79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
22.12.2025 Справа № 914/2491/25
місто Львів
за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів
до відповідача: Прокопчука Миколи Ярославовича, м.Львів
про стягнення 24363,60 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представників сторін:
від позивача: Іваненко О.В. - представник;
від відповідача: Прокупчук М.Я.;
Довгань В.І. - представник
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
2. Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Прокопчука Миколи Ярославовича 24363,60 грн. витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій.
3. Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання заяви про усунення недоліків.
4. 22.08.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №22097/25).
5. Ухвалою суду від 27.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №914/1491/25 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
6. 14.09.2025 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву (вх.№24288/25). До відзиву долучено заяву про застосування строку позовної давності.
7. 22.09.2025 від представника позивача поступила відповідь на відзив та клопотання про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження у зв'язку складністю справи, що унеможливлює розгляд справи в спрощеному позовному провадженні. Зазначені документи, у зв'язку з перебуванням у відпустці, отримано суддею 01.10.2025.
8. Ухвалою суду від 01.10.2025 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та підготовче засідання призначити на 22.10.2025 року.
9. 03.10.2025 через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (заперечення на відповідь на відзив) (вх. № 26131/25).
10. Ухвалою суду від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено строку до розгляду по суті на 19.11.2025.
11. ухвалою-повідомленням від 19.11.2025 відкладено розгляд справи на 03.12.2025.
12. Судове засідання, призначене на 03.12.2025, не відбулося через технічні причини, які унеможливили здійснення технічної фіксації судового процесу та проведення засідання з використанням Підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) ЄСІТС. Ухвалою суду від 03.12.2025 призначено розгляд справи на 17.12.2025.
13. Ухвалою-повідомленням від 17.12.2025 відкладено розгляд справи на 22.12.2025.
14. Представник позивача в судове засідання 22.12.2025 з'явилася, просив позов задоволити, підтримавши заявлені вимоги повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив.
15. Відповідач та його представник в судове засідання 22.12.2025 не з'явилися, заперечили позовні вимоги.
16. В судовому засіданні 22.12.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
17. АРГУМЕНТИ СТОРІН.
18. Аргументи позивача.
19. Відповідач самовільно установив спеціальні конструкції зовнішньої реклами по вулиці Чигиринській, 42 у місті Львові.
20. Департамент містобудування та Департамент економічного розвитку Львівської міської ради надсилали Відповідачу листи з вимогою добровільно усунути допущені порушення у встановлений в них строк. Проте такі залишилися без реагування.
21. Відповідач не демонтував конструкції зовнішньої реклами та малу архітектурну форму (вивіску) у добровільному порядку.
22. Зважаючи на це, на підставі наказів виконавчих органів Львівської міської ради їх демонтаж здійснював Позивач із залученням підрядної організації.
23. Це завдало Позивачу майнової шкоди, яка полягає у витратах, пов'язаних з демонтажем. Відповідач як власник цих конструкцій повинен відшкодувати Позивачу завдану шкоду.
24. До розміру майнової шкоди належить також і сума ПДВ, яку Позивач змушений буде сплатити у разі зарахування на його рахунок суми витрат за демонтаж.
25. Предметом позову є стягнення 24363,00 грн витрат на оплату підрядній організації вартості робіт з демонтажу спеціальної конструкції зовнішньої реклами та малої архітектурної форми (вивіски) Відповідача, а також на їх зберігання.
26. Аргументи відповідача у відзиві.
27. Позивач заявив позов до Відповідача Прокопчук М.Я. як до фізичної особи-підприємця, разом з тим, Відповідач не є фізичною особою підприємцем, що підтверджуються інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, про те, що на дату 09.07.2024р. за номером запису: 2004150060005009453 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Прокопчук М.Я.
28. Крім того, Позивач не надав суду обґрунтування та доказів того, що в спірних правовідносинах Відповідач виступав в якості фізичної особи-підприємця та розгляду даного cпopy на підставі п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України.
29. Відповідач заперечує твердження Позивача про те, що Відповідач встановив вивіску і рекламну конструкцію на фасаді будівлі по вул. Чигиринська, 42, оскільки він не має жодного відношення до зазначеної вивіски та рекламних конструкцій. Відповідач не є власником будівлі по АДРЕСА_1 і не мав жодних правових підстав для використання фасаду будівлі.
30. Вивіска і рекламна конструкція не містить інформації яка б вказувала на те, що ними позначається місце здійснення та/або реклама в приміщенні підприємницької діяльності Відповідача. Прикладені до позовної заяви фотографії вивіски та рекламної конструкції не містять жодної інформації, яка б давала можливість встановити, що її власником є Відповідач.
31. Зі змісту позовної заяви незрозуміло з яких підстав Позивач вважає, що вивіска і рекламна конструкція належали Відповідачу. Наведений на конструкціях телефон і будь-яка інша інформація не мають відношення до Відповідача.
32. Відсутні належні докази того, що саме Відповідач встановив рекламну конструкцію за адресою АДРЕСА_1 .
33. За адресою АДРЕСА_1 , знаходиться приміщення прохідної, яке відповідно до реєстраційного посвідчення виданого 22.04.2002р. Львівським обласним державним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого 04.08.2008р. Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 .
34. Зазначене приміщення було прохідною колишнього заводу АТЗТ «Пластмасфурнітура», вивіска і реклама на фасаді приміщенні могли мати відношення як до власника приміщення - ОСОБА_1 так і до власників чи користувачів інших приміщень розташованих на території колишнього заводу АТЗТ «Пластмасфурнітура», до яких здійснювався доступ через прохідну.
35. Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою прохідної по вул. Чигиринська 42, м. Львів зареєстровано місцезнаходження 13-х юридичних осіб.
36. Відповідач вважає, що Позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин.
37. Наведені Позивачем обставини щодо поновлення строку позовної давності не заслуговують на увагу, так як ні запроваджений в Україні карантин у зв'язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 ні воєнний стан не спричинив до призупинення роботи Позивача.
38. Аргументи позивача у відповіді на відзив.
39. Позивач стверджує, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору.
40. Позивач зазначив, що інженером КП «Адміністративно-технічне управління» під час виїзду на місце було встановлено, що власником конструкцій є саме ОСОБА_2 . У зв'язку з цим на адресу відповідача 13.07.2021 року рекомендованим листом було надіслано вимогу про здійснення демонтажу, з повідомленням, що у разі невиконання вимоги добровільно, демонтаж буде здійснений КП «Адміністративно-технічне управління», а витрати на його проведення підлягатимуть компенсації з боку Прокопчука М.Я.
41. На момент отримання вимоги про демонтаж та наказу Департаменту економічного розвитку №82-д від 04.08.2021 року відповідач не надав жодних заперечень або заяв, що спірні конструкції йому не належать, чим фактично погодився із зазначеною вимогою та наказом, усвідомлюючи всі наслідки.
42. У разі незгоди з наказом Департаменту економічного розвитку №82-д від 04.08.2021 року, відповідач мав можливість оскаржити його в порядку адміністративного судочинства. Оскільки відповідач цим правом не скористався, вважається, що він погодився з рішенням органу. Якби відповідач одразу, під час встановлення факту самовільного розміщення конструкцій або на момент отримання відповідної вимоги, повідомив, що не є їх власником, до таких об'єктів було б застосовано інший порядок демонтажу - передбачений для конструкцій із невстановленим власником.
43. На переконання позивача, починаючи з 12.03.2020 року строки позовної давності, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжені на строк дії карантину та воєнного стану. Вважає, що позовні вимоги повністю такими, що підлягають до задоволення.
44. Аргументи відповідача у запереченнях.
45. Відповідач стверджує, що Позивач не надав суду жодних належних доказів того, що відповідач вчинив порушення порядку встановлення реклами та вивіски саме як фізична особа підприємець, а також він взагалі не надав доказів причетності до порушення відповідача навіть в статусі фізичної особи.
46. Зважаючи на це позивачем не надано суду доказів підвідомчості даного спору господарському суду.
47. Відповідач не погоджується з твердженнями Позивача, що відповідач не надав жодних заперечень на вимогу про демонтаж спірних конструкцій та на наказ Департаменту економічного розвитку №82-д від 04.08.2021р. щодо демонтажу конструкцій, що свідчить що позивач не пропустив строку позовної давності, оскільки він не отримував вимоги про демонтаж конструкцій та зазначеного Наказу
48. ОСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
49. У зв'язку із виявленням факту самовільного встановлення на фасаді приміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та малої архітектурної форми (вивіски) виконавчими органами Львівської міської ради були скеровані Відповідачу вимоги про усунення порушень (надалі - Вимоги):
50. Вимогу Департаменту економічного розвитку № 23/Р-18-2105 від 12.07.2021 про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в термін до 20.07.2021
51. Вимогу Департаменту містобудування № 23/Р-18-2057 від 07.07.2021 про демонтаж малої архітектурної форми (вивіски) в термін до 20.07.2021.
52. Вимоги надіслано Відповідачу на його юридичну адресу, про що свідчать списки поштових відправлень.
53. Оскільки Відповідач самостійно не виконав приписів цих Вимог, виконавчими органами Львівської міської ради були видані накази про демонтаж самовільно встановлених об'єктів:
54. Наказ Департаменту економічного розвитку № 82-Д від 04.08.2021 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами».
55. Наказ Департаменту містобудування № 134 від 02.08.2021 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)».
56. Позивач та ФОП Флис Т. І. уклали договір про надання послуг № 18/05/2021 від 18.05.2021. Цим договором передбачено виконання ФОП Флис Т. І. демонтажу рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок).
57. ФОП Флис Т. І. виконав роботи з демонтажу об'єктів, про що свідчать рахунок на оплату № 0610 від 06.10.2021 та акт надання послуг № 0610 від 06.10.2021. Згідно платіжної інструкції №2851 Позивач 19.10.2021 оплатив ці роботи.
58. Факт демонтажу об'єктів підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій №9 від 06.10.2021 та № 11 від 06.10.2021.
59. Позивач розрахував вартість зберігання демонтованих об'єктів за вказаними актами. Для підтвердження такого зберігання надав накладну № 74 від 06.10.2021
60. Позивач долучив до справи Рахунки на оплату на 0610 від 06.10.2021.
61. Згідно з розрахунком витрати Позивача, пов'язані з демонтажем об'єктів складають:
62. За МАФ (вивісок) у розмірі 15942,00 грн: демонтаж конструкції - 875,00 грн; зберігання конструкції на складі - 12410,00 грн; .сума ПДВ 20 % - 2657,00 грн
63. Рекламні конструкції у сумі 8421,60 грн: демонтаж конструкції 830 гривень; зберігання конструкції на складі - 6188,00 грн; сума ПДВ (20 %) - 1403,60 гривні.
64. З метою врегулювати спір в позасудовому порядку Позивач скеровував Відповідачу листи вимоги від 26.06.2024, 26.06.2024, 08.11.2021 про оплату понесених Позивачем витрат. Проте такі залишились без відповіді.
65. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань встановив, що 09.07.2024 припинено підприємницьку діяльність Фізичної особи підприємця Прокопчука Миколи Ярославовича.
66. У зв'язку з тим, що відповідач не відшкодував позивачу зазначені вище понесені витрати, останній звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 24363,60 грн. витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням двох демонтованих конструкцій, що на думку позивача, належали відповідачу.
67. ОЦІНКА СУДУ.
68. Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
69. Статтею 1 Закону України “Про рекламу» передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
70. Відповідно до пунктів 1, 4 статті 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
71. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
72. Відповідно до пункту 4.2.10. “Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 (надалі - Правила), підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
73. Пунктом 2.1. Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
74. Відповідно до п. 1.1. рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 № 332, примусовий демонтаж конструкції це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
75. Згідно з пунктом 2.1. Правил, робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.
76. У разі самовільного встановлення малих архітектурних форм (вивісок) або рекламних засобів, їх демонтаж має бути здійснений власником або користувачем відповідної конструкції самостійно за власний рахунок у строк, зазначений у вимозі уповноваженого органу. Такий обов'язок передбачено пунктом 6.3 Порядку № 1025 від 11.11.2016 та пунктом 8.1 Правил № 569 від 21.05.2010.
77. Таким чином, відповідальність за встановлення та подальше утримання малих архітектурних форм (вивісок) або рекламних конструкцій може бути покладена на їх власника або користувача.
78. За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичних осіб - підприємців є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
79. Суд звертає увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 338/180/17 від 05.06.2018, № 910/8729/18 від 13.02.2019; № 904/1093/18 від 05.06.2019 щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, що на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні укладеного між ними господарського договору. Відповідно до таких господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 2 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
80. Позивач, звертаючись до суду, вказав, що ФОП Прокопчук Микола Ярославович (який на момент встановлення факту наявності без дозвільного встановлення рекламних конструкцій та МАФ (вивісок) мав статус фізичної особи-підприємця) є власником спеціальної конструкції зовнішньої реклами та малої архітектурної форми (вивіски) по вулиці Чигиринська, 42 у місті Львові, оскільки інженером КП «Адміністративно-технічне управління» під час виїзду на місце було встановлено, що власником конструкцій є саме ФОП Прокопчук М.Я.
81. Водночас матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, які б підтверджували у відповідача право власності на малу архітектурну форму (вивіску), як і доказів того, що відповідач у спірний період здійснював фактичне користування приміщенням та конструкціями або був безпосередньо причетний до порушення законодавства у сфері розміщення реклами.
82. Як слідує з матеріалів справи, на час демонтажу рекламних конструкцій та малих архітектурних форм приміщення по вулиці Чигиринська, 42 у місті Львові не перебувало в оренді ФОП Прокопчука М.Я. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
83. За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
84. Таким чином, обов'язковою передумовою задоволення вимог про відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинного зв'язку між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вини. Відсутність будь-якого із зазначених елементів деліктного зобов'язання виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
85. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
a. неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
b. наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
c. причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
d. вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
86. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
87. Слід зазначити, що посилання скаржника на порушення, допущені відповідачем у 2021 році, а також на факт отримання ним демонтованих конструкцій після демонтажу, не можуть слугувати доказом його вини у порушенні, що стало предметом розгляду у цій справі, адже ці обставини не підтверджують, що саме він розміщував або використовував їх у цей час.
88. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
89. У статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
90. На підставі викладеного, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не встановлено протиправність поведінки ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, що виключає можливість покладення на нього відповідальності за завдання позивачу шкоди.
91. Вирішуючи питання за заявою відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності за вимогами, що є предметом позову, суд звертається до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 522/1029/18 та від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.
92. У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду виснувала, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач
93. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
94. Оскільки суд дійшов висновку про наявність самостійних підстав за яких позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності до цих вимог судом не розглядається.
95. СУДОВІ ВИТРАТИ
96. Судовий збір за подання позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України залишається за позивачем.
З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2025.
Суддя Щигельська О.І.