61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
29.12.2025 Справа №905/768/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 40121452)
до відповідача: Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (86060, Донецька область, місто Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 5; код ЄДРПОУ: 44000591)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676).
про стягнення заборгованості у розмірі 6 247,71 грн., з яких 3 469,32 грн. - основна заборгованість, 512,32 грн. - пеня, 346,46 грн. - 3% річних, 1 919,61 грн. - інфляційні втрати,-
В провадженні судді Господарського суду Донецької області Зельман Ю.С. знаходиться справа №905/768/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 6 247,71 грн., з яких 3 469,32 грн. - основна заборгованість, 512,32 грн. - пеня, 346,46 грн. - 3% річних, 1 919,61 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання природного газу постачальником “останньої надії», внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 6 247,71 грн., з яких 3 469,32 грн. - основна заборгованість, 512,32 грн. - пеня, 346,46 грн. - 3% річних, 1 919,61 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 11.08.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/768/25, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що усі учасники даної справи зареєстрували електронні кабінети в підсистемі “Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.
26.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що згідно додаткової угоди №6 від 30.11.2021 договір між Авдіївською міською військово-цивільною адміністрацією Покровського району Донецької області та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» розірвано з 01.11.2021. Разом із тим, 03.12.2021 між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» №04-1176/21-БО-Т на постачання природного газу на грудень 2021 в об'ємі 0,270 тис.м.куб. за які було сплачено ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Водночас інформація про зміну постачальника надійшла до Донецькоблгазу лише 10.12.2021. На думку відповідача, саме вказаний проміжок часу є спірним, оскільки відповідач з 03.12.2021 на договірних засадах вже споживав та сплачував за газ саме ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Також за твердженням представника відповідача у період з грудня 2021 по лютий 2022 підприємство не отримувало від позивача рахунків на оплату спожитого газу, а тому відповідач як бюджетна установа, яка фінансується через органи Державної казначейської служби України, був позбавлений можливості здійснити оплату. Більш того, Авдіївська міська ВЦА фактично сплатила спожитий газ за грудень 2021 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» грошові кошти у розмірі 4469,58 грн., на підтвердження чого надано банківську виписку. Також відповідач вважає недоречним застосування будь-яких штрафних санкцій до відповідача, так як обставини, що є підставами позову, сталися не з вини відповідача, а саме внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України 24.02.2022 та перебування з вказаної дати по 28.02.2024 в зоні активних бойових дій. Також відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати строки позовної давності щодо позовних вимог, оскільки вимоги позивача стосуються оплати природного газу, поставленого у грудні 2021, в той час, як позовна заява подана 05.08.2025. Тобто з моменту виникнення права на звернення за вимогою про оплату основного боргу минуло понад 3 роки, а з моменту виникнення права на стягнення пені понад 1 рік.
29.08.2025 на адресу Господарського суду Донецької області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що згідно даних з Інформаційної платформи оператора ГТС в період листопад 2021 - грудень 2021 саме ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювало постачання природного газу відповідачу як постачальник “останньої надії», натомість у зазначений період на інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в той же період з боку ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг». Також відсутні докази включення відповідача до реєстру споживачів ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» у спірний період. Позивач наполягає на тому, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника “останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, у спірний період у заявленому обсязі, до портфеля постачальника “останньої надії» підтверджується листом ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» від 08.07.2025 №ТОВВИХ-25-10591, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» від оператора ГРМ (форма №10), витягами з Інформаційної платформи Оператора ГТС в Реєстрі споживачів постачальників. Більш того, відповідно до п.п. 4.2 розділу IV Типового договору, об'єм (обсяг) постачання споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Щодо позовної давності представник позивача у відповіді на відзив зазначив про те, що ним не пропущено її строк, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 02.07.2025 у справі №903/602/24, оскільки позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» юридичної заінтересованості в результатах розгляду даної справи, яка ґрунтується на передбачених договором матеріально-правових відносинах, ухвалою суду від 11.09.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676).
22.09.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» надійшли письмові пояснення по справі. Як вбачається зі змісту вказаних пояснень, між ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та відповідачем було укладено договір постачання природного газу №04-1176/21-БО-Т від 03.12.2021, а самого відповідача зареєстровано споживачем в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 11.12.2021 (“Скрін-реєстрація-платформа (04-1176)»). Товариство 08.12.2021 подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника, які було підтверджено 11.12.2021, та зареєстровано Споживача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання з 11.12.2021.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
На думку суду, враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд,
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
За приписами п.26 ч.1 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу» постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Відповідно до п.1 ст.15 Закону України “Про ринок природного газу», Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року №1102 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020р. № 1236.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства “Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника “останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погоджено Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС код споживача або ЕІС код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є прибутковими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
Як зазначає позивач, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газотранспортних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 було автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії» - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS0001800GF00C.
Наполягаючи на стягненні з відповідача суми боргу з оплати вартості спожитого природного газу за періоди з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 31.12.2021, позивач, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», посилався на укладення між сторонами договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» та включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії».
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 10.12.2021 включно, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і відповідно спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом ТОВ "Оператора ГТС України" від 08.07.2025 № ТОВВИХ-25-10591, в якому викладена інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), Постачальник “останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Отже, протягом періоду з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 10.12.2021 включно діяв типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії», укладений між Авдіївською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області та ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (постачальник “останньої надії»).
Відповідно до пункту 2.1 типового договору постачальник “останньої надії» зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктами 3.1.- 3.4. розділу III Договору передбачено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення Постачальником постачання природного газу Споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору. Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1 розділу IV цього Договору.
Пунктами 4.1- 4.4 типового договору передбачено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником “останньої надії» на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником “останньої надії» відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником “останньої надії» на власному сайті.
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником “останньої надії» і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником “останньої надії» відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Пунктом 4.5. Договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 11.1 та п. 11.2. Договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором. У разі внесення в установленому законодавством порядку змін до змісту Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого Регулятором, Сторони погоджуються з такими змінами у цьому Договорі.
Протягом строку дії Договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей Договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо Споживач бажає в інших випадках відмовитися від Договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання (п. 11.3. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 5434,92 грн., а саме: у листопаді 2021 в об'ємі 0,11700 тис. м3 на суму 1965,60 грн. з ПДВ відповідно до акту приймання-передачі природного газу №17686 від 30.11.2021 (з урахуванням коригуючого акту №23487) та в грудні 2021 в об'ємі 0,07600 тис. м3 на суму 3469,32 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу №30639 від 31.12.2021. Разом із тим, відповідачем було здійснено оплату вартості спожитого газу частково, а саме в сумі 1965,60 грн.
Факт направлення рахунків відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень ДП “Укрпошта» від 12.12.2021, 12.01.2022 та 14.01.2022.
Оскільки відповідачем не було здійснено оплату за природний газ відповідно до Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України “Про ринок природного газу» права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України “Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України “Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що 30.11.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Авдіївською міською військово-цивільною адміністрацією Покровського району Донецької області було укладено угоду про розірвання №6 договору постачання природного газу №101/ПГ-2554-Б від 15.06.2021, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди розірвати його з 01.11.2021. Також відповідач посилався на те, що 03.12.2021 був укладений договір постачання природного газу № 04-1176/21-БО-Т, відповідно до умов якого Авдіївська міська військово-цивільна адміністрація Покровського району Донецької області мала отримувати природний газ у період з грудня 2021 по грудень 2022 від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", на підтвердження чого відповідачем було надано копію відповідного договору.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд вказує, що наявність такого договору не підтверджує факт постачання у спірний період природного газу відповідачу саме ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", адже спростовується наступними обставинами.
Так, згідно пункту 4.2 Типового договору об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатку в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу, в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно, мають право користування ресурсами Інформаційної платформи. Тому відповідач може відповідно до даних Інформаційної платформи перевіряти дані щодо власного споживання природного газу (постачальника, періоди, об'єми спожитого газу).
Як зазначалось, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником у спірні періоди, Оператор ГТС за участю операторів газорозподільних систем, об'єми природного газу, спожитого відповідачем у періоди з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 10.12.2021 року автоматично було включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем , а саме: у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 в обсязі 117 м3, у період з 02.12.2021 по 10.12.2021 - 76 м3.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, в тому числі в спірні періоди, до портфеля постачальника "останньої надії", підтверджується наявним в матеріалах справи листом Оператора ГТС № ТОВВИХ-25-10591 від 08.07.2025, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма № 10), роздруківкою з екрану інформаційної платформи оператора ГТС та Довідкою про об»єми поставленого природного газу. Більш того, як вбачається зі змісту пояснень третьої особи - ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» - постачання відповідачу природного газу за договором №04-1111/21-БО-Т від 10.11.2021 почалося з 11.12.2021. А як вбачається з наведених вище документів, постачання газу позивачем відповідачу здійснювалось до 10.12.2021 включно.
Вказані обставини підтверджують постачання природного газу у спірний період, а саме у період з 01.11.2021 по 10.12.2021 включно саме з ресурсу позивача у визначених позивачем обсязі та сумі. Доказів, які б спростовували обсяг поставленого позивачем відповідачу природного газу, суду під час розгляду справи не надано.
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490).
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в періоди з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 10.12.2021, саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник "останньої надії", натомість, у зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу (в той же період) з боку ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Суд також вважає за необхідне відзначити, що згідно п. 3.2. договору постачання природного газу від 03.12.2021 № 04-1176/21-БО-Т, укладеного між відповідачем та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Пунктом 3.1. цього договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.5. вказаного Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Такий акт, що підтверджував би постачання природного газу відповідачу іншим постачальником за договором, у спірний період в матеріалах справи відсутній.
Відсутні також й докази включення відповідача до Реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у спірний період. Більш того, згідно пояснень ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" датою початку постачання ним відповідачу за договором постачання природного газу № 04-1176/21-БО-Т від 03.12.2021 є саме 11.12.2021. Тоді, як в матеріалах справи містяться докази включення відповідача саме до Реєстру споживачів позивача.
Вказані обставини підтверджують постачання природного газу у спірний період (з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 10.12.2021) саме з ресурсу позивача.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що 26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236".
Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Означена норма не містить інформації про періоди такого включення до реєстру постачальника "останньої надії", а лише визначає дату початку дії цієї норми - з 01.10.2021 року.
Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
Таким чином, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником у спірні періоди з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 10.12.2021 відповідача автоматично було включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем. Фактичне таке споживання відбувалось у вказаний період.
Отже, з огляду на викладене, судом встановлено, що саме позивачем у періоди з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 10.12.2021 поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 5434,92 грн., а саме: у листопаді 2021 в об'ємі 0,117 тис. куб.м. на суму 1965,60 грн. з ПДВ та в грудні 2021 в об'ємі 0,07600 тис.м.куб. на суму 3469,32 грн.
Судом встановлено, що позивачем направлялися відповідачу рахунки на оплату за спожитий в листопаді 2021 природний газ на суму 1965,60 грн. та за спожитий в грудні 2021 природний газ на суму 3469,32 грн. Факт оплати за спожитий в листопаді 2021 природний газ на суму 1965,60 грн. під час розгляду даної справи не заперечувався ані позивачем, ані відповідачем. В той час, докази оплати спожитого відповідачем газу за грудень 2021 в матеріалах справи відсутні.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати виставленого позивачем рахунку та, відповідно, не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови типового договору постачання природного газу від 30.09.2015 № 2501 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно норм ЦК України відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання по оплаті робіт чи послуг, які прийняті ним без зауважень.
Згідно приписів частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі “Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Тобто, з наведеного полягає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов'язку з оплати робіт за відповідним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018р. по справі №904/6252/17, від 28.01.2019 по справі №917/611/18.
Несплата відповідачем наданих позивачем послуг призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов'язаннях.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 3469,32 грн. обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вже зазначалося, згідно п. 4.5 типового договору в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за договором нараховано пеню за зобов'язаннями грудня 2021 за загальний період з 01.02.2022 по 31.07.2022 в сумі 512,32 грн.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 512,32 грн.
Також позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних в розмірі 346,46 грн. за поставкою грудня 2021 року за період з 01.02.2022 по 31.05.2025.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунки 3% річних за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є арифметично та методологічно вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 346,46 грн. підлягають задоволенню.
Також позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 1919,61 грн. за період з 01.02.2022 по 31.05.2025.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунки інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є арифметично та методологічно вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 1919,61 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як вже зазначалося, під час розгляду даної справи від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах.
Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився. Зупинення позовної давності було скасовано із набрання чинності Законом № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 4 вересня 2025 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 справа № 903/602/24 підсумувала, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Отже, виходячи з вищенаведеного строк позовної давності позивачем не пропущений.
За таких обставин, за висновком суду, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості, пені, нарахованої за період з 01.02.2022 по 37.07.2022, а також інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2022 по 31.05.2025, є обґрунтованим. Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності за позовними вимогами спростовуються викладеними висновками.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», про стягнення заборгованості у розмірі 6 247,71 грн., з яких 3 469,32 грн. - основна заборгованість, 512,32 грн. - пеня, 346,46 грн. - 3% річних, 1 919,61 грн. - інфляційні втрати, задовольнити.
Стягнути з Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (86060, Донецька область, місто Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 5; код ЄДРПОУ: 44000591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 40121452) заборгованість в сумі 3469,32 грн., 3% річних в сумі 346,46 грн., інфляційні втрати в сумі 1919,61 грн., пеню в сумі 512,32 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2025.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман