вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" грудня 2025 р. Cправа № 902/1587/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця(з), 21034)
до: Малого приватного підприємства "ЯКІСТЬ" (вул. Садова, 3, м. Одеса, 65023)
про стягнення 12 007,42 грн
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
позивача Кізлик В.М. згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ, Македонський О.В. згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ;
відповідача не з'явився.
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 10/10/10921 від 21.11.2025 (вх. № 1698/25 від 21.11.2025) Вінницької митниці з вимогами до Малого приватного підприємства "ЯКІСТЬ" про стягнення грошових коштів у розмірі 12 007,42 грн.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає невиконання відповідачем умов Договору оренди державного майна № 592/20 від 31.12.2020 та Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг № 1/21 від 05.01.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1587/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 23.12.2025, про що 26.11.2025 постановив відповідну ухвалу.
На визначену судом дату в судове засідання 23.12.2025 з'явилися представники позивача.
Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі вважається днем вручення відповідачу судового рішення.
Згідно із ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Водночас, місцезнаходження відповідача суду відоме і на таку адресу направлено ухвалу господарського суду у даній справі.
Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем ухвали суду у цій справі та її повернення до суду з відповідною відміткою є наслідком дій (бездіяльності) самого відповідача, який не забезпечив належного отримання судової кореспонденції та не повідомив суд про зміну свого місцезнаходження, що свідчить про настання таких наслідків з його власної волі.
Окрім того, суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі № 902/1587/25 офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
23.12.2025 під час судового засідання судом було заслухано вступне слово представника позивача, після чого оголошено перерву. Після закінчення перерви представники позивача в судове засідання не з'явилися.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 23.12.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
31.12.2020 між Подільською митницею Дермитслужби (далі - Орендодавець, Балансоутримувач) та Малим приватним підприємством "ЯКІСТЬ" (далі - Орендар) укладено Договір № 592/20 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди).
Відповідно до пункту 1.1 незмінюваних умов Договору оренди Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
Згідно із пунктом 4.1 змінюваних умов Договору оренди об'єктом оренди є дві кімнати 26,2 кв.м. та 37,2 кв.м., загальною площею 63,4 кв.м., частина приміщення в адміністративній будівлі літери "А", за адресою: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Савіна, 25.
Пунктом 2.1 незмінюваних умов Договору оренди передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору (п. 3.1 незмінюваних умов Договору оренди).
Відповідно до пункту 9.1 змінюваних умов Договору оренди сторонами погоджено місячний розмір орендної плати, визначений за результатами проведення аукціону, у сумі 2 899,97 грн без урахування податку на додану вартість.
Положеннями пункту 3.2 незмінюваних умов Договору оренди визначено, що якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
У пункті 3.3 незмінюваних умов Договору оренди передбачено, що Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В).
Відповідно до пункту 16 змінюваних умов Договору оренди сторонами визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення Договору, а саме: 50 відсотків суми орендної плати - Балансоутримувачу, та 50 відсотків суми орендної плати - до державного бюджету.
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4 незмінюваних умов Договору оренди).
Згідно із пунктом 3.7 незмінюваних умов Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу). Орендодавець і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову.
Пунктом 3.8 незмінюваних умов Договору оренди передбачено, що на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Положеннями пункту 11.4 незмінюваних умов Договору оренди визначено, що стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 17 Закону може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п. 12.1 незмінюваних умов Договору оренди).
Договір оренди підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
На виконання умов Договору оренди 31.12.2020 сторонами підписано Акт № 1 приймання-передачі, відповідно до якого Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщення загальною площею 63,4 кв. м (дві кімнати площею 26,2 кв. м та 37,2 кв. м), розташовану у підвальному поверсі адміністративної будівлі літери "А" за адресою: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Садова, 25.
05.01.2021 між Подільською митницею Держмитслужби (далі - Балансоутримувач) та Малим приватним підприємством "ЯКІСТЬ" (далі - Орендар) укладено Договір № 1/21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір № 1/21).
Відповідно до пункту 1.1 Договору № 1/21 Балансоутримувач, Подільська митниця Держмитслужби, забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Савіна, 25, (далі - Будівля), загальною площею 469,8 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт згідно розрахунку щомісячних платежів (Додаток 1). Орендар користується приміщенням, яке складається з двох кімнат 26,2 кв.м. та 37,2 кв.м., загальною площею 63,4 кв. м, частина приміщення в адміністративній будівлі літери "А", за адресою: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Савіна, 25, ринковою вартістю 287 125,92 грн (далі - орендоване Приміщення). Орендоване Приміщення використовується з метою розміщення магазинів безмитної торгівлі.
Згідно із пунктом 2.2 Договору № 1/21 Орендар зобов'язаний, зокрема, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі, або організації, що обслуговує Будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки (пп. 2.2.3); відшкодовувати в установленому порядку сплату земельного податку, пропорційно до займаної орендарем площі (Додаток 2) (пп. 2.2.6).
Цей Договір укладено строком на п'ять років, що діє з "31" грудня 2020 р. по "31" грудня 2025 р. включно (п. 5.1 Договору № 1/21).
Відповідно до п. 5.5 Договору № 1/21 реорганізація Балансоутримувача чи Орендаря, або перехід права власності на Приміщення чи Будівлю до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і зберігає свою чинність для нового власника Приміщення та Будівлі (їх правонаступників), якщо інше не передбачається цим Договором або чинним законодавством.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Невід'ємною частиною Договору є додатки, а саме: Додаток 1 - Розрахунок щомісячних комунальних платежів, Додаток 2 - Розрахунок земельного податку.
Додатком 1 до Договору № 1/21 сторонами визначено порядок та склад розрахунку щомісячних платежів за комунальні та інші послуги Балансоутримувача, зокрема: оплату за теплопостачання (пункт 1), водопостачання та водовідведення (пункт 2), електричну енергію (пункт 3), інші комунальні послуги, у тому числі послуги з вивезення сміття та проведення дератизаційних робіт (пункт 4), а також відшкодування земельного податку (пункт 5).
Додатком 2 до Договору № 1/21 визначено розрахунок земельного податку.
У подальшому, відповідно до наказу Держмитслужби та постанови Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2020, відбулася реорганізація територіальних органів Державної митної служби України, внаслідок чого Вінницьку митницю утворено як відокремлений підрозділ Держмитслужби та передано їй майно, активи, права і обов'язки Подільської митниці. У зв'язку з цим за Договором оренди здійснено заміну Балансоутримувача, що оформлено відповідним Актом від 01.10.2021 між Попереднім та Новим Балансоутримувачем.
Між Подільською митницею Держмитслужби (Балансоутримувач), Малим приватним підприємством "ЯКІСТЬ" (Орендар) та Державною митною службою України, від імені якої діє Вінницька митниця, укладено низку додаткових угод до відповідних Договорів.
Так, 20.10.2021 сторонами підписано Додаткову угоду № 371/21-37вих/21 до Договору № 592/20 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 31.12.2020, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити сторону Договору - Балансоутримувача з Подільської митниці Держмитслужби на Державну митну службу України в особі Вінницької митниці як її відокремленого підрозділу, що в межах зони своєї діяльності забезпечує реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України. При цьому всі інші умови Договору залишилися без змін та сторони підтвердили їх чинність і обов'язковість для себе.
26.10.2021 сторонами підписано Додаткову угоду № 374/21-60вих/21 до Договору № 1/21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 05.01.2021, якою сторони погодили заміну Балансоутримувача з Подільської митниці Держмитслужби на Державну митну службу України в особі Вінницької митниці як її відокремленого підрозділу. Інші умови Договору № 1/21 залишилися незмінними та сторони підтвердили їх обов'язковість.
Як зазначає позивач, Мале приватне підприємство "ЯКІСТЬ" у період з 01.07.2024 по 24.12.2024 не здійснювало сплату орендної плати за рахунками, виставленими відповідно до Договору № 592/20 від 31.12.2020, ані на рахунок Балансоутримувача, ані до Державного бюджету.
25.12.2024 заборгованість зі сплати орендної плати за вказаний період була погашена орендарем шляхом перерахування 6 685,08 грн на рахунок Балансоутримувача та 6 685,08 грн до Державного бюджету. Водночас за період прострочення орендної плати орендарю було нараховано пеню.
Крім того, з 01.01.2025 по 07.05.2025, тобто до моменту припинення Договору, орендар МПП "ЯКІСТЬ" також не сплачував орендну плату за рахунками за Договором № 592/20 від 31.12.2020 ні на рахунок Балансоутримувача, ні до Державного бюджету, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати орендної плати перед Балансоутримувачем та Державним бюджетом. За вказаний період прострочення також нараховано пеню.
Таким чином, позивач вказує, що заборгованість зі сплати орендної плати становить 5 273,30 грн перед Балансоутримувачем та 5 273,30 грн перед Державним бюджетом, а також пеня за несвоєчасну сплату орендної плати складає 690,24 грн на користь Балансоутримувача (Вінницької митниці) та 690,24 грн до Державного бюджету, які орендарем не сплачені.
Разом з тим, 25.12.2024 Орендар сплатив за рахунками, виставленими 01.07.2024, 03.09.2024 та 04.12.2024, суму відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку. Однак станом на дату оплати було нараховано пеню за несвоєчасне внесення плати у розмірі 6,78 грн.
Також 30.04.2025 Орендарю було виставлено рахунок на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку за період з 01.01.2025 по 30.04.2025, на суму 69,24 грн, який не був сплачений. Строк прострочення оплати становив 7 днів (до моменту припинення Договору), у зв'язку з чим розмір пені склав 0,41 грн.
08.05.2025, після припинення Договору № 592/20, митницею було здійснено розрахунок та виставлено орендарю рахунок на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку за період з 01.05.2025 по 07.05.2025, на суму 3,91 грн.
Отже, за твердженням позивача, загальний розмір заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку, становить 73,15 грн, а загальний розмір пені за несвоєчасну сплату таких витрат на користь Балансоутримувача (Вінницької митниці) відповідно до Договору № 1/21 від 05.01.2021 складає 7,19 грн.
Вінницька митниця, листом № 7.12-3/21-02/13/1871 від 27.03.2025 звернулася до Малого приватного підприємства "ЯКІСТЬ", повідомивши, що станом на 27.03.2025 за Орендарем обліковується дебіторська заборгованість у загальному розмірі 4 161,89 грн, яка виникла внаслідок несплати орендної плати за січень-березень 2025 року у сумі 3 743,64 грн, пені за несвоєчасну сплату орендної плати за липень-грудень 2024 року у сумі 411,47 грн, а також пені за несвоєчасну сплату земельного податку за 2- 4 квартали 2024 року у сумі 6,78 грн.
У зазначеному листі також повідомлено, що у разі несплати орендної плати, пені за несвоєчасну сплату земельного податку та відсутності договору страхування майна на суму його страхової вартості, відповідно до підпункту 12.7.1 пункту 12.7 та пункту 12.8 Договору, Вінницькою митницею буде ініційовано питання розірвання Договору № 592/20 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 31.12.2020 в односторонньому порядку.
Вказаний лист залишився без належного реагування з боку Малого приватного підприємства "ЯКІСТЬ", оскільки матеріали справи не містять доказів зворотного.
Листом № 7.12-1/21-01/142645 від 30.04.2025 Вінницька митниця, повторно повідомила Малому приватному підприємству "ЯКІСТЬ", що станом на 30.04.2025 загальний розмір дебіторської заборгованості становить 11 380,18 грн, що перевищує розмір орендної плати за три місяці. У зв'язку з неналежним виконанням Орендарем умов Договору, зокрема пункту 3.3, Балансоутримувач повідомив про дострокове припинення Договору № 592/20 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 31.12.2020 в односторонньому порядку.
З метою досудового врегулювання спору Вінницька митниця, направила Малому приватному підприємству "ЯКІСТЬ" претензію № 1 від 23.05.2025, якою повідомила про припинення з 08.05.2025 в односторонньому порядку Договору № 592/20 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, та вимагала протягом одного місяця з дня отримання претензії погасити заборгованість у загальному розмірі 12 007,42 грн, а саме: перед Балансоутримувачем - Вінницькою митницею у сумі 5 970,73 грн, перед Державною митною службою України у сумі 73,15 грн, та перед Державним бюджетом України у сумі 5 963,54 грн.
У претензії також зазначено, що у разі невиконання вказаних вимог Вінницька митниця буде змушена звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з урахуванням судових витрат.
Зазначена претензія, як і попередні листи, залишилася без належного реагування з боку Малого приватного підприємства "ЯКІСТЬ".
Відповідач, всупереч умовам договору, не виконав обов'язок зі сплати орендної плати за період з 01.01.2025 по 07.05.2025 у розмірі 5 273,30 грн на користь Балансоутримувача та 5 273,30 грн до Державного бюджету України, а також не здійснив відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку, у сумі 73,15 грн.
Крім того, за неналежне виконання умов договорів позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 690,24 грн на користь Балансоутримувача та 690,24 грн до Державного бюджету України, а також пеню за несвоєчасну сплату витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку, у розмірі 7,19 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного Договору № 592/20 від 31.12.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Згідно із ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 592/20 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 31.12.2020, Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування частину нерухомого майна загальною площею 63,4 кв. м, що складається з двох кімнат площею 26,2 кв. м та 37,2 кв. м, розташованих у підвальному поверсі адміністративної будівлі літери "А" за адресою: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Садова, 25, що підтверджується Актом приймання-передачі № 1 від 31.12.2020.
Судом установлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати Вінницька митниця, направила відповідачу лист № 7.12-3/21-02/13/1871 від 27.03.2025, яким повідомила Мале приватне підприємство "ЯКІСТЬ" про наявність станом на 27.03.2025 дебіторської заборгованості у загальному розмірі 4 161,89 грн.
Крім того, листом № 7.12-1/21-01/142645 від 30.04.2025 відповідача було повідомлено, що станом на 30.04.2025 загальний розмір дебіторської заборгованості становить 11 380,18 грн, що перевищує розмір орендної плати за три місяці.
У зв'язку з неналежним виконанням Орендарем умов Договору оренди, зокрема пункту 3.3, Балансоутримувач повідомив відповідача про дострокове припинення Договору № 592/20 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 31.12.2020, в односторонньому порядку та направив претензію № 1 від 23.05.2025, якою повідомив про припинення з 08.05.2025 в односторонньому порядку зазначеного Договору оренди і висунув вимогу протягом одного місяця з дня отримання претензії погасити заборгованість.
Таким чином, за період з 01.01.2025 по 07.05.2025 відповідач не здійснив повної оплати орендних послуг, унаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 5 273,30 грн Балансоутримувачу та 5 273,30 грн Державному бюджету України.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
У пункті 3.3 незмінюваних умов Договору передбачено, що Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В).
Згідно із пунктом 3.7 незмінюваних умов Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу). Орендодавець і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, враховуючи умови п. 3.3 незмінюваних умов Договору оренди, відповідач зобов'язаний був перераховувати орендну плату до 15 числа поточного місяця оренди, тобто починаючи з 16 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Доказів, які б підтверджували сплату орендної плати за період з 01.01.2025 по 07.05.2025 у розмірі 5 273,30 грн на користь Балансоутримувача та 5 273,30 грн до Державного бюджету України, у тому числі станом на час розгляду справи судом, до матеріалів справи не надано.
Таким чином, відповідач, порушивши взяті на себе зобов'язання за договором оренди, не здійснив сплату орендної плати у зазначених розмірах, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у сумі 5 273,30 грн перед Балансоутримувачем та 5 273,30 грн перед Державним бюджетом України.
Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати підлягають задоволенню.
Крім того, суд враховує, що 05.01.2021 між сторонами укладено Договір № 1/21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно із підпунктом 2.2.6 Договору № 1/21 орендар зобов'язаний у встановленому порядку відшкодовувати витрати зі сплати земельного податку пропорційно до займаної ним площі орендованого майна (Додаток 2).
У матеріалах справи наявні копії рахунків позивача, а також податкові декларації за відповідні періоди.
Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за зазначеним Договором підтверджується також відсутністю з боку відповідача претензій або повідомлень про порушення позивачем умов Договору № 1/21.
Разом з тим, як убачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачем порушено зобов'язання з відшкодування витрат зі сплати земельного податку:
за період з 01.01.2025 по 30.04.2025 - у сумі 69,24 грн;
за період з 01.05.2025 по 07.05.2025 - у сумі 3,91 грн.
Загальний розмір заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку, становить 73,15 грн.
Судом установлено, що відповідач у період з 01.01.2025 по 07.05.2025 належним чином своїх зобов'язань за Договором № 1/21 не виконав, обумовлені зазначеним договором платежі за виставленими рахунками не сплатив, що відповідачем не заперечується.
Враховуючи викладене, невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування у встановленому порядку витрат зі сплати земельного податку за період з 01.01.2025 по 07.05.2025 підтверджується матеріалами справи. Доказів сплати заборгованості у сумі 73,15 грн відповідачем не надано, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення зазначеної суми заборгованості.
При цьому суд враховує, що відповідно до прохальної частини позовної заяви № 10/10/10921 від 21.11.2025 (вх. № 1698/25 від 21.11.2025) Вінницька митниця просила стягнути заборгованість з відшкодування витрат зі сплати земельного податку на користь Державної митної служби України.
Водночас судом встановлено, що відповідно до Договору № 1/21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 05.01.2021 стороною зазначеного договору є Вінницька митниця. Платником земельного податку, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, також визначено Вінницьку митницю.
Крім того, у позовній заяві не наведено обґрунтування підстав, з яких стягнення заборгованості має бути здійснено саме на користь Державної митної служби України, тоді як остання не є стороною у даній справі. Суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду стягнення грошових коштів на користь осіб, які не є сторонами у справі, не допускається, оскільки це суперечить засадам диспозитивності та змагальності судового процесу, а також виходить за межі повноважень суду щодо захисту прав та інтересів учасників справи, визначених процесуальним законом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заборгованість з відшкодування витрат зі сплати земельного податку у розмірі 73,15 грн підлягає стягненню на користь Вінницької митниці, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення вказаної суми на користь Державної митної служби України слід відмовити.
За порушення строків сплати орендної плати позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 690,24 грн, а за порушення зобов'язань з відшкодування витрат зі сплати земельного податку пеню у розмірі 7,19 грн.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 690,24 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати та 7,19 грн пені за порушення зобов'язань з відшкодування витрат зі сплати земельного податку, суд зважає на таке.
Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно із статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями пункту 3.8 незмінюваних умов Договору оренди передбачено, що на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Судом здійснено перевірку розрахунку пені за несвоєчасну сплату орендної плати за Договором № 592/20 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 31.12.2020, долученого позивачем до матеріалів справи, із використанням сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", за результатами чого встановлено, що зазначений розрахунок є арифметично неправильним. Зокрема, позивачем безпідставно включено до періоду прострочення день фактичної сплати орендної плати - 25.12.2024, у зв'язку з чим кінцевою датою прострочення є 24.12.2024.
З урахуванням наведеного обґрунтований розмір пені становить 687,01 грн (розрахунок додається).
Відтак суд задовольняє позовні вимоги за Договором № 592/20 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 31.12.2020, про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 687,01 грн.
Щодо вимоги про стягнення 7,19 грн пені за порушення зобов'язань з відшкодування витрат зі сплати земельного податку суд зазначає таке.
Позивач, обґрунтовуючи зазначену вимогу, посилається на підпункт 2.2.3 Договору № 1/21, яким передбачено обов'язок сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення у разі несвоєчасного внесення плати.
Водночас суд звертає увагу, що положення підпункту 2.2.3 Договору № 1/21 регулюють відповідальність орендаря виключно за прострочення оплати витрат на санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, витрат на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, а також за комунальні послуги. Заборгованість за вказані послуги позивачем у межах даної справи не заявлялася.
При цьому положення Договору № 1/21, якими встановлено обов'язок орендаря відшкодовувати у встановленому порядку витрати зі сплати земельного податку пропорційно до займаної ним площі, не містять умов щодо відповідальності у вигляді пені за неналежне виконання зазначеного зобов'язання.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 7,19 грн пені за порушення зобов'язань з відшкодування витрат зі сплати земельного податку є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе частково їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 12 007,42 грн, розмір судового збору з якої становить 3 028,00 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява № 10/10/10921 від 21.11.2025 надійшла до Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 211.11.2025 та зареєстрована того ж дня, що підтверджується штампом суду за вхідним № 1698/25.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжної інструкції № 1248 (внутрішній номер 463747377) від 20.11.2025 сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки.
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 419,65 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Малого приватного підприємства "ЯКІСТЬ" (вул. Садова, 3, м. Одеса, 65023; код ЄДРПОУ 14270364) на користь Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця(з), 21034; код ЄДРПОУ 43997544) 5 273 грн 30 коп - заборгованості зі сплати орендної плати; 687 грн 01 коп - пені за несвоєчасну сплату орендної плати; 73 грн 15 коп - заборгованості з відшкодування витрат зі сплати земельного податку та 2 419 грн 65 коп - витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Малого приватного підприємства "ЯКІСТЬ" (вул. Садова, 3, м. Одеса, 65023; код ЄДРПОУ 14270364) в дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Він.обл./м.Ямпiль/22080200, код за ЄДРПОУ 37979858, р/рахунок № UA348999980313050093000002912) 5 273 грн 30 коп - заборгованості зі сплати орендної плати та 687 грн 01 коп - пені за несвоєчасну сплату орендної плати.
В решті позову відмовити.
Примірник рішення надіслати позивачу до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 29 грудня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Садова, 3, м. Одеса, 65023)