ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.12.2025Справа № 910/13342/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 7; ідентифікаційний код: 33945469)
до Асоціації «Український міжнародний інститут відновлення» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 180; ідентифікаційний код: 45048315)
про стягнення 135757,12 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
28.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій з вимогами до Асоціації «Український міжнародний інститут відновлення» про стягнення 135757,12 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач допустив прострочення виконання робіт за Договором №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025, у зв'язку з чим позивач нараховує та заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 53834,72 грн та штраф у розмірі 81922,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 відкрито провадження у справі №910/13342/25, постановлено здійснювати розгляд справи з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
01.12.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що відповідно до п. 2.1 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 виконавець приступає до виконання робіт за договором не пізніше 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту отримання від замовника вихідних даних та завдання на проектування, необхідного для складання науково-проектної документації (надалі - документація) на виконання робіт, визначених п. 1.1. договору.
Однак, як вказує відповідач, позивач грубо порушив умови вказаного пункту договору та передав відповідачу необхідну документацію із значним запізненням.
Крім того, договором і додатками до нього передбачалося погодження готової науково-проєктної документації з профільними органами (органами охорони культурної спадщини) перед остаточним прийняттям робіт. Відповідно до завдання на проєктування, саме замовник (позивач) відповідає за подання готової документації на розгляд до органів охорони культурної спадщини та проведення державної експертизи, при цьому виконавець (відповідач) зобов'язаний сприяти у такому погодженні. Позивач не забезпечив належної та своєчасної організації цього процесу. Зі свого боку відповідач належно виконав усі роботи за договором та передав науково-проєктну документацію для погодження. Проте через бюрократичні процедури та зволікання самого позивача (який затримував подання документів на експертизу, уточнення та виправлення, необхідні для погодження), строки затягнулися. В результаті остаточний комплект проєктної документації був підготовлений і готовий до передачі після погодження пізніше обумовленої дати, що стало прямим наслідком бездіяльності позивача.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача, оскільки в силу закону дана справа є малозначною (зважаючи на ціну позову) та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
05.12.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
11.12.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надій шли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.04.2025 між Управлінням забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (замовник) та Асоціацією «Український міжнародний інститут відновлення» (виконавець) укладено Договір №99 про виготовлення науково-проектної документації, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання з виготовлення науково-проектної документації по об'єкту: «Реставрація та пристосування для сучасного використання частини пам'ятки містобудування, архітектури «Вищі жіночі курси», 1011-1013рр., (наказ МКІП від 15.03.2024 № 3289-Кв) за адресою: м. Київ вул. Гончара 55-а» (код ДК 021:2015: 71320000-7 Послуги з інженерного проектування) (далі - роботи).
Науково-проектна документація, яка розробляється відповідно до цього договору, повинна відповідати вимогам законодавства України, державних стандартів, норм і правил, регіональних (місцевих) правил забудови, завдання на проектування та інших вихідних даних для проектування, а також іншим вимогам цього договору (п. 1.3 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025).
Відповідно до п. 2.1 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 виконавець приступає до виконання робіт за договором не пізніше 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту отримання від замовника вихідних даних та завдання на проектування, необхідного для складання науково-проектної документації (надалі - документація) на виконання робіт, визначених п. 1.1. договору.
У п. 2.2 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 визначено, що виконавець зобов'язується виготовити науково-проектну документацію по об'єкту (п.1.1. даного договору) згідно календарного плану виконання робіт (Додаток № 2 до цього договору), погодити її з уповноваженим органом охорони культурної спадщини та отримати позитивний експертний звіт. Граничний строк виконання з виготовлення науково-проектної документації по об'єкту, що зазначений в п.1.1. цього договору - не пізніше, ніж до 18.07.2025 включно.
Відповідно до п. 2.3 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 роботи виконуються з використанням власного устаткування та ресурсів виконавця.
Згідно з п. 2.4 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 приймання-передача виконаних робіт за умовами даного договору оформляється Актом приймання-передачі виконаних робіт, складеним виконавцем та переданим замовнику, упродовж 5-х (п'яти) робочих днів після їх виконання. Підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт уповноваженим представником замовника є підтвердженням відсутності претензій чи зауважень з його боку.
У п. 3.1 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 сторони визначили, що загальна вартість робіт з виготовлення науково-проектної документації, у тому числі проходження її погоджень та експертизи, визначається договором та Кошторисом (Додаток № 1 до цього договору), яка є невід'ємною частиною договору, та складає 1200246,00 грн.
Додатковою угодою №1/140 від 16.05.2025 сторони внесли зміни до ціни договору, встановивши її у розмірі 1170320,00 грн.
У п. 4.1 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 встановлені обов'язки виконавця:
- виготовити науково-проектну документацію по об'єкту у повній відповідності з чинними нормативними документами та в строки, визначені дійсним договором,
- пройти експертизу науково-проектної документації та погодити її з уповноваженим органом охорони культурної спадщини,
- вчиняти всі необхідні юридичні дії пов'язані з виконанням цього договору у відповідності з вимогами чинного законодавства України, в інтересах замовника та в рамках отриманих повноважень,
- при проходженні передбачених законодавством України процедур необхідних узгоджень і затверджень у разі виявлення зауважень до виготовленого відповідно до договору науково-проектного матеріалу виконувати його коригування з метою усунення виявлених недоліків та зауважень без зміни договірної ціни,
- передати замовнику 4 (чотири) друкованих примірника науково-проектної документації (додатково один на електронному носії), погоджену з уповноваженим органом охорони культурної спадщини та позитивний висновок експертизи цієї науково-проектної документації.
Відповідно до п. 7.1 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 дія договору про закупівлю набуває чинності із дати його підписання і діє до 15.12.2025 року. Із закінченням строку дії договору між сторонами припиняються всі зобов'язання, окрім оплати за вже виконані роботи.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач допустив прострочення виконання робіт за Договором №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025, у зв'язку з чим позивач нараховує та заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 53834,72 грн та штраф у розмірі 81922,40 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що відповідно до п. 2.1 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 виконавець приступає до виконання робіт за договором не пізніше 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту отримання від замовника вихідних даних та завдання на проектування, необхідного для складання науково-проектної документації (надалі - документація) на виконання робіт, визначених п. 1.1. договору.
Однак, як вказує відповідач, позивач грубо порушив умови вказаного пункту договору та передав відповідачу необхідну документацію із значним запізненням.
Крім того, договором і додатками до нього передбачалося погодження готової науково-проєктної документації з профільними органами (органами охорони культурної спадщини) перед остаточним прийняттям робіт. Відповідно до завдання на проєктування, саме замовник (позивач) відповідає за подання готової документації на розгляд до органів охорони культурної спадщини та проведення державної експертизи, при цьому виконавець (відповідач) зобов'язаний сприяти у такому погодженні. Позивач не забезпечив належної та своєчасної організації цього процесу. Зі свого боку відповідач належно виконав усі роботи за договором та передав науково-проєктну документацію для погодження. Проте через бюрократичні процедури та зволікання самого позивача (який затримував подання документів на експертизу, уточнення та виправлення, необхідні для погодження), строки затягнулися. В результаті остаточний комплект проєктної документації був підготовлений і готовий до передачі після погодження пізніше обумовленої дати, що стало прямим наслідком бездіяльності позивача.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 2.2 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 визначено, що виконавець зобов'язується виготовити науково-проектну документацію по об'єкту (п.1.1. даного договору) згідно календарного плану виконання робіт (Додаток № 2 до цього договору), погодити її з уповноваженим органом охорони культурної спадщини та отримати позитивний експертний звіт. Граничний строк виконання з виготовлення науково-проектної документації по об'єкту, що зазначений в п.1.1. цього договору - не пізніше ніж до 18.07.2025 включно.
При цьому, відповідно до п. 1.2 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 результатом робіт, визначених в п. 1.1. дійсного договору, є науково-проектна документація по об'єкту з позитивним експертним звітом та погодженням з уповноваженим органом охорони культурної спадщини, а саме Департаментом охорони культурної спадщини КМДА.
Як вбачається з матеріалів справи, у повному обсязі відповідач виконав роботи за Договором №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 - 03.09.2025, що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт №1 на суму 1170320,00 грн, підписаним сторонами.
Отже, відповідач прострочив виконання робіт за Договором №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання робіт за Договором №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 позивач нараховує та заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 53834,72 грн та штраф у розмірі 81922,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.3 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 у разі порушень виконавцем зобов'язань стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику неустойку у розмірі 0,1 відсотка від суми договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості суми договору.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення з Асоціації «Український міжнародний інститут відновлення» пені у розмірі 53834,72 грн та штрафу у розмірі 81922,40 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, відповідач не подав заяви про зменшення розміру штрафних санкцій.
Водночас, що стосується заперечень відповідача, викладених у позовній заяві, суд зазначає таке.
Відповідач зауважив, що відповідно до п. 2.1 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 виконавець приступає до виконання робіт за договором не пізніше 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту отримання від замовника вихідних даних та завдання на проектування, необхідного для складання науково-проектної документації (надалі - документація) на виконання робіт, визначених п. 1.1. договору.
Однак, як вказує відповідач, позивач грубо порушив умови вказаного пункту договору та передав відповідачу необхідну документацію із значним запізненням.
З приводу вказаних обставин суд зазначає, що умовами Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 чітко встановлено кінцевий термін виконання відповідачем робіт - 18.07.2025.
Вказаний строк не залежить від виконання позивачем обов'язку надати весь обсяг необхідних документів відповідачу.
За порушення виконання позивачем такого обов'язку сторони могли б передбачити відповідальність умовами Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025, або могли б погодити, що строк виконання відповідачем робіт продовжується на строк прострочення виконання позивачем вказаного обов'язку, тощо.
При цьому, у п. 10.3 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 визначено, що внесення змін до цього договору здійснюється сторонами відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів України, з урахуванням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (зі змінами).
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ініціював внесення будь-яких змін щодо строку виконання робіт до договору.
Що стосується заперечень відповідача про те, що саме «замовник (позивач) відповідає за подання готової документації на розгляд до органів охорони культурної спадщини та проведення державної експертизи, при цьому виконавець (відповідач) зобов'язаний сприяти у такому погодженні; саме позивач не забезпечив належної та своєчасної організації цього процесу», суд зазначає, що у п. 2.2 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 визначено, що виконавець зобов'язується виготовити науково-проектну документацію по об'єкту (п.1.1. даного договору) згідно календарного плану виконання робіт (Додаток № 2 до цього договору), погодити її з уповноваженим органом охорони культурної спадщини та отримати позитивний експертний звіт.
Крім того, у п. 4.1 Договору №99 про виготовлення науково-проектної документації від 18.04.2025 встановлені обов'язки виконавця:
- виготовити науково-проектну документацію по об'єкту у повній відповідності з чинними нормативними документами та в строки, визначені дійсним договором,
- пройти експертизу науково-проектної документації та погодити її з уповноваженим органом охорони культурної спадщини,
- вчиняти всі необхідні юридичні дії пов'язані з виконанням цього договору у відповідності з вимогами чинного законодавства України, в інтересах замовника та в рамках отриманих повноважень,
- при проходженні передбачених законодавством України процедур необхідних узгоджень і затверджень у разі виявлення зауважень до виготовленого відповідно до договору науково-проектного матеріалу виконувати його коригування з метою усунення виявлених недоліків та зауважень без зміни договірної ціни,
- передати замовнику 4 (чотири) друкованих примірника науково-проектної документації (додатково один на електронному носії), погоджену з уповноваженим органом охорони культурної спадщини та позитивний висновок експертизи цієї науково-проектної документації.
За наведених обставин суд відхиляє вказані заперечення відповідача.
Що стосується тверджень відповідача про те, що позивач не дотримався досудового врегулювання спору, суд зазначає, що досудове врегулювання спору у даних правовідносинах є правом, а не обов'язком сторін, а тому кредитор має право одразу звернутися з відповідним позовом до суду.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Асоціації «Український міжнародний інститут відновлення» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 180; ідентифікаційний код: 45048315) на користь Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 7; ідентифікаційний код: 33945469) пеню у розмірі 53834 (п'ятдесят три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 72 коп., штраф у розмірі 81922 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять дві) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак