29.12.2025 Справа № 908/3845/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДЖИН-ЛЮКС» (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, кім. 97, ідентифікаційний код 35496364) до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙЛАС» (69121, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Зернова, буд. 3; ідентифікаційний код 42367691) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості, яка виникла за договором, укладеним у письмовій формі,
23.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДЖИН-ЛЮКС» (скорочене найменування - ТОВ «ЮДЖИН-ЛЮКС») про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙЛАС» (скорочене найменування - ТОВ «ЛАЙЛАС») заборгованості за договором оренди №100-01/08/2023 від 01.08.2023 в розмірі 40 740,40 грн, з якої: заборгованість з орендній платі - 14 700,00 грн; заборгованість з плати за утримання - 21 917,28 грн; пеня за прострочення орендної плати - 739,53 грн; пеня за прострочення плати за утримання - 571,11 грн; 3% річних з заборгованості з орендної плати - 214,86 грн; 3% річних з заборгованості з плати за утримання - 494,75 грн; інфляційні витрат за прострочення орендної плати - 522,70 грн; інфляційні витрати за прострочення плати за утримання - 1580,17 грн. Також заявник просить стягнути суму судового збору за подання заяви в розмірі 242,24 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 вказану заяву передано для розгляду судді Педоричу С.І.
Дослідивши матеріали заяви суд встановив, що фактичною підставою подання заяви є несплата боржником орендної плати та плати з утримання нерухомого майна за договором оренди №100-01/08/2023 від 01.08.2023.
З наданих матеріалів судом встановлено, що об'єкт оренди (нежитлове приміщення загальною площею 9,0 кв.м) розташований за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 359.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до ст. 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 30 ГПК України встановлена виключна підсудність справ.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
Так, ч. 3 ст. 30 ГПК України передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
При цьому тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі «Толстой-Милославський» (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.
З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення ч. 3 ст. 30 ГПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.
Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі №902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Згідно з ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі №638/1988/17 від 10.04.2019.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 дійшла висновку, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі №460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Предметом заяви про видачу судового наказу є стягнення з боржника заборгованості з орендної плати та плати з утримання нерухомого майна - нежитлового приміщення.
З урахуванням того, що підставою звернення ТОВ «ЮДЖИН-ЛЮКС» до суду із даною заявою є стягнення з відповідача плати за користування нерухомим майном, суд дійшов висновку, що вимоги заявника мають явний, очевидний правовий зв'язок із нерухомим майном - нежитловим приміщенням, відповідно, і заява про видачу судового наказу має розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншому суду.
Передача справи за територіальною підсудністю іншому суду здійснюється на будь-якій стадії розгляду справи, після встановлення судом фактичних обставин, з яким закон пов'язує передачу справи до іншого суду за виключною територіальною підсудністю.
Частиною 3 ст.31 ГПК України унормовано, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Застосовуючи правило виключної підсудності, матеріали заяви про видачу судового наказу у справі №908/3845/25 слід направити для розгляду за місцезнаходженням нерухомого майна (нежитлового приміщення), тобто до Господарського суду Львівської області.
Слід наголосити, що розгляд справи судом, яка йому не підсудна є безумовною підставою для скасування судового рішення, прийнятого за результатами вирішення судового спору, а також може розцінюватись як перевищення повноважень, компетенції, прийняття завідомо неправосудного рішення тощо.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31, ст. 30, 232, 233, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДЖИН-ЛЮКС» (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, кім. 97, ідентифікаційний код 35496364) до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙЛАС» (69121, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Зернова, буд. 3; ідентифікаційний код 42367691) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості, яка виникла за договором, укладеним у письмовій формі, у справі №908/3845/25 передати на розгляд Господарського суду Львівської області.
2. Матеріали заяви про видачу судового наказу у справі №908/3845/25 після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення, направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.
3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання - 29.12.2025, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 ГПК України.
4. Направити ухвалу суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, боржнику - копію ухвали направити рекомендованим листом на його адресу місцезнаходження.
Суддя С.І. Педорич