Ухвала від 03.12.2025 по справі 911/2308/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" грудня 2025 р. Справа № 911/2308/23

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Горбовичі (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання

Обставини справи:

27.07.2023 р. до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулась ОСОБА_1 із заявою від 27.07.2023 р. (вх. №1982/23) про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2023 р. прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання призначено на 24.08.2023 р.

Протокольною ухвалою господарського суду від 24.08.2023 р. оголошено перерву до 31.08.2023 р.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2023 р. залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 р. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2023 р. у справі №911/2308/23 змінено, виклавши його у новій редакції: "Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27.07.2023 (вх.1982/23). Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність". В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2023 р. у справі № 911/2308/23 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 р. задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , постанову ПАГС від 15.11.2023 р. та ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2023 р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано для розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2024 р. прийнято справу до провадження (суддя Лопатін А.В.), підготовче засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Приходька Д.В. про участь у даній справі призначено на 14.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. було відкрито провадження по справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність за заявою ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича; ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; ухвалено вжити заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно; зобов'язано керуючого реструктуризацією щомісячно звітувати суду про виконану ним роботу в процедурі реструктуризації боргів боржника; зобов'язано керуючого реструктуризацією надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів у строк до 27.03.2024 р., вирішено інші процесуальні питання у справі.

До Господарського суду Київської області надійшла низка заяв з грошовими вимогами (кредиторські заяви) до боржника ОСОБА_1 , де ухвалами Господарського суду Київської області у даній справі (в тому числі 02.07.2024 р., від 03.07.2024 р., від 04.07.2024 р., від 05.07.2027 р., 25.09.2024 р.) кредиторські заяви призначено до розгляду, вирішено відповідні питання про усунення недоліків заяв з вимогами до боржника, витребувано додаткові докази, пояснення у справі від учасників провадження, а також вирішено питання про відкладення розгляду заяв та інші питання у справі.

03.06.2024 р. до Господарського суду Київської області від боржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 29.05.2024 р.

27.06.2024 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Д. Приходька надійшла Заява про виплату арбітражному керуючому основної грошової винагороди за рахунок коштів авансованих заявником на депозитному рахунку суду від 27.06.2024 р. № 1-28/527 за період з 01.03.2024 р. по 31.05.2024 р.

09.10.2024 р. до Господарського суду Київської області від представника боржника ОСОБА_1 адвоката Тарасова С.О. надійшла заява про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 09.10.2024 р.

Ухвалами Господарського суду Київської області у даній справі від 31.07.2024 р., від 25.09.2025 р., від 20.11.2024 р. розгляд кредиторських заяв було відкладено, витребувано додаткові докази у справі, вирішено інші процесуальні питання у справі. Зокрема, ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2024 р. розгляд клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд заяви керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди за рахунок коштів авансованих заявником, розгляд заяви представника ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, та попереднє засідання суду відкладено на 21.05.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. за результатом розгляду заяв про грошові вимоги кредитора до боржника визнано вимоги до ОСОБА_1 низки кредиторів; розгляд клопотання керуючого реструктуризацією про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд заяви керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди за рахунок коштів авансованих заявником, розгляд заяви представника ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, попереднє засідання суду відкладено на 18.06.2025 р.

До господарського суду Київської області надійшли заяви з вимогами до боржника (кредиторські заяви) від низки кредиторів, які ухвалами Господарського суду Київської області у даній справі, в тому числі від 13.05.2025 р., від 16.05.2025 р., від 19.05.2025 р., від 20.05.2025 р., 21.05.2025 р., від 29.05.2025 р., від 10.06.2025 р., від 18.06.2025 р., від 15.08.2025 р., від 08.09.2025 р. призначено до розгляду, та у відповідних випадках відкладено (ухвала від 18.06.2025 р.), - на 17.09.2025 р., а також вирішено відповідні питання про усунення недоліків низки заяв з вимогами до боржника (ухвали від 12.05.2025 р., від 13.06.2025 р.); крім того встановлено строк для подання боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторських заяв, з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2025 р. зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Приходька Д.В. подати до суду у строк до 11.06.2025 р. документи, що підтверджують виконання органами ДВС ухвали господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. в частині вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.

28.05.2025 р. від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява про виконання вимог ухвали.

30.05.2025 р. від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про вжиття заходів про забезпечення вимог кредиторів з долученими документами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2025 р. розгляд клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника від 30.05.2025 р. призначено на 18.06.2025 р.

05.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшла заява про виконання вимог ухвали суду.

09.06.2025 р. від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшов Звіт про діяльність керуючого реструктуризацією у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за травень 2025 р.

10.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від боржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відомостей про нараховані доходи та сплачені податки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 р. вирішено, що визнані ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі № 911/2308/23 вимоги конкурсних кредиторів та вимоги визначених цією ухвалою кредиторів, що є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, - підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника; розгляд клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд заяви керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди за рахунок коштів авансованих заявником, розгляд заяви представника ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів суду, розгляд клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника про вжиття заходів про забезпечення вимог кредиторів відкладено у судовому засіданні на 17.09.2025 р.; зобов'язано керуючого реструктуризацією організувати та провести збори кредиторів; ухвалено кредиторам на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також ухвалено відповідний протокол подати до суду у строк до 10.09.2025 р.; судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 17.09.2025 р.; крім того зазначеною ухвалою відхилено вимоги учасників провадження, заявлені у заявах з вимогами до боржника; розгляд кредиторських заяв відкладено на 17.09.2025 р.

До Господарського суду Київської області надійшли заяви кредиторів про заміну кредитора правонаступником від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , розгляд яких ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2025 р. призначено на 14.08.2025 р.

28.07.2025 р. до Господарського суду Київської області надійшли заяви ОСОБА_49 , ОСОБА_50 про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність.

28.07.2025 р. до Господарського суду Київської області від кредиторів ОСОБА_26 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_44 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_45 надійшло Клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 26.07.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2025 р. розгляд Клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від кредиторів ОСОБА_26 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_44 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_45 від 26.07.2025 р. призначено на 17.09.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2025 р. розгляд заяв ОСОБА_50 , ОСОБА_49 про заміну кредиторів на правонаступників призначено на 14.08.2025 р.

12.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшов Звіт про діяльність керуючого реструктуризацією у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за липень 2025 р. з долученими документами.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 14.08.2025 р., учасникам справи повідомлено про оголошення перерви у судовому засіданні до 17.09.2025 р.

14.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від ОСОБА_51 надійшла заява про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність.

15.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника кредиторів ( ОСОБА_52 , ОСОБА_53 та низки інших) адвоката Андрєєва М.А. надійшла Заява про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 15.08.2025 р. у справі 911/2308/23 виправлено описки, додатково до визнаних вимог кредиторів визнано вимоги кредиторів, вирішено інші питання у справі.

22.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від боржника ОСОБА_1 надійшла виправлена декларація про майновий стан у справі про неплатоспроможність № 911/2308/23.

22.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Січова 55" надійшли заяви про направлення документів до відома та вжиття заходів.

25.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від ОСОБА_54 , від ОСОБА_55 , від ОСОБА_56 надійшли заяви з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2025 р. розгляд заяви адвоката Андрєєва М.А. б/н від 15.08.2025 р. про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі, розгляд кредиторської заяви ОСОБА_57 , розгляд заяв ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 з вимогами до боржника, розгляд кредиторської заяви ОСОБА_58 призначено на 17.09.2025 р., вирішено інші процесуальні питання у справі.

11.09.2025 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшла заява № 01-28/260 від 11.09.2025 р. про відкладення судового засідання з розгляду справи та продовження процесуального строку на подання протоколу зборів кредиторів з долученими додатками.

12.09.2025 р. до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надійшов звіт про діяльність керуючого реструктуризацією у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за серпень 2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 р. за результатом розгляду заяв про грошові вимоги кредитора до боржника визнано вимоги до ОСОБА_1 низки кредиторів; розглянуто клопотання керуючого реструктуризацією Приходька Д. В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодування витрат у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за період з 14.02.2024 р. по 27.08.2025 р.; зобов'язано керуючого реструктуризацією організувати та провести збори кредиторів у справі № 911/2308/23; розгляд Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 29.05.2024 р., Заяви представника боржника адвоката Тарасова С.О. про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 09.10.2024 р., клопотання керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. про вжиття заходів про забезпечення вимог кредиторів від 30.05.2025 р., Клопотання кредиторів ОСОБА_26 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_44 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_45 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 26.07.2025 р. у судовому засіданні відкладено на 05.11.2025 р.; розгляд заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_59 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_39 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 щодо їх заміни (як кредиторів) у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", а також розгляд заяв ОСОБА_49 , ОСОБА_50 про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність у судовому засіданні відкладено на 05.11.2025 р.; зобов'язано заявників заяв про заміну кредитора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 виконати вимоги ухвал суду у цій справі від 17.07.2025 р., від 30.07.2025 р., від 14.08.2025 р., викликано у судове засідання, яке відбудеться 05.11.2025 р. заявників фізичних осіб, ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг", а також зобов'язано заявників, які не планують брати участь у судовому засіданні особисто, надати суду відповідні заяви, належним чином посвідчені нотаріально, із підтвердженням особи заявників; розгляд заяв ОСОБА_56 , ОСОБА_55 , ОСОБА_63 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні відкладено на 05.11.2025 р.; ухвалено керуючому реструктуризацією Приходьку Д.В. надати результати розгляду заяв ОСОБА_56 , ОСОБА_55 , ОСОБА_63 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства в строк до 01.11.2025 р.; вирішено інші процесуальні питання у справі.

До Господарського суду Київської області від ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 надійшли заяви про грошові вимоги кредитора до боржника, розгляд яких ухвалою суду призначено у судовому засіданні на 05.11.2025 р.

28.10.2025 р. через канцелярію суду від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В. надійшло Клопотання про затвердження плану реструктуризації боргів від 27.10.2025 № 01-28/294 з долученими документами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2025 р. розгляд клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д. В. про затвердження плану реструктуризації боргів призначено на 05.11.2025 р.

30.10.2025 р. до Господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_68 надійшла кредиторська заява.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2025 р. розгляд кредиторської заяви ОСОБА_68 назначено на 05.11.2025 р.

03.11.2025 р. до господарського суду через канцелярію суду від кожного з кредиторів ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 надійшли заперечення щодо затвердження плану реструктуризації боргів боржника.

03.11.2025 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від кредиторів ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 ; ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 в особі представника адвоката Андрєєва М.А. надійшло "Клопотання про закриття провадження/заперечення щодо затвердження плану реструктуризації" від 03.11.2025 р. з долученими документами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2025 р. визнано грошові вимоги до боржника низки кредиторів; провадження за клопотанням ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 29.05.2024 р., за заявою представника боржника ОСОБА_1 адвоката Тарасова С.О. про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, за клопотанням кредиторів ОСОБА_26 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_44 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_45 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 26.07.2025 р. у визначеній ухвалою частині вимог закрито, та в задоволенні іншої частині вимог вказаних клопотань відмовлено; залишено без розгляду заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_130 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_59 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_39 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 щодо їх заміни (як кредиторів) у справі №911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг"; залишено без розгляду заяви ОСОБА_49 , ОСОБА_50 про заміну кредитора у провадженні про неплатоспроможність; розгляд вимоги пункту 3 прохальної частини клопотання керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. про затвердження плану реструктуризації боргів від 27.10.2025 №01-28/294 та клопотання представника кредиторів адвоката Андрєєва М.А. про закриття провадження від 03.11.2025 р. відкладено у судовому засіданні, призначеному на 03.12.2025 р.; розгляд заяв ОСОБА_56 , ОСОБА_131 , ОСОБА_63 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні відкладено на 03.12.2025 р.; розгляд кредиторської заяви ОСОБА_68 у судовому засіданні відкладено на 03.12.2025 р.; зобов'язано керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. надати результати розгляду заяв ОСОБА_56 , ОСОБА_131 , ОСОБА_63 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та кредиторської заяви ОСОБА_68 в строк до 03.12.2025 р.; викликано у судове засідання, призначене на 03.12.2025 р. уповноваженого представника ТОВ "Оазіс Білдінг".

Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією у справі № 911/2308/23 арбітражного керуючого Приходька Д.В. про вжиття заходів про забезпечення вимог кредиторів від 30.05.2025 р. та вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та заборонено ОСОБА_1 розпоряджатися майном шляхом відчуження, в тому числі, але не виключно згідно переліку, викладеного в цій ухвалі, яка є виконавчим документом.

Ухвала суду від 05.11.2025 р. була надіслана учасникам провадження, ТОВ "Оазіс Білдінг" у встановленому порядку. Таким чином, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом "ГПК України") щодо направлення процесуальних документів учасникам провадження, ТОВ "Оазіс Білдінг" та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд судом питань, призначених до розгляду у судовому засіданні у даній справі 03.12.2025 р., в тому числі клопотання керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. про затвердження плану реструктуризації боргів

До Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника боржника адвоката Тарасова С.О. надійшло клопотання № 10-1/25-4 про долучення до матеріалів справи № 911/2308/23 вимоги від 10.11.2025 р. про скликання зборів кредиторів, з доказами надіслання на адресу керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В., з долученими документами.

12.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від ОСОБА_132 надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника, яка ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2025 р. призначена до розгляду у судовому засіданні на 03.12.2025 р.

13.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через канцелярію суду від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В. надійшов Звіт про діяльність керуючого реструктуризацією у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за жовтень 2025 р.

18.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_55 адвоката Рахтич Х.О. надійшло клопотання (заява) про залишення заяви без розгляду.

18.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_54 адвоката Рахтич Х.О. надійшло клопотання (заява) про залишення заяви без розгляду.

18.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через канцелярію суду від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В. надійшло повідомлення від 18.11.2025 р. № 01-28/316 про виконання вимог ухвали суду з долученими документами, в якому повідомлено про те, що ним подано до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяви про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 05.11.2025 р. у справі №911/2308/23, однак станом на дату подання даного повідомлення будь-якої відповіді на подану заяву ним не отримано.

20.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника низки кредиторів адвоката Андрєєва М.А. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яким долучено пропозиції кредиторів до проєкту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 з доказами направлення їх арбітражному керуючому та представнику боржника.

21.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через канцелярію суду від кредитора ОСОБА_133 надійшла заява про подальший розгляд господарської справи № 911/2308/23 та ухвалення судом рішення у справі без участі кредитора ОСОБА_133 та його представника.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 27.11.2025 р., від 28.11.2025 р. виправлено описки в ухвалі Господарського суду Київської області у даній справі від 05.11.2025 р.

02.12.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_56 адвоката Рахтич Х.О. надійшло клопотання від 02.12.2025 р. про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У судове засідання з'явились учасники провадження згідно протоколом судового засідання, надали пояснення у справі. Боржник ОСОБА_1 , представник боржника, керуючий реструктуризацією Приходько Д.В. в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча й були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового засідання. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Представник ТОВ "Оазіс Білдінг" з'явився в судове засідання, надав пояснення. Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пар. 41 рішення від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень та скористатися можливостями, наданими внутрішнім законодавством для пришвидшення розгляду (пар. 35 Рішення ЄСПЛ у справі Union Alimentaria Sanders SA v. Spain, заява № 11681/85 від 07.07.1989 р.).

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу не перешкоджає проведенню судового засідання.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно з частиною шостою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як зауважено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 01.03.2023 р. у справі № 902/221/22, відкритою за заявою фізичної особи про неплатоспроможність, порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109897991).

Приписами частини першої, другої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Так, на виконання приписів статей 45 та 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів 14.02.2024 р. на офіційному веб-сайті Верховного Суду здійснено офіційне оприлюднення оголошення за № 72530 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 [https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/og_pov/?d=72530&v=f5a29559fd&t=6] із зазначенням строку подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Тридцятиденний строк, встановлений частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 15.03.2024 р.

Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.

Частиною першою статті 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитором є - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до тієї ж норми статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошовим зобов'язанням (боргом) є грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Частиною четвертою статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Стосовно питання порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії Верховний Суд наголошує на усталених правових висновках Верховного Суду, що полягають у наступному (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120925756):

- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14- 01/1494));

- законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником;

- надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України);

- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20). Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також наголошує (у постанові від 01.03.2022 р. у справі № 902/221/22) на усталених правових висновках Верховного Суду, що полягають у наступному.

Так, Верховний Суд у постанові від 01.03.2022 р. у справі № 902/221/22 вказує:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 р. у справі № 910/21939/15);

- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 р. у справі № 913/479/18);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20). Така судова практика є сталою як при застосуванні статей 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність), так і при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019 р.), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Відповідно до пунктів 27, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. У разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. Підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства.

Як встановлено судом, тридцятиденний строк, встановлений частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 15.03.2024 р. Матеріалами справи підтверджено, що кредиторські заяви, розгляд яких призначено на 03.12.2025 р. були направлені до суду після 15.03.2024 р. - встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для заявлення конкурсних вимог до боржника.

За змістом частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Отже, заяви з вимогами до боржника, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання підлягають розгляду судом.

Розглядаючи заяви кредиторів, що надійшли до суду, суд виходить з наявних матеріалів справи.

Розглянувши заяву ОСОБА_134 (надалі за текстом кредитор, заявник) про грошові вимоги кредитора до боржника від 30.10.2025 р. та матеріали справи, судом встановлено наступне.

До господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_134 надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника (про визнання грошових вимог кредитора до боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність) від 30.10.2025 р. (Т. 44, арк. 9-19), в якій вона просить суд визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_68 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 за основним боргом у розмірі 742 848,37 грн та зі сплати 3% річних від суми основної суми боргу у розмірі 121 620,00 грн; грошові вимоги кредитора ОСОБА_68 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 864 468,37 грн включити до реєстру вимог кредиторів, вирішити питання щодо стягнення з боржника на користь кредитора 4 844,80 грн судового збору в межах сплаченої суми.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_68 з вимогами до боржника від 30.10.2025 р. направлена до суду 30.10.2025 р., що підтверджено відміткою про формування заяви в системі "Електронний суд" на тексті заяви; заява про визнання грошових вимог кредитора до боржника відправлена боржнику 30.10.2025 р., що підтверджено описом вкладення у цінний лист, скріплений відбитком штампу Укрпошти, датованого 30.10.2025 р., що підтверджено документально (Т. 44, а.с. 9, 18), - тобто вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства; відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявника підлягають розгляду судом.

Від боржника, керуючого реструктуризацією результатів розгляду кредиторських вимог ОСОБА_68 до боржника до суду не надійшло.

Заявлені вимоги обґрунтовані укладеним 24.06.2017 р. між ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_135 (продавець) та ОСОБА_68 (покупець) попереднім договором купівлі-продажу квартири, посвідченим нотаріально, зареєстрованим за №3481.

Заявник вказує, що згідно п. 1 попереднього договору у строк до 31.05.2018 р. продавець зобов'язувався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електропостачання), ціна продажу якої складала 656 400,00 грн, що на момент укладання попереднього договору еквівалентно 25 217,05 доларів США (п. 3 попереднього договору). Згідно п. 4 попереднього договору, заявниця як покупець передала, а продавець прийняв готівкою передоплату у вигляді авансу в розмірі 459 480,00 грн, що на момент укладання договору еквівалентно 17 651,94 доларів США. У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений попереднім договором (до 31.08.2018 р.), продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 459 480,00 грн, що на момент укладання договору еквівалентно 17 651,94 доларів США.

Заявник підкреслює, що факт передачі нею при укладенні попереднього договору передоплати у вигляді авансу в розмірі 459 480,00 грн, що на момент укладання договору еквівалентно 17 651,94 доларів США підтверджено безпосередньо у пункті 4 попереднього договору, а факт отримання боржником суми авансу підтверджено підписами сторін на цьому договорі.

Заявник вказує, що основний договір купівлі-продажу квартири, визначений п. 1 попереднього договору, не укладений, кошти у сумі та строк, визначеній п. 5 попереднього договору, не повернуті.

На підтвердження заявлених вимог заявник вказує, що відповідно до умов пунктів 1, 3, 5 попереднього договору та згідно норм частини першої статті 526, частин перших статей 253, 525, 629, 526, 530, частини третьої статті 254 ЦК України, виходячи з того, що згідно пункту першого попереднього договору останнім днем для укладання основного договору було 31.08.2018 р., - з 01.09.2018 р. у боржника як продавця виник обов'язок з повернення заявнику, як покупцю авансового платежу за попереднім договором, що є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 1 КУзПБ.

Виходячи з чого, що попереднім договором сторонами обумовлено за настання умов та в порядку, встановленому п. 5 попереднього договору, повернення покупцю коштів (авансового платежу) визначеного у договорі з прив'язкою до долара США, - на підставі частини першої статті 626, частини першої статті 509, частини першої статті 627, частини першої статті 526 ЦК України, частин першої, другої статті 192, статті 524, частин першої, другої статті 533, частини першої статті 629 ЦК України, а також обґрунтовуючи висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.09.2024 р. у справі № 500/5194/16, від 05.12.2022 р. у справі № 921/542/20, та іншими, керуючись також нормою частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заявник вважає, що до правовідносин за попереднім договором щодо визначення основного боргу підлягають застосуванню норми абзацу четвертого частини другої статті 45, статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства та сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, а тому просить суд визнати її грошові вимоги до боржника у сумі 742 848,37 грн (із розрахунку офіційного курсу долара за даними НБУ станом на 29.10.2025 р. 42,0831 грн за 1 долар х 17 651,94 долари США) з основного боргу з повернення сплаченого авансового платежу. Крім того, на підставі статті 625 ЦК України просить суд визнати її грошові вимоги з 3% річних у сумі 121 620,00 грн, нараховані з 01.09.2018 р. по 14.02.2024 р. (на суму 17 651,94 доларів США), з посиланням на п. 72 постанови Верховного Суду у справі № 918/631/19 від 22.09.2020 р. та на інші постанови Верховного Суду.

На підставі викладеного заявником заявлено наведені вище вимоги до боржника.

Розглянувши заяву ОСОБА_68 , дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 24.06.2017 р. між ОСОБА_136 , який діяв від імені ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 10.03.2017 р. за реєстровим № 1143 (продавець) та ОСОБА_137 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (покупець) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (надалі за текстом стосовно заяви ОСОБА_68 також "попередній договір").

Відповідно до пункту 1 попереднього договору, за цим договором у строк до 31.05.2018 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,7 кв. м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_3 , у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Вказана земельна ділянка, на якій попереднім договором обумовлено розташування квартири в житловому будинку, яку продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу на узгоджених умовах, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 07.03.2017 р. за реєстровим № 1059, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.03.2017 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1157350232224 (відповідно до пункту 2 попереднього договору).

Згідно з пунктом 3 вказаного попереднього договору, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 31.05.2018 р., в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира, яка згідно плану забудови земельної ділянки знаходиться на 9 поверсі; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 31.05.2018 р.; ціна продажу 656 400,00 грн, що еквівалентно 25 217,05 доларів США.

Згідно з пунктом четвертим попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передає, а продавець приймає передоплату у вигляді авансу в розмірі 459 480,00 грн, що еквівалентно 17 651,94 доларів США, а продавець отримав зазначену суму авансу. Залишок суми у розмірі 196 920,00 грн, що еквівалентно 7 565,11 доларів США покупець зобов'язується сплатити до 31.05.2018 р.

У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 459 480,00 грн, що еквівалентно 17 651,94 доларів США.

Згідно з пунктами 7, 14 попереднього договору, проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов'язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений. Зі змістом ст. ст. 526 та 635 ЦК України сторони ознайомлені, проект цього договору відповідає волевиявленню сторін і ними схвалений, нез'ясованих питань у них немає.

Зазначений вище попередній договір від 24.06.2017 р. підписаний ОСОБА_135 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності та ОСОБА_138 , посвідчений приватним нотаріусом Михальченко М.М. Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 3481, номер спеціального бланку нотаріального документа НМО 841113, що підтверджено документально (Т. 44, а.с. 17).

Повноваження ОСОБА_139 на укладення попереднього договору, отримання грошей підтверджено копією довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області № 1143 від 10.03.2017 (Справа-замінник, а.с. 372-373).

Отже, попереднім договором визначено термін побудови житлового будинку, в якому буде розташовуватись зазначена квартира: до 31.05.2018 р., термін передачі у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу квартири та для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, - не пізніше 31.05.2018 р.

Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_68 при укладенні попереднього договору передала передоплату у вигляді авансу в розмірі 459 480,00 грн, що еквівалентно 17 651,94 доларів США, а продавець отримав зазначену суму авансу, про що прямо вказано у попередньому договорі (у пункті 4), та додатково підтверджено положеннями пунктів 7, 14 попереднього договору. Факт отримання продавцем суми авансу від покупця підтверджується підписами сторін на цьому попередньому договорі.

Таким чином, належними доказами підтверджено обставину одержання продавцем ОСОБА_1 (боржник) від заявниці ОСОБА_68 на виконання попереднього договору грошових коштів у встановленому розмірі, що підтверджено п. 4 попереднього договору.

Заявник вказує, що основний договір купівлі-продажу квартири, визначений п. 1 попереднього договору, не укладений, кошти у сумі та строк, визначені п. 5 попереднього договору, не повернуті.

Від боржника результатів розгляду вимог заявниці до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що основний договір, укладення якого обумовлено попереднім договором укладено не було, відповідно продаж обумовленої квартири, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири не відбулись в порушення умов пункту 1 попереднього договору. Докази повернення в порядку, встановленому п. 5 попереднього договору боржником заявнику отриманих за попереднім договором грошових коштів, суду не надано. Станом на поточну дату жодні зобов'язання продавцем відповідно до вказаного попереднього договору не виконані, доказів зворотного суду не надано.

Керуючись частинами першою, другою статті 570 ЦК України, правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), судом встановлено, що станом на дату розгляду заяви заявника основний договір не укладено; сплачені заявником кошти згідно попереднього договору не є завдатком, та згідно частини другої статті 570 ЦК України є авансом, який підлягає поверненню покупцю відповідно до умов попереднього договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Детально дослідивши умови попереднього договору суд дійшов висновку, що з п. 5 попереднього договору, - в разі відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором - до 31.05.2018 р. (п. 1 попереднього договору) у випадках визначених п. 5 попереднього договору, слідує негайне виконання обов'язку з повернення одержаної суми, яка, як встановлено судом є авансом, в розмірі 459 480,00 грн, що еквівалентно 17 651,94 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Останнім днем укладення основного договору було обумовлено сторонами 31.05.2018 р. (п. 1 попереднього договору). Відповідно до статті 253 ЦК України повернення суми коштів (авансу) мало відбутись 01.06.2018 р., прострочення повернення якого наступило з 02.06.2018 р. Отже, вимога заявника щодо визнання його грошових вимог до боржника по основного боргу з повернення суми авансу (згідно п. 5 попереднього договору) у розмірі, визначеному п. 5 попереднього договору є обґрунтованою.

Таким чином, на підставі наведеного, норм частини першої статті 526, частини першої статті 629, статті 530 ЦК України ЦК України, частини першої статті 253 ЦК України та пунктів 1, 3, 5 попереднього договору судом встановлено, що боржником прострочено виконання зобов'язання з передачі квартири, обумовленої попереднім договором у власність заявниці з укладенням договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення, в зв'язку з чим, у боржника як продавця виник обов'язок з повернення заявнику як покупцю суми авансу за попереднім договором, що є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

В свою чергу судом встановлено наступне.

Пункт 5 попереднього договору передбачає умову, згідно якої у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 459 480,00 грн, що еквівалентно 17 651,94 доларів США, - визначеного з прив'язкою до долара США.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до частин першої, другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України регламентовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умовами попереднього договору (пунктами 3-5) сторонами був визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті - доларах США.

Судом встановлено, що спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті (поверненню згідно п. 5 попереднього договору) у гривнях, сторони в укладеному ними попередньому договорі не погодили.

Розглядаючи вимоги заявника відповідно до частини першої статті 526 ЦК України суд керується умовами попереднього договору (п. 5), в якому сторонами визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Верховний Суд в постанові від 11.09.2024 р. у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) дійшов висновку про те, що одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами (п. 35).

В постанові від 05.12.2022 р. у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) Верховний Суд зауважив, що за змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов'язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності "валютного застереження", тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18).

Необхідність застосування до правовідносин за договором, яким сторонами визначено в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті статті 533 ЦК України підтверджено й у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі N 296/10217/15-ц (№ 14-727цс19).

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином норми Кодексу України з процедур банкрутства у провадженнях у справах про банкрутство є спеціальними.

З цього приводу Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 08.12.2022 р. у справі № 921/542/20 підкреслив (п. 126): "Верховний Суд враховує, що КУзПБ є спеціальним нормативно-правовим актом, покликаним забезпечити регулювання відносин неплатоспроможності фізичних осіб, своєю преамбулою визначає метою провадження у справі про неплатоспроможність відновлення платоспроможності боржника".

Нормою частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

У такому разі на підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що до правовідносин за попереднім договором (щодо визначення основного боргу) підлягають застосуванню норми абзацу четвертого частини другої статті 45, статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 524, частини другої 533 ЦК України, та сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України заявник просить суд визнати його грошові вимоги до боржника з 3% річних, нарахованих за період з 01.09.2018 р. по 14.02.2024 р. у сумі 121 620 грн (де заявником обраховано: (3% річних від 17 651,94 доларів США) х 42,0831 грн за 1 долар США).

Досліджуючи вказані вимоги судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, якою обґрунтовані вимоги заявника, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання; зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (п. 43).

У постанові від 22.09.2020 р. у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків (пункти 69-71), що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

У пункті 72 зазначеної постанови від 22.09.2020 р. у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах №703/2718/16-ц) та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18.

Щодо нарахування 3% річних, заявлених на підставі частини другої статті 625 ЦК України, судом встановлено, що оскільки спеціальною нормою Кодексу України з процедур банкрутства - частиною другою статті 45 визначено, що якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, а зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, - три проценти річних від простроченої суми визначається від суми боргу, визначеного в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Датою подання заявником заяви з грошовими вимогами до боржника є 30.10.2025 р., що підтверджено документально (Т. 44, а.с. 9).

Станом на 30.10.2025 р. офіційний курс гривні щодо долара США, встановлений Національним банком України становив 42,0115 грн за 1 дол. США (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=30.10.2025&period=daily).

Заявником заявлено вимогу про визнання грошових вимог до боржника по основному боргу за попереднім договором у сумі 742 848,37 грн (згідно поданих розрахунків), обрахованих по курсу долара станом на 29.10.2025 р. 42,0831 грн за 1 долар США.

За перерахунками основного боргу (згідно п. 5), здійсненими судом відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, - сума коштів, що підлягає поверненню заявнику (покупцю) за попереднім договором складає 741 584,48 грн (42,0115 грн х 17 651,94 доларів США).

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню судом є вимоги заявника по визнанню його грошових вимоги до боржника по основного боргу за попереднім договором у сумі 741 584,48 грн.

Як зазначено судом, згідно абзацу 4 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Вимоги заявника згідно заяви обраховані ним по курсу долара станом на 29.10.2025 р. (42,0831 грн за 1 долар США) (Т. 44, а.с. 13/2), однак згідно доказів матеріалів справи заява заявника з вимогами до боржника фактично подана до суду 30.10.2025 р., коли курс Національного банку України становив 42,0115 грн за 1 долар США, в зв'язку з чим на підставі абзацу четвертого частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявника по основному боргу у сумі 1 263,89 грн відхиляються судом як безпідставні.

Розглядаючи вимоги заявника з визнання кредитором боржника з 3% річних судом встановлено, що згідно умов попереднього договору (п. 5) та статті 253 ЦК України 01.06.2018 р. у боржника виник обов'язок повернути покупцю суму авансу; прострочення повернення суми авансу наступило з 02.06.2018 р. Заявником заявлено вимоги з 3% річних за період з 01.09.2018 р. по 14.02.2024 р.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 01.09.2018 р. по 14.02.2024 р. на прострочену суму встановлену судом, встановлено, що розрахунок заявника є невірним, 3% річних за вказаний період становлять 121 409,19 грн, які підлягають визнанню судом; на підставі абзацу 4 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги у сумі 210,81 грн з 3% річних є безпідставними та відхиляються судом, з яких 206,92 грн зумовлені застосуванням заявником при обрахунку курсу долара станом на 29.10.2025 р., а не станом на 30.11.2025 р., і 03,89 грн - не застуванням спеціальної норми абзацу 4 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, якою регламентовано особливості визначення розміру основного боргу у справі про неплатоспроможність, від якого підлягає обрахуванню заявлена вимога як похідна.

Крім того, заявник просить суд вирішити питання щодо стягнення з боржника на користь заявника судового збору в межах сплаченої суми.

Судом встановлено, що заявником було сплачено 4 844,00 грн та 0,80 грн судового збору за подання до суду заяви про грошові вимоги до боржника, що підтверджено двома квитанціями про сплату судового збору від 29.10.2025 р. (Т. 44, а.с. 15-16).

Заява заявника надійшла до господарського суду через систему "Електронний суд", що підтверджено документально (Т. 44, а.с. 9).

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Приписами частини першої, підпункту 2 пункту 21 частини 2 та частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду: заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Керуючись нормами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", частини першої, підпункту 2 пункту 21 частини 2 статті 4, частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про те, що оскільки заява заявником була подана через систему "Електронний суд" в електронній формі, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за даних обставин підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відповідно, судовий збір підлягав сплаті у сумі 4844,80 грн, який згідно частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства як витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, підлягає покладенню на боржника та відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

На підставі викладеного досліджувана вимога заявника підлягає задоволенню, судовий збір у сумі 4 844,80 грн підлягає покладенню на боржника.

Аргументи учасників справи судом ретельно вивчені та відхиляються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

На підставі викладеного, частин другої, четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на обґрунтованість визначених судом вимог, враховуючи що вимоги ОСОБА_68 заявлені у заяві, яка подана до суду відповідно до приписів частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та не погашені боржником, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_68 підлягають визнанню частково, зокрема, підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог до боржника конкурсна заборгованість (грошові вимоги) за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 24.06.2017 р. в сумі 741 584,48 грн основного боргу з повернення сплаченої суми авансу, 121 409,19 грн 3% річних, - вимоги другої черги. Витрати заявника зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн покладаються на боржника, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів. В іншій частині вимоги відхиляються судом.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_68 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, її вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Розглянувши заяву ОСОБА_132 (надалі за текстом кредитор, заявник) про грошові вимоги кредитора до боржника від 12.11.2025 р. та матеріали справи, судом встановлено наступне.

12.11.2025 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_132 в особі представника адвоката Гімарі Рената Ахмедовича надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 12.11.2025 р. (Т. 45, а.с. 20-32), в якій просить суд визнати кредиторські вимоги ОСОБА_140 до ОСОБА_1 у розмірі 380 000,00 грн, що еквівалентно 15 133,00 доларів США.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_140 з вимогами до боржника від 12.11.2025 р. направлена до суду 12.11.2025 р., що підтверджено відміткою про формування заяви в системі "Електронний суд" на тексті заяви, а також квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС № 5039924 (Т. 45, а.с. 20, 32), - тобто вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства; відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявниці підлягають розгляду судом.

Заявлені вимоги обґрунтовані укладеним 27.08.2019 р. між ОСОБА_141 , який діяв від імені ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_140 (покупець) попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири.

Заявник вказує, що згідно п. 1 попереднього договору у строк до 30.03.2020 р. продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити квартиру АДРЕСА_4 22, секція 2, та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, газопостачання та електроенергія) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором, ціна продажу якої складає 411 804,00 грн, що еквівалентно 16 400,00 доларів США (згідно п. 3 попереднього договору). Згідно п. 4 попереднього договору, при укладанні цього договору на підтвердження намірів сторін заявниця як покупець передала, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу у розмірі 380 000,00 тис грн., що еквівалентно 15 133,00 доларів США. Другий платіж у розмірі 31 804, 00 тис грн покупець зобов'язується сплатити до 01.10.2019 р. В подальшому сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень до попереднього договору, яким внесено зміну в п. 1 в частині строків виконання передачі у власність квартири, а саме у строк до 30.05.2021 р. Таким чином заявник вказує, що на виконання умов попереднього договору кредитор передав, а боржник прийняв грошову суму в розмірі 380 000,00 грн, що еквівалентно 15 133,00 доларам США.

Заявник вказує, що про відкриття справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 їй стало відомо на початку жовтня 2025 р.

В зв'язку з наведеним, керуючись нормами статей 45, 2, 47, 122 Кодексу України з процедур банкрутства заявниця просить суд визнати її грошові вимоги до боржника у сумі 380 000,00 грн, що еквівалентно 15 133,00 доларів США (основного боргу).

Від боржника, від керуючого реструктуризацією результатів розгляду вимог заявниці до боржника до суду не надійшло.

Розглянувши заяву ОСОБА_140 , дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що 27.08.2019 р. між ОСОБА_142 , який діяв від імені ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 10.03.2017 р. за реєстровим № 1143 (продавець) та ОСОБА_143 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (покупець) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (надалі за текстом стосовно заяви ОСОБА_140 також "попередній договір").

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, за цим договором у строк до 30.03.2020 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти квартиру АДРЕСА_5 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1009 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_6 , у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Вказана земельна ділянка, на якій попереднім договором обумовлено розташування квартири в житловому будинку, яку продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу на узгоджених умовах, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 07.03.2017 р. за реєстровим № 1063, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.03.2017 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1157328232224 (відповідно до пункту 2 попереднього договору).

Згідно з пунктом 3 вказаного попереднього договору, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 30.03.2020 р., в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира, яка згідно плану забудови земельної ділянки знаходиться на 6 поверсі; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 30.05.2019 р.; ціна продажу 411 804,00 грн, що еквівалентно 16 400 доларів США.

Згідно з пунктом четвертим попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв суму в розмірі 380 000,00 грн, що еквівалентно 15 133 доларів США. Залишок суми в розмірі 31 804,00 грн внести до 01.10.2019 р.

У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму в розмірі 411 804,00 грн, що еквівалентно 16 400 доларів США.

Згідно з пунктами 7, 8, 10 попереднього договору, сторони вважають, що між ними досягнуто згоди щодо всіх істотних умов основного договору. Ці умови можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання оформляється у вигляді окремого договору.

Зазначений вище попередній договір від 27.08.2019 р. підписаний Корніяшем Р.В. від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності та Пік О.В., що підтверджено документально (Т. 45, а.с. 24).

Частинами 1, 2, 3 статті 635 Цивільного кодексу України (в ред. від 28.02.2019 р., чинної станом на 27.08.2019 р.) встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 205 ЦК України "Форма правочину. Способи волевиявлення" регламентовано форми правочинів.

Так, частинами 1, 2 зазначеної статтею встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В свою чергу частиною першою статті 209 ЦК України "Нотаріальне посвідчення правочину" встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Таким чином нотаріальне посвідчення правочинів у випадках встановлених законом є додатковою вимогою, проте не є формою правочинів.

Як встановлено судом, частиною першою статті 635 ЦК України встановлено вимогу укладення попереднього договору за формою, встановленою для основного договору, та дана норма не містить вимоги наслідування попереднім договором нотаріального засвідчення, якщо така вимога встановлена для основного договору.

Частиною першою статті 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Судом встановлено, що попередній договір укладений у письмовій формі. Вимоги з нотаріального посвідчення попереднього договору законом не встановлено.

Дослідивши зміст попереднього договору судом встановлено, що домовленості про нотаріальне посвідчення попереднього договору останнім не встановлювались.

Таким чином укладений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири від 27.08.2019 р. відповідає за формою вимогам статті 635 ЦК України, яка в свою чергу не містить вимог наслідування попереднім договором нотаріального посвідчення, якщо така вимога встановлена для основного договору, яке (нотаріальне посвідчення) не є формою правочину, а отже, даний попередній договір від 27.08.2019 р. відповідає вимогам законодавства за укладеною формою.

Крім того, судом встановлено, що 08.12.2020 р. між ОСОБА_142 , який діяв від імені ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 10.03.2017 р. за реєстровим № 1143 (продавець) та ОСОБА_143 (покупець) було укладено договір про внесення змін та доповнень до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири (Т. 45, а.с. 25), яким сторони домовились внести зміни до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 27.08.2019 р., зокрема яким сторони вирішили внести зміни до п. 1 попереднього договору виклавши його у редакції: "За цим договором у строк до 30.05.2021 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти квартиру АДРЕСА_7 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_6 у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим договором; цей договір про внесення змін та доповнень є невід'ємною частиною до договору і дії із ним як єдине ціле; цей договір про внесення змін та доповнень до договору набирає чинності з моменту його підписання сторонами; інші умови договору залишаються без змін;" (п.п. 1-5, 7). Договір про внесення змін підписано ОСОБА_144 та ОСОБА_145 .

Як зазначено судом, згідно частини третьої статті 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Проаналізувавши умови попереднього договору судом встановлено, що пунктом 4 попереднього договору було обумовлено сплату покупцем залишку коштів до 01.10.2019 р. та передачу у власність покупця квартири з укладенням договору купівлі-продажу квартири до 30.03.2020 р. (п. 1).

Як встановлено судом згідно наявних матеріалів справи, в строк до 30.03.2020 р. і в наступному основний договір укладено не було, а отже відповідно до частини третьої статті 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припинилось.

Проаналізувавши зміст умов договору про внесення змін та доповнень від 08.12.2020 р., судом встановлено, що у пункті 1. сторони узгодили всі істотні умови попереднього договору, включаючи предмет, об'єкт, строк та намір укласти попередній договір, чим по суті поновили договірні відносини з попереднього договору із вказівкою на те, що інші умови договору залишаються без змін, чим сторони підтвердили зміст своїх зобов'язань.

Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В Постанові від 17.12.2021 р. у справі № 908/793/20 Верховний Суд (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102267094) погодився в з висновками першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, відповідно до яких "згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, закріпленої у ст. 204 ЦК України, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню".

Судом встановлено, що від боржника заперечень вимог заявника, жодних доказів, що спростовують вимоги останнього, до суду не надходило.

Судом встановлено, що попереднім договором визначено термін побудови житлового будинку, в якому буде розташовуватись зазначена квартира: до 30.03.2020 р., термін передачі у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу квартири - до 30.05.2021 р. (Т. 45, а.с. 25).

Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_140 27.08.2019 р. як покупець при укладенні попереднього договору передала, а продавець прийняв від покупця суму в розмірі 380 000,00 грн, що еквівалентно 15 133 доларів США, про що прямо вказано у попередньому договорі (у пункті 4). Факт отримання уповноваженою ОСОБА_1 вказаних коштів від заявниці підтверджується підписами сторін на цьому договорі.

Таким чином належними доказами підтверджено факт одержання продавцем ОСОБА_1 (боржник) від заявниці ( ОСОБА_140 як покупця) на виконання попереднього договору грошових коштів у встановленому судом розмірі, що підтверджено п. 4 попереднього договору (Т. 45, а.с. 24).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що основний договір, укладення якого обумовлено попереднім договором укладено не було, відповідно продаж обумовленої квартири, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири не відбулись в порушення умов пункту 1 попереднього договору. Докази повернення в порядку, встановленому п. 5 попереднього договору боржником заявнику отриманих за попереднім договором грошових коштів, суду не надано. Станом на поточну дату жодні зобов'язання продавцем відповідно до вказаного попереднього договору не виконані, доказів зворотного суду не надано.

Керуючись частинами першою, другою статті 570 ЦК України, правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), судом встановлено, що станом на дату розгляду заяви заявника основний договір не укладено; сплачені заявником кошти згідно попереднього договору не є завдатком, та згідно частини другої статті 570 ЦК України є авансом, який підлягає поверненню покупцю відповідно до умов попереднього договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Детально дослідивши умови попереднього договору суд дійшов висновку, що з п. 5 попереднього договору, - в разі відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором - до 30.05.2021 р. (п. 1 попереднього договору) у випадках визначених п. 5 попереднього договору, - слідує негайне виконання обов'язку з повернення продавцем покупцю одержаної суми, яка, як встановлено судом є авансом, в розмірі 411 804,00 грн, що еквівалентно 16 400 доларів США.

Заявником заявлено вимоги по основному боргу у розмірі сплаченого авансу у сумі 380 000,00 грн, що еквівалентно 15 133 доларів США. Тобто заявником заявлено вимоги до боржника у гривні із зазначенням доларового еквіваленту вимог.

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до попереднього договору, останнім днем укладення основного договору було обумовлено сторонами 30.05.2021 р. (п. 1 попереднього договору), яке було неділею, вихідним днем, тому відповідно до частини п'ятої статті 254 ЦК України останнім днем укладання основного договору було 31.05.2021 р. Відповідно до статті 253 ЦК України боржник повинен був повернути кошти 01.06.2021 р., прострочення повернення коштів наступило з 02.06.2021 р. Отже вимога заявника щодо визнання його кредиторських вимог до боржника щодо основного боргу з повернення коштів (згідно п. 5 попереднього договору), які як встановлено судом є авансом, є обґрунтованою.

На підставі наведеного, норм частини першої статті 526, частини першої статті 629, статті 530 ЦК України ЦК України, частини першої статті 253 ЦК України та пунктів 1, 3, 5 попереднього договору судом встановлено, що боржником прострочено виконання зобов'язання з передачі квартири, обумовленої попереднім договором у власність заявниці з укладенням договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення, в зв'язку з чим, у боржника як продавця виник обов'язок з повернення заявнику як покупцю суми авансу за попереднім договором, що є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

В свою чергу, визначаючи суму основного боргу за попереднім договором судом встановлено, що у пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму в розмірі продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму в розмірі 411 804,00 грн, що еквівалентно 16 400 доларів США.

За змістом статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України регламентовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Детально дослідивши вимоги заявника, матеріали справи, керуючись нормами частини першої статті 626, частини першої статті 509, частини першої статті 627, частини першої статті 526, частини першої, другої статті 192, статті 524, частини першої, другої статті 533 ЦК України, статті 99 Конституції України, частин першої, другої статті 192 ЦК України судом встановлено, що умовами попереднього договору (пунктами 3-5) сторонами був визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті - доларах США.

Судом встановлено, що спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті при поверненні продавцем суми авансу у гривнях, сторони в укладеному ними попередньому договорі не погодили.

Верховний Суд в постанові від 11.09.2024 р. у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) дійшов висновку про те, що одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами (п. 35).

Нормою частини другої статті 45 спеціального нормативно-правового акту з питань банкрутства - Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

У такому разі на підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що до правовідносин за попереднім договором підлягають застосуванню норми абзацу четвертого частини другої статті 45, статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, та сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням за п. 5 попереднього договору визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (частина п'ята статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі Справа № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) Верховний Суд виклав (п.п. 80-86) наступний правовий висновок: "згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (п. 80). Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 81). Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п. 82). На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі (п. 83). Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов'язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)) (п. 84). При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)) (п. 85). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (п. 86) ".

В постанові від 08.06.2021 р. у справі Справа № 662/397/15-ц, Верховний Суд виклав позицію, відповідно до якої, суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі N917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження N 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку із цим суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Детально дослідивши матеріали справи, характер правовідносин, що є предметом судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що заявник на обґрунтування своїх вимог по попередньому договору хоч і послався на норму статті 45 Кодексу України з процедур банкрутство, останній фактично застосував не ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини щодо визнання кредитором, в зв'язку з чим керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), суд дійшов висновку про те, що до даних правовідносин, підлягають застосуванню норма абзацу 4 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутство та вимоги заявника підлягають визнанню судом частково.

На підставі частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимога заявника в частині визнання його вимог у гривні із зазначенням еквіваленту у доларах США відхиляється судом, оскільки відповідно до даної норми розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України та в даному випадку, якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Наведене застосування судом принципу принципом jura novit curia відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 08.06.2021 р. у справі № 662/397/15-ц) не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог; самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі Справа № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Заява заявником була подана до суду 12.11.2025 р., що підтверджено документально.

Станом на 12.11.2025 р. офіційний курс гривні щодо долара США, встановлений Національним банком України становив 42,0139 грн за 1 дол. США (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=12.11.2025&period=daily).

За перерахунками основного боргу, здійсненими судом відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства за заявленими вимогами суд дійшов висновку про те, що сума коштів, що підлягає поверненню заявнику за попереднім договором складає 635 796,35 грн (42,0139 грн х 15 133 доларів США).

Таким чином здійснивши перерахунок основного боргу з повернення суми авансу судом встановлено, що вимога по основному боргу з повернення суми авансу становить 635 796,35 грн є обґрунтованою.

Боржником жодних доказів, що спростовують вимоги заявника суду не надано.

Аргументи учасників справи судом ретельно вивчені та відхиляються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом встановлено, що заявником було сплачено 6056,00 грн судового збору за подання до суду заяви про грошові вимоги до боржника, що підтверджено квитанцією від 12.11.2025 р.

Заява заявника надійшла до суду через систему "Електронний суд" в електронній формі, що підтверджено документально, в тому числі відміткою про таке на тексті заяви (Т. 45, а.с. 20).

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

На підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", підпункту 2 пункту 21 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про те, що оскільки заява заявником була подана через систему "Електронний суд" в електронній формі, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за даних обставин підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відповідно, судовий збір підлягав сплаті у сумі 4844,80 грн.

На підставі частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати заявника зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн покладаються на боржника, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

На підставі викладеного, частин другої, четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на обґрунтованість визначених судом вимог, враховуючи що вимоги ОСОБА_140 заявлені у заяві, яка подана до суду відповідно до приписів частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та не погашені боржником, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_140 підлягають визнанню частково, зокрема, підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог до боржника конкурсна заборгованість за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 27.08.2019 р., з урахуванням договору про внесення змін від 08.12.2020 р. в сумі 635 796,35 грн з повернення суми авансу (основний борг), - вимоги другої черги. В іншій частині вимоги відхиляються судом. Витрати заявника зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн покладаються на боржника, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_140 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, її вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

У судовому засіданні призначено до розгляду заяви ОСОБА_56 , ОСОБА_131 , ОСОБА_63 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судом встановлено, що від боржника та керуючого реструктуризацією не надійшло результатів розгляду вказаних заяв з вимогами до боржника.

Так, в Заяві з вимогами до боржника (в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) від 25.08.2025 р. ОСОБА_146 в особі представника адвоката Рахтич Х.О. просить суд визнати ОСОБА_147 конкурсним кредитором у справі № 911/2308/23 з вимогою: визнати за ОСОБА_148 майнові права на квартиру АДРЕСА_8 , у частині оплаченої покупцем площі 25,3 кв.м. на суму 280 000,00 грн; включити ОСОБА_147 до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 з вимогою: визнати за ОСОБА_148 майнові права на квартиру АДРЕСА_8 , у частині оплаченої покупцем площі 25,3 кв.м. на суму 280 000,00 грн на підставі судового рішення.

18.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_55 адвоката Рахтич Х.О. надійшло клопотання про залишення Заяви без розгляду, в якому вона просить суд залишити без розгляду Заяву ОСОБА_55 з вимогами до боржника ОСОБА_1 , подану 25.08.2025 р. у справі № 911/2308/23. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 03.11.2025 р. державним реєстратором зареєстровано за ОСОБА_148 спеціальне майнове право на об'єкт будівництва - квартиру, майбутній об'єкт нерухомості, загальною площею 25,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_9 . На підтвердження заявленої вимоги представником ОСОБА_55 долучено до клопотання витяг з Державного реєстру речових прав № 450755026 від 05.11.2025 р.

Розглянувши вказане клопотання представника ОСОБА_55 судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 42 ГПК України, учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною першою, пунктом першим частини другої статті 46 ГПК України встановлено, що сторони користуються рівними процесуальними правами; крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом п'ятим частини першої статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Детально дослідивши клопотання представника ОСОБА_55 адвоката Рахтич Х.О. про залишення Заяви без розгляду судом встановлено, що останнє за змістом свідчить про те, що ОСОБА_149 не бажає продовжувати процесуальні дії для подальшого розгляду її заяви від 25.08.2025 р. та прямо вказує на те, що ОСОБА_149 просить суд залишити без розгляду її Заяву з вимогами до боржника ОСОБА_1 , подану 25.08.2025 р. у справі № 911/2308/23. Судом також встановлено, що вказане клопотання подане до початку розгляду судом заяви ОСОБА_55 по суті.

На підставі частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, пункту третього частини першої статті 42 ГПК України, пункту першого частини другої статті 46 ГПК України, пункту п'ятого частини першої статті 226 ГПК України суд дійшов висновку про те, що клопотання ОСОБА_55 в особі її представника адвоката Рахтич Х.О. про залишення заяви без розгляду від 18.11.2025 р. підлягає задоволенню та Заява ОСОБА_55 з вимогами до боржника (в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) від 25.08.2025 р. підлягає залишенню судом без розгляду.

Як зазначено судом, до господарського суду надійшла заява ОСОБА_150 в особі представника адвоката Рахтич Х.О. з вимогами до боржника (в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) від 25.08.2025 р. У вказаній заяві з урахуванням уточнень від 25.09.2025 р., ОСОБА_151 просить суд визнати ОСОБА_54 кредитором у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 з вимогою: визнати за ОСОБА_152 майнові права на квартиру АДРЕСА_10 , що еквівалентно ціна продажу квартири - 436 625,00 грн; включити ОСОБА_54 до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 з вимогою: визнати за ОСОБА_152 майнові права на квартиру АДРЕСА_10 , що еквівалентно ціна продажу квартири - 436 625,00 грн на підставі судового рішення.

18.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_54 адвоката Рахтич Х.О. надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду від 18.11.2025 р., розглянувши яке судом встановлено наступне.

У вказаному клопотанні представник ОСОБА_54 адвокат Рахтич Х.О. просить суд залишити без розгляду Заяву ОСОБА_54 з вимогами до боржника ОСОБА_1 , подану 25.08.2025 р. у справі № 911/2308/23. Клопотання обґрунтоване тим, що 03.11.2025 р. державним реєстратором зареєстровано за ОСОБА_152 спеціальне майнове право на об'єкт будівництва - квартиру, майбутній об'єкт нерухомості, за адресою: АДРЕСА_11 . На підтвердження заявленої вимоги представником ОСОБА_54 долучено до клопотання витяг з Державного реєстру речових прав № 450758366 від 05.11.2025 р.

Розглянувши вказане клопотання представника ОСОБА_54 адвоката Рахтич Х.О. про залишення заяви без розгляду судом встановлено, що останнє за змістом свідчить про те, що ОСОБА_151 не бажає продовжувати процесуальні дії для подальшого розгляду його заяви від 25.08.2025 р. та прямо вказує на те, що просить суд залишити без розгляду заяву ОСОБА_54 з вимогами до боржника ОСОБА_1 , подану 25.08.2025 р. у справі № 911/2308/23; судом встановлено, що вказане клопотання подане до початку розгляду судом заяви ОСОБА_54 по суті.

На підставі частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, пункту третього частини першої статті 42 ГПК України, пункту першого частини другої статті 46 ГПК України, пункту п'ятого частини першої статті 226 ГПК України, клопотання ОСОБА_54 в особі представника адвоката Рахтич Х.О. про залишення заяви без розгляду від 18.11.2025 р. підлягає задоволенню та заява ОСОБА_54 з вимогами до боржника (в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) від 25.08.2025 р. з урахуванням уточнень від 25.09.2025 р., підлягає залишенню судом без розгляду.

На поточне судове засідання відкладено розгляд заяви ОСОБА_153 , подане в особі уповноваженого представника адвоката Рахтич Христини Олегівни з вимогами до боржника (в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) від 25.08.2025 р.

02.12.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_56 адвоката Рахтич Х.О. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи від 02.12.2025 р., в якому вона просить суд відкласти розгляд заяви ОСОБА_56 з вимогами до боржника у справі № 911/2308/23 на іншу дату. Клопотання обґрунтовано тим, що підставою подання заяви з вимогами до боржника (в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) від 25.08.2025 р. було рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі № 911/2308/23 (911/463/24) та 07.08.2025 р. представником боржника було подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення. Розгляд апеляційної скарги у справі № 911/2308/23 (911/463/24) відкладено на 27.01.2026 р.

Розглянувши зазначене клопотання представника ОСОБА_56 адвоката Рахтич Х.О. про відкладення розгляду справи судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей ЄДРСР, рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі № 911/463/24 за позовом ОСОБА_56 до ОСОБА_1 оскаржено до суду апеляційної інстанції та перебуває на розгляді Північного апеляційного господарського суду; судове засідання у справі призначено на 27.01.2026 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132275850).

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що скасування рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі №911/2308/23 (№ 911/463/24) може вплинути на розгляд заяви ОСОБА_56 , а клопотання представника ОСОБА_56 адвоката Рахтич Х.О. про відкладення розгляду справи є обґрунтованим.

Керуючись нормами частини першої статті 216 ГПК України, статтею 202 ГПК України в зв'язку з ненаданням результатів розгляду заяви ОСОБА_56 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства керуючим реструктуризацією, обґрунтованістю клопотання про відкладення розгляду справи представника ОСОБА_56 адвоката Рахтич Х.О., розгляд заяви ОСОБА_56 від 25.08.2025 р. з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодекс України з процедур банкрутства підлягає відкладенню у судовому засіданні на іншу дату, а клопотання представника ОСОБА_56 адвоката Рахтич Х.О. про відкладення розгляду заяви ОСОБА_56 з вимогами до боржника від 02.12.2025 р., - підлягає задоволенню.

На поточне судове засідання призначено до розгляду вимогу пункту 3 прохальної частини клопотання арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича (керуючого реструктуризацією) про затвердження плану реструктуризації боргів від 27.10.2025 р. №01-28/294 та клопотання кредиторів ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 ; ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 в особі представника адвоката Андрєєва Микити Андрійовича (надалі за текстом "кредитори, представником яких є адвокат Андрєєв М.А.") "Про закриття провадження/заперечення щодо затвердження плану реструктуризації у справі № 911/2308/23" від 03.11.2025 р. (Т. 44, а.с. 82) В судовому засіданні учасники провадження надали свої пояснення у справі. Частина пояснень стосовно поданого на затвердження суду плану реструктуризації боргів від 15.10.2025 р. учасниками провадження було надано під час судового засідання у справі 05.11.2025 р. Зокрема, 05.11.2025 р. керуючий реструктуризації, боржник та частина присутніх у судовому засіданні кредиторів підтримали затвердження плану реструктуризації боргів, частина кредиторів висловились проти затвердження плану реструктуризації, та надали свої пояснення щодо окремих положень останнього, зокрема, стосовно складу майна боржника.

Як встановлено судом, у судове засідання 03.12.2025 р. боржник ОСОБА_1 , представник боржника, керуючий реструктуризації ОСОБА_154 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

03.11.2025 р. до господарського суду через канцелярію суду від кожного з кредиторів - ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 надійшли заперечення щодо затвердження плану реструктуризації боргів боржника.

До Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника боржника адвоката Тарасова Сергія Олексійовича надійшло клопотання № 10-1/25-4 від 10.11.2025 р. про долучення до матеріалів справи № 911/2308/23 вимоги від 10.11.2025 р. про скликання зборів кредиторів, з доказами надіслання на адресу керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В., з долученими документами.

20.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від кредиторів, представником яких є адвокат Андрєєв М.А.", надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яким долучено "Пропозиції кредиторів до плану реструктуризації боргів у справі № 911/2308/23" з доказами направлення їх арбітражному керуючому та представнику боржника.

У пункті 3 прохальної частини клопотання про затвердження плану реструктуризації боргів від 27.10.2025 р. № 01-28/294 арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович (керуючий реструктуризацією) просить суд постановити ухвалу про затвердження Плану реструктуризації борів від 15.10.2025 р. у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , який був схвалений 25.10.2025 р. зборами кредиторів (надалі за тестом "План реструктуризації", "План"). Дана вимога обґрунтована тим, що 25.10.2025 р. відбулись збори кредиторів у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність. Згідно рішень, які відображені у Протоколі засідання зборів кредиторів у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 були розглянуті питання та прийняті рішення: 1) по першому питанню порядку денного "Розгляд та схвалення Проекту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 " (доопрацьованого), проголосували: 50 462 337,22 - "за"; 47 261 745,21 - "проти"; 1 185 213,65 - "утримались", учасники зборів кредиторів вирішили "Схвалити План реструктуризації боргів у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ", який був направлений арбітражним керуючим Приходьком Д.В. разом з повідомленням від 15.10.2025 №01-28/280; 2) по другому питанню порядку денного "Прийняття рішення про звернення до Господарського суду Київської області з клопотанням про затвердження плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів ОСОБА_1 або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність" голосували: 50 462 337,22 - "за" затвердження плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; 354 330,00 - "за" звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів ОСОБА_1 ; 48 092 628,86 - "за" закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Учасники зборів кредиторів вирішили: "Уповноважити арбітражного керуючого Приходька Д.В., який виконує повноваження керуючого реструктуризацією у справі №911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , подати до Господарського суду Київської області клопотання про затвердження Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 15.10.2025 р., який був схвалений на зборах кредиторів.".

До клопотання арбітражного керуючого Приходька Д.В. (керуючого реструктуризацією) про затвердження плану реструктуризації боргів від 27.10.2025 р. №01-28/294 долучено: примірник Повідомлення про проведення засідання зборів кредиторів у справі № 911/2308/23 з доказами направлення кредиторам; оригінал (примірник) Плану реструктуризації боргів від 15.10.2025 р. у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; оригінали бюлетенів з результатами голосування з питань порядку денного зборів кредиторів; оригінал (примірник) протоколу засідання зборів кредиторів від 25.10.2025 р. у справі №911/2308/23, явочну відомість, документи представників сторін; реєстр вимог кредиторів у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що поданий на затвердження суду План реструктуризації від 15.10.2025 р. (Т. 42) містить загальні відомості про боржника; викладення обставин, які спричинили неплатоспроможність боржника, де зокрема міститься інформація про те, що ОСОБА_1 з 2014 р. займається будівництвом багатоквартирних будинків під назвою "Житловий комплекс Данія"; у 2017 р. ОСОБА_1 розпочала будівництво чергового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , де очікуваний термін здачі та введення в експлуатацію планувався 01.01.2019 р (перша черга) - 31.12.2021 р. (четверта черга) (далі Будинок). Для початку будівництва Будинку ОСОБА_1 були придбані чотири земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:006:0018; 3222486200:03:006:0019; 3222486200:03:006:0020; 3222486200:03:006:0021. Зазначений проект передбачає по своїм характеристикам чотири черги Будинку в кожній по дванадцять поверхів (перший комерційна нерухомість, з другого по одинадцятий поверхи житлові квартири, 12 поверх творчі майстерні, обладнані ліфтами та підключені до мережі електропостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення). Згідно проектної документації в кожній черзі передбачалось більше 100 смарт-квартир, а в загальному в усьому Будинку більше 400 смарт-квартир. Будівництво будинку проводилось за рахунок власних коштів та земельних ділянок ОСОБА_1 , а також за рахунок коштів інвесторів, які за попередніми договорами робили відповідні внески для отримання в майбутньому відповідних об'єктів інвестування.

Станом на дату підготовки Плану реструктуризації повністю завершене будівництво першої та другої черг Будинку, які підключені до загальної системи електромережі, газопостачання, водопостачання та водовідведення, у них встановлені та пройшли випробування ліфти. Відповідно до проектної документації допускається введення в експлуатацію кожної черги Будинку окремо. Введення в експлуатацію І та ІІ черг Будинку унеможливлене через наявність арештів на земельні ділянки, накладені судоми для забезпечення вимог позивачів, які подавали позовні заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Також План реструктуризації містить детальну інформацію щодо обтяжень на земельні ділянки, на яких збудований будинок, інформацію про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру, черговості та задоволення, підстав виникнення. План реструктуризації містить розділ з інформацією про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформацію про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів від основного виду діяльності (місячний дохід 8000,00 грн); розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, де міститься інформація про те, що згідно з даним Планом реструктуризації ОСОБА_1 пропонує змінити спосіб та порядок виконання її зобов'язань шляхом добудови та введення в експлуатацію першої та другої черг Будинку та передачі інвесторам-кредиторам об'єктів інвестування (квартир) згідно попередніх договорів купівлі-продажу квартир, які були укладені між нею та кредиторами, а тому розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів визначено як недоцільний. Розділом "Вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів" передбачено, що даним Планом не передбачається прощення (списання) боргів ОСОБА_1 перед кредиторами; також План реструктуризації містить розділ "Розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні", яким передбачено 6000,00 грн на календарний місяць ОСОБА_1 та 3000,00 грн на календарний місяць ОСОБА_158 , що разом становить 9000,00 грн на календарний місяць, та розділ "Інші положення згідно частини третьої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства".

Також, в останньому розділі Плану реструктуризації "Інші положення згідно частини третьої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства" містяться відомості про алгоритм реалізації Плану реструктуризації та поетапний перелік робіт, які слід провести. Серед таких етапів передбачено залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" у якості забудовника; ОСОБА_1 разом з ТОВ "Оазіс Білдінг" забезпечують введення в експлуатацію першої, другої черг Будинку; укладення з інвесторами угод на доплату вартості квартир для завершення внутрішніх будівельних робіт; проведення реєстрації речових прав на першу та другу черги будинку; укладення з інвесторами-кредиторами, які інвестували у будівництво квартир третьої та четвертої черг будинку акту перерозподілу площ для отримання квартир у першій та другій чергах будинку (який буде передбачати заміну квартири таким кредиторам на вільні та не продані квартири у першій та другій чергах, де також визначено, що у випадку, якщо інвестори-кредитори не реалізують своє право на отримання квартири у першій, другій чергах будинку, вони отримають квартири, визначені попередніми договорами у третій, четверній чергах (арк. 42 Плану) з вказівкою реєстраційного номеру майна (квартири); укладення з інвесторами-кредиторами, які проінвестували у будівництво квартир у першій та другій черзі Будинку акту приймання-передачі квартир з зазначенням реєстраційного номеру майна (квартири); проведення зборів кредиторів для погодження змін до зазначеного Плану реструктуризації боргів (в частині погодження та закріплення за кожним кредитором-інвестором окремої квартири); подання до Господарського суду Київської області для затвердження Змін до Плану реструктуризації боргів; отримання ухвали суду, яку буде оформлено в якості виконавчого документа, про визнання за кожним інвестором-кредитором права власності на квартиру.

Деталізуючи роботи (Розділ "Інші положення згідно частини третьої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства"), які слід провести для реалізації Плану реструктуризації, Планом реструктуризації передбачено також наступне.

Виконання зобов'язань перед кредиторами здійснюватиметься не за рахунок коштів від реалізації майна, а шляхом передачі інвесторам-кредиторам квартир у Будинку із залученням забудовника, за рахунок якого буде добудовуватись третя, четверта черги Будинку.

Для введення в експлуатацію першої, другої черги Будинку з дотриманням всіх ДБН та спрощення проходження цих процедур ОСОБА_1 та ТОВ "Оазіс Білдінг" уклали Договір про спільну діяльність 22.05.2024 р. Для виконання умов договору про спільну діяльність ОСОБА_1 зобов'язується за актом передати усі без виключення права щодо забудови земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:03:006:0018; 3222486200:03:006:0019; 3222486200:03:006:0020; 3222486200:03:006:0021, а ТОВ "Оазіс Білдінг" прийняти будівельний майданчик на цих земельних ділянках, проте право власності на перелічені земельні ділянки до ТОВ "Оазіс Білдінг" від ОСОБА_1 не переходять; за Договором про спільну діяльність ОСОБА_1 передає ТОВ "Оазіс Білдінг" функцію забудовника земельних ділянок, в тому числі з правом укладання будь-яких договорів, генерального підряду, у тому числі, але не виключно водо-, тепло-, газо-, електропостачання; розподіл результатів спільної діяльності ОСОБА_1 та ТОВ "Оазіс Білдінг" передбачається у пропорції 10% та 90%. Окремо Планом реструктуризації передбачено, що даний План реструктуризації слід вважати заявою боржника про зняття арешту із земельних ділянок, визначених планом реструктуризації (у тому числі з кадастровими номерами 3222486200:03:006:0020; 3222486200:03:006:0021, 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019) із зазначенням, що даний захід плану реструктуризації боргів планується здійснити під час його затвердження судом. ОСОБА_1 разом з ТОВ "Оазіс Білдінг"забезпечують введення в експлуатацію першої та другої черг Будинку.

Деталізуючи роботи, які слід провести для реалізації Плану реструктуризації, Планом реструктуризації у контексті залучення у якості забудовника ТОВ "Оазіс Білдінг" передбачено, що для проведення підготовчих робіт до підключення до постійних схем постачання електроенергії, газопостачання, водопостачання та водовідведення першої, другої черг будинку та Будинку взагалі, необхідні грошові кошти в розмірі більше 25 млн. грн.; за рахунок коштів та трудових ресурсів ТОВ "Оазіс Білдінг" буде здійснено завершення будівництва третьої та четвертої черг будинку, яка за попередніми розрахунками оцінюється у 45,0 млн. грн. В подальшому зусиллями товариства передбачається підключення до постійних схем постачання комунальних послуг та введення в експлуатацію завершених будівництвом черг будинку. Окремо Планом реструктуризації передбачено залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості особи, на яку буде здійснюватися реєстрація Будинку, що обґрунтовано недопущенням виникнення у ОСОБА_1 додаткових зобов'язань із оплати податку з доходів фізичних осіб під час відчуження квартир на користь інвесторів-кредиторів. До Плану реструктуризації долучено копію Договору про спільну діяльність від 22.05.2024 р.

План реструктуризації містить також деталізований перелік робіт, із зазначенням приблизних витрат та заплановані строки їх проведення, необхідних для реалізації Плану реструктуризації. З інвесторами-кредиторами, які інвестували у будівництво квартир у першій, другій чергах будинку передбачено укладення актів прийому-передачі квартир та у випадку якщо інвестор-кредитор не повністю оплатив вартість квартири, визначену умовами попередніх договорів, які стали підставою для визнання кредиторських вимог, за домовленістю з ОСОБА_1 та ТОВ "Оазіс Білдінг" такі кредитори мають право доплатити недоплачену суму. Аналогічна умова передбачена і стосовно інвесторів-кредиторів, які інвестували у будівництво квартир у третій, четвертій чергах будинку. Одночасно із актом приймання-передачі квартир ОСОБА_1 та ТОВ "Оазіс Білдінг" передають технічний паспорт на квартиру та документ, що підтверджує повний розрахунок за квартиру. З метою виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед кредиторами, які інвестували кошти у будівництво (понад 90 квартир) у третій та четвертій чергах будинку - пропонується укласти з кожним кредитором Акт перерозподілу площ, який буде передбачати зміну квартири таким кредиторам на вільні та не продані квартири у першій та другій чергах. У випадку, якщо інвестори-кредитори не реалізують своє право на отримання квартири у першій, другій чергах Будівництва, вони отримають квартири визначені попередніми договорами у третій, четвертій чергах.

Крім того, Планом реструктуризації передбачено з метою забезпечення інвесторами-кредиторами реєстрації права власності на отримані квартири, які визначені згідно з актами перерозподілу площ (для заміни квартир АДРЕСА_12 , 4 черг Будинку на 1, 2 черги) чи актами приймання-передачі квартир (для квартир АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 ), в яких зазначені номери квартир у 1, 2 черг Будинку, - передбачено проведення зборів кредиторів для внесення змін до Плану реструктуризації, які полягатимуть у визначені речових прав кожного інвестора-кредитора на квартири для подальшого звернення до Господарського суду Київської області для постановлення ухвали про затвердження зазначених змін та визнання за кожним інвестором-кредитором речових прав на квартиру визначених актами. Оформлення такої ухвали Господарського суду Київської області передбачається здійснювати в якості виконавчого документа, де очікується, що суд затвердить зміни до Плану реструктуризації боргів про визнання за інвесторами-кредиторами речових прав на квартири визначені актами. Інвестори-кредитори, отримавши в суді примірник зазначеної ухвали звертаються до реєстраторів для проведення реєстрації прав власності на квартири. ТОВ "Оазіс Білдінг" за рахунок власних коштів та трудових ресурсів закінчує будівництво третьої, четвертої черг будинку для підготовки об'єкту до проходження заходів визначених планом реструктуризації аналогічні для першої - другої черг будинку з забезпечення ведення в експлуатацію до проведення реєстрації речових прав, де вартість завершення будівельних робіт складає 44 592 717,76 грн. Також Планом передбачено положення, згідно якого у зв'язку з тим, що на етапі попереднього вивчення стану будівництва та будівельної документації щодо 3, 4 черг Будинку, не були враховані внутрішні будівельні роботи щодо влаштування загальних місць використання та запуску ліфтів та їх облаштування, вникла необхідність проведення доплати, розмір якої за попередніми розрахунками складає 6500,00 грн за 1 квадратний метр житлової площі квартири та щодо таких доплат інвестор укладає з ТОВ "Оазіс Білдінг" відповідну угоду. Розподіл квартир, комерційних та нежитлових приміщень у першій-четвертій чергах будинку, які залишаться після проведення розрахунків з кредиторами, які подали заяви з грошовими вимогами до ОСОБА_1 та будуть визнані Господарським судом Київської області, будуть проводитись між ОСОБА_1 та ТОВ "Оазіс Білдінг" на основі договору про спільну діяльність, укладеного 22.05.2024 р.

Прикінцевими положеннями Плану реструктуризації передбачено, що ОСОБА_1 зобов'язується безоплатно передати вищевказані чотири земельні ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку, який буде створений власниками Будинку, а ТОВ "Оазіс Білдінг" зобов'язується безоплатно передати технічний паспорт на Будинок такому об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку; з дня затвердження Господарським судом Київської області змін до плану реструктуризації боргів, які закріплюватимуть за кожним кредитором-інвестором квартиру, - грошові вимоги що підлягають відшкодуванню до погашення вимог кредиторів та штрафи, пені й інші прямі чи не прямі санкції на суму заборгованості вважатимуться погашеними. Планом також передбачено, що реквізити сторін Плану можуть бути змінені, про що сторона, у якої були змінені реквізити, повинна повідомити боржника за 15 календарних днів шляхом направлення відповідного листа з описом вкладення на адресу місця проживання боржника. У випадку ненадходження та неотримання листа щодо зміни реквізитів сторін (кредиторів) Плану, боржником вважатиметься, що останнім виконані умови щодо виконання зобов'язань у порядку, визначеному Планом на користь сторони (кредитора) Плану зазначеному у матеріалах справи №911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 в належному порядку; пунктом 19 Плану реструктуризації передбачено, що датою повного виконання боржником зобов'язань перед кредиторами плану вважається день затвердження Господарським судом Київської області змін до плану реструктуризації боргів, якими буде затверджено право власності кредиторів на конкретно визначені квартири відповідно до актів у межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Загальний строк реалізації плану з урахуванням внесення змін до нього 370 днів і набирає чинності з дня його затвердження Господарським судом Київської області і він є обов'язковим для виконання для всіх сторін плану; пунктом 24 Плану реструктуризації визначено, що сторони плану зобов'язуються, в тому числі не заявляти жодних претензій та/або позовів та/або звернення стягнення щодо майна та будь-яких інших майнових чи немайнових зобов'язань до боржника та забудовника ТОВ "Оазіс Білдінг"; у разі порушення боржником цього плану, сторони плану мають право звернутись до Господарського суду Київської області з клопотанням про закриття провадження у справі або про введення процедури погашення боргів боржника. Крім того, Планом реструктуризації у зв'язку з тим, що на земельній ділянці, що перебуває у власності боржниці з кадастровим номером 3222486200:03:007:0216 збудований багатоквартирний будинок - на виконання судового рішення у справі № 369/12099/23 передбачено передачу ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі останньої (земельної ділянки) об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Січова 55".

План реструктуризації підписано ОСОБА_1 та керуючим реструктуризацією Приходьком Дмитром Володимировичем із проставленням останнім печатки арбітражного керуючого. До Плану реструктуризації долучено не засвідчені копії: підписаного ОСОБА_1 та ТОВ "Оазіс Білдінг" в особі директора ОСОБА_159 договору про спільну діяльність від 22.05.2024 р., пояснювальної записки (внутрішні роботи (секції 1-2), договірної ціни на будівництво Внутрішні роботи в будинку (секції 1-2) станом на 31.07.2025 р., що здійснюються 2025 р.) (без підписів), підсумкової відомості ресурсів (внутрішні роботи в будинках секції 1-2) складена і підписана інженером-кошторисником; локального кошторису на будівельні роботи (загальнобудівельні, секція 1-2), підписана інженером-кошторисником; локального кошторису на будівельні роботи на опорядження (секція 1-2) станом на 31.07.2025 р., підписана інженером-кошторисником; локального кошторису на будівельні роботи (електромонтажні, секції 1-2) станом на 31.07.2025 р., складена і підписана інженером-кошторисником; локального кошторису на будівельні роботи (сантехнічні, секції 1-2) станом на 31.07.2025 р., складена і підписана інженером-кошторисником; локального кошторису на будівельні роботи (вертикальний транспорт, секції 1-2) станом на 31.07.2025 р., складена і підписана інженером-кошторисником; локального кошторису на будівельні роботи (покриття та озеленення території, секції 1-2), складена і підписана інженером-кошторисником та попередній кошторис для завершення будівництва 3-4 черг будинку, складений і підписаний ОСОБА_1

03.11.2025 р. до господарського суду через канцелярію суду від кредитора ОСОБА_71 надійшли Заперечення щодо затвердження плану реструктуризації боргів боржника від 03.11.2025 р., в яких він просить суд винести ухвалу про відмову в затвердженні плану реструктуризації боргів боржника. Вимога вмотивована наступним. Так, керуючись нормами частин восьмої, десятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор ОСОБА_160 вказує на те, що поданий на затвердження суду план реструктуризації затверджено формально більшістю голосів, оскільки за схвалення плану проголосувало 50 462 337,22 голоси проти 48 446 958,9 голосів та фактично перевага кредиторів, які проголосували за схвалення плану реструктуризації фактично складає у декілька кредиторів виходячи з середнього розміру грошових вимог кредитора у справі; на переконання кредитора, бажання боржника затвердити даний план реструктуризації є намаганням боржника уникнути реального виконання своїх грошових зобов'язань та погашення вимог кредиторів, отримати від кредиторів додатково грошових коштів, в той чи інший спосіб після зняття арештів провести відчуження земельних ділянок та іншого майна, перекласти свою відповідальність на фіктивну, навмисно створену для цієї схеми компанію та зникнути з награбованими коштами закордон; вважає боржника не добросовісним боржником; кредитор на посилання боржника щодо необхідності залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості виконавця робіт з добудови будинку, де боржник на відміну ТОВ "Оазіс Білдінг", не має виробничо-технічної бази, штату працівників з відповідним професійним та кваліфікаційним рівнем, технологією виробництва тощо, - зауважує, що відсутність переліченого не заважало боржнику протягом декількох років укладати попередні договори купівлі-продажу квартир з отриманням попередньої оплати, однак кредиторам боржника ані зі сторони ТОВ "Оазіс Білдінг", ані з боку боржника не надано жодної інформації про матеріально-технічну базу, кількість працівників ТОВ "Оазіс Білдінг", в той час як останнє було зареєстроване півтора року тому та в мережі Інтернет відомості про досвід ТОВ "Оазіс Білдінг" в сфері будівництва багатоквартирних будинків відсутні, що породжує сумніви в реальності виконання плану реструктуризації та реальності намірів боржника. Кредитор також звертає увагу на належність оформлення договірних відносин між боржником та ТОВ "Оазіс Білдінг" в частині передачі всіх прав на забудову від боржника до даної компанії, оскільки земельні ділянки, на яких розташовуються об'єкти незавершеного будівництва належать боржнику, попередні договори купівлі-продажу квартир укладені з ОСОБА_1 , а договір про спільну діяльність 22.05.2024 р. укладено між боржником та ТОВ "Оазіс Білдінг". Також кредитор вказує на те, що строк виконання плану реструктуризації у 370 днів вважає нереальним та зазначає, що гарантування у плані реструктуризації боржником, що вона не буде здійснювати в будь-який спосіб відчуження майна після зняття арешту з нього вважає не належним запобіжником від таких дій, а навпроти несе великі ризики для кредиторів, оскільки, на переконання кредитора, технічно відразу після зняття арештів боржнику ніщо не заважатиме умисно формально відвести від себе майно, за якого наразі ще можна частково погасити грошові вимоги кредиторів. Кредитора також вважає протиправним та свавільним умову плану реструктуризації згідно якого він, будучі особою, яка виконала свої зобов'язання за попереднім договором, сплатила повну передоплату за квартиру, отримала судове рішення про стягнення заборгованості з боржника, - планом реструктуризації зобов'язується додатково сплатити боржнику чи іншим особам декілька тисяч доларів, виходячи з положень плану щодо додаткової сплати 6500 грн за метр квадратний квартири, і не містить застережень щодо тих, хто не може наразі здійснити такої доплати (Т. 44).

03.11.2025 р. до господарського суду через канцелярію суду від кредиторів ОСОБА_161 , ОСОБА_70 надійшли до суду аналогічні за змістом Заперечення щодо затвердження плану реструктуризації боргів боржника від 03.11.2025 р., в яких вони просять суд винести ухвалу про відмову в затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (Т. 44).

03.11.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області кредиторів, представником яких є адвокат Андрєєв М.А. надійшло Клопотання про закриття провадження / заперечення щодо затвердження плану реструктуризації (справа № 911/2308/23), в якому вони від серед іншого просять суд опитати в судовому засіданні кредиторів ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 для підтвердження окремих обставин, викладених у цій заяві; відмовити у затвердженні плану реструктуризації боргів боржниці; закрити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а у разі, якщо суд не знайде достатніх підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 - визнати ОСОБА_1 банкрутом і перейти до стадії погашення боргів. Клопотання представника кредиторів адвоката Андреєєва М.А. вмотивовано наступним. Керуючись нормами статей 123, 126, ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, положеннями постанов Верховного Суду у справах №903/806/20 від 26.05.2022 р., № 918/1054/23 від 06.02.2025 р., №910/8232/22 від 14.06.2023 р., і у даній справі від 18.01.2024 р., в тому числі, посилаючись на те, що у постанові у справі № 918/1054/23 від 06.02.2025 р. Верховний Суд дійшов висновку про те, що наявність принаймні однієї з підстав, передбачених частиною восьмою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства виключає затвердження судом плану реструктуризації та зумовлює необхідність вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом або закриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності обставин, передбачених пунктом 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, та вважає, що у даній справі наявна низка фактичних обставини, що свідчать про недобросовісність боржника і необхідність відмови у затвердженні плану реструктуризації у зв'язку з наступним: ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом; економічна необґрунтованість та/або очевидна не виконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки; ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; суперечність умов реструктуризації вимогам законодавства; вчинення боржником дій, спрямованих на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених КУзПБ. На підтвердження перерахованих посилань адвокат Андрєєв М.А. вказує, що ОСОБА_1 не було надано обґрунтованих пояснень своєї неплатоспроможності (руху активів, витрачання коштів, отриманих від кредиторів), а у плані реструктуризації боржник обмежилась лише загальними фразами про подорожчання будівельних матеріалів у 2018-2019 (підстава для закриття провадження - ненадання обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності), натомість, на переконання представника кредиторів адвоката Андреєєва М.А., у вказані роки економічна ситуація була стабільною та згідно висновків Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 р. у справі 910/8232/22, відсутність прибутку, та невиконання контрагентами своїх грошових зобов'язань перед ним, інфляційні процеси становлять один з можливих ризиків підприємницької діяльності, і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, відтак особа мала врахувати ймовірне настання таких обставин, та оскільки діяльність боржниці очевидно є підприємницькою, то даний висновок застосовний і до неї; протягом 2023-2025 року боржниця не працювала, як і в період 2020-2023, про що свідчить декларація боржниці, що в свою чергу на переконання представника кредиторів є свідченням наявності підстави для закриття провадження, "зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні"; виходячи з того, що згідно заяви про відкриття провадження будівництво у 2020-2023 р. не здійснювалось, та згідно листа Державної прикордонної служби у травні 2021 р. ОСОБА_1 протягом тижня відвідувала курорт Анталію, - на думку представника кредиторів це свідчить про те, що кошти, отримані від кредиторів на будівництво квартир спрямовувались на власні потреби боржника; інформація у деклараціях ОСОБА_1 є недостовірною в частині правовідносин з ОСОБА_165 за договором позики, оскільки судом встановлено дійсність цього договору, натомість отримання доходу за рахунок цієї позики не відображено у декларації ОСОБА_1 за 2022 р., як і не відображено зобов'язання з повернення цієї позики, а також позики, отриманої від ОСОБА_166 у 2019 р. - у наступному році; боржниця не зазначила, що у володінні її сина перебувають декілька автомобілів Ауді (д.н. НОМЕР_4 ), Шкода (д.н. НОМЕР_5 ), Бентлі (згідно постанови у справі № 369/15815/21 Києво-Святошинського районного суду Київської області про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно якої ОСОБА_135 на вказаному автомобілі в'їхав у огорожу), що становить ненадання боржником повної, достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї - третю підставу для закриття провадження; крім того, на переконання представника кредиторів боржник проявляє суперечливу поведінку, - так боржником була оскаржена та в наступному скасована ухвала суду першої інстанції про виправлення описки в ухвалі про відкриття провадження, якою заборонено боржнику відчуження майна через що інтереси кредиторів у справі залишились незахищеними саме через цілеспрямовану поведінку боржниці, а арешт всього майна боржника не реалізований. Водночас, боржниця у клопотаннях про скасування заходів забезпечення цивільних позовів вказує на недоцільність збереження існуючих заходів забезпечення оскільки ухвала Господарського суду Київської області про заборону відчуження майна і так реалізована. Згідно доктрини заборони суперечливої поведінки, поведінкою, як суперечить добросовісній чесній діловій практиці є поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторін. Також представник кредиторів повідомляє суд про те, що на зборах кредиторів, що відбулись 06.09.2025 р., 25.10.2025 р. представник боржника адвокат Слівенко В.Р. у присутності свідків здійснював неодноразово погрози кредиторам ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , в тому числі неодноразово наголошуючи, що останні платитимуть більше за квартиру оскільки не сприяють боржниці у введенні суду в оману стосовно її намірів у цьому судовому провадженні, підвищував тон, спричиняв психологічний тиск стосовно ОСОБА_167 , яка була членом лічильної комісії. Наведене у сукупності на переконання представника кредиторів утворює підставу для закриття провадження, що полягає в ухиленні боржника від співпраці з кредиторами та відкритої взаємодії з судом. Крім того, зважаючи на наведені обставини на підставі статті 66 ГПК України представник кредиторів просить суд опитати в судовому засіданні ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_170 . Також представник кредиторів вказує на те, що активну участь в укладенні попередніх договорів, здійснення будівництва, інших функціях забудовника брав син боржниці ОСОБА_171 . Наголошуючи на обставині, що заборгованість за попередніми договорам почала виникати з 2019 р., та на кінець 2021 р. стала критичною, в жовтні 2021 р. дружина сина ОСОБА_1 ОСОБА_172 . ОСОБА_173 подала позов, який був задоволений 16.12.2021 р. про розірвання шлюбу, проте дана інформація у деклараціях боржниці про ОСОБА_174 як невістку і дружину фактично забудовника ЖК "Данія" відсутня, що унеможливлює встановлення та вивчення її майнового стану на момент існування шлюбних відносин. В наступному ОСОБА_173 разом з дитиною ОСОБА_135 переїжджає до Іспанії, де долучається до будівельної компанії та здійснює продаж елітної нерухомості. З наведеного представник кредиторів вбачає підставу для закриття провадження, яка полягає у ненаданні боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи та витрати та членів його сім'ї та може свідчити про приховування боржником власних активів через їх передачу члену сім'ї. Також представник кредиторів вказує на те, що через два тижні після відкриття провадження 29.02.2024 р. було зареєстровано ТОВ "Оазіс Білдінг". Згідно плану реструктуризації кожен кредитор зобов'язаний доплатити по 6500 грн за кожен квадратний метр квартир і питанням будівництва опікуватиметься на переконання представника кредиторів, цілеспрямовано створене ТОВ "Оазіс Білдінг". Представник кредиторів вказує, що передача майна боржником третій особі протирічить Кодексу України з процедур банкрутства і утворює шосту підставу для закриття провадження - як суперечність умов реструктуризації вимогам законодавства. Положення плану реструктуризації порушують права клієнтів адвоката Андрєєва М.А., де боржниця має непогашений борг перед ними, а кредитори повинні здійснити доплати. Крім того, представник кредиторів план реструктуризації вважає не реалістичним з огляду на попередню поведінку боржника та її сина, наявність кримінального провадження за фактом шахрайства, де представник кредиторів вказує на економічну необґрунтованість та очевидну не виконуваність плану реструктуризації. Також адвокат Андрєєв М.А. зауважує на тому, що при порушенні провадження у справі про неплатоспроможність боржниця вказувала на наявність заборгованості перед кредиторами у розмірі 10 млн. грн, проте в межах самого провадження сама боржниця вже наголошувала на ринковій вартості майна за її твердженнями близько 80 млн. грн, а отже наявного майна було достатньо для розрахунку за існуючими зобов'язаннями, а боржниця ввела суд в оману. На переконання представника кредиторів у боржника відсутній реальний план реструктуризації, наявні приховані активи, боржниця перешкоджає здійсненню судового провадження та не має реального бажання погашати борги перед кредиторами, що у сукупності є зловживанням правом на звернення до суду з заявою про неплатоспроможність. Крім того, заявник клопотання вказує на те, що ОСОБА_1 належить низка творів мистецтва, які не відображені у її декларації, на підтвердження чого долучив посилання на інтернет ресурси. Поведінка боржниці на думку представника кредиторів становить ще одну підставу для закриття провадження, яка полягає у вчиненні боржником дій, спрямованих на перешкоджання проведенню стосовно неї процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Боржником не було використано можливих механізмів щодо розроблення плану реструктуризації боргів боржника, умови якого б враховували як інтереси боржника, так і кредиторів та відповідали б завданням та цілям кодексу України з процедур банкрутства.

Детально дослідивши клопотання керуючого реструктуризацією Приходька Д.В., пояснення представника боржника адвоката Тарасова С.О., надані у судовому засіданні щодо плану реструктуризації 05.11.2025 р. і керуючого реструктуризацією Приходька Д.В., детально дослідивши заперечення кредиторів щодо поданого на затвердження суду плану реструктуризації, матеріали справи, включаючи долучені керуючим реструктуризацією докази організації та проведення зборів кредиторів, проведених 25.10.2025 р., результатів зборів, заперечення щодо затвердження плану реструктуризації і клопотання представника кредиторів ОСОБА_175 про закриття провадження у справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства "Збори кредиторів", протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Нормами частин першої-четвертої, дев'ятої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства "Збори кредиторів та комітет кредиторів" встановлено, що учасниками зборів кредиторів боржника є конкурсні кредитори з правом вирішального голосу, вимоги яких визнані господарським судом за результатами попереднього засідання. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу: кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника; кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян; конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання; конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника; представник працівників боржника; уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; представник органу, уповноваженого управляти державним майном; арбітражний керуючий. Перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів. Якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться повторні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться наступні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів. Кількість голосів кредиторів на зборах визначається відповідно до частини четвертої цієї статті. Збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника. Збори кредиторів мають право визначити інше місце проведення зборів. Протокольне рішення зборів кредиторів підписується арбітражним керуючим, а в разі проведення зборів кредиторів без участі арбітражного керуючого - кредитором, обраним головою зборів кредиторів. Конкурсні кредитори з правом вирішального голосу мають на зборах кредиторів кількість голосів, яка дорівнює сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів. Невід'ємною частиною протокольного рішення зборів (комітету) кредиторів є реєстр кредиторів станом на дату проведення зборів (комітету) кредиторів.

Відповідно до частин другої-шостої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства "Збори кредиторів", основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Збори кредиторів скликаються за потреби, але не менше одного разу на три місяці, якщо інше рішення не прийнято зборами кредиторів. Разом з повідомленням про проведення зборів кредиторів арбітражний керуючий надсилає кредиторам порядок денний цих зборів. Кредитори мають право до дня надсилання повідомлення про проведення зборів кредиторів вносити арбітражному керуючому пропозиції щодо включення питань до порядку денного. Питання, запропоновані кредиторами, є обов'язковими до включення арбітражним керуючим до порядку денного зборів кредиторів. Рішення про схвалення плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо. План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів. Голоси заінтересованих осіб не враховуються для визначення необхідної більшості голосів. Кредитор має право проголосувати заочно в письмовій формі щодо кожного питання порядку денного зборів кредиторів. Якщо інший порядок заочного голосування не затверджено зборами кредиторів, кредитор, який голосує заочно, зобов'язаний надіслати результати свого голосування в письмовій формі на адресу арбітражного керуючого не менш як за п'ять днів до дати проведення зборів кредиторів. Результат голосування такого кредитора оголошується арбітражним керуючим іншим кредиторам на зборах кредиторів та враховується при визначенні результатів голосування щодо кожного питання порядку денного.

Відповідно до частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;

2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.

Частиною восьмою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: 1) схвалення плану реструктуризації боргів боржника; 2) відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність; 3) звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про закриття процедури реструктуризації боргів у зв'язку з невиконанням або неможливістю виконання плану реструктуризації боргів та введення процедури погашення боргів боржника; 5) звернення до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень; 6) інші питання, передбачені законодавством.

Відповідно до частин першої - шостої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів;7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).

План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо). Задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно з планом реструктуризації боргів боржника за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, боржником або арбітражним керуючим, якщо планом реструктуризації боргів боржника передбачена його подальша участь у виконанні такого плану, у черговості, визначеній статтею 133 цього Кодексу. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом. Особа, яка виявила бажання взяти участь у плані реструктуризації боргів боржника як поручитель (гарант), має право брати участь в обговоренні умов реструктуризації боргів такого боржника. Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п'ять років. У разі погашення боргів за кредитами, отриманими боржником на придбання житла, строк виконання плану реструктуризації боргів боржника не може перевищувати 10 років. За вмотивованим клопотанням боржника та за умови погашення понад 80 відсотків вимог кредиторів господарський суд може продовжити строк виконання плану реструктуризації боргів боржника понад граничний строк.

Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника регламентований нормою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до частин першої - четвертої, якої керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського суду заяву про затвердження плану реструктуризації боргів. До заяви про затвердження плану реструктуризації боргів боржника додаються: 1) план реструктуризації боргів боржника; 2) протокол засідання зборів кредиторів; 3) письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника (за наявності). Про дату розгляду заяви про затвердження плану реструктуризації боргів господарський суд повідомляє боржника, кредиторів, керуючого реструктуризацією, а також третіх осіб, якщо план реструктуризації передбачає виконання зобов'язань боржника такими особами. Господарський суд заслуховує кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

Відповідно до частин сьомої-десятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) порушено порядок розроблення, схвалення та погодження плану реструктуризації боргів, встановлений цим Кодексом; 2) умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; 3) при схваленні плану реструктуризації боргів були допущені порушення законодавства, що вплинули на результат голосування; 4) кредитор, який не брав участі в голосуванні чи проголосував проти схвалення плану реструктуризації боргів, доведе, що в разі визнання боржника банкрутом у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені у розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану реструктуризації боргів; 5) боржник не погасив борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існувала до моменту подання плану реструктуризації боргів боржника на затвердження до господарського суду; 6) боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом; 7) план реструктуризації боргів не погоджено боржником. Постановлення ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника не є перешкодою для повторного звернення до суду із заявою про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у разі усунення обставин, які перешкоджали його затвердженню судом. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У пункті 70 постанови у справі № 927/509/24 від 24.06.2025 р. Верховний Суд дійшов висновку про те, що системний аналіз положень статей 116, 123, 124 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що проект плану реструктуризації боргів набуває ознак власне плану реструктуризації боргів боржника, який може бути поданий для схвалення зборам кредиторів, лише після включення до такого проекту всіх передбачених законом обов'язкових положень, зміст яких має ґрунтуватися на компромісі між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов'язань, з урахуванням майнового стану та об'єктивних можливостей боржника.

У пунктах 82, 83 постанови Верховного Суду у справі № 918/1054/23 від 06.02.2025 р. Верховний Суд наголосив на висновку, відповідно до якого, "Верховний Суд зауважує, що встановлення обов'язку із затвердження плану реструктуризації боргів боржника, схваленого кредиторами та боржником, не звільняє господарський суд від необхідності зайняття активної процесуальної позиції при його затвердженні та дотримання принципу судового контролю як невід'ємної складової провадження у справах про банкрутство та неплатоспроможність, зумовленої необхідністю досягнення специфічної мети такого провадження, яка відрізняється від мети позовного провадження. Отже, необхідною передумовою для затвердження господарським судом схваленого кредиторами та боржником плану реструктуризації боргів боржника є перевірка обставин, передбачених частиною 8 статті 126 КУзПБ як підстави для відмови у затвердженні плану реструктуризації. Адже наявність принаймні однієї з передбачених вказаною нормою підстав виключає затвердження господарським судом плану реструктуризації, не залежно від факту схвалення її відповідними особами, а зумовлює необхідність вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом або закриття провадження у справі про неплатоспроможність (за наявності обставин, передбачених частиною 7 статті 123 КУзПБ)".

Розгляд клопотання керуючого реструктуризації про постановлення ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів від 15.10.2025 р. у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , схваленого 25.10.2025 р. зборами кредиторів призначено до розгляду у поточному судовому засіданні, учасники провадження належним чином повідомлені про розгляд у даному судовому засіданні зазначеного клопотання керуючого реструктуризацією Приходька Д.В. про постановлення ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів від 15.10.2025 р. у справі №911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ухвалою суду у цій справі від 05.11.2025 р.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що на адреси кредиторів у справі керуючим реструктуризації Приходьком Д.В. було направлено 16.10.2025 р. Повідомлення № 01-28/280 від 15.10.2025 р. про проведення засідання зборів кредиторів у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , призначені на 25.10.2025 р., з додатками, що підтверджено належними доказами: примірником зазначеного повідомлення, списком розсилки повідомлення від 15.10.2025 р. № 01-28/280 від 15.10.2025 р. про проведення засідання зборів кредиторів у справі № 911/2308/23, списками згрупованих відправлень кредиторам, долучених до матеріалів справи, чеками АТ "Укрпошта" від 16.10.2025 р., що підтверджують оплату за пересилання.

Згідно змісту повідомлення № 01-28/280 від 15.10.2025 р. про проведення засідання зборів кредиторів у справі № 911/2308/23, збори кредиторів у справі № 911/2308/23 призначені на 25.10.2025 р. об 12:00 на першому поверсі (фойє) будинку за адресою АДРЕСА_3 , на яких запропоновано розглянути питання: розгляд та схвалення Проекту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 (доопрацьований); прийняття рішення про звернення до Господарського суду Київської області з клопотанням про затвердження плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів ОСОБА_1 або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

В ході встановлення чи були всі кредитори боржника повідомлені про призначені збори кредиторів на 25.10.2025 р. детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, в ухвалі Господарського суду Київської області у справі від 21.05.2025 р. встановлено, що адресою кредитора ОСОБА_176 (п. 1.76. резолютивної частини, сума визнаних вимог другої черги 360 136,00 грн) є: АДРЕСА_15 , яка наразі перейменована у АДРЕСА_16 . Відповідно до доказів направлення (список "20251015 Саченко 1"), наданих керуючим реструктуризації, повідомлення про збори кредиторів, призначених на 25.10.2025 р. ОСОБА_177 направлено на адресу: у АДРЕСА_14 (а згідно списку розсилки - АДРЕСА_17 ).

За результатом перевірки доказів направлення повідомлення про призначені на 25.10.2025 р. збори кредиторів судом встановлено, що за виключенням наведеного, належними доказами підтверджено повідомлення всіх інших кредиторів боржника.

Перевіривши розрахунок голосів кредиторів, що взяли участь у зборах кредиторів 25.10.2025 р., за перерахунками суду на збори з'явились кредитори, яким належить 98 904 194,8 голосів, а отже збори кредиторів були повноважними.

Відповідно до долучених до матеріалів справи керуючим реструктуризацією бюлетенів за результатами голосування з питань порядку денного та поданого клопотання про затвердження плану реструктуризації, по першому питанню порядку денного "Розгляд та схвалення Проекту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 (доопрацьований)" проголосували "за", - 50 462 337,22 голоси; "проти" - 47 261 745,21 голоси, утримались 1 185 213,65 голосів та прийнято рішення "Схвалити План реструктуризації боргів у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , який був направлений арбітражним керуючим Приходьком Д.В. разом з повідомленням від 15.10.2025 р. № 01-28/280"; по другому питанню порядку денного "Прийняття рішення про звернення до Господарського суду Київської області з клопотанням про затвердження плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів ОСОБА_1 або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність" проголосували за "затвердження плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 ", - 50 462 337,22 голоси; за "звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів ОСОБА_1 " - 354 330,00 голоси; за "закриття провадження у справі про неплатоспроможність" 48 092 628,86 голосів та прийнято рішення уповноважити арбітражного керуючого Приходька Д.В., який виконує повноваження керуючого реструктуризації у справі №911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 подати до Господарського суду Київської області клопотання про затвердження плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 15.10.2025 р., який був схвалений на зборах кредиторів. На підтвердження викладених відомостей керуючим реструктуризації долучено до матеріалів справи оригінал примірника схваленого плану реструктуризації боргів від 15.10.2025 р., оригінали бюлетенів з результатами голосування з питань порядку денного зборів кредиторів, примірник протоколу засідання зборів кредиторів від 25.10.2025 р. у даній справі, явочну відомість, реєстр вимог кредиторів у даній справі.

Детально дослідивши вищевказані докази організації, проведення, оформлення результатів зборів кредиторів у справі № 911/2308/23, проведених 25.10.2025 р., реєстр вимог кредиторів та відомості про визнані судом вимоги кредиторів, викладені безпосередньо у поданому плані реструктуризації, інші матеріали справи судом встановлено, що визначаючи кількість голосів кредиторів, присутніх на зборах кредиторів, та у долученому керуючим реструктуризацією реєстрі вимог кредиторів, у відомостях про визнані судом вимоги кредиторів, які містяться безпосередньо у поданому плані реструктуризації було допущено неточності.

Пунктом другим частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області у даній справі від 21.05.2025 р. визнано вимоги кредитора ОСОБА_26 другої черги задоволення вимог кредиторів у сумі 735 963,82 грн, до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризації помилково внесено суму (друга черга) у розмірі 753 963,82 грн; ОСОБА_178 визнано судом вимоги другої черги у сумі 484 145,72 грн, до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризації помилково внесено суму у розмірі 495 198,01 грн (друга черга); ОСОБА_179 судом визнано вимоги другої черги у сумі 364 609,66 грн, до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризації помилково внесено суму у розмірі 351 454,46 грн (друга черга); визнано вимоги кредитора ОСОБА_180 другої черги задоволення вимог кредиторів у сумі 1 854 910,07 грн, до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризації помилково внесено суму у розмірі 1 854 910,87 грн (друга черга); судом визнано вимоги ОСОБА_71 другої черги задоволення вимог кредиторів у сумі 558 666,53 грн, до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризації помилково внесено суму у розмірі 547 870,08 грн (друга черга); судом визнано вимоги ОСОБА_181 , ОСОБА_182 другої черги задоволення вимог кредиторів у сумі 484 878,78 грн, до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризації помилково внесено суму у розмірі 484 877,98 грн (друга черга); судом ухвалою від 15.08.2025 р. у даній справі визнано вимоги ОСОБА_183 третьої черги задоволення вимог кредиторів у сумі 19 500 грн, до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризації не внесено вимог третьої черги цього кредитора; ухвалою суду у цій справі від 15.08.2025 р. визнано додатково вимоги ОСОБА_184 другої черги задоволення вимог кредиторів у сумі 206 899,00 грн, до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризації помилково внесено суму у розмірі 434 487,90 грн вимог другої черги, однак не внесено додатково визнані судом вимоги другої черги у сумі 206 899,00 грн; ухвалою Господарського суду у даній справі від 17.09.2025 р. судом визнано вимоги ОСОБА_185 другої черги задоволення вимог кредиторів у сумі 662 969,66 грн, до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризації помилково внесено суму у розмірі 662 696,66 грн. Крім того, за результатом розгляду низки заяв з вимогами до боржника судовий збір стягнуто з боржника до Державного Бюджету України, де стягувачем є ДСА України, проте в реєстрі вимог кредиторів дані відомості (про кредитора) не відображено ( ОСОБА_186 , ОСОБА_187 ), а щодо низки кредиторів взагалі не відображено обставини стягнення з боржника судових витрат до Державного бюджету України, де стягувачем (кредитором) є ДСА України ( ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_29 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_35 ).

За розрахунками суду по питанню першому порядку денного заборів кредиторів за рішення про затвердження плану реструктуризації проголосувало 50 446 439,5 голосів, проти - 47 272 541,7 кредиторів з правом голосу, утримались 1 185 213,65 голосів, тобто арифметично збори, проведені 25.10.2025 р. є повноважними; арифметично кількість голосів, що проголосували "за" рішення про схвалення плану реструктуризації по першому питанню порядку означає прийняття такого рішення кредиторами, що підтверджено бюлетенями за результатами голосування з першого питання порядку денного та іншими матеріалами справи. Серед долучених до плану реструктуризації та інших документів з організації проведення зборів кредиторів, що відбулись 25.10.2025 р., письмові заперечення кредиторів відсутні. Судом встановлено, що арифметично, допущені неточності у розрахунках голосів не вплинули на прийняття рішення зборами кредиторів.

Розглядаючи поданий за затвердження суду План реструктуризації судом встановлено наступне.

План реструктуризації містить розділ з інформацією про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру, черговості задоволення та підстави. Детально дослідивши даний розділ як зазначено, судом встановлено, що даний розділ містить неточності. Так, ухвалою Господарського суду Київської області у даній справі від 21.05.2025 р. було визнано вимоги кредитора ОСОБА_194 другої черги у розмірі 364 609,66 грн, у плані реструктуризації помилково зазначені відомості про розмір вимог другої черги кредитора у сумі 351 454,46 грн (арк. 16 плану, номер запису 98); ухвалою Господарського суду Київської області у даній справі від 21.05.2025 р. було визнано вимоги кредиторів ОСОБА_195 , ОСОБА_196 другої черги у загальному розмірі 484 878,78 грн, у плані реструктуризації помилково зазначені відомості про розмір вимог другої черги кредиторів у сумі 484 877,98 грн (арк. 24 плану, номер запису 174); ухвалою Господарського суду Київської області у даній справі від 17.09.2025 р. було визнано вимоги кредитора ОСОБА_185 другої черги у розмірі 662 969,66 грн, у плані реструктуризації помилково зазначені відомості про розмір вимог цього кредитора другої черги у сумі 696 774,00 грн (арк. 29 плану, номер запису 221).

Суд звертає увагу на те, що незважаючи на різні за змістом розбіжності, відповідно до реєстру вимог кредиторів керуючого реструктуризацією ОСОБА_197 загальна сума вимог кредиторів становить 150 773 934,59 грн та загальна сума вимог кредиторів згідно арк. 30 плану реструктуризації становить 150 773 934,59 грн і згідно арк. 6 плану реструктуризації становить 128 256 896,81 грн.

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення.

Ухвалою Господарського суду Київської області у даній справі від 21.05.2025 р. за результатами розгляду заяв з вимогами до боржника ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_7 , ОСОБА_198 , ОСОБА_14 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_30 , ОСОБА_53 , ОСОБА_29 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_193 , ОСОБА_35 в зв'язку з тим, що кредитори звільнені від сплати судового збору на підставі норм законодавства судовий збір, від якого звільнені заявники судом стягнуто з боржника в дохід Державного бюджету України, встановивши, що стягувачем за даними правовідносинами є ДСА України. В наведений спосіб у боржника виникла заборгованість (грошове зобов'язання) перед Державною в особі Державної судової адміністрації України як перед кредитором по витратам, пов'язаним з провадженням у справі про неплатоспроможність, яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Дані вимоги підлягають обов'язковому внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника, які погашаються до задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, в силу ухвали суду, яка набрала законної сили, норми частини другої статті 133, пункту другого частини другої Кодексу України з процедур банкрутства така заборгованість повинна бути передбачена планом реструктуризації та погашена в установленому ним порядку.

Судом встановлено, що у розділі плану реструктуризації з "Інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру, черговості задоволення та підстави", - містяться відомості без відображення кредитора у якості "вимог, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів" стосовно кредиторів ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_198 , ОСОБА_14 , ОСОБА_199 , ОСОБА_204 .

Відомості про стягнутий ухвалою Господарського суду Кихївськох області у даній справі від 21.05.2021 р. в дохід Державного бюджету України судовий збір за результатами розгляду заяв з вимогами до боржника ОСОБА_201 , ОСОБА_30 , ОСОБА_53 , ОСОБА_29 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_193 , ОСОБА_35 , не відображені у даному розділі Плану реструктуризації.

Таким чином, планом реструктуризації не передбачено погашення заборгованості перед кредитором - Державою в особі ДСА України, що свідчить про неповноту відомостей про зобов'язання боржника, порушує вимоги до змісту та структури плану, в зв'язку з чим, умови плану реструктуризації суперечать законодавству (частині 2 статті 133, пункту другому частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства), що є підставою для відмови у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника, передбаченою частиною восьмою статті 126 зазначеного Кодексу.

Крім того, не включення до плану реструктуризації усіх визнаних судом вимог ухвалами суду у справі про неплатоспроможність порушує норму пункту другого частини другої статті 124 Кодексу України (у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення), що в свою чергу становить порушення порядку розроблення плану реструктуризації боргів, встановленого Кодексом України з процедур банкрутства та згідно з пунктом першим частини восьмої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства становить підставу постановлення ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника.

Не відповідають ухвалам суду у справі № 911/2308/23 відомості Плану реструктуризації (арк. 6) та суперечать подальшим відомостям плану на арк. 30 про те, що боржник має затверджену Господарським судом Київської області прострочену заборгованість у сумі 128 256 896,81 грн, з яких 126 782 253,26 - вимоги другої черги задоволення, 444 883,15 грн - вимоги третьої черги, 1003 450,00 грн - вимоги, що відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів; за розрахунками керуючого реструктуризації в поданому суду реєстрі вимог кредиторів загальна заборгованість становить 150 773 934,59 грн; аналогічна сума міститься у плані реструктуризації на арк. 30.

За арифметичним перерахунком суду загальна сума визнаних вимог кредиторів становить 150 774 943,2 грн, з яких вимоги 2 черги: 149 018 320,4 грн; вимоги 3 черги: 536 504,4 грн; судовий збір, який підлягає відшкодуванню до задоволення вимог: стягнутий до Державного бюджету: 89628,8 грн, судовий збір покладений на боржника: 1 130 489,6 грн.

Відповідно до пункту третього частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації).

Тобто дана норма передбачає охоплення планом реструктуризації усього майна, майнових прав боржника.

В розділі плану реструктуризації "Інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації)" в описі майна зазначені серед іншого земельні ділянки: 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, 3222486200:03:006:0020, 3222486200:03:006:0021, та "незавершене будівництвом багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 " (арк. 30 Плану).

Зі змісту Плану реструктуризації слідує, що ОСОБА_1 для початку будівництва були придбані 4 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, 3222486200:03:006:0020, 3222486200:03:006:0021. У 2017 р. розпочалось будівництво багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , очікуваний термін здачі та введення в експлуатацію планувалось 01.01.2019 р. (перша черга) -31.12.2021 р. (четверта черга), далі за текстом "Будинок". Таким чином, на чотирьох земельних ділянках відбулось будівництво чотирьох секцій будинку. Станом на дату підготовки, підписання плану реструктуризації повністю завершене будівництво Першої та Другої черг Будинку (арк. 2 Плану реструктуризації), які є збудованими та готовими до передачі квартир. Також у плані реструктуризації боржник вказує на необхідність добудови 3 та 4 секцій Будинку, які згідно матеріалів справи є збудованими до певного ступеню готовності.

Відповідно до пояснень керуючого реструктуризації Приходько Д.В., наданих у судовому засіданні 05.11.2025 р., на вказаних земельних ділянках знаходяться чотири недобудови багатоквартирних житлових будинків, у першій та другій секціях з яких згідно з Планом реструктуризації будівництво повністю завершене, будинки є збудованими і готовими до передачі інвесторам (стор. 2 Плану).

Відповідно до Відповіді № 1974979 від 05.11.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит суду (Т. 44), у власності ОСОБА_1 в серед інших земельних ділянок перебувають земельні ділянки:

- кадастровий номер 3222486200:03:006:0019, площею 0,1079 га, реєстраційний номер: 703823632224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 ;

- кадастровий номер 3222486200:03:006:0020, площею 0,1002 га, реєстраційний номер 1157350232224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- кадастровий номер 3222486200:03:006:0018, площею 0,1078 га, реєстраційний номер 1113813932224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 ;

- кадастровий номер 3222486200:03:006:0021, площею 0,1009 га, реєстраційний номер 1157328232224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19 .

З наведеного слідує, що в плані реструктуризації застосовано неоднозначний термін щодо належності боржнику майна "незавершене будівництвом багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 "; відображено незавершене будівництвом багатоквартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , який згідно відомостей Реєстру речових прав на нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020.

План реструктуризації не містить відомостей про перебування у власності боржника об'єктів незавершеного будівництва, будівельних матеріалів, які розташовані на земельних ділянках, які розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами за адресою:

- 3222486200:03:006:0018 знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 ;

- 3222486200:03:006:0019 знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 ;

- 3222486200:03:006:0021 знаходиться за адресою: АДРЕСА_19 .

Таким чином, боржник здійснює будівництво будинку, який складається з 4 черг - секцій, кожна з яких розміщена на окремій відповідній земельній ділянці. Водночас у розділі щодо інформації про майновий стан боржника відображено з наведеного лише 4 земельні ділянки та один об'єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 , що згідно відомостей Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідає земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020, а перебування у власності боржника інших трьох секцій об'єктів незавершеного будівництва не відображено.

У тексті плану реструктуризації боржником введено позначення всього будинку, що складається з 4 секцій терміном "Будинок" (арк. 2), та у розділі щодо інформації про майновий стан боржника посилання на термін "Будинок" відсутнє.

Якщо згідно наявних у справі доказів будівництво здійснюється на 4 окремих земельних ділянках, будівництво не може штучно прив'язуватись до однієї з чотирьох земельних ділянок, а потребує відображення у Плані у взаємозв'язку з кожною земельною ділянкою, на якій розташоване. Наведене викладення у плані реструктуризації майна боржника викривлює реальний майновий стан боржника, унеможливлює надання правильної його оцінки, а отже план реструктуризації не містить повної, узгодженої, достовірної інформації про склад майна боржника, а саме щодо об'єктів незавершеного будівництва, які фактично розташовані на 4 земельних ділянках, а у плані відображено лише частково, на одній земельній ділянці.

Крім того, ОСОБА_1 є власником об'єктів будівництва багатоквартирних житлових будинків, однак план реструктуризації не містить відомостей стосовно приналежності майнових прав ОСОБА_1 на останні. Відсутність оформлених майнових прав не звільняє боржника від обов'язку відобразити у плані майнові права на об'єкт будівництва (незавершене будівництво).

Відсутність включення до плану реструктуризації усього майна боржника протирічить абзацу 3 частини 2 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутству, що становить підставу для відмови судом у затвердженні плану реструктуризації.

Положення плану реструктуризації щодо належності до майна боржника права вимоги (дебіторської заборгованості) до ОСОБА_205 (без визначення конкретної суми) не відповідає рішенню Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 (911/518/24) від 05.02.2025 р., яким у задоволенні у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_206 відмовлено. Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2025 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131033985) у зазначеній справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 05.0.2025 р. у справі № 911/2308/23 (911/518/24) було залишено без змін. Інші докази, які б підтверджували наявність права вимоги (дебіторської заборгованості) у ОСОБА_207 до ОСОБА_205 та конкретної суми заборгованості до плану реструктуризації суду не долучено.

Планом реструктуризації передбачено "залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" у якості забудовника (арк. 32 Плану); згідно Плану реструктуризації 22.05.2024 р. між ТОВ "Оазіс Білдінг" та ОСОБА_1 укладено договір про спільну діяльність (арк. 33 Плану); Планом реструктуризації передбачено "залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості особи на яку буде здійснюватися реєстрація Будинку" (1-4 секції), обґрунтовується недопущенням виникнення у ОСОБА_1 додаткових зобов'язань із оплати податку з доходів фізичних осіб під час відчуження квартир на користь інвесторів-кредиторів" (арк. 40, 42 Плану реструктуризації).

Водночас Планом реструктуризації передбачено, що ОСОБА_1 пропонує "змінити спосіб та порядок виконання її зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника шляхом добудови та введення в експлуатацію першої та другої черг Будинку та передачі інвесторам- кредиторам об'єктів інвестування (квартир) згідно попередніх договорів купівлі-продажу квартир, які були укладені між нею кредиторами" (арк. 31). За результатами судового засідання Господарського суду Київської області очікується затвердження Змін до Плану реструктуризацією боргів та постановлення ухвали (у формі рішення) про визнання за інвесторами-кредиторами речових прав на квартири визначені актами. Оформлення ухвали передбачається здійснювати в якості виконавчого документу.

Детально дослідивши викладені положення Плану реструктуризації та доданих до нього документів судом встановлено наступне.

Згідно плану реструктуризації, права та обов'язки ОСОБА_1 та ТОВ "Оазіс Білдінг" для добудови та введення в експлуатацію Будинку, визначені положеннями Договору про спільну діяльність.

ТОВ "Оазіс Білдінг" не є учасником плану реструктуризації.

До поданого на затвердження суду Плану реструктуризації долучено копію договору про спільну діяльність, укладеного 22.05.2024 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Оазіс Білдінг" (надалі за текстом також "Договір") (Т. 42).

Відповідно пункту 1.1. договору про спільну діяльність від 22.05.2024 р., сторони дійшли згоди про здійснення спільної діяльності у сфері добудови житлової нерухомості, нежитлових приміщень, офісних приміщень, гаражів, паркінгу тощо, які будуть розташовані та/або розташовані на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018 (площею 0,1078 га); 3222486200:03:006:0019 (площею 0,1079 га); 3222486200:03:006:0020 (площею 0,1002 га); 3222486200:03:006:0021 (площею 0,1009 га), що розташовані в АДРЕСА_3 на умовах та в порядку встановленому цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.3. Договору, спільна діяльність за цим договором здійснюється сторонами з об'єднанням вкладів сторін, і без утворення окремої юридичної особи.

За умовами пункту 2.1. Договору, для виконання умов цього договору Сторона 1 ( ОСОБА_1 ):

- зобов'язується передати протягом 45-ти календарних днів згідно акту, а зобов'язується Сторона - 2 (ТОВ "Оазіс Білдінг") прийняти за актом усі права без виключення щодо забудови земельних ділянок із кадастровими номерами вказаними у пункті 1.1 цього договору;

- зобов'язується передати протягом 45-ти календарних днів згідно акту, а Сторона - 2 прийняти будівельний майданчик розташований на земельній ділянках із кадастровими номерами вказаними у пункті 1.1 цього договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що крім вказаного в пункті 2.1 цього договору Сторона - 1 передає, а Сторона - 2 прийняла усі без виключення функції Забудовника земельних із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018 (площею 0,1078 га); 3222486200:03:006:0019 (площею 0,1079 га); 222486200:03:006:0020 (площею 0,1002 га); 3222486200:03:006:0021 (площею 0,1009 га), що розташовані в селі Софіївська Борщагівка, Бучанського району Київської області по вулиці Кошова, 97/22, із правом укладання будь - яких договорів, генерального підряду, у тому числі, але не виключно водо, тепло, газо, енергопостачання.

Згідно пунктів 2.3., 3.2. Договору "Для досягнення мети, вказаної у п. 1.1 цього Договору, … сторона - 1 доручає від свого імені укладати будь - які договори, угоди з підприємствами, установами організаціями не залежно від форм власності, фізичними особами". Сторона - 1 доручає Стороні - 2 за цим договором приймати будь - які рішення самостійно щодо необхідності виконання умов цього договору.

Пунктами 6.1., 9.1. Договору сторонами обумовлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і укладений на строк забудови земельних ділянок вказаних у пункті 1.1 цього Договору.

За умовами пункту 5.1. Договору, грошові кошти отримані в результаті здійснення спільної діяльності згідно умов цього договору розподілятиметься між сторонами після сплати податків, обов'язкових платежів, і повернення коштів третім особам на умовах встановлених у пункті 4.3.2 цього договору наступним чином:

- Стороні - 1 належить 10 % відсотків від загального прибутку, отриманого від спільної діяльності цим договором (попередньо у грошовому еквіваленті - 12 000 000,00 грн.);

- Стороні - 2 належить 90 % відсотків від загального прибутку, отриманого від спільної діяльності за цим договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 1130 ЦК України параграфу 1 "Загальні положення про спільну діяльність" Глави 77 ЦК України "Спільна діяльність", за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно частини першої статті 1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Частиною першою статті 1133 ЦК України регламентовано, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Відповідно до частини першої статі 1134 ЦК України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. було вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику у справі - ОСОБА_1 відчужувати майно, після чого 22.05.2024 р. боржник у справі ОСОБА_1 уклала з товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" зазначений договір про спільну діяльність.

Комплексний аналіз наведених положень укладеного 22.05.2024 р. договору про спільну діяльність дає підстави для висновків про те, що наведеними положеннями договору, включаючи: передачею ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" усіх прав без виключення щодо забудови земельних ділянок із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018; 3222486200:03:006:0019; 3222486200:03:006:0020; 3222486200:03:006:0021, що розташовані в АДРЕСА_3 (п.п. 2.1., 1.1.) з правом укладання будь-яких договорів (п. 2.2., 2.3.), та будівельного майданчику (п. 2.1.), на якому відповідно до матеріалів справи розміщені об'єкти будівництва (незавершене будівництвом багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_3 , що складається з чотирьох секцій); доручення боржницею від свого імені укладати будь - які договори, угоди з підприємствами, установами організаціями не залежно від форм власності, фізичними особами (п. 2.3), а також доручення ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" приймати будь-які рішення самостійно щодо необхідності виконання умов договору (п. 3.2), - у сукупності ОСОБА_1 створено передумови для відчуження майна боржника, обумовленого договором та будь-якого іншого, яке фактично за наявних матеріалів справи можливе щодо об'єктів недобудов (будівельних матеріалів), розташованих на перелічених земельних ділянках та щодо майнових прав на такі об'єкти, чим створює реальну загрозу інтересам всіх кредиторів (громадян) у справі, невиконання боржником зобов'язань за визнаними судом кредиторськими вимогами до боржника.

В свою чергу всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи судом встановлено також наступне.

Як зазначено судом, згідно частини першої статті 1134 ЦК України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Дослідивши наданий суду договір про спільну діяльність від 22.05.2024 р., судом встановлено, що за правовою природою останній є договором про спільну діяльність, який регламентується положеннями Глави 77 ЦК України, де згідно статті 1134 ЦК України, передане/внесене учасниками майно стає спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Змістом договору про спільну діяльність від 22.05.2024 р. обумовлено лише розподіл прибутку.

Комплексне дослідження укладеного 22.05.2024 р. договору про спільну діяльність дає підстав для висновків про те, що наведеними вище положеннями Договору, включаючи: передачею ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" протягом 45 днів з моменту укладення усіх прав без виключення щодо забудови земельних ділянок із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018, 3222486200:03:006:0019, 3222486200:03:006:0020, 3222486200:03:006:0021, що розташовані в АДРЕСА_3 (п.п. 2.1., 1.1.) з правом укладання будь-яких договорів (п. 2.2., 2.3. (функцію забудовника передано Саченко І.В. в момент укладання договору)), та будівельного майданчику (п. 2.1.), на якому, як встановлено судом та підтверджено документально побудовані та знаходяться 1, 2, 3, 4 секції житлового багатоквартирного будинку, з яких у секціях І та ІІ повністю завершено будівництво, вони готові до передачі квартир та у секціях 3, 4 не завершено будівництво), а також доручення Саченко І.В. з момент укладання Договору від свого імені укладати будь - які договори, угоди з підприємствами, установами організаціями не залежно від форм власності, фізичними особами (п. 2.3), а також доручення ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" приймати будь-які рішення самостійно щодо необхідності виконання умов договору (п. 3.2), - у сукупності, - в порушення судової заборони розпорядження майном боржника, запровадженої ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. ОСОБА_1 згідно умов Договору було передано у спільну часткову власність учасників (простого товариства) за Договором про спільну діяльність з товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" всі вказані об'єкти незавершеного будівництва на умовах Договору, де за наявних у справі доказів лише оціночна вартість 1, 2 секції за наданими представником боржника Звітом про оцінку майна станом на дату оцінки 19.09.2024 р. становить 170 269 443 грн, без ПДВ.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі не виконання Стороною 1 ( ОСОБА_1 пункту 2.1. цього договору, Сторона 1 зобов'язується сплатити Стороні 2 збитки із розрахунку 10 000,00 грн за кожен день прострочки виконання зобов'язання.

Планом реструктуризації передбачено "залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості особи на яку буде здійснюватися реєстрація Будинку (1-4 секції), де наведене положення Плану реструктуризації корелює зі змістом наведених положень Договору про спільну діяльність, підтверджує відчуження наведених активів ОСОБА_1 та становить загрозу права кредиторів у справі.

Реєстрація будинку на ТОВ "Оазіс Білдінг" передбачає перехід права власності до останнього (що означає повне відчуження).

Планом реструктуризації взяття безпосередньо ТОВ "Оазіс Білдінг" на себе зобов'язань боржника перед кредиторами боржника у справі про неплатоспроможність не передбачено, які і договором про спільну діяльність.

В свою чергу, відповідно до пунктів першого, п'ятого, сьомого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як зазначено судом, відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Нормами частин п'ятої, сьомої, восьмої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що протягом процедури розпорядження майном (яка підлягає застосуванню судом в силу норми статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки Книгою V даного Кодексу питання не регламентовано) органи управління боржника не мають права приймати рішення про:

- відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства;

- керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про: участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб;

- у процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом;

- у процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту обрання комітету кредиторів) здійснювати продаж істотних активів боржника.

Відповідно до частини першої статті 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як зазначено, згідно норми статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, значними правочинами є правочини щодо майна (робіт, послуг), ринкова вартість яких на день вчинення правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів боржника за даними останньої річної фінансової звітності. Якщо замість кількох правочинів боржник міг вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

Відповідно до наявної у матеріалах справи уточненої декларації ОСОБА_1 про майновий стан боржника (розд. ІІІ) у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (№911/2308/23) за 2025 р., майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 складається з сімох земельних ділянок, два приміщення, автомобіль (наведені судом вище), сукупний дохід членів сім'ї у сумі 24 000,00 грн, об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , грошові кошти у сумі 11 955,94 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку майна житлового багатоквартирного будинку з першого по десятий поверхи з вбудованими комерційними приміщеннями та горищем, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, вулиця Кошова, 97/22 в селі Софіївська Борщагівка, секції І, ІІ (Справа - замінник, а.с. 123-124; Т. 35, а.с. 29) станом на дату оцінки 19.09.2024 р. вартість об'єкта оцінки 170 269 443 грн, без ПДВ.

Як встановлено судом, Договором про спільну діяльність обумовлено передачу на умовах договору ТОВ "Оазіс Білдінг" усіх прав без виключення щодо забудови земельних ділянок, будівельний майданчик, розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018; 3222486200:03:006:0019; 3222486200:03:006:0020; 3222486200:03:006:0021, на яких розташовані всі 4 секції об'єктів незавершеного будівництва житлового багатоквартирного будинку (що згідно статті 1130 ЦК України є вкладом Саченко І.В. у спільну діяльність), що, дає суду підстави для висновку, що Договір про спільну діяльність належить до значних правочинів у змісті статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

На підставі викладеного судом встановлено, що:

- в порушення норм частини п'ятої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням статті 113 даного Кодексу, боржник не мав права приймати рішення про відчуження нерухомого майна - об'єктів незавершеного будівництва;

- в порушення норми частини сьомої (абз. 2) статті 44, пункту сьомого частини першої ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням статті 113 даного Кодексу, боржник прийняв рішення про участь в об'єднанні з ТОВ "Оазіс Білдінг" шляхом укладення 22.05.2024 р. договору про спільну діяльність (спільна діяльність за умовами Договору згідно статті 1130 ЦК України відповідає простому товариству - на основі об'єднання вкладів), яка передбачає передачу майна у спільну часткову власність;

- в порушення норми частини сьомої (абз. 6) статті 44, пункту сьомого частини першої ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням статті 113 даного Кодексу, ОСОБА_1 без згоди зборів кредиторів у справі № 911/2308/23 вчинила значний правочин, уклавши договір про спільну діяльність 22.05.2024 р. поза процедурою, встановленою Кодексом України з процедур банкрутства;

- водночас боржниця в порушення норми частини восьмої статті 44, пункту сьомого частини першої ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахування норми статті 113 останнього, без згоди зборів кредиторів фактично здійснила відчуження істотних активів - об'єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку (матеріалів та конструкцій, майнових прав), розташованих на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0018; 3222486200:03:006:0019; 3222486200:03:006:0020; 3222486200:03:006:0021 на умовах договору про спільну діяльність (п. 5.1.) укладеного з ТОВ "Оазіс Білдінг" з відкладальною умовою (боржник передає у спільну власність майно, а винагородою є частка прибутку (отримання прибутку передбачає продаж майна); надання боржником повноважень (доручення) ТОВ "Оазіс Білдінг" на укладення від свого імені будь-яких договорів, що означає можливість розпоряджатись майном боржника без додаткових погоджень), де Планом реструктуризації передбачено наступний перехід права власності до ТОВ "Оазіс Білдінг"). Вартість перелічених активів (вартість 1, 2 секції згідно згаданої вище оцінки майна 170 269 443 грн без ПДВ) є значною у порівнянні з усім майном боржника та дані активи перебувають в прямому зв'язку із задоволенням вимог кредиторів-громадян у справі, зважаючи на умови висунутого ОСОБА_1 способу задоволення вимог її кредиторів (зміна способу та порядку виконання зобов'язань) у поданому на затвердження керуючим реструктуризації Планом реструктуризації боргів боржника;

- надання ОСОБА_1 через укладення Договору про спільну діяльність ТОВ "Оазіс Білдінг" права укладання будь-яких договорів та доручення укладати будь-які договори від свого імені з підприємствами, установами, організаціями не залежно від форм власності, фізичними особами (п. 2.2., 2.3.) порушує норму пункту сьомого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства (будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом), та наведені положенням статті 44 вказаного Кодексу.

Долучені ОСОБА_1 до матеріалів справи, зокрема до клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів копії "протоколів загальних зборів співвласників квартир будинку АДРЕСА_3 ", датовані 18.05.2024 р. не є належним доказом виконання боржником вимог частин сьомої, восьмої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням статті 113 останнього, керуючись нормами статей 76,77 ГПК України, оскільки "збори співвласників квартир будинку АДРЕСА_3 " не є зборами кредиторів у справі про неплатоспроможність № 911/2308/23, тобто не є належним суб'єктом в змісті Кодексу України з процедур банкрутства, вказані документи є не належними, допустимим доказами та відхиляються судом.

Суд звертає увагу на те, що кредиторів у справі № 911/2308/23, які станом на 18.05.2024 р. фактично мали документально підтверджені грошові вимоги до боржниці, що підтверджено матеріалами справи, значно більше (225 осіб з відповідними визнаними судом грошовими вимогами) ніж брало участь у зборах "співвласників квартир" (65), - без врахування частини кредиторів, заборгованість перед якими ОСОБА_1 визнала ініціюючи провадження у справі про неплатоспроможність, які в наступному не заявили своїх грошових вимог до боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність; відповідно до матеріалів справи - щодо частини осіб, присутніх на зборах "співвласників квартир", на які посилається боржниця, проведених 18.05.2024 р. в матеріалах справи наявні письмові заперечення ОСОБА_1 заявлених ними грошових вимог, яких, відповідно остання не визнала кредиторами (не визнано заявлених ними вимог), як наприклад ОСОБА_59 , ОСОБА_208 (частково за одним договором), що підтверджено ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р., як і вимоги ОСОБА_209 , яка є спадкоємицею ОСОБА_210 , який відповідно до матерів справи помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, згідно до пункту 62 переліку зареєстрованих на зборах 18.05.2024 р. "співвласників квартир", ОСОБА_211 зареєструвався. До розгляду кредиторських вимог судом по суті боржник своєї позиції, викладеної у повідомленнях за результатом розгляду заяв з вимогами до неї стосовно наведених осіб не змінювала.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу України з процедур банкрутства, придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.

Таким чином, в порушення розділу V "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність)", включаючи в порушення вимог статті 68, пункту сьомого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник на підставі договору про спільну діяльність здійснив відчуження (частково) майна не через аукціон, - в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства та поза встановленими Кодексом процедурами та порядок (до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника та поза іншими передбаченими законом процедурами).

Таким чином, попри встановлену судом заборону відчуження майна, боржником в порушення низки наведених норм Кодексу України з процедур банкрутства було укладено 22.05.2024 р. договір про спільну діяльність, на підставі якого передано у спільну часткову власність учасників (простого товариства) за Договором про спільну діяльність з товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс Білдінг" всі вказані об'єкти незавершеного будівництва на умовах Договору з порушенням встановленої законом процедури та порядку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що укладенням договору про спільну діяльність, зміст якого нерозривно пов'язаний з поданим на затвердження суду плану реструктуризації, боржник вчиняє дії, спрямовані перешкоджання проведенню стосовного нього процедур, передбачених цим кодексом, що становить підставу, встановлену пунктом шостим частини восьмої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства для відмови у затвердженні реструктуризації боргів боржника. План реструктуризації ґрунтується на правочині, вчиненому з порушеннях наведених встановлених законом заборон.

Надання боржником на підставі договору про спільну діяльність (2.1., 2.2., 2.3.) повноважень (доручення) ТОВ "Оазіс Білдінг" на укладення від свого імені будь-яких договорів та положення Плану реструктуризації про залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості особи на яку буде здійснюватися реєстрація Будинку (за змістом Плану реструктуризації термін "Будинок" охоплює 4 секції останнього) фактично унеможливлює судовий контроль за майном боржника в процесі реструктуризації, що в своє чергу створює в подальшому реальний ризик обмеження можливості задоволення кредиторів, що становить суттєвий недолік плану реструктуризації, який унеможливлює його затвердження судом у запропонованій редакції.

Оскільки договір про спільну діяльність укладено в супереч судовій забороні відчуження боржником майна та містить ознаки відчуження майна, розпорядження майном боржника поза встановленою Кодексом України з процедур банкрутства процедурою, - подальше включення договору про спільну діяльність до плану реструктуризації легітимізує протиправні дії боржника та порушує права кредиторів, ретроспективно узаконює правочин, вчинений з численними порушеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

Планом реструктуризації передбачено "залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості особи на яку буде здійснюватися реєстрація Будинку" (1-4 секції), що обґрунтовується недопущенням виникнення у ОСОБА_1 додаткових зобов'язань із оплати податку з доходів фізичних осіб під час відчуження квартир на користь інвесторів-кредиторів" (арк. 40, 42 Плану реструктуризації).

Частиною першою статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктами 6.1., 4.1.1., 4.1.2. Податкового кодексу України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування, згідно якого кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Відповідно до пункту 9.1.2. Податкового кодексу України, до загальнодержавних податків належать податок на доходи фізичних осіб.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що досліджувана мета плану реструктуризації боргів суперечить податковому законодавству, включаючи норму частини першої статті 67 Конституції України, що становить істотний недолік плану який унеможливлює його затвердження судом у запропонованій редакції (згідно пункту другого частини восьмої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства).

Планом реструктуризації передбачено, що ОСОБА_1 пропонує "змінити спосіб та порядок виконання її зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника шляхом добудови та введення в експлуатацію першої та другої черг Будинку та передачі інвесторам-кредиторам об'єктів інвестування (квартир) згідно попередніх договорів купівлі-продажу квартир, які були укладені між нею кредиторами" (арк. 31); за результатами судового засідання Господарського суду Київської області очікується затвердження Змін до Плану реструктуризації боргів та постановлення ухвали (у формі рішення) про визнання за інвесторами-кредиторами речових прав на квартири визначені актами. Оформлення ухвали передбачається здійснювати в якості виконавчого документу. Датою повного виконання боржником зобов'язань перед кредиторами, яким згідно плану вважається день затвердження Господарським судом ухвалою змін до плану реструктуризації, яким буде затверджено право власності кредиторів на конкретні квартири у межах даного провадження.

Також планом передбачено укладання з інвесторами-кредиторами, які проінвестували у будівництво 3, 4 черг Будинку, Акту перерозподілу площ для отримання квартир у 1, 2 чергах Будинку з вказанням реєстраційного номеру майна (квартири) (арк. 32).

Досліджуючи відповідність застосованого механізму задоволення вимог кредиторів (зміненого способу виконання) у плані реструктуризації, реальності такого механізму судом встановлено наступне.

Як слідує з плану реструктуризації, Планом передбачено "залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості особи, на яку буде здійснюватися реєстрація Будинку"; укладання з інвесторами-кредиторами, які проінвестували у будівництво 3,4 черг Будинку, Акту перерозподілу площ для отримання квартир у 1, 2 чергах Будинку з вказанням реєстраційного номеру майна (квартири), проте Планом прямо на передбачено проведення державної реєстрації права власності на квартири та з деталізованого алгоритму плану (арк. 42-43 Плану) цього не вбачається; передачу інвесторам-кредиторам об'єктів інвестування (квартир), де передбачається постановлення ухвали суду про визнання за інвесторами-кредиторами речових прав на квартири визначені актами.

Планом реструктуризації обумовлено виготовлення технічного паспорту на кожну окрему квартиру, "отримання та виготовлення документації, необхідної для набуття інвесторами-кредиторами права власності на кожну окрему квартиру" (арк. 40), що по-перше, за змістом не є тотожним здійсненню державної реєстрації права власності за боржником на кожну квартиру як на окремий об'єкт нерухомості. По-друге, план не містить чіткого визначення того, яку конкретно документацію заплановано виготовити для передачі квартир.

Таким чином, з наведеного слідує проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "Оазіс Білдінг" на першу та другу чергу "Будинку", що складається з чотирьох черг, надалі укладання з інвесторами-кредиторами першої-четвертої черг будинку актів приймання-передачі квартир та актів перерозподілу квартир, відповідно; проведення зборів кредиторів для погодження змін до плану реструктуризації; затвердження судом змін до плану реструктуризації, де цим же судовим рішенням буде затверджено право власності кредиторів на квартири відповідно до актів у межах справи №911/2308/23.

З наведеного алгоритму плану однозначно не визначено, чи передбачено планом реструктуризації оформлення права власності на боржника на кожну квартиру (тобто план реструктуризації однозначно не передбачає проведення державної реєстрації права власності на кожну квартиру, планом реструктуризації не визначено на кого повинно бути зареєстровано право власності на кожну квартиру (чи передбачається реєстрація права власності на кожну квартиру на боржника) - перед зверненням до суду з клопотанням про внесення змін до Плану (що слідує з арк. 42-43 плану)), а передбачає затвердження судом права власності на квартиру, що має істотне значення для оцінки реальності виконання плану реструктуризації та законності його умов, а формулювання істотних умов плану реструктуризації неоднозначно є не припустимим.

Формулювання у плані реструктуризації, які однозначно передбачають оформлення права власності на квартири за боржником перед звернення до суду для затвердження змін до плану реструктуризації та які б узгоджувались з іншими положеннями плану, судом не встановлено.

Якщо план реструктуризації має на увазі затвердження судом права власності на квартиру як на не зареєстрований, не індивідуалізований згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкт, як об'єкт нерухомості, за таких умов істотне значення має наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частинами першою-четвертою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;

Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З пункту 9 частини першої статті 27 вказаного Закону слідує, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття права власності на нерухоме майно, - тобто об'єкт нерухомого майна, який згідно вже існує у правовій категорії "нерухоме майно" у змісті законодавства, - зареєстрованого у встановленому законом порядку.

В Постанові від 24.05.2024 р. у справі № 380/16218/22 Верховний Суд наголосив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 22). Державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах (ч. 3 ст. 10 Закону №1952-ІV) (п. 23). Під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи (п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV) (п. 24). Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч. 2 ст. 12 Закону № 1952-IV) (п. 25).

Такий висновок суду підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18:

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (п. 100).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п. 101)

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію (п. 102).

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Ні зазначеними вище нормами, ні нормою ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення (п. 104).

Отже, порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта в експлуатацію визначено відповідними нормами (п. 105).

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (п. 106).

Крім того, має місце пред'явлення позовів про визнання права власності на новостворене чи реконструйоване нерухоме майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно (п. 109).

Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть (п. 110)".

Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

На підставі викладеного, врахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у вищезазначеній справі суд дійшов висновку про те, що Господарський суд у справі про платоспроможність не має повноважень при затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (і внесення змін до нього) з визнання права власності на квартиру на не існуючий у змісті законодавства об'єкт (як самостійний об'єкт цивільних прав), тобто такий, що не був зареєстрований у встановленому законом порядку як об'єкт нерухомості (з присвоєнням реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна), де в свою чергу як слідує з алгоритму плану реструктуризації, станом на дату подання затвердження суду змін до плану реструктуризації - право власності на будівлю, в якій перебуває відповідний об'єкт належатиме ТОВ "Оазіс Білдінг", (який не є стороною плану реструктуризації, не є учасником у справі про неплатоспроможність), а не боржнику. Визнання первинного права власності за кредиторами щодо несформованого майна як частини будинку - як окремого об'єкту права власності, що підлягає державній реєстрації, - не є предметом плану реструктуризації, а ухвала про затвердження змін до плану реструктуризації не створює первинного речового права (яке виникає лише після його державної реєстрації). Затвердження плану реструктуризації або змін до нього не може бути підставою для державної реєстрації права власності на квартиру без виникнення та реєстрації такого права за власником згідно наведених норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Наведені неточності формулювань способу реалізації плану реструктуризації є істотними та унеможливлюють затвердження плану реструктуризації у поданій редакції.

Планом реструктуризації передбачено реєстрацію права власності на об'єкт будівництва за ТОВ "Оазіс Білдінг", тоді як подальше виконання зобов'язань перед кредиторами пов'язується з передачею квартир боржником. За таких умов План не містить пояснень, яким чином боржник набуде повноважень розпоряджатись майном, зареєстрованим за ТОВ "Оазіс Білдінг" та забезпечить виконання зобов'язань перед кредиторами, що вказує на відсутність реального механізму виконання Плану та унеможливлює його фактичне виконання.

Майно, за рахунок якого здійснюється погашення вимог кредиторів повинно перебувати у правовому зв'язку з кредиторами та боржником, оскільки саме боржник несе обов'язок погашення вимог перед кредиторами. Як слідує з умов поданого Плану реструктуризації, на момент затвердження змін до плану реструктуризації "Будинок" буде зареєстрований на праві власності за ТОВ "Оазіс Білдінг", що не відповідає логіці погашення боржником кредиторської заборгованості. З формально-юридичної точки зору за положеннями плану має відбуватись погашення кредиторської заборгованості за рахунок майна ТОВ "Оазіс Білдінг", а не боржника, що не може вважатись погашенням заборгованості в межах провадження у справі про неплатоспроможність.

Таким чином запропонований план фактично передбачає створення речових прав поза межами передбаченого законом порядку їх виникнення, що суперечить ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Кодексу України з процедур банкрутства, а тому у такій редакцій план не може бути затверджений, оскільки його положення не забезпечують законного, реального, належного механізму погашення вимог кредиторів.

Крім того, оформлення права власності на "Будинок" на ТОВ "Оазіс Білдінг" може впливати на можливість реалізації плану щодо подальшої державної реєстрації прав власності на квартири за кредиторами, з огляду на похідний характер прав власності на квартири від права власності на будинок.

Відповідно до частини другої статті 127 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно з планом реструктуризації боргів боржника за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, боржником або арбітражним керуючим, якщо планом реструктуризації боргів боржника передбачена його подальша участь у виконанні такого плану, у черговості, визначеній статтею 133 цього Кодексу.

Здійснення реєстрації "Будинку" (частини майна) боржника на ТОВ "Оазіс Білдінг", яке не є учасником плану реструктуризації, передбачає залишення майна боржника поза судовим контролем у справі про неплатоспроможність, ставить під загрозу задоволення вимог кредиторів та протирічить частині четвертій статті 124, частині другій статті 127 Кодексу України з процедур банкрутства.

З плану реструктуризації не вбачається яким чином мають погашатись грошові вимоги кредиторів, з якими у боржника не було укладено попереднього договору про купівлі-продажу квартири, включаючи заборгованість перед кредитором ОСОБА_165 , заборгованість перед яким виникла на підставі договорів позики, Державою Україна в особі Державної судової адміністрації України (судовий збір).

Суд звертає увагу на застосування у Плані не достатньо коректних термінів, що має істотне значення для реалізації плану. Так, планом передбачено "залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості особи, на яку буде здійснюватися реєстрація Будинку", де лише сукупність положень плану вказує на те, що "залучення ТОВ "Оазіс Білдінг" в якості особи на яку буде здійснюватися реєстрація Будинку" означає здійснення державної реєстрації права власності на "Будинок", що складається з чотирьох черг; у частинах плану реструктуризації (п. 10 арк. 43) зазначено, що за "результатами судового засідання Господарського суду очікується затвердження змін до плану та постановлення ухвали про визнання за інвесторами - кредиторами речових прав на квартири, визначені актами … ", - де положення плану не містить чіткого визначення які конкретно речові права "мав" визнати суд. В іншому положенні плану вже передбачається затвердження судом право власності кредиторів на конкретну квартиру.

Розділом Плану "Інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації" передбачено отримання щомісяця 8000,00 грн, при цьому згідно розділу Плану "Розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника на та кожну особу, яка перебуває на його утриманні", - передбачено суму 9000,00 грн щомісяця, що не узгоджується між собою та не може відповідати меті процедури реструктуризації боргів боржника - відновленню платоспроможності. Крім того, у Договорі про спільну діяльність фігурує отримання прибутку боржником прибутку 12 000 000,00 грн, що не узгоджується з Планом реструктуризації. До плану реструктуризації не долучено розрахунків, які б обґрунтовували реальність задоволення вимог всіх кредиторів.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

У плані реструктуризації визначено (арк. 31), що розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні становить ОСОБА_1 - 6000,00 грн, ОСОБА_158 - 3000,00 грн.

Виходячи зі змісту визначення "Члени сім'ї, які вважаються утриманцями", у Законі України "Про пенсійне забезпечення" (ст. 38), такими, що були на його, слід вважати членів сім'ї якщо вони були на повному утриманні або одержували допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

В наявних матеріалах справи докази, що підтверджують обґрунтованість перебування на утриманні боржниці ОСОБА_212 , відсутні.

Оскільки виконання плану передбачалось протягом 2026 року суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік", з 01.01.2026 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становитиме 3209 гривень, а строк реалізації плану 370 днів (арк. 45 Плану).

Планом реструктуризації передбачено отримання місячного доходу у сумі 8000,00 грн, однак план реструктуризації не визначає джерело визначеного доходу, його розрахунку.

Також суд звертає увагу на те, що в Плані реструктуризації фігурує посилання на Закон "Про містобудівну діяльність" (арк. 41). Вірною назвою є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Серед іншого визначена у плані реструктуризації сума завершення будівельних робіт 3, 4 черг будинку згідно розрахунків боржника складає 44 592 717,76 грн не містить жодного економічного обґрунтування. За умовами плану реструктуризації ТОВ "Оазіс Білдінг" за рахунок власних коштів та трудових ресурсів закінчує будівництво третьої та четвертої черги будинку для підготовки об'єкту до проходження заходів визначених у п.п. 3-5, проте ТОВ "Оазіс Білдінг" безпосередньо за планом реструктуризації, як ключового механізму у процедурі відновлення платоспроможності не є учасником Плану реструктуризації, підписантом, не бере на себе зобов'язань перед кредиторами безпосередньо; жодні фінансово-економічні документи, які свідчать про фінансову спроможність (у т.ч. 45 млн. грн) ТОВ "Оазіс Білдінг", доказів, які доводять наявність всіх необхідних організаційних, кваліфікаційних, трудових, технічних ресурсів пов'язаних з будівництвом, у тому числі об'єктів складності за класами СС1-, СС3 на які наявні посилання у Плані, - не долучено та реалістичність взяття на себе таких зобов'язань суду не надано. План реструктуризації не містить однозначних розрахунків щодо загальної кількості квартир у кожній секції, спроможності заміни квартир 1, 2 черги на квартири 3-4 черг, однозначної кількості квартир, які мають відійти ТОВ "Оазіс Білдінг". Таким чином план реструктуризації не містить чіткого економічно обґрунтованого та реалістичного механізму завершення всіх 1-4 секцій банку та належних гарантій передачі права власності на квартири (з урахуванням положень Плану про зміну способу виконання зобов'язань) всім кредиторам боржника.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, наявні випадки укладених попередніх договорів купівлі-продажу квартир, де має місце збіг номерів квартир, земельних ділянок, на яких розташовані секції, номери секцій, що указує на укладення попередніх договорів імовірно щодо одних і тих самих квартир. Наприклад, згідного попередніх договорів купівлі-продажу квартир, укладених боржником з ОСОБА_213 , ОСОБА_214 ; ОСОБА_215 та ОСОБА_216 , інші випадки, що впливає на реалістичність та повноту виконання Плану реструктуризації.

Умовами Плану реструктуризації передбачено умову про доплату 6500 грн (арк. 41, п. 3.4.) за 1 кв.м. житлової площі квартири, а також те, що щодо проведення таких доплат інвестор укладає з ТОВ "Оазіс Білдінг" відповідну угоду.

Відповідно до пункту другого частини другої, частин третьої, четвертої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника, у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; план реструктуризації боргів боржника може містити положення про: зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо). Задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно з планом реструктуризації боргів боржника за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, боржником або арбітражним керуючим, якщо планом реструктуризації боргів боржника передбачена його подальша участь у виконанні такого плану, у черговості, визначеній статтею 133 цього Кодексу.

Правочини, укладені з третіми особами, які не є учасником плану реструктуризації перебувають поза судовим контролем провадження у справі про неплатоспроможність, а отже укладення на підставі та в порядку реалізації плану реструктуризації у справі про неплатоспроможність правочину з третьою особою - не учасником плану реструктуризації залишає такі правовідносини поза судовим контролем у справі про неплатоспроможність та протирічить правовій природі плану реструктуризації у справі про неплатоспроможність.

Суд також звертає увагу на те, що істотна частина кредиторів проголосувала проти затвердження плану реструктуризації та останній не містить процедури для випадку, якщо кредитор відмовляється вносити доплату або не голосував за План, що створює юридичну невизначеність щодо реалізації зобов'язань боржника перед таким кредитором та щодо права кредитора на отримання погашення його вимог боржником. Тобто План не передбачає альтернативного механізму задоволення вимог кредиторів, які не погоджуються на умови доплати.

План не містить чіткого визначення того, у якому обсязі та в рахунок яких саме грошових зобов'язань здійснюється передбачене майнове задоволення, що позбавляє суд практичної можливості перевірити дотримання принципу пропорційності та балансу інтересів кредиторів.

Комплексний аналіз положень плану реструктуризації та договору про спільну діяльність указує на те, що зі змісту плану реструктуризації не вбачається які функції щодо реалізації плану реструктуризації належать безпосередньо боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту другого частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.

Нормами частин першої, другої статті 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

В планом реструктуризації передбачено, що "зазначений план реструктуризації слід вважати заявою боржника заявою про зняття арешту із земельних ділянок" (арк. 34 Плану реструктуризації).

Судом встановлено, що правовідносини з плану реструктуризації регламентований нормою статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, який вичерпно регламентує його зміст. В свою чергу зняття арешту становить окрему процесуальну дію, яка має інший предмет, інші підстави та порядок розгляду та нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено правомочності прирівняти план реструктуризації до заяви про зняття арешту.

На підставі викладеного план реструктуризації не може бути затверджений в частині положення за змістом: "зазначений план реструктуризації слід вважати заявою боржника заявою про зняття арешту із земельних ділянок".

Також планом реструктуризації передбачено внесення змін до плану реструктуризації (арк. 43) з метою забезпечення інвесторам кредиторами реєстрації права власності на квартири згідно з актами перерозподілу площ для заміни квартир, які оформлюються у вигляді виконавчого документа. Законність внесення положення до плану реструктуризації в частині оформлення ухвали у вигляді виконавчого документа учасниками провадження не обґрунтовано, та не доведено учасниками провадження. Ухвала господарського суду про затвердження плану реструктуризації відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про виконавче провадження" не є виконавчим документом та оформлення такої ухвали як виконавчого виходить за межі компетенції суду.

Суд також звертає увагу на те, що ухвала про затвердження плану реструктуризації чи змін до неї не потребує примусового виконання.

Умовами Плану реструктуризації визначено, що реквізити сторін Плану можуть бути змінені, про що сторона, у якої були змінені реквізити, повинна повідомити боржника за 15 календарних днів шляхом направлення відповідного цінного листа з описом вкладення на адресу місця проживання боржника (арк. 44 Плану). У випадку ненадходження та неотримання отримання листа про зміну реквізитів сторін (кредиторів) Плану боржником, - "вважатиметься, що останнім виконані умови щодо виконання зобов'язань у порядку, визначеному Планом на користь сторони (кредитора) Плану зазначеному у матеріалах справи № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 в належному порядку".

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань визначені нормами статей 599-609 ЦК України, в тому числі зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, з інших визначених законом підстав.

Наведена вище умова плану реструктуризації встановлює підставу припинення зобов'язання за планом реструктуризації не передбачену нормами цивільного законодавства, порушує принцип рівності та права кредиторів у справі. Фактично, зазначене положення позбавляє кредитора його майнових прав поза межами, визначеними законом, а отже дана умова плану реструктуризації суперечить законодавству.

Поряд з цим, пунктом 23 Плану реструктуризації (арк. 45) передбачено, що сторони плану реструктуризації протягом дії плану реструктуризації зобов'язуються: поза межами виконання цього плану не здійснювати жодних дій щодо майна боржника та забудовника (ТОВ "Оазіс Білдінг"), грошових коштів тощо; не заявляти жодних претензій та/або позовів та/або звернення стягнення щодо майна та будь-яких інших майнових прав чи немайнових зобов'язань до боржника та забудовника (ТОВ "Оазіс Білдінг").

Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Дослідивши зміст зазначених положень Плану реструктуризації встановлено, що положення щодо зобов'язання нездійснення жодних дій щодо майна боржника та забудовника - є юридично не коректним, яке містить юридичну невизначеність, - які саме конкретні дії заборонено, а отже не має конкретного правового змісту. Щодо положення про заборону заявлення жодних претензій та/або позовів та/або звернення стягнення щодо майна та будь-яких інших майнових прав чи немайнових зобов'язань до боржника та забудовника (ТОВ "Оазіс Білдінг"), - таке положення суперечить частинам першій, другій статті 55 Конституції України, крім того, План реструктуризації не може містити зобов'язання кредиторів по відношенню до третьої особи, яка не є стороною плану реструктуризації.

Істотне значення у плані реструктуризації мають й наступні положення.

Абзацом першим пункту 6 (арк. 42) Плану реструктуризації передбачено, що значна частина кредиторів-інвесторів, які звернулись до суду із заявами про грошові вимоги до ОСОБА_1 , інвестували кошти у будівництво (понад 90 квартир) у третій та четвертій чергах будинку. З метою якнайшвидшого виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед кредиторами пропонується укласти з кожним кредитором акт перерозподілу площ, який буде передбачати зміну квартири таким кредиторам на вільні та не продані квартири у першій та другій чергах. … У випадку, якщо інвестори кредитори не реалізують своє право на отримання квартири у першій та другій чергах будівництва (інших частинах плану використовується термін "Будинок") вони отримають квартири визначені попередніми договорами у тертій, четвертій чергах.

Пунктом 8-10 Плану реструктуризації (арк. 43) передбачено, що з метою забезпечення інвесторами кредиторами реєстрації права власності на отримані квартири, які визначені згідно з Актами перерозподілу площ (для заміни квартир третьої та четвертої черг "Будинку" на першу та другу чергу) чи актами приймання-передачі квартир (для квартир першої та другої черг будинку) в яких в обов'язковому порядку зазначені номери квартир у першій чи другій чергах будинку (поштова адреса), вказання поверху та площі та на які забудовником та боржницею будуть передані технічні паспорти та документи, що підтверджують повний розрахунок за збудовані квартири, передбачається проведення зборів кредиторів для внесення змін до плану реструктуризації боргів, які полягатимуть у визначені речових прав кожного інвестора-кредитора на квартири для подальшого звернення до Господарського суду Київської області для постановлення ухвали про затвердження зазначених змін та визнання за кожним інвестором-кредитором речових прав на квартиру, визначених актами. За результатами судового засідання суду очікується затвердження змін до плану реструктуризації боргів та постановлення ухвали про визнання за інвесторами-кредиторами речових прав на квартири визначені актами.

ТОВ "Оазіс Білдінг" за рахунок власних коштів та трудових ресурсів закінчує будівництво Третьої та четвертої черг будинку для підготовки до проходження заходів визначених у п.п. 3-5 (п. 12, арк. 43).

Відповідно до п. 6 (арк. 31 Плану реструктуризації), Планом реструктуризації боргів не передбачається прощення (списання) боргів ОСОБА_1 перед кредиторами.

Пунктом 19 Плану реструктуризації передбачено (арк. 45), що датою повного виконання боржником зобов'язань перед кредиторами плану вважається день затвердження Господарським судом Київської області змін до плану реструктуризації боргів, якими буде затверджено право власності кредиторів на конкретно визначені квартири відповідно до актів у межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

З метою відновлення платоспроможності боржника, на підставі ч. 4 ст. 129 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають звільненню від боргів, не заявлені кредиторами до господарського суду в поновному обсязі за договорами, які можуть бути підставою для визнання грошових вимог до боржника, станом на дату виконання плану реструктуризації боргів та подання звіту про виконання зазначеного плану реструктуризації боргів (арк. 46).

Детальний комплексний аналіз всього плану та вищенаведених положень плану реструктуризації дає підстави для висновку про те, що фактично планом реструктуризації передбачено виконання зобов'язань перед кредиторами, які мають кредиторські вимоги щодо квартир АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 та перед кредиторами з 3, 4 черг, які погодяться на заміну на вільні та не продані квартири у 1, 2 чергах. При цьому План реструктуризації не містить конкретної кількості, розрахунків вільних квартир у 1, 2 чергах; конкретної кількості квартир у 3-4 чергах та розрахунків запланованих обмінів квартир, що унеможливлює встановлення судом реальність виконання плану реструктуризації та погашення однаково всіх вимог кредиторів у справі запропонованим способом. Планом реструктуризації передбачено внесення змін до плану реструктуризації зборами кредиторів з наступником затвердженням судом таких змін до плану реструктуризації, предметом яких (змін) є: зміни згідно з актами перерозподілу площ для заміни квартир третьої та четвертої черг будинку на першу та другу чергу) чи актами приймання-передачі квартир (для квартир першої та другої черг будинку) з зазначенням номерів квартир у першій чи другій чергах будинку, поштової адреси, поверху.

Відповідно до частин 1-3 статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства, не пізніше п'яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов'язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів. До звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника додаються докази задоволення вимог кредиторів згідно з таким планом. Господарський суд у п'ятиденний строк після отримання звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, але не пізніше 10 днів після закінчення строку виконання такого плану, призначає судове засідання для розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів. У цьому судовому засіданні кредитори можуть висловити свої скарги на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів. За результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень: 1) про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів; 2) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що пункт 19 Плану реструктуризації (45), згідно якого датою повного виконання боржником зобов'язань перед кредиторами плану вважається день затвердження Господарським судом Київської області змін до плану реструктуризації боргів, - не відповідає нормі частин 1-3 статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства, де саме на суд покладено перевірку виконання боржником плану реструктуризації боргів, а отже обставина повного виконання боржником зобов'язань перед кредиторами плану встановлюється судом.

План реструктуризації не містить строків виконання зобов'язань боржника по передачі квартир кредиторам у 3, 4 чергах, яким не вистачить квартир у 1, 2 чергах або які відмоляться від обміну на квартири у 1, 2 чергах. Підсумувавши строки та умови плану реструктуризації вбачається неоднозначним регламентування питання охоплення планом реструктуризації зобов'язань боржника перед кредиторами 3, 4 черги, оскільки за планом визначено, що датою повного виконання боржником зобов'язань перед кредиторами плану вважається день затвердження Господарським судом Київської області змін до плану реструктуризації боргів, однак на цю дату фактично не будуть виконані зобов'язання з передачі квартир кредиторам 3, 4 чергах яким не вистачило квартир у 1, 2 чергах або які відмовились від обміну на 1, 2 сергу, а отже наявна логічна неузгодженість між умовами плану реструктуризації, який не гарантує станом на дату затвердження змін до плану фактичне виконання зобов'язань боржника, перед кредиторами 3, 4 черг, іншого учасникам провадження суду не доведено за допомогою належних доказів, а тому такі умови не забезпечують погашення заборгованості перед всіма кредиторами у справі про неплатоспроможність, порушують принцип рівності кредиторів, суперечать законодавству, що унеможливлює затвердження пану реструктуризації на таких умовах.

Тобто з плану реструктуризації слідує, що виконання боржником зобов'язань перед кредиторами плану вважається день затвердження Господарським судом Київської області змін до плану реструктуризації боргів, яким закріплюється перерозподіл квартир з 3, 4 черг у другу, а виконання кредиторських вимог перед кредиторами 3, 4 черги, що за логікою плану реструктуризації має відбутись пізніше за затвердження судом таких змін, без вказівки на жодні строки. А отже за логікою плану спочатку має відбутись день затвердження Господарським судом Київської області змін до плану, з яким планом ототожнюється факт виконання боржником зобов'язань перед кредиторами плану, що під собою розуміє відсутність заборгованості боржника перед всіма кредиторами, а потім виконання зобов'язань перед рештою кредиторів, що є протиправним. План не містить реальних, дієвих гарантій задоволення всіх вимог кредиторів у справі.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 2 ГПК України, Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Змістовний аналіз положень Плану реструктуризації дає підстави для висновку про те, що умовами плану реструктуризації передбачено, в достатній мірі деталізовано добудову першої та другої черг будинку, проте не містить рівноцінних, аналогічних гарантій стосовно третьої, четвертої черг будинку, чим виходячи з положень Плану реструктуризації про змісту способу виконання зобов'язань згідно Плану реструктуризації, - порушує права кредиторів, якими укладено попередні договори щодо купівлі квартир АДРЕСА_12 , 4 черги. За змістом плану реструктуризації рішення щодо добудови 3, 4 секцій будинку не містить чіткої домовленості погашенням вимог цих кредиторів. План реструктуризації ставить кредиторів в нерівні умови та становище, чим порушено норму пункту другого частини третьої статті 2 ГПК України, яким встановлено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а отже у цій частині план реструктуризації суперечить законодавству, що є підставою для відмови у затвердженні плану реструктуризації.

Детально дослідивши умови плану реструктуризації, беручи до уваги фрагментальність умов плану реструктуризації в частині добудови 3,4 черг будинку боржником не доведено за допомогою належних доказів реальність досягнення мети відновлення платоспроможності боржника у даній справі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що План реструктуризації не містить детальних розрахунків щодо квартир (їх кількості) та вимог кредиторів, які заплановано погасити шляхом зміни способу виконання зобов'язань шляхом передачі квартир кредиторам, строків повного погашення зобов'язань перед всіма кредиторами, що унеможливлює встановлення судом реальність виконання плану реструктуризації та погашення однаково всіх вимог кредиторів, та зазначене не доведено учасниками провадження суду за допомогою належних доказів.

Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено, План реструктуризації містить умову (п. 19, арк. 45) що датою повного виконання боржником зобов'язань перед кредиторами плану вважається день затвердження Господарським судом Київської області змін до плану реструктуризації боргів, якими буде затверджено право власності кредиторів на конкретно визначені квартири відповідно до актів у межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та метою відновлення платоспроможності боржника, на підставі ч. 4 ст. 129 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають звільненню від боргів, не заявлені кредиторами до господарського суду в поновному обсязі за договорами, які можуть бути підставою для визнання грошових вимог до боржника, станом на дату виконання плану реструктуризації боргів та подання звіту про виконання зазначеного плану реструктуризації боргів (арк. 46).

Дослідивши відповідність вказаних положень нормам Закону судом встановлено наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені цим Кодексом, щодо звільнення боржника від боргів.

З викладеного також вбачається, що настання наслідків, встановлених частиною четвертою статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства відбувається у разі закриття судом провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів. Положення плану реструктуризації (п. 19, арк. 45) що датою повного виконання боржником зобов'язань перед кредиторами плану вважається день затвердження Господарським судом Київської області змін до плану реструктуризації боргів не відповідає вказаній нормі та потребує приведення йому у відповідність.

Також Планом реструктуризації передбачено положення згідно якого (арк. 46), з метою відновлення платоспроможності боржника, на підставі ч. 4 ст. 129 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають звільненню від боргів, не заявлені кредиторами до господарського суду в повному обсязі за договорами, які можуть бути підставою для визнання грошових вимог до боржника, станом на дату виконання Плану реструктуризації боргів та подання звіту про виконання зазначеного Плану реструктуризації боргів.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені цим Кодексом, щодо звільнення боржника від боргів.

Частинами першою, другою статті 134 зазначеного кодексу встановленою що господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов'язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.

Таким чином рішення про звільнення боржника фізичної особи від богів відбуваються у порядку та на підставі, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства за умови постановлення ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а не на підставі та в обсязі, визначеному планом реструктуризації.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 91 ГПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Судом встановлено, що всі додатки до Плану реструктуризації додатки долучені у не засвідчених копіях, а отже не є належними доказами у справі.

Суд також звертає увагу на те, що попередній кошторис для завершення будівництва 3-4 черг будинку складено безпосередньо ОСОБА_1 . Порівняння кошторисів на роботи у 1-2 чергах та попереднього кошторису 3-4 черг вказує на те, що останній не містить передбачених для 1-2 черг витрат на ліфти, їх установку, запуск, покриття та озеленення території. Враховуючи наведене, план не мітить чіткого визначення того, яким чином передбачається виконання зобов'язань перед кредиторами 3-4 черг, яким не вистачить квартир у 1-2 чергах або які відмовляться від обміну квартир на квартири 1-2 черги, а попередній кошторис 3-4 черг ставить під сумнів реальність завершення 3-4 черг відповідно до поданого плану та виконання положення плану, згідно якого у разі, якщо квартир у 1, 2 чергах не вистачить для проведення розрахунків зі всіма кредиторами, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника, проведення розрахунку з кредиторами відбуватиметься за рахунок квартир у 3, 4 чергах (абз. 2 арк. 44 Плану).

З огляду на вищевказане розглядаючи доводи, на які посилаються кредитори боржника, представником яких є адвокат Андрєєв М.А. у клопотанні про закриття провадження у справі/запереченнях щодо затвердження плану реструктуризації (Т. 44, а.с. 82), зокрема доводи, якими обґрунтовано вимогу про закриття провадження у даній справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 123 "Збори кредиторів" Кодексу України з процедур банкрутства, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; 2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.

Частинами 9-11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що постановлення ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника не є перешкодою для повторного звернення до суду із заявою про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у разі усунення обставин, які перешкоджали його затвердженню судом. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Дослідивши до поводи, якими обґрунтовано кредитами боржника, представником яких є адвокат Андрєєв М.А., вимогу про закриття провадження у справі судом встановлено наступне.

Так, кредиторами боржника, представником яких є адвокат Андрєєв М.А. наведено низку доводів, які на їх переконання є свідченням недобросовісності боржника. Розглядаючи довод про те, що боржник під час розроблення та затвердження плану реструктуризації не надала обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності, посилаючись на загальні фрази про подорожчання матеріалів, судом дослідивши матеріали справи встановлено, що відповідно до відомостей плану реструктуризації (Т. 42), ОСОБА_1 з 2014 року займалась будівництвом багатоквартирних житлових будинків у 14 збудованих багатоквартирних будинках, які введені в експлуатацію; належні докази, які спростовують дані відомості, у матеріалах справи відсутні; на процес будівництва згідно плану реструктуризації негативний вплив мали у 2017-2019 р. стрімке зростання цін на будівельні матеріали та роботи, які здорожчили на 50-100 відсотків; у 2020-2021 р. запроваджені обмеження протиепідемічних заходів, карантин; у період 2022-2025 р. - воєнний стан та арешти, накладені на земельні ділянки. Посилання боржника на зростання цін на будівельні матеріали, наслідки пандемії COVID-19, воєнний стан не є суто формальними, оскільки такі обставини мають загальновідомий характер та самі по собі не потребують доведення згідно частини третьої статті 75 ГПК України (обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування) та безпосередньо впливають на діяльність забудовників.

Зокрема, судом встановлено, що за даними Міністерства фінансів "Індекс цін на будівельно-монтажні роботи" за період з 2015 р.-2025 р., мало місце здорожчання будівельно-монтажні роботи, де під матеріальними ресурсами розуміються будівельні матеріали, вироби, конструкції і енергоносії, що використовуються при виконанні будівельно-монтажних робіт (за 2017 р.: 115,7 %, за 2018 р.: 119,3 %, 2019 р.: 100,6%) (https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/buildprice/).

Істотним є те, що підставами для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є наявність ознак загрози неплатоспроможності. До клопотання представника кредиторів не надано доказів, які свідчили б про фіктивність неплатоспроможності або штучне створення боржником такого стану, в той час як ухвалою суду визнано у справі грошові вимоги численних кредиторів до боржника, чим підтверджено наявність значної кредиторської заборгованості. Сам по собі факт незгоди кредиторів з обґрунтованістю дій боржника не спростовує наявність неплатоспроможності та не є підставою для закриття провадження у справі. Крім того суд бере до уваги ту обставину, що згідно наявних матеріалів справи та умов укладених попередніх договорів купівлі-продажу квартир прибуток продавця з економічної точки зору є відкладеним. Також судом взято до уваги те, що відповідно до матеріалів справи у боржника у власності перебуває низка земельних ділянок, в тому числі на чотирьох з яких знаходяться чотири об'єкти незавершеного будівництва, з яких 2 повністю завершене будівництво, є збудованими та готовими до передачі квартир, а 3, 4 секції - певного ступеня готовності.

Відповідно до Звіту про оцінку майна житлового багатоквартирного будинку з першого по десятий поверхи з вбудованими комерційними приміщеннями та горищем, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, вулиця Кошова, 97/22 в селі Софіївська Борщагівка, секції І, ІІ (Справа - замінник, а.с. 123-124; Т. 35, а.с. 29) станом на дату оцінки 19.09.2024 р. вартість об'єкта оцінки 170 269 443 грн, без ПДВ.

Наведені документи, план реструктуризації (арк. 2) опосередковано пояснюють на що витрачались боржником кошти, отримані на підставі попередніх договорів, укладених з кредиторами. В зв'язку з наведеним посилання кредитора є не доведеними за допомогою належних доказів та підлягає відхиленню судом.

Розглядаючи доводи про не включення до декларації про майновий стан боржника позики, отриманої від ОСОБА_166 , не працевлаштування, зазначення в декларації про майновий стан боржника у графі доходів прочерків, що є меншим за відповідний середній показник у регіоні судом встановлено наступне.

Як зазначено, згідно частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.

Обставини цієї справи не є точними обставинам справи, на яку посилається представник кредиторів (постанову Верховного Суду від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20) з вказівкою на те, що серед обставин, що може бути підставою для закриття провадження належить зазначення у декларації про доходи відомостей про доходи, що є значно меншими за відповідний середній показник у регіоні.

Закриття провадження є виключним процесуальним заходом і допускається лише за наявності доведених обставин, встановлених законом.

Всебічно дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що відсутність доходу не є тотожним вказівці в декларації доходу, що є значно меншим за зазначені вище показники та не є поданням недостовірних відомостей чи не повних відомостей про майно, що частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено підставою рішення про закриття провадження.

Відсутність доходу не є факторами, що унеможливлюють досягнення цілей процедури реструктуризації боргів боржника. Відсутність у боржника доходу автоматично не є беззаперечним свідченням недобросовісності та Кодекс України з процедур банкрутства не мітить обов'язку боржника у справі про неплатоспроможність мати працевлаштування, не ставить у залежність від обставини працевлаштування можливість бути учасником у справі про неплатоспроможність.

Стосовно посилання заявника клопотання на постанову Верховного Суду у справі № 918/1054/23 від 06.02.2025 р. слід зауважити, що у вказаній постанові Верхового Суду мало місце приховання боржником інформації про наявність у неї певних майнових прав щодо квартири, а не обставина відсутності у боржника доходу, що не є тотожним. Постанова Верховного Суду у зазначеній справі не встановлює презумпції недобросовісності у разі відсутності доходу, а рішення у зв'язку з приховування боржником обставин про наявність майнових прав.

Істотним є те, що досліджуючи клопотання всебічно суд бере уваги, що відповідно до пояснень кредиторів у судових засіданнях, на будівельному майданчику (секції 1, 2) проводяться роботи з добудови будинків, встановлені, запущені ліфти, частина кредиторів повідомили про те, що фактично проживають у окремих квартирах АДРЕСА_13 , 2 секції, що в свою чергу є свідченням того, що без участі боржника здійснення продовження будівництва є неможливим, а отже боржником здійснюється діяльність, пов'язана з виконанням зобов'язань перед кредиторами й суд розглядаючи клопотання повинен враховувати всі обставини справи у їх сукупності.

Відповідно до Форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України від 23 серпня 2019 р. за № 964/33935, декларуванню підлягає низка диференційованих показників. Підставою про закриття провадження у справі є надання боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника. Оскільки позика не є тотожним поняттям доходу чи майну, витратам боржника, та від позики безпосередньо майновий стан боржника не змінюється, недекларування договору позики не є достатньо правовою підставою для застосування пункту першого частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Недекларування договорів позики не вплинуло на обсяг прав кредиторів або можливість реструктуризації.

Також у якості доводів недобросовісності боржника кредитори в особі представника ОСОБА_175 вказують на те, що боржниця не зазначила, що у володінні сина перебувають декілька автомобілів, зокрема, Ауді, Шкода, Бентлі. На підтвердження обставини володіння вказаним майном заявник клопотання долучив роздруківку з ЄДРСР постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.11.2021 р. у справі № 369/15815/21, за якою як вказано у клопотанні, син боржника на ОСОБА_217 у 2021 р. в'їхав у дорожню огорожу.

Детально дослідивши документи, долучені до клопотання та матеріали справи судом встановлено, що відповідно до зазначеної постанови від 22.11.2021 р. у справі № 369/15815/21 водій керуючи транспортним засобом Bentley Continental здійснив наїзд на бетонний тин.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши подані документи судом встановлено, що надана постанова у справі №369/15815/21 від 22.11.2021 р. є роздруківкою з ЄДРСР та водій, який керував транспортним засобом знеособлений; по-друге, у вказаному судовому рішенні відсутні будь-які відомості, що підтверджують обставину перебування вказаного транспортного засобу на праві власності у ОСОБА_135 чи визначались би інші правові підстави володіння вказаним майном. На підтвердження володіння ОСОБА_218 транспортними засобами Ауді, Шкода заявником клопотання не надано доказів, які б доводили дані обставини. Таким чином, посилання у клопотанні на перебування у володінні ОСОБА_139 перелічених транспортних засобів та не зазначення нею цього майна, є припущенням представника кредиторів, не доведених суду за допомогою належних та допустимих доказів, в зв'язку з чим даний довод про ненадання боржником поновної і достовірної інформації про власне майно і доходи і витрати та членів сім'ї у цій частині підлягає відхиленню судом як не доведений суду за допомогою належних та допустимих доказів.

Відповідно до частини третьої статті 87 ГПК України, сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Згідно частини першої статті 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Судом взято до уваги посилання заявників клопотання (кредиторів в особі представника адвоката Андрєєва М.А.) на суперечливу поведінку боржника щодо ухвали Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р, де спочатку боржник оскаржив ухвалу про виправлення описки у ухвалі про відкриття провадження у справі № 911/2308/23, якою заборонено боржнику відчуження майна, що унеможливило її виконання, а згодом обґрунтовував клопотання про зняття арешту тим, що забезпечення позову є недоцільним через заборону відчуження майна, встановлену ухвалою від 14.02.2024 у справі № 911/2308/23; судом досліджено доводи представника кредиторів щодо поведінка представників боржника на зборах кредиторів, взято до уваги. Оскільки викладені відомості у клопотанні адвоката Андрєєва М.А. від 03.11.2025 р. не суперечать іншим доказам у справі, не викликають сумнівів у їх змісті, суд вбачає доцільним клопотання про допит свідка, присутнього у судому засіданні при обговоренні доводів клопотання адвоката Андрєєва М.А., відхилити. В свою чергу, слід зауважити, що суд не вправі ототожнювати поведінку боржника з поведінкою його представників, зокрема адвоката Слівенка В.Р., в зв'язку з чим, даний довод не може свідчити про ухилення безпосередньо ОСОБА_1 від конструктивної співпраці з кредиторами та від відкритої взаємодії з судом.

Клопотання про закриття провадження з підстав ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи та витрати членів його сім'ї обґрунтовано також тим, що 26.10.2021 р. ОСОБА_219 звернулась з позовом про розірвання шлюбу до суду та рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.12.2021 р., шлюб укладений між ОСОБА_220 та ОСОБА_221 було розірвано, після чого ОСОБА_219 разом зі спільною дитиною з ОСОБА_220 переїхала до Іспанії, де долучилась до будівельної компанії Inmolux Group, ОСОБА_222 і здійснює продаж елітної нерухомості. На підтвердження наведеного долучено рішення суду та скріншот з Інстаграм сторінок; адвокат ОСОБА_223 вказує, що згідно листа Державної прикордонної служби України від 04.03.2024 р. боржниця відвідувала ОСОБА_224 (Іспанія), де перебувала з 19.10. по 26.10.2021 р., тобто поїхала звідти у день відкриття провадження про розірвання шлюбу між її сином і ОСОБА_225 , що на переконання представника кредиторів є свідченням того, що боржниця в деклараціях за 2020-2021 р., коли її син був у шлюбі, не вказала як члена родини ОСОБА_226 , що є ненаданням боржником повної, достовірної інформації про власне майно, доходи, витрати та членів родини та є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Дослідивши подане клопотання у даній частині судом встановлено, що кредиторами в особі представника адвоката Андрєєва М.А. не наведено правового обґрунтування заявленого доводу, не надано жодних доказів спільного проживання ОСОБА_221 з ОСОБА_1 , їх пов'язаності спільним побутом; обставина відвідування ОСОБА_1 . Іспанії у вказаний період та залишення Іспанії у дату відкриття провадження про розірвання шлюбу не доводить належність ОСОБА_221 до членів сім'ї боржника у змісті норми абзацу другого частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства; долучений скріншот з Інстаграм, зображує інформацію про те, що ОСОБА_227 консультант з нерухомості, що також не доводить ненадання боржником повної, достовірної інформації про власне майно, доходи, витрати та членів родини. Клопотання не містить відомостей яке конкретне майно має на увазі заявник. В зв'язку з викладеним на підставі частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 74-77 ГПК України, даний довод є безпідставним, необґрунтованим та підлягає відхиленню судом.

Правова оцінка обставинам, передбаченим планом реструктуризації, включаючи довод щодо додаткової сплати коштів кредиторами в межах плану реструктуризації, передачі боржником частково майна ТОВ "Оазіс Білдінг", доводам не реалістичності положень плану реструктуризації надана судом та аргументи кредиторів, представником яких є адвокат Андрєєв М.А. враховані судом в ході дослідження підстав для відмови у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника, але виключно доводи, в обсязі, викладені у клопотанні не є вирішальними, достатніми для задоволення клопотання про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржниці, в зв'язку з чим, вимоги відхиляються судом.

Крім того, кредитори в особі представника адвоката Андрєєва М.А. просять суд закрити провадження у справі з підстав економічної необґрунтованості та очевидної не виконуваності плану реструктуризації, що може призвести до порушення прав кредиторів, що обґрунтовано тим, що з позиції представника кредиторів за отриманою ним інформацією син боржниці протягом 2020-2021 перебув у глибокій наркотичній залежності, здійснював підприємницьку діяльність без реєстрації та за фактом шахрайства відкрито кримінальне провадження.

Наведені відомості не свідчать про особу боржника, є припущеннями заявника клопотання, документального підтвердження не мають, в зв'язку з чим підлягають відхиленню судом.

Також кредитори в особі представника адвоката Андрєєва М.А. вказують на те, що у заяві про відкриття провадження у справі боржниця вказувала про наявність у неї боргу орієнтовано у розмірі 10 млн. грн. Підтримуючи клопотання про зняття арештів за твердженнями представників Саченко І.В. ринкова вартість її майна обраховувалась близько 80 млн. грн, з чого представник кредиторів вбачає, що майна у боржника майна було достатньо для розрахунку за існуючими зобов'язаннями. Поряд з наведеним, кредитори в особі представника адвоката Андрєєва М.А. у якості підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 вказують на те, що подані декларації про майно боржника не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 належить низка творів мистецтва, відомості про що містяться на відкритих в інтернет ресурсах з викладеними у клопотанні посиланнями.

Детально дослідивши даних аргумент, перевіривши подані суду відомості, судом встановлено, що перше викладене посилання відсутнє; відповідно до другого наданого посилання "https://bestpeopleclub.com/irina-sachenko-prezentovala-vystavku-istoriya-lyubvi.html" наявний матеріал, відповідно до якого " ОСОБА_228 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві. Закінчила Академію Образотворчого мистецтва та архітектури, факультет станкової графіки. Член Національної спілки художників. Виставляється з 1993 року" (відомості від 19.09.18 р.).

Згідно матеріалів справи боржниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За результатом дослідження поданих доказів наведений довод підлягає відхиленню в зв'язку з тим, що представником кредиторів не наведено конкретний витвір мистецтва, який має на увазі заявник; не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що конкретний витвір/витвори мистецтва існують, перебувають у власності боржниці, умисне недекларування останнього.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини другої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

Суд звертає увагу на те, що питання декларації майна боржника було предметом зборів кредиторів у справі та кредитори мають право надавати відповідні відомості щодо майна боржника керуючому реструктуризації, необхідну для виконання обов'язків у справі про неплатоспроможність.

Щодо іншого доводу, - відповідно до матеріалів справи Звіт про оцінку майна житлового багатоквартирного будинку з першого по десятий поверхи з вбудованими комерційними приміщеннями та горищем, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, вулиця Кошова, 97/22 в селі Софіївська Борщагівка, секції І, ІІ проведено станом на 19.09.2024 р., тобто значно пізніше порушення провадження у цій справі. В зв'язку з наведеним, кредиторами - заявниками клопотання не доведено на підставі належних доказів обставину введення суду в оману щодо спроможності станом на дату відкриття провадження у справі боржником погасити зобов'язання перед кредиторами, в зв'язку з чим аргумент підлягає відхилянню як недоведений.

На підставі викладеного, суд детально оцінивши у сукупності та кожен з доводів клопотання кредиторів, представником яких є адвокат Андрєєв М.А. окремо щодо закриття провадження у справі, дійшов висновку про те, що сам по собі факт відмови у затвердженні плану реструктуризації не є підставою закриття провадження у справі про неплатоспроможність та відповідно до норм частин 9, 10 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, поряд з можливістю повторного звернення до суду із заявою про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у разі усунення обставин, які перешкоджали його затвердженню судом, визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Верховний Суд у Постанові від 25.11.2025 р. у справі № 921/240/23 виснував, що за загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду (п. 59).

Комплексний аналіз обставин справи у сукупності свідчить про передчасність висновку про необхідність закриття провадження на даній стадії судового розгляду, а тому таке клопотання підлягає залишенню без задоволення.

У пункті 5 прохальної частини клопотання кредиторів, представником яких є адвокат Андрєєв М.А. від 03.11.2025 р. про закриття провадження/заперечення щодо затвердження плану реструктуризації, кредитори просять суд у разі, якщо суд не знайде достатніх підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , - визнати ОСОБА_1 банкрутом і перейти до стадії погашення боргів, що обґрунтовано посиланням на норми ч. 11 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно пункту другого частини восьмої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Частинами 10, 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Таким чином, рішення зборів кредиторів про визнання боржника банкрутством не було прийнято.

Поряд з наведеним суд бере до уваги наступне.

В Постанові від 25.11.2025 р. у справі № 921/240/23 Верховний Суд вказав на наступні висновки: "Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність (п. 62).

Норми частини одинадцятої статті 126 КУзПБ кореспондуються з частиною першою статті 130 цього Кодексу, згідно якої господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника (п. 64).

Системне тлумачення частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у взаємозв'язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 цього Кодексу приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ (п. 65).

При цьому за змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника (п. 66).

Водночас Верховний Суд зауважує, що приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ (п. 67)".

В постанові Верховного Суду у справі № 927/509/24 від 24.06.2025 р. Верховний Суд підкреслив: "За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника (п. 49).

Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника (п. 50).

Тому неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (п. 51).

Отже, положення частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі (п. 52)".

Судом встановлено, що в межах встановлених ухвалами суду строків було подано клопотання про затвердження плану реструктуризації від 27.10.2015 р.; 18.06.2025 р. відбулось попереднє засідання суду у справі, в якому прийнято рішення про те, що до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню 194 кредитори, зобов'язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів та до 10.09.2025 р. подати суду відповідні документи. 09.08.2025 р. збори кредиторів не відбулись в зв'язку з недостатністю голосів кредиторів для визнання перших зборів кредиторів повноважними. 06.09.2025 р. збори кредиторів відбулись, проте не було прийнято рішення щодо ухвалення плану реструктуризації чи подальшої процедури у справі. Рішеннями зборів кредиторів 25.10.2025 р. було затверджено план реструктуризації боргів боржника, стосовного якого у даному судовому засіданні суд дійшов висновку про відмову у його затвердженні судом.

Таким чином, план реструктуризації подано на розгляд суду; як боржником, так і кредиторами вживались заходи з розроблення та погодження плану реструктуризації, що підтверджено документально. Як встановлено судом, станом на поточну дату достатні підстави для закриття провадження у справі відсутні, а Кодексом України з процедур банкрутство передбачено можливість повторного звернення до суду з планом реструктуризації в разі внесення до нього відповідних змін.

Кредиторами, представником яких є адвокат Андрєєва М.А. заявляючи клопотання про визнання боржника банкрутом не обґрунтовано конкретні ознаки неплатоспроможності боржника, встановлення яких є необхідно умовою для визнання боржника банкрутом.

Приписами частин першої, другої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першою-третьою статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Частиною четвертою статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

У параграфі 58 Рішення Європейського суду з права людини у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, 10.02.2010 р., суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що поданий на затвердження план реструктуризації суперечить вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, порушує інтереси кредиторів, ґрунтується на правочині, вчиненому в порушення встановлених обмежень боржника щодо розпорядження його майном, не забезпечує реальної реструктуризації боргів боржника, не містить доведеного реального дієвого механізму погашення вимог всіх кредиторів, порушує принцип рівності кредиторів, складений з порушенням порядку розроблення, містить низку істотних неузгодженостей, в зв'язку з чим у затвердженні плану реструктуризації на підставі пунктів першого, другого, шостого частини восьмої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства слід відмовити.

У постанові від 30.05.2024 р. у справі № 229/7156/19 Верховний Суд дійшов висновку, що "Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для "безцеремонної процесуальної гри". Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів" (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 22.01.2025 р. у справі № 757/22295/17-ц, постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024 р. у справі № 532/1550/23).

Суд звертає увагу сторін, що подання плану реструктуризації боргів боржника у поданому на затвердження суду вигляді та змісті сприймаються судом як формальне виконання покладених на них законом обов'язків, "безцеремонної процесуальної гри", що прямо суперечить меті Кодексу України з процедури банкрутства - відновлення платоспроможності боржника.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 133 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 202, 216, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Визнати вимоги до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 12.12.1998 р., адреса місця проживання: АДРЕСА_20 ; АДРЕСА_21 ; АДРЕСА_22 ):

1.1. Заяву ОСОБА_134 про грошові вимоги кредитора до боржника (про визнання грошових вимог кредитора до боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність) від 30.10.2025 р. задовольнити частково;

Визнати грошові вимоги ОСОБА_134 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_23 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 12.12.1998 р., адреса місця проживання: АДРЕСА_20 ; АДРЕСА_21 ) у загальному розмірі 867 838 (вісімсот шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 47 копійок, які складаються з:

- 862 993 (вісімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три) гривні 67 копійок, - вимоги другої черги;

- витрати на оплату судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

В іншій частині вимоги заяви відхилити.

1.2. Заяву ОСОБА_132 в особі представника адвоката Гімарі Рената Ахмедовича про грошові вимоги кредитора до боржника від 12.11.2025 р. задовольнити частково;

Визнати грошові вимоги ОСОБА_132 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_24 ; АДРЕСА_25 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_26 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 12.12.1998 р., адреса місця проживання: АДРЕСА_20 ; АДРЕСА_21 ) у загальному розмірі 635 796 (шістсот тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) гривень 35 копійок, які складаються з:

- 635 796 (шістсот тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) гривень 35 копійок, - вимоги другої черги;

В іншій частині вимоги заяви відхилити.

Витрати на оплату судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

2. Вимоги до боржника ОСОБА_68 , ОСОБА_140 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, - підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

3. Клопотання представника ОСОБА_229 - адвоката Рахтич Христини Олегівни про залишення заяви без розгляду від 18.11.2025 р. задовольнити.

4. Заяву ОСОБА_229 в особі представника - адвоката Рахтич Христини Олегівни з вимогами до боржника в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства від 25.08.2025 р. залишити без розгляду.

5. Клопотання представника ОСОБА_230 - адвоката Рахтич Христини Олегівни про залишення заяви без розгляду від 18.11.2025 р. задовольнити.

6. Заяву ОСОБА_230 в особі представника - адвоката Рахтич Христини Олегівни з вимогами до боржника в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства від 25.08.2025 р., з урахуванням уточнень від 25.09.2025 р., залишити без розгляду.

7. Клопотання представника ОСОБА_153 - адвоката Рахтич Христини Олегівни про відкладення розгляду справи від 02.12.2025 р. задовольнити.

8. Розгляд заяви ОСОБА_153 в особі представника - адвоката Рахтич Христини Олегівни з вимогами до боржника (в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства) від 25.08.2025 р. відкласти на "04" лютого 2026 року о 16:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

9. Керуючому реструктуризацією Приходьку Д.В. надати результати розгляду заяви ОСОБА_56 з вимогами до боржника в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства в строк до 27.01.2026 р.

10. Клопотання кредиторів ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 ; ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 в особі представника адвоката Андрєєва М.А. від 03.11.2025 р. про закриття провадження/заперечення щодо затвердження плану реструктуризації залишити без задоволення.

11. Вимогу пункту 3 прохальної частини Клопотання від 27.10.2025 р. №01-28/294 керуючого реструктуризацією Приходька Дмитра Володимировича про постановлення ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів від 15.10.2025 р. у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , який був схвалений 25.10.2025 р. зборами кредиторів, залишити без задоволення.

12. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.

13. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).

14. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, кредиторам боржника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 29.12.2025 р.

Суддя А.В. Лопатін