Справа590/1076/25
Провадження2/153/755/25-ц
"29" грудня 2025 р. м.Ямпіль
у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №590/1076/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02 грудня 2025 року за вхід.№7641 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа №590/1076/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі, з повідомленням (однак без виклику) сторін.
ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 28089 грн., з яких сума кредиту 6000.00 грн., сума процентів за користування кредитом 9193.8 грн., нараховано позивачем проценти за 108 календарних днів 12895.20 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом даної справи у сумі 2422,40 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн. В порядку ч.10, 11 ст.265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100)-s, де І- сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості: 100 переведення відсотків, Розрахунок 3% річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; З-3% річних; 100 переведення відсотків: 365 кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 18.09.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір №7081241 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022, які розміщені на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 6000 грн.; строк кредиту 360; Отже, відповідно до умов договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало відповідачеві кредит у сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 . Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладанні договору сторони досягли згоди, щодо всіх істотних умов та у сторін, а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С4535» після чого відповідач отримав кредит у сумі 6000 грн. на свою платіжну картку. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему «ФК «Контрактовий дім». Позивач звертає увагу суду, що 03.10.2023 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Також, у відповідності до умов Договору факторингу №27/05/24-Ф від 27.05.2024 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступлено право вимоги на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», відповідно позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором №7081241 від 18.09.2023, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування коштами за 108 днів з 28.05.2024 по 12.09.2024. Також, позивач звертає увагу суду щодо зміни найменування з ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Відбулися відповідно до рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування ТОВ підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена. Отже, позичальник не виконав свого обов'язку по кредитному договору, саме тому, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.
Сторони у судове засідання не з'явилися, так як не викликалися. Лише повідомлялися належним чином про проведення судового засідання. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи повідомлялася належним чином - рекомендованим повідомленням вих.№R067050093376, яке повернулося із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.110-114), що відповідно постанови КЦС ВС від 10.05.2023 №755/17944/18 (61-185св23) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи без його участі (а.с.11 позовної заяви), клопотання про витребування доказів (а.с.27-28).
Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.99-102), витребування доказів (а.с.104-105), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.
Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:
Із копії Договору про надання споживчого кредиту №7081241 від 18.09.2023 та таблиці обчислення загальної вартості кредиту судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір, на умовах повернення, платності, строковості, ТОВ надало відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 6000 грн. на строк 360 днів, стандартна процентна ставка 1.99%, договір підписано одноразовим ідентифікатором С4535.
Із копії розрахунку заборгованості судом встановлено, що з 18.09.2023 по 26.05.2024 нараховувались відсотки, заборгованість не погашена, загальна заборгованість становить 15193.80 грн., а саме: 6000 грн. сума заборгованості за основним боргом; 9193.80 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами.
Із копії повідомлення вих.№7/4987 від 29.05.2024 судом встановлено, що на маска карту № НОМЕР_1 18.09.2023 14:16 год. зараховано відповідачу переказ на карту у сумі 6000,00 грн., номер транзакції 1297562441.
Із копії Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, реєстру боржників та акту прийому-передачі Реєстру боржників та повідомлення про відступлення права грошової вимоги судом встановлено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» згідно умов договору відступило право вимоги за кредитним договором №7081241 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», а відповідно ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло права вимоги до відповідача.
Із витребуваної судом інформації з «Приватбанку» №20.1.0.0.0/7-251203/87642-БТ від 03.12.2025 судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 , 18.09.2023 зараховано переказ у сумі 6000,00 грн.
Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов'язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов'язання не виконала.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст.615 ЦК України) Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання споживчого кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.
Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи зі змісту ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.
Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 75/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Матеріали справи містять розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунка, в яких зазначено про те, що тіло кредиту за договором від 18.09.2023 складає 6000,00 грн., а також підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів(а.с.115).
Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 6000 грн. 18 вересня 2023 року.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог цій частині. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість кредиту у сумі 28089 грн.
Щодо нараховування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями ч.10 та 11 ст.265 ЦПК України, до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, то суд зазначає наступне:
Відповідно ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч.10 ст.265 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч.10 ст.265 ЦПК України є правом суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.10 ст.238 ГПК України (ч.10, 11 ст.265 ЦПК України).
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч.10 ст.238 ГПК України, ч.10, 11 ст.265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто, це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання. Відтак, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами ч.10 ст.238 ГПК України (ч.10, 11 ст.265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних за ч.2 ст.625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, у суду відсутні підстави для застосування положень ч.10 ст.265 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позовні вимоги задоволено, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені - платіжною інструкцією №6266 від 17.10.2025, за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 2422.40 грн, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2422.40 грн.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн. позивач надав суду: договір про надання правової допомоги від 10.12.2024 №10/12-2024, укладений між замовником - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та виконавцем - адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем; заявку №11672 від 22.09.2025; ордер серії АІ №2029033 від 20.10.2025; рахунок оплату №11672-20/10-2025 від 20.10.2025; Акт прийому-передачі виконаних робіт №11672 від 20.10.2025; загальна грошова сума, що підлягає оплаті за проведення правового аналізу та надання правових консультації, складення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, формування додатків до позовної заяви, складає 10000 грн.
Оскільки позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 10000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (03150, місто Київ вулиця Загородня,15 офіс 118/2 код ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №7081241 від 18.09.2023 у сумі 28089.00 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., та понесені витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн., а всього 40511 (сорок тисяч п'ятсот одинадцять) гривень 40 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т. В. Гаврилюк