Справа № 127/38011/25
Провадження № 2-а/127/382/25
17 грудня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Врублевської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся із позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 7850 від 16.09.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , до позивача застосовано адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
В оскаржуваній постанові № 7850 від 16.09.2025 року, зазначено, що позивач не пройшов повторний медичний огляд до 05.06.2025 року з метою визначення придатності до військової служби.
З оскаржуваною постановою позивач повністю не погоджується, оскільки вважає її такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, адже не було враховано перебування позивача на тривалому лікуванні, копію постанови відповідачем позивачу не було направлено, про притягнення позивача до відповідальності відповідачем не повідомлялось.
З оскаржуваною постановою позивач фактично ознайомився 31.10.2025 року, коли копію постанови було йому надано Хмільницьким відділом ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області у відповідь на заяву про надання дозволу на ознайомлення з матеріалами справи.
Оскаржувану постанову було винесено 16.09.2025 року, проте її копію позивачу вручено не було, що є порушенням строків, вказаних у ч. 1 ст. 285 КУпАП. При цьому, докази направлення та вручення оскаржуваної постанови відсутні.
Допущене порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності та неповідомлення про накладений штраф призвело до стягнення штрафу виконавчою службою на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у подвоєній сумі, тобто 34000,00 грн.
Також позивач у позові зазначає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, він скористався правом на надання пояснень. Ним було зазначено, що ВЛК не пройдено у зв'язку з тим, що він хворів, а через непоінформування працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 про можливість подання копій медичних документів, відповідачем винесено оскаржувану постанову без з'ясування всіх обставин справи.
Згідно з відомостями військово-облікового документу Резерв+, у позивача наявна чинна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач стверджує, що непроходження ним ВЛК не було умисним, а зумовлене фізичною необхідністю відвідування закладу охорони здоров'я у зв'язку із безперервністю лікування.
Тому, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постанову № 7850 від 16.09.2025 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.12.2025 року справу було прийнято до розгляду, відкрито провадження та роз'яснено, що відповідач має право подати суду відзив на позовну заяву.
На виконання вимог ухвали суду, представником відповідача було надіслано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами та правовими підставами, а також вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
У відзиві представник відповідача зазначив, що 02.09.2025 року командиром взводу ІНФОРМАЦІЯ_3 - лейтенантом ОСОБА_3 , уповноваженим складати протокол про адміністративне правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1169 від 25.12.2024 року, відносно ОСОБА_1 було складено протокол №5311 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП (відповідно до законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається із вказаного протоколу, ОСОБА_1 , будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 року (в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025 року) в частині обов'язку до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
ОСОБА_1 в протоколі надав свої письмові пояснення, згідно з якими він не пройшов ВЛК, так як був хворий. Зауважень до протоколу не надійшло.
16.09.2025 року постановою №7850, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. На момент розгляду справи від ОСОБА_1 жодних клопотань про відкладення розгляду справи до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходило, про дату та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується підписом в протоколі, просив справу розглянути без його участі.
Оскаржувану постанову позивачу направлено поштою 18.09.2025 року за адресою, визначеною в електронному додатку Резерв+ та підтверджується чеком поштового оператора та конвертом.
Відповідно до облікової картки, 26.11.2002 року ОСОБА_1 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій наявна відмітка про те, що він згідно з ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.03.2023 року непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час по гр. ІІ.
Наказ Міністерства оборони від 20.12.2017 року №684, яким було затверджено Перелік випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних, втратив чинність від 29.08.2024 року на підставі Наказу Міністерства оборони №509 від 25.07.2024 року.
04.05.2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 року №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Як стверджує представник відповідача, посилаючись на п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3621-ІХ, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час до 04.05.2024 року та який не виключений з військового обліку, був зобов'язаний до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Представник відповідача вважає, що позивачем не надано доказів вжиття заходів задля отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходження такого огляду до 05.06.2025 року.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду в період з 04.05.2024 року до 05.06.2025 року і пройшов медичний огляд до 05.06.2025 року, позивачем не надано та ця обставина не заперечується.
Представник відповідача вважає, що позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Представником позивача була подана заява про проведення судового засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі, у якій вона зазначила, що позов підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте у відзиві на позовну заяву зазначив, що він не має змоги з'явитися в судове засідання через завантаженість, тому просив проводити розгляд справи без представника ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи та надані в їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є військовозобов'язаною особою, згідно з його військово-обліковим документом (Резерв+) та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З військово-облікового документу (Резерв+) ОСОБА_1 та з облікової картки вбачається, що ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 26.11.2002 року. При цьому, ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до завершення мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XIІ від 21.10.1993 року.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
07.03.2023 року Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 був визнаний непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час по гр. ІІ.
Відповідно до п. 3.2, 3.8 Глави 3 Розділу ІІ Положення про військо-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом МОУ 14.08.2008 року за №402, повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП в мирний час та один раз на рік під час дії правового режиму воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території ряду областей України, зокрема і на території Вінницької області.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абз. 2, 4 ст. 69 постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з вимогами п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. З 1 березня 2025 року в Україні внесені зміни до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України (ЗСУ). Відповідний наказ Міністерства оборони України № 4 від 03.01.2025 року затверджує новий порядок проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) для військовозобов'язаних та призовників. Цим нормативним актом передбачено, що з 1 березня 2025 року направлення на медичний огляд військовозобов'язаних до ВЛК буде здійснюватися виключно за рішенням керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), а також начальників центрів рекрутингу ЗСУ.
Відповідно до п 63. Постанови КМУ № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби.
Військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 1.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 5.01.2024 року за №36/41381.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ наведеної вище Інструкції протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Суду стороною відповідача, на виконання вимог ст. 77 КАС України, не надано доказів на підтвердження обставин щодо наявності повноважень складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП у командира взводу охорони відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 - лейтенанта ОСОБА_3 , що ставить під сумнів як легітимність особи на складання такого протоколу, та як наслідок - легітимність самого протоколу №5311 від 02.09.2025 року про адміністративне правопорушення на підставі якого було винесено оскаржувану постанову відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, слід зазначити, що копії протоколів про адміністративне правопорушення №5311 від 02.09.2025 року, долучена позивачем до позовної заяви та долучена представником відповідача до відзиву на позовну заяву різні за змістом, зокрема в графі «заяви, клопотання» копії вказаного протоколу, долученого позивачем (т.б. врученої позивачу після завершення його складання) не міститься будь-яких записів, в той час як в цій же графі копії вказаного протоколу, долученого представником відповідача до відзиву на позов, міститься текст: - «Під час складання протоколу, заяв і зауважень не надійшло. Прошу розглянути протокол без моєї участі», що свідчить про те, що позивачу було вручено копію не повністю заповненого протоколу, а також ставить під сумнів факт згоди позивача на розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі (а.с. 12-13, 49-50).
З огляду на викладене вище, протокол №5311 від 02.09.2025 року про адміністративне правопорушення не може вважатися належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки викликає сумніви у достовірності зазначених у ньому відомостей.
За змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
Відповідач діяв не на підставі закону, оскаржувана постанова незаконна і має бути скасована, а провадження закрите. Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, їх необхідно задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 484,480 грн., що підтверджено документально.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 58, 62, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», п. 63, 74 Постанови КМУ № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», ст.ст. 7-9, 38, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 280, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 4, 8, 9, 11, 72-77, 90, 121, 122, 139, 241-246, 250, 255, 286, 268-272, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постанову № 7850 від 16.09.2025 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складений 29.12.2025 року.
Суддя: