Справа № 135/1870/25
Провадження № 1-кс/135/423/25
іменем України
29.12.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, майора поліції ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020240000244 від 18.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,
19.12.2025 до суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, майора поліції ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020240000244 від 18.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
22.12.2025 ухвалою слідчого судді вказане клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків. Підстава повернення клопотання - невідповідність його вимогам ст. 171 КПК України, а саме відсутність документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретних фактів і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
26.12.2025 слідчий з дотриманням встановленого ухвалою слідчого судді від 22.12.2025 строку, знову звернувся з відповідним клопотанням про арешт майна.
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього копії матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Такий захід процесуального примусу є суттєвим втручанням у права особи, гарантовані ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним, обґрунтованим та пропорційним.
Приписами статті 171 КПК України встановлено імперативні вимоги до змісту та форми клопотання про арешт майна, дотримання яких є процесуальною умовою для його розгляду судом. Зокрема, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні мають бути зазначені документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Слідчий у клопотанні, окрім транспортних засобів та лісопродукції просить накласти арешт також на технічні засоби, а саме: три бензинові пили для різки дерев марки «Sthil260» з номерами «D-71336» та «368184298», Husqvarna з номером «9670828-00», «Sthil» з номером «367185260».
Проте, в порушення вимог ст. 171 КПК України, до клопотання не додано доказів належності бензопил конкретним особам (чеки, гарантійні талони або свідчення про володіння).
Відповідно до ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа. Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України, розгляд клопотання здійснюється за участю власника майна.
Не зазначаючи відомостей про власника, сторона обвинувачення фактично унеможливлює виконання судом обов'язку щодо повідомлення зацікавленої особи про час та місце розгляду клопотання. Це призводить до неможливості оцінити пропорційність втручання (чи не є майно єдиним джерелом доходу особи, яка не має статусу підозрюваного) та ризику прийняття свавільного рішення щодо майна осіб, які не причетні до кримінального правопорушення.
За приписами ч. 3 ст. 172 КПК України, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, слідчий суддя повертає його прокурору та встановлює строк для усунення недоліків.
Враховуючи, що без ідентифікації власників майна розгляд клопотання є неможливим через загрозу порушення фундаментальних прав людини, суд вважає за необхідне надати строк для належного оформлення матеріалів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, майора поліції ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження № 12025020240000244 від 18.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про арешт майна, яке було тимчасово вилучене в ході проведеного 18.12.2025 огляду місця події,- повернути прокурору Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 .
Встановити строк для усунення недоліків - сімдесят дві години з моменту отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити, що у разі усунення недоліків у встановлений строк, клопотання вважається поданим у день первісного звернення до суду. У разі невиконання вимог ухвали, тимчасово вилучене майно підлягає негайному поверненню особі, у якої воно було вилучене (ч. 3 ст. 172 КПК України).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя