Справа 127/40376/25
Провадження 1-кс/127/15492/25
25 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12025020130000335 внесеного до ЄРДР 24.08.2025, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Володимир-Волинський, Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4,6 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 129, ч.ч. 2,3 ст. 301 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що на розгляді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025020130000335 внесеному до ЄРДР 24.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4,6 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 129, ч.ч. 2,3 ст. 301 КК України.
Підготовче судове засідання суддею Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області призначено поза межами строку дії ухвали про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме після 25.12.2025, тому відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В ході судового розгляду з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел на вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, достовірно знаючи, що його онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою особою та не досягла чотирнадцятирічного віку, вчинив стосовно неї злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи за наступних обставин.
На початку 2024 року, більш точні час та дата органом досудового розслідування не встановлені, перебуваючи із малолітньою онукою ОСОБА_6 в одній із кімнат будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_4 , який достовірно знав і усвідомлював, що ОСОБА_6 є малолітньою особою, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення стосовно онуки дій сексуального характеру.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи вік ОСОБА_6 , вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення до себе, як до близької особи - дідуся, яка була об'єктом його сексуальних посягань, використовуючи сприятливі умови, а саме факт регулярного спілкування, користуючись відсутністю інших осіб, залишаючись на самоті в одній із кімнат вищезазначеного будинку, діючи умисно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загально прийнятим моральним принципам, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012, та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді впливу на нормальний моральний та фізичний розвиток дитини, а також формування у неї аморальних поглядів, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, з метою збудження у малолітньої статевого інстинкту, продовжуючи перебувати в одній із кімнат будинку за вище зазначеною адресою, на початку 2024 року, точного часу та дати органом досудового розслідування не встановлено, будучи оголеним, лежачи на дивані посадив поверх себе ОСОБА_6 в ділянку своїх статевих органів. Надалі ОСОБА_4 , тримаючи за сідниці потерпілу, здійснював рухи її тіла вперед - назад, а також вказав їй підійматись та опускатись, сидячи поверх нього, чим вчинив дії, пов'язані з імітацією статевого акту, під час чого торкався до статевих органів малолітньої.
Діючи на доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_4 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло ОСОБА_6 з використанням геніталій, тобто зґвалтував потерпілу.
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 2024 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення стосовно онуки ОСОБА_6 дій сексуального характеру.
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , користуючись відсутністю інших осіб, залишаючись на самоті з малолітньою ОСОБА_6 за вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, використовуючи при цьому її вік, вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення до себе, як до близької особи (дідуся), розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загально прийнятим моральним принципам, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді впливу на нормальний моральний та фізичний розвиток дитини, а також формування у неї аморальних поглядів, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, з метою збудження у малолітньої статевого інстинкту, продовжуючи перебувати в одній із кімнат будинку за вище зазначеною адресою, протягом 2024 року, точного часу та дати органом досудового розслідування не встановлено, будучи оголеним, лежачи на дивані посадив поверх себе ОСОБА_6 в ділянку своїх статевих органів. Надалі ОСОБА_4 , тримаючи за сідниці потерпілу, здійснював рухи її тіла вперед - назад, а також вказав їй підійматись та опускатись, сидячи поверх нього, чим вчинив дії, пов'язані з імітацією статевого акту, під час чого торкався до статевих органів малолітньої.
Діючи на доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_4 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло ОСОБА_6 з використанням геніталій, а також дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло останньої з використанням пальців, тобто зґвалтував потерпілу.
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у проміжок часу з початку 2024 року до липня 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне розповсюдження серед осіб малолітнього віку творів та зображень порнографічного характеру, у тому числі відеопродукції порнографічного характеру за участю осіб чоловічої та жіночої статі, шляхом її демонстрації малолітній ОСОБА_6 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , в порушення ст. ст. 1, 2 Міжнародної конвенції про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними, укладеної в Женеві 12.09.1923 року, розуміючи, що його дії посягають на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків та знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями, а також завдають шкоди моральному вихованню малолітньої, що призводить до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми, спонукаючи негідні інстинкти, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення шкоди морального розвитку малолітньої та сформування аморальних поглядів у неї, всупереч моральним засадам суспільства, в частині розповсюдження інформації про статеве життя, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є малолітньою, усвідомлюючи порнографічний зміст зображень та відтворюваного відео та розуміючи, що такі зображення є неприйнятними для розповсюдження з точки зору суспільної моралі, перебуваючи в одній із кімнат житлового будинку за вищевказаною адресою, на екрані свого мобільного телефону марки «Oscal» моделі «S80», використовуючи доступ до Всесвітньої мережі Інтернет систематично відтворював малолітній ОСОБА_6 відеоролики порнографічного характеру на порно-сайтах за посиланнями «sexy.huyamba», «pornhub.com», «ua.xxxi.porn», «faphouse.com» та «uk.faperoni.com», які відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/102-25/24711-МЗ від 24.11.2025 відносяться до порнографії, та сприяв їх перегляду останньою, таким чином розповсюдив твори порнографічного характеру серед неповнолітніх.
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у проміжок часу з початку 2024 року до липня 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на вчинення розпусних дій стосовно малолітньої.
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, спрямовуючи свої протиправні дії на розбещення малолітньої особи, перебуваючи за вищевказаною адресою спільно із малолітньою ОСОБА_6 , ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, використовуючи при цьому її вік, вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення до себе, як до близького родича - дідуся, всупереч ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність від 07.09.2005, яка набула чинності 01.07.2006, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, використовуючи довірливе ставлення до себе, і розуміючи, що остання в силу свого віку не має відповідних знань щодо статевих зносин, не може правильно сприймати та розуміти їх моральне та соціальне значення, правові наслідки, з метою розбещення і задовольняючи власні статеві потреби, а також бажаючи викликати у малолітньої збудження статевого інстинкту, спричиняючи шкоду моральному і фізичному становленню малолітньої ОСОБА_6 , при цьому роздягнувши її, демонстрував їй свій статевий орган, за допомогою свого мобільного телефону марки «Oscal» моделі «S80» систематично демонстрував малолітній потерпілій ОСОБА_6 розміщені у Всесвітній мережі Інтернет порно-сайти за посиланнями «sexy.huyamba», «pornhub.com», «ua.xxxi.porn», «faphouse.com» та «uk.faperoni.com», на яких зображені фото, відеопродукція, твори та зображення порнографічного характеру, вчинивши інтелектуальне та фізичне розбещення малолітньої потерпілої ОСОБА_6 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання свого брата - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , у проміжок часу з 15 по 17 березня 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на задоволення власної статевої пристрасті, шляхом вчинення відносно ОСОБА_6 дій сексуального характеру.
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 залишаючись на самоті з малолітньою ОСОБА_6 у присутності малолітньої ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, використовуючи при цьому вік ОСОБА_6 , вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення до себе, як до близького родича (дідуся), розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загально прийнятим моральним принципам, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді впливу на нормальний моральний та фізичний розвиток дитини, а також формування у неї аморальних поглядів, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, продовжуючи перебувати в одній із кімнат будинку за вище зазначеною адресою, у проміжок часу з 15 по 17 березня 2025 року, точного часу та дати органом досудового розслідування не встановлено, з метою задоволення статевої пристрасті вчинив відносно ОСОБА_6 дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій, а також дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло останньої з використанням пальців, тобто зґвалтував потерпілу, що відбувалось в присутності малолітньої ОСОБА_7 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання свого брата - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , у проміжок часу з 15 по 17 березня 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_7 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, спрямовуючи свої протиправні дії на розбещення малолітньої особи, перебуваючи за вищевказаною адресою спільно із малолітньою ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, всупереч ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність від 07.09.2005, яка набула чинності 01.07.2006, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, використовуючи довірливе ставлення до себе, і розуміючи, що остання в силу свого віку не має відповідних знань щодо статевих зносин, не може правильно сприймати та розуміти їх моральне та соціальне значення, правові наслідки, з метою розбещення і задовольняючи власні статеві збочення, а також бажаючи викликати у малолітньої збудження статевого інстинкту, спричиняючи шкоду моральному і фізичному становленню малолітньої ОСОБА_7 , в присутності останньої, вчинив відносно ОСОБА_6 дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій, а також дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло останньої з використанням пальців, тим самим вчиняючи фізичне розбещення малолітньої потерпілої ОСОБА_7 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання свого брата - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , у проміжок часу з 15 по 17 березня 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 , який достовірно знав і усвідомлював, що ОСОБА_7 є малолітньою особою, з метою задоволення власної статевої пристрасті, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення відносно останньої дій сексуального характеру в присутності малолітньої ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи вік ОСОБА_7 , яка була об'єктом його сексуальних посягань, вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення до себе, як до близької особи (родича), використовуючи сприятливі умови, залишаючись на самоті з малолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в одній із кімнат вищезазначеного будинку, діючи умисно, повторно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загально прийнятим моральним принципам, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді впливу на нормальний моральний та фізичний розвиток дитини, а також формування у неї аморальних поглядів, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, з метою збудження у малолітньої статевого інстинкту, продовжуючи перебувати в одній із кімнат будинку за вище зазначеною адресою, у проміжок часу з 15 по 17 березня 2025 року, точного часу та дати органом досудового розслідування не встановлено, розвернув малолітню ОСОБА_7 спиною до себе, нахиливши її вперед встав позаду неї впритул, та почав тертись об неї власними оголеними геніталіями, чим вчинив дії, пов'язані з імітацією статевого акту, під час чого торкався до статевих органів малолітньої.
Діючи на доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_4 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло ОСОБА_7 з використанням геніталій, а також дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло останньої з використанням пальців, тобто зґвалтував потерпілу, в присутності малолітньої ОСОБА_6 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання свого брата - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , у проміжок часу з 15 по 17 березня 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на вчинення розпусних дій щодо ОСОБА_6 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, спрямовуючи свої протиправні дії на розбещення малолітньої особи, перебуваючи за вищевказаною адресою спільно із малолітньою ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства, принципи статевої моралі в суспільстві, використовуючи при цьому її вік, вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення останньої до себе, як до близького родича (дідуся), всупереч ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність від 07.09.2005, яка набула чинності 01.07.2006, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, використовуючи довірливе ставлення до себе, і розуміючи, що остання в силу свого віку не має відповідних знань щодо статевих зносин, не може правильно сприймати та розуміти їх моральне та соціальне значення, правові наслідки, з метою розбещення і задовольняючи власні статеві збочення, а також бажаючи викликати у малолітньої збудження статевого інстинкту, спричиняючи шкоду моральному і фізичному становленню малолітньої ОСОБА_6 , в присутності останньої, вчинив відносно ОСОБА_7 дії сексуального характеру, пов'язані із імітацією статевого акту з ОСОБА_7 , оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій, а також дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло останньої з використанням пальців, тим самим вчиняючи фізичне розбещення малолітньої потерпілої ОСОБА_6 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання його доньки - ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , у липні 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне розповсюдження серед осіб малолітнього віку творів та зображень порнографічного характеру, у тому числі відеопродукції порнографічного характеру за участю осіб чоловічої та жіночої статі, шляхом її демонстрації малолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , в порушення ст. ст. 1, 2 Міжнародної конвенції про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними, укладеної в Женеві 12.09.1923 року, розуміючи, що його дії посягають на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків та знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями, а також завдають шкоди моральному вихованню малолітнього, що призводить до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми, спонукаючи негідні інстинкти, діючи умисно, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення шкоди моральному розвитку малолітньої та сформування аморальних поглядів у неї, всупереч моральним засадам суспільства, в частині розповсюдження інформації про статеве життя, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є малолітніми, усвідомлюючи порнографічний зміст зображень та відтворюваного відео та розуміючи, що такі зображення є неприйнятними для розповсюдження з точки зору суспільної моралі, в липні 2025 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в одній із кімнат житлового будинку, за вищевказаною адресою, на екрані свого мобільного телефону марки «Oscal» моделі «S80» використовуючи доступ до Всесвітньої мережі Інтернет відтворював відеоролики порнографічного характеру на порно-сайтах за посиланнями «sexy.huyamba» та «pornhub.com», які відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/102-25/24711-МЗ від 24.11.2025 відносяться до порнографії, малолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , сприяв їх перегляду останніми, таким чином розповсюдив твори порнографічного характеру серед неповнолітніх.
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання його доньки - ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , у липні 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_6 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, спрямовуючи свої протиправні дії на розбещення малолітньої особи, перебуваючи за вищевказаною адресою, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, використовуючи при цьому її вік, вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення до себе, як до близького родича (дідуся), всупереч ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність від 07.09.2005, яка набула чинності 01.07.2006, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, використовуючи довірливе ставлення до себе, і розуміючи, що остання в силу свого віку недостатньо проінформована про статеві відносини, не може правильно сприймати та розуміти їх моральне та соціальне значення, правові наслідки, з метою розбещення і задовольняючи власні статеві збочення, а також бажаючи викликати у малолітньої збудження статевого інстинкту, спричиняючи шкоду моральному і фізичному становленню малолітньої ОСОБА_6 , за допомогою свого мобільного телефону марки «Oscal» моделі «S80» демонстрував у Всесвітній мережі Інтернет порно-сайти за посиланнями «sexy.huyamba» та «pornhub.com», на яких розміщувалась відеопродукція та твори порнографічного характеру, вчинивши інтелектуальне та фізичне розбещення малолітньої потерпілої ОСОБА_6 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання його доньки - ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , у липні 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_7 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, спрямовуючи свої протиправні дії на розбещення малолітньої особи, перебуваючи за вищевказаною адресою, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, використовуючи при цьому її вік, вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення до себе, як до близької особи (родича), всупереч ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність від 07.09.2005, яка набула чинності 01.07.2006, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, використовуючи довірливе ставлення до себе, і розуміючи, що остання в силу свого віку недостатньо проінформована про статеві відносини, не може правильно сприймати та розуміти їх моральне та соціальне значення, правові наслідки, з метою розбещення і задовольняючи власні статеві збочення, а також бажаючи викликати у малолітньої збудження статевого інстинкту, спричиняючи шкоду моральному і фізичному становленню малолітньої ОСОБА_7 , за допомогою свого мобільного телефону марки «Oscal» моделі «S80» демонстрував у Всесвітній мережі Інтернет порно-сайти за посиланнями «sexy.huyamba» та «pornhub.com», на яких розміщувалась відеопродукція та твори порнографічного характеру, вчинивши інтелектуальне та фізичне розбещення малолітньої потерпілої ОСОБА_7 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання його доньки - ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , у липні 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на задоволення власної статевої пристрасті, шляхом вчинення відносно ОСОБА_6 дій сексуального характеру.
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , залишаючись на самоті з малолітньою ОСОБА_6 у присутності малолітньої ОСОБА_7 , за вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, використовуючи при цьому вік ОСОБА_6 , вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення до себе, як до близького родича (дідуся), розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загально прийнятим моральним принципам, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді впливу на нормальний моральний та фізичний розвиток дитини, а також формування у неї аморальних поглядів, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, продовжуючи перебувати в одній із кімнат будинку за вище зазначеною адресою, у липні 2025 року, точного часу та дати органом досудового розслідування не встановлено, з метою задоволення статевої пристрасті вчинив відносно ОСОБА_6 дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій, тобто зґвалтував потерпілу, що відбувалось в присутності малолітньої ОСОБА_7 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання його доньки - ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , у липні 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_7 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, спрямовуючи свої протиправні дії на розбещення малолітньої особи, перебуваючи за вищевказаною адресою спільно із малолітньою ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, всупереч ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність від 07.09.2005, яка набула чинності 01.07.2006, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, використовуючи довірливе ставлення до себе, і розуміючи, що остання в силу свого віку не має відповідних знань щодо статевих зносин, не може правильно сприймати та розуміти їх моральне та соціальне значення, правові наслідки, з метою розбещення і задовольняючи власні статеві збочення, а також бажаючи викликати у малолітньої збудження статевого інстинкту, спричиняючи шкоду моральному і фізичному становленню малолітньої ОСОБА_7 , в присутності останньої, вчинив відносно ОСОБА_6 дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій, тим самим вчиняючи фізичне розбещення малолітньої потерпілої ОСОБА_7 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання його доньки - ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , у липні 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 , який достовірно знав і усвідомлював, що ОСОБА_7 є малолітньою особою, з метою задоволення власної статевої пристрасті, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення відносно останньої дій сексуального характеру в присутності малолітньої ОСОБА_6 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи вік ОСОБА_7 яка була об'єктом його сексуальних посягань, вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення до себе, як до близької особи (родича), використовуючи сприятливі умови, залишаючись на самоті з малолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в одній із кімнат вищезазначеного будинку, діючи умисно, повторно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загально прийнятим моральним принципам, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді впливу на нормальний моральний та фізичний розвиток дитини, а також формування у неї аморальних поглядів, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, продовжуючи перебувати в одній із кімнат будинку за вище зазначеною адресою, у липні 2025 року, точного часу та дати органом досудового розслідування не встановлено, з метою задоволення статевої пристрасті вчинив відносно ОСОБА_7 дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій, тобто зґвалтував потерпілу, що відбувалось в присутності малолітньої ОСОБА_6 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання його доньки - ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , у липні 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на вчинення розпусних дій щодо ОСОБА_6 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, спрямовуючи свої протиправні дії на розбещення малолітньої особи, перебуваючи за вищевказаною адресою спільно із малолітньою ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства, принципи статевої моралі в суспільстві, використовуючи при цьому її вік, вразливий стан малолітньої особи та довірливе ставлення останньої до себе, як до близького родича (дідуся), всупереч ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність від 07.09.2005, яка набула чинності 01.07.2006, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, використовуючи довірливе ставлення до себе, і розуміючи, що остання в силу свого віку не має відповідних знань щодо статевих зносин, не може правильно сприймати та розуміти їх моральне та соціальне значення, правові наслідки, з метою розбещення і задовольняючи власні статеві збочення, а також бажаючи викликати у малолітньої збудження статевого інстинкту, спричиняючи шкоду моральному і фізичному становленню малолітньої ОСОБА_6 , в присутності останньої, вчинив відносно ОСОБА_7 дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій, тим самим вчиняючи фізичне розбещення малолітньої потерпілої ОСОБА_6 .
Продовжуючи вчиняти злочинні дії, перебуваючи разом з онукою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання його доньки - ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , у липні 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на особисту безпеку, шляхом погрози вбивством ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , залишаючись на самоті з малолітньою ОСОБА_7 , у присутності малолітньої ОСОБА_6 , за вищевказаною адресою, у липні 2025 року, більш точні час та дата органом досудового розслідуванням не встановлені, діючи умисно, з метою примусити малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не розповідати про кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи вчинені ним стосовно малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи викликати у потерпілих побоювання за своє життя та примусити їх мовчати, використовуючи при цьому їх малолітній вік та вразливий стан, відсутність у цей час інших дорослих, продемонстрував револьвер моделі «STALKER» та приставив його до голови ОСОБА_7 , погрожуючи їй при цьому словесно вбивством, тим самим викликавши у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 побоювання за своє життя.
З урахуванням вказаної обстановки, особи ОСОБА_4 , який є дорослим чоловіком, відсутністю поруч інших дорослих та його активних дій із демонстрацією револьверу, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 сприймали здійснення погрози вбивством як реальну та побоювалися за своє життя.
ОСОБА_4 25.08.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 6 ст. 152 КК України, а 17.12.2025 йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 6 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 2, 3 ст. 301, ч. 1 ст. 129 КК України.
Ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26.08.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.11.2025 продовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до 25.12.2025 включно.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_4 кримінального правопорушення повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_9 ;
- заявою ОСОБА_10 від 27.08.2025;
- допитами малолітніх потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слідчим суддею, під час досудового розслідування, в судовому засіданні в режимі відео конференції поза залом судового засідання в іншому приміщенні ? у Підрозділі по роботі з дітьми, які постраждали від насильства або стали свідками подібних злочинів (БАРНАХУС);
- показаннями свідка ОСОБА_9 ;
- протоколами обшуків за місцем проживання ОСОБА_4 ;
- висновками судово-медичних, психологічних та амбулаторних судово психолого-психіатричних експертиз потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження та речовими доказами.
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 22.12.2025 передано до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області та до судового розгляду наразі не призначено.
Строк дії застосованого стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні закінчується 26.12.2025, однак ризики, передбачені ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Так, наразі існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України).
Даний ризик доводиться тими обставинами, що ОСОБА_4 не має сталих соціальних зав'язків та розуміючи, що йому, у разі доведення вини, загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, при нагоді може залишити своє місце проживання і переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Даний ризик доводиться тим, що ОСОБА_4 достовірно відомо анкетні відомості та адреси проживання потерпілої особи та свідків, їх надані показання, відповідно до матеріалів кримінального провадження, які надаються йому для ознайомлення, а тому може вчиняти тиск на вказаних осіб з метою зміни їх показань.
Також обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України),
Даний ризик доводиться тими обставинами, що обвинувачений ОСОБА_4 , у разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, продовжить вчиняти злочини, з метою задоволення своєї статевої пристрасті.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, міру можливого покарання та особу обвинуваченого;
2) особиста порука, оскільки в ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
3) застава, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, пов'язаних з насильством, що виключає можливість застосування вказаного запобіжного заходу;
4) домашній арешт, оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення саме за місцем свого проживання, а також враховуючи складність контролю за виконанням обвинуваченим покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Викладене свідчить про наявність достатніх підстав для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість запобігання вказаним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать його належну процесуальну поведінку та виконання ним покладених на нього обов'язків, а також запобігання вчинення дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Станом на 24.12.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні до розгляду ще не призначено, що перешкоджає своєчасному розгляду судом клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Згідно із ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
На підставі вищевикладеного, прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив слідчого суддю застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що ризики зазначені у клопотанні є недоведеними, разом з тим ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях заперечує у повному обсязі, просив слідчого суддю застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт по кримінальному провадженню направлено до суду, проте підготовче судове засідання не проведено, а строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого спливає.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
З аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4,6 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 129, ч.ч. 2,3 ст. 301 КК України.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, утриманців не має, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обвинувачується у вчиненні нетяжкого, тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волів.
Разом з тим, органом досудового розслідування в ході розгляду клопотання наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В ході розгляду клопотання встановлено, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою закінчується 25.12.2025.
Враховуючи наведене, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, з метою уникнення покарання за вчинені злочини, продовження вчинення кримінальних правопорушень, здійснення незаконного впливу на свідків, а також особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, а тому слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою обвинуваченого не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_4 та особу обвинуваченого, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 193, 197, 199, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 лютого 2026 року включно.
Строк дії ухвали визначити до 22 лютого 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя