/17 від 10.03.2020 року; № 450/446/16-ц від 04.03.2020 року; № 755/5374/18 від 21.02.2020 року; № 648/4308/16-ц від 17.02.2020 року; № 916/2554/17 від 17.01.2020 року.
В ході судового розгляду справи судом достеменно встановлено, що внаслідок винних дій відповідача2 позивач зазнав матеріальної шкоди у вигляді пошкодження належного йому транспортного засобу. При цьому відповідачем1 як страховиком відповідно до умов договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було перераховано позивачу страхове відшкодування, розраховане на підставі складеного 06.11.2023 ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» Звіту №401.23Е про оцінку автомобіля Volvo FH 13.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з яким вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volvo FH 13.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в ДТП 19.09.2023, станом на момент ДТП без ПДВ, становить 140 493,16 грн.
Позивач, не погодившись з вищевказаною сумою, подав суду Висновок експерта № 53/23-Е транспортно- товарознавчого дослідження автомобіля Volvo FH 13.440, номерний знак НОМЕР_1 , в якому встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volvo FH 13.440, номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 13.09.2023 року, складає 219 822, 13 грн.
Таким чином, судом встановлено, що в справі наявні два висновки спеціалістів, як на замовлення позивача, так і на замовлення страхової компанії, в яких розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу має суттєві розбіжності. При цьому ані стороною позивача, ані стороною відповідача клопотання про призначення судової експертизи з цього приводу не заявлялось.
Суд зауважує, що звертаючись до суду з позовними вимогами позивачем окрім, Висновку експерта №53/23-Е від 02.11.2023 щодо розміру матеріальної шкоди, на підтвердження понесених витрат на відновлювальний ремонт, а також щодо обставин знаходження автомобіля на СТО після ДТП протягом 45 днів інших належних та допустимих в сенсі ст. ст. 76, 77 ГПК України доказів не надано.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ. Висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловлені у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 910/9396/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72730786), у пунктах 4.36- 4.37 постанови від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75174601).
Таким чином, суд дійшов висновку про недостатність поданих позивачем доказів до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог та спростування доводів відповідачів.
Згідно з ст. 73, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.
Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-251 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Фермерського господарства “Клевер» до Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія» та Асоціації фермерських господарств “Сім'я», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ОСОБА_1 про стягнення 290 864,20 грн - відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати зі сплати судового збору у справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 26 грудня 2025 р.
Суддя Н.Д. Петренко