майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
18 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/814/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
з участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корнинської селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армерія Ойл»
про стягнення 357 403,62 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Осипчук М. С.
від відповідача: не з'явився
прокурор Бондарчук Л. Г., Слівінський О. О.
І. СУТЬ СПОРУ
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки нафтопродуктів. У межах цього спору суд має вирішити питання про стягнення коштів за непоставлене пальне, а також штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Стислий виклад позиції позивача
24.06.2025 року до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) звернувся керівник Коростишівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Корнинської селищної ради (далі - позивач, Селищна рада) з позовом до ТОВ «Армерія Ойл» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 357 403,62 грн, з яких: основний борг - 280 320,00 грн, пеня - 45 972,48 грн, штраф - 19 622,24 грн, 3% річних - 2 995,20 грн та інфляційні втрати - 8 493,70 грн (з урахуванням заяви про зміну предмету позову вх.№ 01-44/3253/25 від 15.10.2025).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором про закупівлю товарів №СК03/00340 від 17.07.2024 щодо поставки нафтопродуктів, у зв'язку з чим заявлена вимога про повернення сплачених коштів за непоставлене пальне, стягнення штрафу та пені за порушення строків постачання, а також 3% річних та інфляційних втрат.
Правові підстави позову: ст. 509, 549, 612, 625, 670, 693 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою Суду від 27.06.2025 залишено позовну заяву без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
Головуючий суддя перебувала у відпустці з 05.07.25 по 25.07.25.
07.07.2025 позивач у строк, встановлений судом, на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 28.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 19.08.2025.
19.08.2025 на електронну пошту суду від Селищної ради надійшла заява (яка не підписана ЕЦП, вх.№10384), у якій просять проводити розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
У підготовчому засіданні 19.08.2025 Суд визнав явку уповноваженого представника позивача обов'язковою та з метою забезпечення змагальності сторін вирішив відкласти розгляд справи з урахуванням перебування головуючого судді у відпустці на 04.09.2025.
У період з 25.08.2025 по 29.08.2025 головуючий суддя перебувала у відпустці.
У підготовчому засіданні 04.09.2025 з метою подання до суду представником позивача та прокурором пояснень щодо розрахунку позовних вимог, Суд протокольною ухвалою оголосив перерву у підготовчому засіданні до 24.09.2025.
Через підсистему "Електронний суд" позивач подав:
- 12.09.2025 клопотання (вх.№11417) про долучення копії розпорядження селищного голови;
- 23.09.2025 клопотання (вх.№11935) про долучення відомостей щодо неотоварених талонів на пальне.
23.09.2025 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав пояснення (вх.№11947 від 24.09.2025).
У підготовчому засіданні 24.09.2025 Суд протокольною ухвалою оголосив перерву у підготовчому засіданні до 20.10.2025, разом з цим для належної підготовки справи до розгляду по суті Суд керуючись ч. 3 ст. 177 ГПК України за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
14.10.2025 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав клопотання (вх.№01-44/3253/25 від 15.10.2025) про зміну предмету позову, з якого вбачається фактичне зменшення розміру позовних вимог. У поданому клопотанні прокурор просить стягнути з Товариства грошові кошти в сумі 357 403,62 грн, з яких: основний борг - 280 320,00 грн, пеня - 45 972,48 грн, штраф - 19 622,24 грн, 3% річних - 2 995,20 грн та інфляційні втрати - 8 493,70 грн.
У підготовчому засіданні 20.10.2025 Суд прийняв до розгляду подане прокурором клопотання про зменшення розміру позовних вимог і постановив здійснювати подальший розгляд справи про стягнення 357 403,62 грн, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.11.2025.
У судовому засіданні 03.11.2025 Суд заслухав вступне слово прокурора та представника позивача і оголосив перерву до 19.11.2025.
У судовому засіданні 19.11.2025 Суд заслухав пояснення прокурора та дослідив наявні в матеріалах справи докази. Перед закінченням з'ясування обставин та перевірки їх доказами, прокурор заявив усне клопотання про перерву у судовому засіданні з метою надання пояснень та доказів щодо направлення претензії від 30.01.2025. Суд з метою забезпечення реалізації процесуальних прав і обов'язків учасників справи оголосив перерву в судовому засіданні до 10.12.2025.
20.11.2025 через підсистему "Електронний суд" позивач подав клопотання (вх. №14895) про долучення до матеріалів справи доказів щодо направлення претензії.
05.12.2025 через підсистему "Електронний суд" позивач подав пояснення (вх.№15623) щодо направлення листа - вимоги електронною поштою.
У судовому засіданні 10.12.2025 Суд оголосив перерву до 15.12.2025.
12.12.2025 через підсистему "Електронний суд" позивач подав пояснення (вх.№ 16002/25) щодо зміни ціни (розрахунку заборгованості на суму 269 461,87 грн).
Відповідач не з'явився у судові засідання. Жодних заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення ухвал до його електронного кабінету, що підтверджується наявними у справі довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів.
Враховуючи строки розгляду справи та достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що створено належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх процесуальних прав, зокрема щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 15.12.2025 прокурор та позивач виступили у судових дебатах із заключним словом. Після судових дебатів Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав проголошення рішення на 18.12.2025.
18.12.2025 Суд проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
ІІІ. Фактичні обставини справи
Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши надані ними докази, Суд установив фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
За результатами проведення відкритих торгів UA-2024-06-27-003294-а між Корнинською селищною радою (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № СК03/00340 від 17.07.2024 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов'язується у 2024 році передати у власність Замовника товар у талонах (бензин А-95, А-92 у кількості 4200 літрів та дизельне паливо у кількості 12 000 літрів (далі - Товар) за цінами вказаними у додатку 1 до цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити цей Товар.
Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Договору, термін дії талонів починається з моменту їх отримання Замовником і діє протягом 12 місяців до повного відбору обсягів закупленого Товару в талонах номіналом 10 і 20 літрів, з безоплатною заміною їх на нові, якщо така заміна необхідна. Талони на бензин А-95, А- 92 та ДП повинні мати термін дії 12 місяців з дня придбання та повинні діяти на АЗС.
Ціна цього Договору становить 859 200,00 грн, у т.ч. ПДВ - 143 200,00 грн (п. 3.1. Договору).
Місце поставки: талони за рахунок Постачальника на адресу вул. Соборна, 19 смт. Корнин, Житомирська обл, 13514 (п. 5.1 Договору).
Строк поставки: до 31.12.2024 та до повного вибору придбаного Товару (п. 5.2 Договору).
Талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право Замовника та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС. Перехід права власності на Товар відбувається з моменту підписання видаткових документів (видаткових накладних) (п. 5.3, 5.4 Договору).
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1 Договору).
За порушення строків постачання з Постачальника стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості предмету закупівлі за кожний прострочений день, а за прострочення більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7% від зазначеної вартості. Сплата пені не звільняє Сторону від виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому Договору (п. 7.2 Договору).
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє по 31.12.2024 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 11.1 Договору).
Невід'ємними частинами Договору є специфікація та перелік автозаправних станцій (п. 12.6 Договору).
Цей договір підписаний та скріплений печатками сторін.
На виконання вказаного договору Товариство передало Селищній раді скретч-картки (паливні талони) на 10830 літрів дизельного палива, 4400 літрів бензину А-95, 1050 літрів бензину А-92 на загальну суму 851 200,00 грн, що підтверджується видатковими накладними:
1) №0003/0000765 від 17.07.2024 та специфікація № 0003/0000765-С від 25.07.2024:
- дизпаливо ціна за літр 52,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 2500 літрів - 130 000,00 грн (з ПДВ);
- бензин А-92 ціна за літр 56,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 750 літрів - 42 000,00 грн (з ПДВ);
- бензин А-95 ціна за літр 56,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 750 літрів - 42 000,00 грн (з ПДВ).
2) №0003/0000935 від 09.09.2024 та специфікація № 0003/0000935-С від 09.09.2024:
- дизпаливо ціна за літр 52,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 2000 літрів - 104 000,00 грн (з ПДВ);
- бензин А-92 ціна за літр 56,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 300 літрів - 16 800,00 грн (з ПДВ);
- бензин А-95 ціна за літр 56,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 1000 літрів - 56 000,00 грн (з ПДВ).
3) №0003/0001053 від 10.10.2024 та специфікація № 0003/0001053-С від 10.10.2024:
- дизпаливо ціна за літр 50,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 1560 літрів - 78 000,00 грн (з ПДВ);
- бензин А-95 ціна за літр 56,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 800 літрів - 44 800,00 грн (з ПДВ).
4) №0003/0001162 від 13.11.2024 та специфікація № 0003/0001162-С від 13.11.2024:
- дизпаливо ціна за літр 49,05 грн (з ПДВ), загальна сума за 2650 літрів - 130 000,00 грн (з ПДВ);
- бензин А-95 ціна за літр 56,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 1000 літрів - 56 000,00 грн (з ПДВ).
5) №0003/0001251 від 17.12.2024 та специфікація № 0003/0001251-С від 17.12.2024:
- дизпаливо ціна за літр 49,05 грн (з ПДВ), загальна сума за 2120 літрів - 104 000,00 грн (з ПДВ);
- бензин А-95 ціна за літр 56,00 грн (з ПДВ), загальна сума за 850 літрів - 47 600,00 грн (з ПДВ).
Вартість талонів на загальну суму 851 200,00 грн сплачена позивачем в повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції:
- № 152 (внутрішній номер 358019771) від 17.07.2024 на суму 5 600,00 грн;
- № 147 (внутрішній номер 358019652) від 17.07.2024 на суму 28 000,00 грн;
- № 37 (внутрішній номер 358050955) від 17.07.2024 на суму 5 600,00 грн;
- № 287 (внутрішній номер 358019561) від 17.07.2024 на суму 120 800,00 грн;
- № 65 (внутрішній номер 358019859) від 17.07.2024 на суму 54 000,00 грн;
- № 75 (внутрішній номер 367193330) від 09.09.2024 на суму 16 800,00 грн;
- № 322 (внутрішній номер 367193514) від 09.09.2024 на суму 104 000,00 грн;
- № 175 (внутрішній номер 367194812) від 09.09.2024 на суму 56 000,00 грн;
- № 99 (внутрішній номер 374090355) від 11.10.2024 на суму 16 800,00 грн;
- № 407 (внутрішній номер 374090034) від 11.10.2024 на суму 78 000,00 грн;
- № 228 (внутрішній номер 374092209) від 11.10.2024 на суму 28 000,00 грн;
- № 259 (внутрішній номер 381658670) від 13.11.2024 на суму 56 000,00 грн;
- № 456 (внутрішній номер 381398050) від 13.11.2024 на суму 130 000,00 грн;
- № 125 (внутрішній номер 390926930) від 18.12.2024 на суму 25 200,00 грн;
- № 594 (внутрішній номер 390927134) від 18.12.2024 на суму 104 000,00 грн;
- № 304 (внутрішній номер 390926769) від 19.12.2024 на суму 22 400,00 грн.
В подальшому замовнику було відмовлено в отриманні пального на автомобільній заправній станції в селищах Попільня та Брусилів через відсутність палива, що підтверджується актами фіксації факту відмови відпуску пального від 28.12.2024 та 14.01.2025.
Внаслідок цього загалом залишилися нереалізованими (неотоварені) 233 стретч-картки (талони) на загальну суму 269 461,87 грн з них:
1) відповідно до видаткової накладної № 0003/0000765 від 17.07.2024 та специфікацією до неї від 25.07.2024:
- 16 карток на бензин А-92 номіналом 10 літрів на загальну суму 8 960,00 грн;
- 1 картка на бензин А-95 номіналом 10 літрів на загальну суму 560,00 грн
- 1 картка на бензин А-95 номіналом 15 літрів на загальну суму 840,00 грн;
- 4 картки на дизпаливо номіналом 20 літрів на загальну суму 4160,00 грн
2) відповідно до видаткової накладної № 0003/0001053 від 10.10.2024 та специфікацією до неї:
- 4 картки на бензин А-95 номіналом 10 літрів на загальну суму 2 240,00 грн;
- 22 картки на дизпаливо номіналом 20 літрів на загальну суму 22 000,00 грн
3) відповідно до видаткової накладної № 0003/0001162-С від 13.11.2024 та специфікацією до неї:
- 16 карток на бензин А-95 номіналом 10 літрів на загальну суму 8 960,00 грн;
- 36 карток на бензин А-95 номіналом 15 літрів на загальну суму 30 240,00 грн;
- 20 карток на дизпаливо номіналом 40 літрів на загальну суму 39 245,28 грн;
- 13 карток на дизпаливо номіналом 30 літрів на загальну суму 19 132,74 грн;
- 7 карток на дизпаливо номіналом 20 літрів на загальну суму 6 867,92 грн;
4) відповідно до видаткової накладної № 0003/0001251-С від 17.12.2024 та специфікацією до неї:
- 3 картки на бензин А-95 номіналом 10 літрів на загальну суму 1 680,00 грн
- 20 карток на бензин А-95 номіналом 15 літрів на загальну суму 16 800,00 грн;
- 6 карток на бензин А-95 номіналом 20 літрів на загальну суму 6 720,00 грн;
- 30 карток на дизпаливо номіналом 40 літрів на загальну суму 58 867,92 грн;
- 18 карток на дизпаливо номіналом 30 літрів на загальну суму 26 490,57 грн;
- 16 карток на дизпаливо номіналом 20 літрів на загальну суму 15 698,11 грн;
Селищна рада звернулась до Товариства листом №35/02-22 від 13.01.2025, у якому просила підтвердити відсутність дизельного палива на автозаправних станціях в радіусі 30 км від селища Корнин.
У відповідь Товариство листом № 14-01-2-СК03/00340 від 14.01.2025 повідомило Селищну раду про тимчасові труднощі пов'язані з логістикою та надало перелік автозаправних станцій на яких може бути здійснено відпуск товару.
В подальшому Селищна рада на електронну пошту Товариства, яка зазначена в договорі, направило претензію №104/02-22 від 30.01.2025, а також засобами поштового зв'язку листи-претензії №283/02-22 від 14.03.2025 та №490/02-22 від 14.04.2025, у яких Селищна рада зазначила, щодо невиконання умов договору та вимагала забезпечити реалізацію талонів, які були попередньо придбані або повернути перераховані кошти.
Вказані претензії залишені Товариством без відповіді.
За порушення строків постачання прокурором здійснено розрахунок пені в розмірі 45 972,48 грн з 29.12.2024 за 164 дні та штраф - 19 622,24 грн. Крім того, за неповернення сплачених коштів в сумі 280 320 грн прокурором нараховано з 01.02.2025 року за 164 дні 3% річних в розмірі 2995,20 грн та інфляційні втрати - 8493,70 грн за період лютий - квітень 2025.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у цій справі
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Суд зазначає, що у цьому спорі прокурор здійснює представництво інтересів держави та територіальної громади з огляду на таке.
Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 у справі №645/2496/18).
Корнинська селищна рада як орган, наділений функціями управління та контролю за законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, функціями захисту інтересів територіальної громади, слід розцінювати органом, уповноваженим на захист публічних інтересів у спірних правовідносинах.
Саме Корнинська селищна рада є стороною договірних правовідносин, якій заподіяно шкоди їх неналежним виконанням, в інтересах та на користь якої спрямовані заявлені позовні вимоги.
У даному випадку діями ТОВ «Армерія Ойл» фактично нанесені збитки бюджету Корнинської селищної ради, що не тільки призвело до зростання витрат органу місцевого самоврядування, але й негативно позначилося на виконанні бюджету та спроможності належного виконання функцій держави та місцевого самоврядування на місцевому рівні. Відтак інтереси держави та Корнинської об'єднаної територіальної громади збігаються та полягають у отриманні відшкодування матеріальних втрат, що були заподіяні територіальній громаді внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, їх подальшого зарахування до місцевого бюджету та використання на реалізацію нормативних завдань та функцій органу місцевого самоврядування.
Про наявність вищезазначених порушень інтересів держави Корнинській селищній раді було відомо ще з грудня 2024 при першій відмові у відпуску пального на автозаправній станції, що підтверджується листом Корнинської селищної ради від 14.04.2025.
Крім того, листом Коростишівської окружної прокуратури № 53/1-1595 вих 25 від 10.04.2025 повідомлено Корнинську селищну раду про необхідність вжиття належних та ефективних заходів, спрямованих на захист порушених інтересів територіальної громади.
Відповідно до інформації Корнинської селищної ради остання повідомила про неможливість самостійного звернення до суду з відповідним позовом у зв'язку із відсутністю юриста в штаті селищної ради.
Тому, звернення керівника Коростишівської окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, спрямований у тому числі на правильне застосування законодавства.
2. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд установив, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного господарського договору, який за правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойка є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
3. Оцінка суду
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3,4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до диспозитивності господарського судочинства, визначеного ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, господарський суд виходить з таких міркувань.
Щодо позовних вимог про стягнення боргу суд враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору про закупівлю товарів № СК03/00340 від 17.07.2024 відповідач передав позивачу скретч-картки (паливні талони) на дизельне паливо та бензин на загальну суму 851 200,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.
Судом установлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши оплату вартості товару в повному обсязі на суму 851 200,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Водночас відповідач, отримавши оплату, не забезпечив фактичну поставку товару у повному обсязі, оскільки частина переданих талонів залишилася неотовареною у зв'язку з відмовою у відпуску пального на автозаправних станціях, що підтверджується актами фіксації факту відмови відпуску пального від 28.12.2024 та 14.01.2025.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з абз.2 п.3 якої торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів.
Згідно із п.9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України №281/171/578/155 від 20.05.2008, визначено, що талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
З огляду на наведене суд зазначає, що товаром за договором є саме дизельне паливо та бензин, тоді як скретч-картки є лише документами, на підставі яких здійснюється їх відпуск на АЗС.
Отже, підписання видаткових накладних не свідчить про фактичну передачу товару, а лише підтверджує передачу талонів, які надають право позивачу на отримання пального у майбутньому.
Визначаючись щодо наявності факту непоставки товару, суд відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 903/666/22, згідно з якими: "...За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості..."
Судом установлено, що Селищна рада у зв'язку з відмовою у відпуску пального на АЗС 30.01.2025 направила на електронну пошту відповідача претензію вих. №104/02-22, в якій вимагала забезпечити можливість реалізації талонів, які були попередньо придбані або повернути перераховані кошти, на що просили надати відповідь у 5-ти денний термін.
За встановлених обставин загалом залишилися неотовареними 233 скретч-картки (талони) на загальну суму 269 461,87 грн, що підтверджується наданими позивачем розрахунками та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами.
Відповідач не надав суду доказів фактичної поставки відповідного обсягу пального або повернення сплачених за нього коштів, що свідчить про порушення ним зобов'язань за договором.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту порушеного права позивача у вигляді стягнення з відповідача коштів, сплачених за непоставлений товар, у сумі 269 461,87 грн.
Оцінюючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу за порушення строків постачання товару, суд виходить з такого.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, був обізнаний із визначеними строками поставки товару, а також погодився з відповідальністю за їх порушення, передбаченою умовами договору.
Пунктом 7.2 договору передбачено відповідальність постачальника за порушення строків постачання у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості предмета закупівлі за кожний день прострочення, а у разі прострочення понад 15 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7 % від зазначеної вартості.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Перевіряючи правильність здійсненого прокурором розрахунку пені за порушення строків постачання товару, Суд вважає його неправильним з огляду на таке.
Як установлено судом, відповідно до пункту 5.2 договору про закупівлю товарів № СК03/00340 від 17.07.2024 строк поставки товару визначений до 31.12.2024 та до повного вибору придбаного товару.
Водночас прокурором пеню нараховано з 29.12.2024, тобто до настання передбаченого договором строку поставки.
Крім того, судом установлено, що 30.01.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій, скориставшись правом, передбаченим ч. 1 ст. 670 ЦК України, заявив вимогу про повернення сплачених коштів за непоставлений товар.
Суд зазначає, що з моменту пред'явлення такої вимоги правовідносини сторін трансформувалися з відносин щодо поставки товару у грошове зобов'язання з повернення попередньої оплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 виснувала, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
За таких обставин Суд дійшов висновку, що пеня як відповідальність за порушення строків постачання товару могла нараховуватися лише за період з 01.01.2025 по 30.01.2025, тобто з моменту настання прострочення виконання зобов'язання та до моменту пред'явлення вимоги про повернення коштів.
Таким чином, за порушення строків постачання товару підлягає стягненню пеня від вартості фактично непоставленого товару в сумі 269 461,87 грн за період прострочення з 01.01.2025 по 30.01.2025, тобто 30 днів, що складає 8 083,86 грн ( 269 461,87 грн ? 0,1 % ? 30 днів), а також штраф в розмірі 18 862,33 грн (269 461,87 грн ? 7%).
Оцінюючи позовні вимоги про стягнення 3% річних відсотків річних та інфляційних втрат, Суд враховує таке.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Як установлено судом, відповідач не повернув позивачу грошові кошти у добровільному порядку, а доказів виконання грошового зобов'язання матеріали справи не містять. Таким чином, з боку відповідача має місце прострочення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.
Водночас, перевіряючи поданий прокурором розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є неправильним, з огляду на таке.
Як установлено судом, у зв'язку з непоставкою товару в повному обсязі позивач 30.01.2025 звернувся до відповідача з претензією про повернення сплачених коштів за непоставлений товар у 5-ти денний термін. Саме з цього моменту у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти, а правовідносини сторін набули характеру грошового зобов'язання у розумінні статей 670, 693 Цивільного кодексу України.
Відтак прострочення виконання обов'язку з повернення коштів настало після спливу 5-ти денного строку, а саме з 05.02.2025.
За таких обставин суд дійшов висновку, що нарахування прокурором трьох відсотків річних з 01.02.2025, тобто до настання прострочення грошового зобов'язання, є необгрунтованим.
З урахуванням наведеного суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 здійснив перерахунок трьох відсотків річних, відповідно до якого їх розмір становить 2 790,59 грн (269461,87 грн ? 3 % ? 126 днів : 365), що відповідає вимогам статті 625 ЦК України та періоду прострочення грошового зобов'язання.
Аналогічного висновку суд дійшов і щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат. Прокурором інфляційні втрати нараховано за період лютий - квітень 2025 року.
Відповідно до усталеної судової практики розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Суд зазначає, що прокурор при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не дотримався зазначених правил, що призвело до завищення їх розміру.
Зокрема, до розрахунку помилково включено лютий 2025 року, тоді як нарахування інфляційних втрат мало здійснюватися починаючи з березня 2025 року, тобто з місяця, наступного за місяцем, у якому настав строк виконання грошового зобов'язання в сумі 269 461,87 грн.
Враховуючи зазначене Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що їх загальний розмір становить 5 956,45 грн за період березень - квітень 2025 року.
V. Висновки Суду
Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Обґрунтованими є вимоги про стягнення: 269 461,87 грн основної заборгованості; 8 083,86 грн пені; 18 862,33 грн штрафу; 2 790,59 грн 3 % річних; 5 956,45 грн інфляційних втрат.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення: основного боргу у розмірі 10 858,13 грн; пені - 37 888,62 грн; штрафу - 759,91 грн; 3% річних - 204,61 грн; інфляційних втрат - 2 537,25 грн слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
VІ. Судові витрати
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи убачається, що за подання позовної заяви Житомирською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у сумі 5 430,72 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1338 від 16.06.2025.
Із загальної суми заявлених позовних вимог у розмірі 361 634,91 грн задоволено 305 155,10 грн, що становить 84,38% від загального розміру позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 4 577,32 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, на підставі ухвали суду у випадках, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.
У зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, прокурор має право звернутися з відповідним клопотанням про повернення частини сплаченого судового збору в сумі 69,67 грн.
У матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позов керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Корнинської селищної ради задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армерія Ойл» на користь Корнинської селищної ради:
- 269 461,87 грн (двісті шістдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят одна гривня 87 копійок) - заборгованість;
- 8 083,86 грн (вісім тисяч вісімдесят три гривні 86 копійок) - пені;
- 18 862,33 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 33 копійки) - штраф;
- 2 790,59 грн (дві тисячі сімсот дев'яносто гривень 59 копійок) - 3 % річних;
- 5 956,45 грн (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 45 копійок) - інфляційні втрати.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армерія Ойл» на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок НОМЕР_1) - 4 577,32 грн (чотири тисячі п'ятсот сімдесят сім гривень 32 копійки) - судові витрати зі сплати судового збору.
3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення: основного боргу у розмірі 10 858,13 грн; пені - 37 888,62 грн; штрафу - 759,91 грн; 3% річних - 204,61 грн; інфляційних втрат - 2 537,25 грн.
Позивач: Корнинська селищна рада (код ЄДРПОУ 04345865; вул. Соборна, буд. 19, смт. Корнин, Житомирський р-н, Житомирська обл, 13514)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Армерія Ойл» код ЄДРПОУ 44618933, вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, Вінницька обл., 21001)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 29.12.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК