вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" грудня 2025 р. Справа № 911/2308/23 (369/10754/22)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Київ,
ОСОБА_2 , Житомирська область, Коростенський район, с. Кожухівка,
до ОСОБА_3 , с. Софіївська Борщагівка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_3 - арбітражного
керуючого Приходька Дмитра Володимировича
про стягнення грошових коштів
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О. А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою боржника ОСОБА_3 про неплатоспроможність.
Ухвалою господарського суду від 14.02.2024 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_3 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.
01.11.2022 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою від 31.10.2022 р. звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Андрєєва Микити Андрійовича до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, на підставі укладеного між позивачами та відповідачем через його уповноважену особу 19.12.2019 р. попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого нотаріусом Квінікадзе О.Б. за № 2768, в якому просить суд: розгляд справи проводити за відсутності позивачів та їх адвоката; стягнути з ОСОБА_3 332 365 грн боргу за попереднім договором разом з 10% штрафа: 166 182,50 грн на користь ОСОБА_1 та 166 182,50 грн на користь ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 3% річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання заяви складають 18 280 грн: 9 140 грн на користь ОСОБА_1 та 9 140 грн на користь ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 інфляційні витрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, і які станом на день подання цієї заяви у складають 105 692 грн: 52 846 грн на користь ОСОБА_1 та 52 846 грн на користь ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн: 5 000 грн на користь ОСОБА_1 та 5 000 грн на користь ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 12 159,56 грн, в тому числі 7 000 грн на правничу допомогу та 5 159,56 грн судових зборів, що і є розрахунком суми судових витрат, які позивачі понесли чи планують понести. З них 6 079,78 грн на користь ОСОБА_1 та 6079,78 грн на користь ОСОБА_2
01.11.2022 р. позивачами подано разом з позовом заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2022 р. заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/10754/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено; накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0019, площею 0,1079 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 703823632224, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.01.2023 р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у цивільній справі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.03.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
03.05.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області від адвоката відповідача Козира Серія Володимировича надійшли письмові пояснення до позовної заяви від 02.05.2023 р., в яких він повідомив про те, що вимоги про стягнення боргу за попереднім договором про укладання договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р. разом зі штрафом 10% у розмірі 332 365 грн визнають частково, а саме борг в сумі 302 150 грн визнають повністю, а решту суми у вигляді штрафу 10%, 18 280 грн 3% річних, 105 692 грн інфляційних втрат, - не визнають обґрунтовуючи тим, що жодна з подій, визначених пунктом 5 попереднього договору, який передбачає повернення продавцем покупцю суми авансу не настала, відповідач не відмовляється від укладення договору купівлі-продажу квартири, вимога про повернення кошів на адресу відповідача не направлялась і перша така вимога висловлена у даній позовній заяві, яку надіслано відповідачу 09.01.2023 р.; також представник відповідача вказує, що заперечує вимоги з моральної шкоди, які вважає безпідставними та представник відповідача зауважує, що оскільки відповідач не є суб'єктом господарювання на нього не поширює свою дію Закон "Про захист прав споживачів", на який позивач послався у позові в обґрунтування вимог про моральну шкоду; крім того, відповідач заперечує вимоги, пов'язані з правничою допомогою, оскільки вважає їх безпідставними, бездоказовими позивачем в зв'язку з тим, що позивачами не надано доказів понесення таких витрат. В зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, - в частині сплаченої суми авансу у розмірі 302 150 грн, а решта позовних вимог не підлягає задоволенню.
13.06.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_4 надійшло клопотання про витребування доказів від 12.06.2023 р.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.06.2023 р. клопотання представника відповідача ОСОБА_4 задоволено, витребувано у позивачів оригінал попереднього договору про укладання договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р. та інші документи; витребувано у приватного нотаріуса Михальченко М.М. примірник довіреності від 06.03.2019 р. №755, виданої ОСОБА_3 Коріняшу Р.В.
26.06.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника позивачів ОСОБА_5 надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, разом з якою долучено оригінал попереднього договору про укладання договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р. № 2768, номер нотаріального бланку НОВ 934477.
20.09.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області від ОСОБА_6 надійшло клопотання про залучення ОСОБА_6 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.09.2023 р. клопотання ОСОБА_6 було задоволено та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 у цивільній справі №369/10754/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів ОСОБА_6
17.10.2023 р. ОСОБА_6 в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 19.12.2019 р., реєстраційний номер 2768 з дати його укладення та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 19.12.2019 р., реєстраційний номер 2768, а також просить суд розпочати спочатку розгляд цивільної справи №369/10754/22, відстрочити сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.10.2023 р. відмовлено у клопотанні ОСОБА_6 про відстрочення сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_6 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
26.10.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області від ОСОБА_6 надійшла заява про усунення недоліків, в якій він просить суд задовольнити клопотання від 26.10.2023 р. (про відстрочку сплати судового збору) та прийняти до розгляду його позовну заяву.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.11.2023 р. витребувано від Київського обласного державного нотаріального архіву примірник довіреності від 06.03.2019 р. № 755, виданої ОСОБА_3 Корніяшу Р.В.
02.12.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору адвоката Тарасова Серія Олексійовича надійшла заява про усунення недоліків, в якій він просить суд задовольнити клопотання від 26.10.2023 р. та прийняти до розгляду позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору; до заяви долучено заяву про відстрочку сплати судового збору від 23.11.2023 р.
06.12.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області від Київського обласного державного нотаріального архіву з супровідним листом надійшла засвідчена копія довіреності від 06.03.2019 р. № 755, виданої ОСОБА_3 Корніяшу Р.В.
22.10.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Андрєєва М.А. надійшло клопотання від 22.10.2023 р. про передачу позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа № 910/10936/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_6 про неплатоспроможність на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.12.2023 р. позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 постановлено вважати неподаною та повернути ОСОБА_6 .
Постановою Київського апеляційного суду від 17.04.2024 р. апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва М.А. задоволено частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.12.2023 р. скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.05.2024 р. справу № 369/10754/22 прийнято до провадження суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвою І.О.
До Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника позивачів надійшло клопотання від 30.09.2024 р. про передачу справи № 369/10754/22 за підсудністю до Господарського суду Київської області у зв'язку з відкриттям Господарським судом Київської області справи про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.09.2024 р. цивільну справу №369/10754/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів, передано на розгляд до Господарського суду Київської області, де перебуває справа №911/2308/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_3 про неплатоспроможність.
07.01.2025 р. до Господарського суду Київської області надійшла наведена справа №369/10754/22, яку, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.01.2025 р., було передано для розгляду судді Лопатіну А.В., присвоївши справі № 911/2308/23 (369/10754/22).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2025 р. прийнято до свого провадження справу № 911/2308/23 (369/10754/22) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_3 , розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 22.05.2025 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2025 р. розгляд справи відкладено у судовому засіданні на 18.06.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 р. розгляд справи по суті відкладено у судовому засіданні на 17.09.2025 р.
16.09.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Тарасова Серія Олексійовича надійшла заява про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову, в якій просить суд: позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 залишити без розгляду та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2022 р. у справі № 369/10754/23.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2025 р. розгляд заяви представника відповідача ОСОБА_7 про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову призначено на 17.09.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 р. розгляд заяви представника відповідача ОСОБА_7 про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову, розгляд справи по суті відкладено на 05.11.2025 р.
25.09.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_3 (відповідача) адвоката Тарасова С.О. надійшла заява про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 (369/10754/22).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2025 р. визнано необґрунтованим заявлений у заяві представника ОСОБА_3 № 25-11/25 від 25.09.2025 р. відвід судді господарського суду Київської області Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 (369/10754/22), передано заяву представника ОСОБА_3 № 25-11/25 від 25.09.2025 р. про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 (369/10754/22) до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 р. заяву про відвід судді передано до розгляду судді Подоляку Ю.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Подоляк Ю.В.) від 10.10.2025 р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 від 25.09.2025 вих. № 25-11/25 про відвід судді Господарського суду Київської області Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 (369/10754/22).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2025 р. розгляд заяви представника відповідача ОСОБА_7 про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову, розгляд справи по суті відкладено на 03.12.2025 р.
Наведена ухвала суду була надіслана сторонам у справі у встановленому порядку.
Таким чином, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даної судової справи, а позивачі, відповідач, третя особа, керуючий реструктуризацією Приходько Д.В. у відповідності до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнаються такими, що були належним чином повідомленими про розгляд даної справи.
24.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через канцелярію суду від ОСОБА_6 у якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору надійшла заява про залишення позову без розгляду від 18.11.2025 р. з долученими документами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2025 р. заяву ОСОБА_6 про залишення позову без розгляду від 18.11.2025 р. задоволено частково; позовну заяву ОСОБА_6 в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу та додані до неї документи ухвалено повернути ОСОБА_6 .
В судове засідання жоден з учасників справи не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча й були належним чином повідомлені про місце, дату та час даного призначеного розгляду справи.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пар. 41 рішення від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень та скористатися можливостями, наданими внутрішнім законодавством для пришвидшення розгляду (пар. 35 Рішення ЄСПЛ у справі Union Alimentaria Sanders SA v. Spain, заява № 11681/85 від 07.07.1989 р.).
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка учасників у справі, належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання не перешкоджає розгляду справи, крім цього, матеріалів справи достатньо для повного та всебічного розгляду цієї справи, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності позивачів, відповідача або його представника, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Судом встановлено, що 19.12.2019 р. між ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 06.03.2019 р. за реєстровим № 755 (продавець) та ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (покупець 1) та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (покупець 2) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (надалі за текстом також "попередній договір").
Відповідно до пункту 1 вказаного попереднього договору, за цим договором у строк до 30.12.2020 р. продавець зобов'язується передати у власність покупців рівних частках кожен з укладенням договору купівлі-продажу, (далі - основний договір), а покупці зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_2 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1079 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0019, що знаходиться в АДРЕСА_3 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, газопостачання та електроенергії), у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.
Вказана земельна ділянка, на якій попереднім договором обумовлено розташування квартири в житловому будинку, яку продавець зобов'язався передати у власність покупців з укладенням договору купівлі-продажу на узгоджених умовах, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 08.04.2017 р. за реєстровим № 1839, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 08.04.2017 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 703823632224 (відповідно до пункту 2 попереднього договору).
Згідно з пунктом 3 вказаного попереднього договору, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 30.12.2020 р., в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира, яка згідно плану забудови земельної ділянки знаходиться на 11 поверсі; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 30.12.2020 р.; ціна продажу 302 250,00 грн, що на день укладення договору еквівалентно 13 000 доларів США; підготовкою і збиранням документів на квартиру, що розташована за вищевказаною адресою, необхідних для укладення договору купівлі-продажу квартири займатиметься продавець.
Згідно з пунктом четвертим попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупці передали, а продавець прийняв від покупців суму авансу в розмірі 302 150,00 грн, що на день укладення договору еквівалентно 12 996 доларів США. Залишок суми у розмірі 100,00 грн покупці зобов'язуються сплатити під час підписання основного договору.
У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцям одержану від них суму авансу у розмірі 302 150,00 грн, що на день укладення договору еквівалентно 12 996 доларів США протягом одного місяця та додатково сплатити штраф у розмірі 10 % від суми авансу.
Згідно з пунктами 7, 14 попереднього договору, проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов'язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений. Зі змістом ст. ст. 526 та 635 ЦК України сторони ознайомлені, проект цього договору відповідає волевиявленню сторін і ними схвалений, нез'ясованих питань у них немає.
Попередній договір від 19.12.2019 р. підписаний ОСОБА_6 на підставі довіреності від 06.03.2019 р. за реєстровим № 755, та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Квінікадзе О.Б., зареєстрований в реєстрі за № 2768, номер спеціального бланку нотаріального документа НОВ 934477 (Т. 1, а.с. 124, 8).
Повноваження ОСОБА_6 на укладення від імені боржника попереднього договору, одержання авансових платежів підтверджено копією довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. від 06.03.2019 р. № 755 (Т. 1, а.с. 201), яка чинна до 06.03.2024 р.
Позивач вказує, що всупереч умовам попереднього договору відповідач не передав у власність покупців (позивачів) з укладанням договору купівлі-продажу обумовлену попереднім договором квартиру як до 30.12.2020 р., так і станом на дату звернення до суду з цим позовом; багатоквартирний будинок, в якому має знаходитись вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію (фото долучено до заяви); крім того, в супереч умовам попереднього договору продавець не повернув покупцям одержану від покупців суму авансу зі штрафом. В зв'язку з наведеним позивачі просять суд задовольнити заявлені ними вимоги, зокрема, стягнути з ОСОБА_3 332 365 грн боргу за попереднім договором разом із 10% штрафу: 166 182,50 грн на користь ОСОБА_1 та 166 182,50 грн на користь ОСОБА_2 ; на підставі статті 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_3 3% річних від простроченої суми боргу, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання заяви складають 18 280 грн (згідно розрахунку з січня 2021 р. до жовтня 2022 р.): 9 140 грн на користь ОСОБА_1 та 9 140 грн на користь ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 інфляційні витрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, і які станом на день подання цієї заяви складають 105 692 грн: 52 846 грн на користь ОСОБА_1 та 52 846 грн на користь ОСОБА_2
03.05.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області від адвоката відповідача Козира С.В. надійшли письмові пояснення до позовної заяви від 02.05.2023 р., в яких він повідомив про те, що вимоги про стягнення боргу за попереднім договором про укладання договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р. разом зі штрафом 10% у розмірі 332 365 грн визнають частково, а саме борг в сумі 302 150 грн визнають повністю, а решту суми у вигляді штрафу 10%, 18 280 грн 3% річних, 105 692 грн інфляційних втрат, - не визнають обґрунтовуючи тим, що жодна з подій, визначених пунктом 5 попереднього договору, який передбачає повернення продавцем покупцю суми авансу не настала, відповідач не відмовляється від укладення договору купівлі-продажу квартири, вимога про повернення кошів на адресу відповідача не направлялась і перша така вимога висловлена у даній позовній заяві, яку надіслано відповідачу 09.01.2023 р.; також представник відповідача вказує, що заперечує вимоги з моральної шкоди, які вважає безпідставними; крім того, відповідач заперечує вимоги, пов'язані з правничою допомогою, оскільки вважає їх безпідставними, бездоказовими позивачем в зв'язку з тим, що позивачами не надано доказів понесення таких витрат. В зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, - в частині сплаченої суми авансу у розмірі 302 150 грн, а решта позовних вимог не підлягає задоволенню.
Представник відповідача адвокат Тарасов С.О. у пункті третьому прохальної частини заяви від 16.09.2025 р. "Про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову" №16-2/25 просить суд позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 залишити без розгляду, де наведена вимога обґрунтована нормою частини четвертої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства та тим, що позивачами у даній справі були подані в межах справи №911/2308/23 заяви про визнання кредиторських вимог, які були розглянуті Господарським судом Київської області та заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з вимогами до боржника ОСОБА_3 було задоволено частково, визнано їх грошові вимоги до ОСОБА_3 у відповідних розмірах згідно ухвали Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/2308/23.
Детально дослідивши матеріали справи, вимоги, доводи учасників справи судом встановлено наступне.
Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Нормою частини четвертої статті 7 Кодексу України про банкрутство встановлено, що у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 від 21.05.2025 р., - 11.03.2024 р. в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_3 № 911/2308/23 до господарського суду через систему "Електронний суд":
1) від ОСОБА_2 в особі представника адвоката Андрєєва М.А. надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.03.2024 р., в якій він просив суд визнати грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника у загальному розмірі 895 811,64 грн, що складаються з боргу згідно судових рішень про стягнення коштів за невиконаним першим попереднім договором - 558 258,26 грн, інфляційних втрат - 4 930,91 грн, 3% річних - 9 997,12 грн; боргу у зв'язку з невиконанням умов другого попереднього договору (за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р.) - 201 084,78 грн, інфляційних втрат - 91 066,45 грн, 3% річних - 18 418,12 грн, витрат на професійну правничу допомогу - 6000,00 грн, а також судового збору - 6056,00 грн; грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 включити до реєстру вимог кредиторів;
2) від ОСОБА_1 в особі представника адвоката Андрєєва М.А. надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.03.2024 р., в якій просила суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника у загальному розмірі 1 072 399,13 грн, що складаються з боргу згідно судового рішення про стягнення коштів за невиконаним першим попереднім договором - 743 871,09 грн, інфляційних втрат - 2975,48 грн, 3% річних - 2 927,21 грн; боргу у зв'язку з невиконанням умов другого попереднього договору (за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р.) - 201 084,78 грн, інфляційних втрат - 91 066,45 грн, 3% річних - 18 418,12 грн, витрат на професійну правничу допомогу - 6000,00 грн, а також судового збору - 6056,00 грн; грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 включити до реєстру вимог кредиторів.
Також судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області у справі №911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_3 від 21.05.2025 р.:
- заяву ОСОБА_2 про грошові вимоги кредитора до боржника в особі представника Андрєєва М.А.рійовича від 10.03.2024 р. задоволено частково; визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_3 у загальному розмірі 862 180,34 грн, які складаються з: 804 887,11 грн, - вимог другої черги; 52 448,43 грн, - вимог третьої черги; витрат на оплату судового збору в розмірі 4 844,80 грн покладено на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; в іншій частині вимоги заяви відхилено (пункт 1.154. резолютивної частини), де вказаною ухвалою в тому числі визнано вимоги до боржника за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р. в сумі: 247 467,23 грн основного боргу з суми сплаченого авансу, 18 401,59 грн 3% річних (за період з 02.02.2019 р. по 14.02.2024 р.), - вимоги другої черги, 18 280,43 грн штрафу, - вимоги третьої черги (п. 1.154. резолютивної частини);
- заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги кредитора до боржника в особі представника ОСОБА_5 від 10.03.2024 р. задоволено частково; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_3 у загальному розмірі 1 038 767,83 грн, які складаються з: 976 382,60 грн, - вимоги другої черги; 57 540,43 грн, - вимоги третьої черги; витрати на оплату судового збору в розмірі 4 844,80 грн покладено на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; в іншій частині вимоги заяви відхилено (пункт 1.162. резолютивної частини), де вказаною ухвалою в тому числі визнано за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р. в сумі: 247 467,23 грн основного боргу з суми сплаченого авансу, 18 401,59 грн 3% річних (за період з 02.02.2019 р. по 14.02.2024 р.), - вимоги другої черги, 18 280,43 грн штрафу, - вимоги третьої черги. Згідно зазначеної ухвали Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. розглядаючи кредиторські вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_3 судом було реалізовано принцип jura novit curia ("суд знає закони") на надано правову кваліфікацію вимогам заявника відповідно до їх змісту, внаслідок чого заявлені вимоги в частині інфляційних втрат відхилено як помилково сформульовані, натомість судом застосовано правильну кваліфікацію, та визначаючи суму основного боргу визнано курсову різницю відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони").
Таким чином, судом встановлено, що стосовно вимог позову з основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, заявлених на підставі попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р. - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_8 № 911/2308/23 було подано заяви з грошовими вимогами до боржника та вимоги цих заяв вже були предметом судового розгляду у справі № 911/2308/23, за результатом розгляду (у тому числі 3% річних за період з 02.02.2019 р. по 14.02.2024 р.) яких ухвалено судове рішення, яким у відповідних частинах визнано грошові вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 як до боржника, що підтверджено документально. В зв'язку з наведеним на підставі частини четвертої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині вимог: з основного боргу за попереднім договором разом з 10% штрафа: 166 182,50 грн на користь ОСОБА_1 та 166 182,50 грн на користь ОСОБА_2 ; 3% річних, які нараховані за період з січня 2021 р. по 14.02.2024 р., інфляційних втрат (з січня 2021 р. по 14.02.2024 р.), - підлягає залишенню без розгляду.
В свою чергу, судом встановлено, що в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за боргом, які обчиcлюються з дня його виникнення (згідно розрахунків - з січня 2021 р.) до дня прийняття рішення у справі та інфляційні втрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі. Судом у справі про неплатоспроможність № 911/2308/23 визнано вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 3% річних за період з 02.02.2019 р. по 14.02.2024 р.; вимоги з інфляційних втрат відхилено як помилково сформульовані, натомість судом застосовано правильну кваліфікацію, та визначаючи суму основного боргу визнано курсову різницю відповідно до принципу jura novit curia. Таким чином, не були предметом розгляду суду у справі №911/2308/23 вимоги цього позову по 3% річних, з інфляційних втрат за період з 15.02.2024 р. по день ухвалення рішення.
В зв'язку з тим, що в межах провадження у справі про неплатоспроможність № 911/2308/23 позивачами подано заяви з грошовими вимогами кредитора до боржника ОСОБА_3 лише щодо частини вимог, заявлених у позові, - клопотання представника відповідача адвоката Тарасова С.О. у "Заяві про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову" від 16.09.2025 р. № 16-2/25, викладене у пункті третьому прохальної частини, - про залишення позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 без розгляду, - підлягає задоволенню частково, - в частині позовних вимог, щодо яких позивачами подано заяви з грошовими вимогами до боржника і які були предметом судового розгляду в межах справи № 911/2308/23 (в частині вимог позову з основного боргу, штрафу; 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих до 14.02.2024 р.); в іншій частині вимоги пункту третього прохальної частини заяви відповідача відхиляються судом як безпідставні, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, 3% річних і інфляційних втрат за період з 15.02.2024 р. по день ухвалення рішення у цій справі не були предметом заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про грошові вимоги кредитора до боржника у справі № 911/2308/23 та підлягають розгляду судом.
Розглядаючи дані вимоги судом встановлено наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини щодо попереднього договору, встановлені ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі № 911/2308/23, в якій брали участь ті самі сторони, що і у даній справі, не доказуються у цій справі, в зв'язку з чим, доводи, викладені у письмових поясненнях до позовної заяви від 02.05.2023 р. відповідача щодо основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат підлягають відхиленню судом.
Пунктом другим резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117910527) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частин 2-3, 5 статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; 3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій; 4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника; 5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника. Мораторій не поширюється на: 1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; 2) виплату та стягнення аліментів; 3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення; 4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Виходячи з правової природи попереднього договору, специфіки правового регулювання правовідносин за договорами, в яких застосовано еквівалент іноземної валюти, особливостей визначення таких вимог відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, розглянувши кредиторські вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по інфляційним втратам за попереднім договором, ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. вимоги відхилено як помилково сформульовані, натомість судом застосовано правильну кваліфікацію, та визначаючи суму основного боргу визнано курсову різницю відповідно до принципу jura novit curia, та інфляційні втрати не підлягають подальшому нарахуванню, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вже реалізовано своє право на захист прав через звернення до суду у справі про неплатоспроможність шляхом подання заяв про визнання грошових вимог до боржника у відповідному порядку; крім того, інфляційні втрати не можуть бути нараховані й з підстав дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №911/2308/23 згідно пункту п'ятого частини другої статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимог з інфляційних втрат, нарахованих з 15.02.2024 р. по дату ухвалення рішення.
Оскільки у справі про неплатоспроможність ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 14.02.2024 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника, тощо, - підстави для нарахування 3 % річних на суму основного боргу відсутні (з 15.02.2024 по дату прийняття рішення у справі), в зв'язку з чим, у задоволенні цієї частини позовної вимоги слід відмовити.
Однією з позовних вимог позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн: 5 000 грн на користь ОСОБА_1 та 5 000 грн на користь ОСОБА_2 , де дані вимоги не були заявлені у заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність № 911/2308/23, а тому у цій частині позову вимога підлягає розгляду судом.
Вказана позовна вимога обґрунтована позивачем нормами частини першої статті 1166, пунктом дев'ятим частини другої статті 16, статтею 23, частиною першою статті 1167 ЦК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду постанови від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", посиланням на рішення ЄСПЛ у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі" від 28.05.1985 р. та тим, що родина клієнтів вже понад 2 роки вимушена жити без власного житла, на яке вони розраховували, і це в умовах пандемії, а наразі війни, звертаючи увагу також на практику Верховного Суду, викладену у постанові КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі №755/3509/18.
В письмових поясненнях до позовної заяви від 02.05.2023 р. представник відповідача адвокат Козир С.В. заперечує вимоги з моральної шкоди, які вважає безпідставними; відповідач вказує, що обґрунтовуючи наявність моральної шкоди позивач не навів в чому саме вона полягає, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Детально дослідивши вимогу позивачів про стягнення моральної шкоди, доводи позивачів, відповідача судом встановлено наступне.
Пунктом дев'ятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п. 3 постанови від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до пункту 49, 26 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц від 01.09.2020 р., висновками якої обґрунтовано вимоги позивача, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Частинами першою, другою статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження самого факту наявності душевних страждань та переживань, у зв'язку з наявністю таких обставин; позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення моральної шкоди у заявленому розмірі, характеру та обсягу страждань (їх тривалості, тощо). Будь-які докази спричинення боржником моральної шкоди позивачу в заявленому розмірі у справі відсутні.
У зв'язку з наведеним, правові підстави для визнання вимоги про стягнення моральної шкоди відсутні.
За таких обставин, аналізуючи зібрані у справі докази суд приходить висновку, що вимоги позивачів в частині стягнення моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, не доведені суду, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачам у позовних вимогах про стягнення на корить кожного з позивачів моральної шкоди у сумі по 5 000,00 грн. Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
Також позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 12 159,56 грн, в тому числі 7 000 грн на правничу допомогу та 5 159,56 грн судових зборів, що і є розрахунком суми судових витрат, які позивачі понесли чи планують понести. З них 6079,78 грн на користь ОСОБА_1 та 6079,78 грн на користь ОСОБА_2 .
В письмових поясненнях до позовної заяви від 02.05.2023 р. представник відповідача адвокат Козир С.В. заперечує вимоги, пов'язані з правничою допомогою, оскільки вважає їх безпідставними, бездоказовими позивачем в зв'язку з тим, що позивачами не надано доказів понесення таких витрат.
Як зазначено судом, у частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої, пункту першого частини третьої статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-другою статті 126 ГПК України регламентовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга).
Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, згідно статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (п. 28) Верховний Суд виснував, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (пункти 128, 134, 140, 141, 143-145), Верховний Суд зауважив: неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України (п. 128); визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. 134). … подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (п. 140). Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (145).
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що позивачі заявили про намір стягнути витрати на правничу допомогу.
На підтвердження заявлених вимог на правничу допомогу позивачі надали копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 4107 від 04.10.2022 р., ордерів, виданих адвокатом Андрєєвим М.А. Казаковій А.Ю., Новику В.В. на підставі договору № 251022 від 25.10.2022 та № 261022 від 26.10.2022 р. та копії двох договорів про надання правової допомоги від 25.10.2022 р. № 251022 та № 261022 від 26.10.2022 р., укладених між адвокатом Андрєєвим М.А. та ОСОБА_1 і Новиком В.В. (замовники), відповідно.
Детально дослідивши змістом вказаних договорів судом встановлено, що за змістом вони аналогічні. У пункті 3.1. договору сторони дійшли згоди про те, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами.
Позивачами не надано інших доказів, якими визначено умови та порядок розрахунків за зазначеними договорами про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 6.2. договорів, всі додатки та доповнення до договору є його невід'ємною частиною.
Згідно пункту 3.5. договорів, відсутність платежу замовника адвокату протягом одного календарного місяця за надані останнім послуги та виконану роботу або невиконання зобов'язань щодо здійснення авансового платежу адвокату за наступний місяць, є підставою для адвоката розірвати даний договір, що є фактом обопільної згоди сторін на таке розірвання, або припинити виконання зобов'язань за цим договором до отримання вказаної оплати.
Дослідивши матеріали справи, керуючись нормами частини першої статті 16 ГПК України, пунктом 12 частини третьої статті 2, статтями 123, 129 ГПК України, статтею 1, частиною першою статті 26, статтями 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах у справах: у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (п. 28), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (пункти 128, 134, 140, 141, 143-145), судом встановлено, що позивачами на підтвердження вимог з витрат на правничу допомогу не надано суду умов договорів про надання правової допомоги згідно яких сторонами визначено розмір оплати праці адвоката, що унеможливлює суду встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката (вартість послуг / винагороди адвоката за надання правничої допомоги згідно з умовами договору), який визначений сторонами умовами договорів про надання правничої допомоги, співставлення наявних доказів з умовами договорів; не надано детальних описів робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність умов нарахування винагороди за надання правової допомоги, встановленого договором зумовлює відсутність об'єктивної можливості встановити зміст домовленостей між адвокатом Андрєєвим М.А. та його клієнтами щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, як наслідок зумовлює неможливість надання судом оцінки розміру витрат заявника на правову допомогу адвоката згідно договору.
Станом на дату розгляду справи на підтвердження вимог позивачі не подали доказів фактичного надання правничої допомоги, зокрема відомостей щодо її обсягу, фактичного надання послуг, доказів фактичного понесення цих витрат, які мали бути надані відповідно до встановлених вимог станом на дату розгляду справи.
Крім того, судом встановлено, що позивачами було сплачено за подання позову 4 663,37 грн (Т. 1, а.с. 15), та 496,20 грн за клопотання про накладення арешту, з яких, як слідує з позовної заяви і долучених до неї доказів, що 100,00 грн позивачами сплачено судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, витрати позивачів зі сплати судового збору у цій частині позову відповідно до пункту другого частини першої статті 129 ГПК України покладаються судом на позивачів: 50,00 грн на ОСОБА_1 , 50,00 грн на ОСОБА_2 .
В свою чергу, у пункті четвертому прохальної частини заяви від 16.09.2025 р. № 16-2/25 "Про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову" представник відповідача адвокат Тарасов С.О. просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2022 р. у справі № 369/10754/23. Вимога обґрунтована нормами частин першої, дев'ятої статті 145 ГПК України з урахуванням того, що в цьому ж клопотанні (п. 3 прохальної частини) представник відповідача просить суд залишити позовну заяву позивачів без розгляду в зв'язку з поданням позивачами в межах справи № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_3 заяв про визнання кредиторських вимог та їх розглядом судом по суті (з частковим задоволенням).
Детально дослідивши вимогу відповідача про скасування вжитих заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2022 р. у справі № 369/10754/23, матеріали справи, судом встановлено наступне.
Заявник просить скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2022 р. у справі № 369/10754/23. Тобто, представник відповідача просить скасувати арешт, накладений у іншій справі за № 369/10754/23.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112332947), справа з номером № 369/10754/23 є кримінальною справою у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Господарський суд Київської області в межах справи № 911/2308/23 (369/10754/22) не наділений повноваженнями розглядати будь-які процесуальні документи та приймати по будь-які процесуальні та інші рішення, у тому числі скасовувати заходи забезпечення позову, у справі, що не перебуває у провадженні судді, не може ухвалити рішення у кримінальній справі іншого суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарського суду визначені статтею 20 ГПК України, до яких не належать кримінальні справи.
Згідно частини другої статті 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Обставини справи № 369/10754/23 не мають правого зв'язку з доводами адвоката Тарасова С.О., викладеними у заяві від 16.09.2025 р. № 16-2/25, що підтверджено відомостями ЄДРСР.
Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, в зв'язку з тим, що представником відповідача заявлено вимогу про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/10754/23, тобто поза межами цієї справи, що розглядається - предмет розгляду справи № 911/2308/23 (369/10754/22) відсутній та вимога пункту четвертого прохальної частини заяви від 16.09.2025 р. №16-2/25 "Про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову" представника відповідача адвоката Тарасова С.О. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2022 р. у справі № 369/10754/23, підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами першою-третьою статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
У параграфі 58 Рішення Європейського суду з права людини у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, 10.02.2010 р., суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Керуючись ст.ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Тарасова С.О. № 16-2/25 від 16.09.2025 р. про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову задовольнити частково.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в частині вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : боргу (основного) за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 р. разом із 10% штрафу: 166 182,50 грн на користь ОСОБА_1 та 166 182,50 грн на користь ОСОБА_2 , вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 3% річних за період з січня 2021 р. по 14.02.2024 р., з інфляційних втрат, нарахованих з січня 2021 р. по 14.02.2024 р., - залишити без розгляду.
3. Судовий збір у сумі 50 (п'ятдесят) гривень 00 копійок покласти на позивача - ОСОБА_1 та у сумі 50 (п'ятдесят) гривень 00 копійок покласти на позивача - ОСОБА_2 .
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5. В іншій частині вимоги пунктів третього, четвертого прохальної частини Заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Тарасова С.О. № 16-2/25 від 16.09.2025 р. про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову, - залишити без задоволення.
6. Копію рішення надіслати учасникам справи.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання 29.12.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін