Справа № 131/1812/25
Провадження № 3/131/811/2025
"25" грудня 2025 р. м. Іллінці
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого по
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №672516, складеного 27 жовтня 2025 року інспектором СЮП ВВГ Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Побережним А.А., 26 жовтня 2025 року о 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 , ухилився від покладених на нього батьківських обов'язків ст.150 СК України по догляду за малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого за адресою проживання, по АДРЕСА_1 , перебував в стані алкогольного сп'яніння, що унеможливило виконання ним батьківських обов'язків.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП, як невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, клопотань про відкладення судового засідання не надходило, тому суд бере до уваги заяву ОСОБА_1 від 27.10.2025 року, в якій останній свою вину у вчиненні вказаного адмінправопорушення визнав повністю та вважає за можливе проводити судове засідання без його участі.
За вказаних обставин та, відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справ за ст.173-2 КУпАП, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , на підставі матеріалів справи та наданих доказів, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягається до відповідальності і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Так, диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, включає: об'єкт, яким є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини; суб'єкт, яким є фізичні особи - батьки, або особи, що їх замінюють; об'єктивну сторону, що виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання, передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (формальний склад); суб'єктивну сторону, що виражається у ставленні до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Проте, в матеріалах справи відсутні та до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №672516 від 27.10.2025р., уповноваженою особою на складання даного протоколу не долучено належних та допустимих доказів того, що особа, яка притягається до адмінінстративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 , виданого 03 березня 2021 року Іллінецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), ї батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, суд вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення.
Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Розглядаючи справу, суддя зберігає неупередженість і не може вийти за рамки пред'явленого обвинувачення (протоколу), і так само самостійно знаходити нові обставини та підстави для засудження особи, займаючи тим самим обвинувальну позицію у справі.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Враховуючи вищевказане, вчинене ОСОБА_1 діяння не містить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що він є батьком ОСОБА_2 , а тому провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 184, 247, 265, 283, 284 КУпАП
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК