вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"29" грудня 2025 р. Справа№ 910/6757/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Алданової С.О.
Сибіги О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» про ухвалення додаткового рішення
подану за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 (повний текст складено 18.09.2025)
у справі № 910/6757/25 (суддя О.В. Мандриченко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»
про стягнення 287 940,00 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 287 940,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором про закупівлю послуг № 4600008691 від 24.11.2023, а тому відповідач як бенефіціар за банківською гарантією №36479/ЮГ-23 від 21.11.2023 не мав підстав для стягнення банківської гарантії та, відповідно до вказаного договору та ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», зобов'язаний повернути позивачу як принципалу отримані від АТ «Комерційний банк «Глобус» в якості забезпечення виконання договору 287 940,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/6757/25 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено грошові кошти у розмірі 287 940,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 3 455,28 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/6757/25, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 по справі № 910/6757/25 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 по справі № 910/6757/25 залишено без змін.
13.12.2025 (судом зареєстровано 15.12.2025) через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі № 910/6757/25, про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції у справі № 910/6757/25 в розмірі 15 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 у справі № 910/6757/25:
- прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25, розгляд якої ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання);
- встановлено іншим учасникам справи строк для подання пояснень щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25 впродовж 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
22.12.2025 до суду від відповідача надійшла заява, в якій викладені заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25, в який відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат у суді апеляційної інстанції; у разі задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу на 99 % (відсотків).
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 № 09.1-08/2728/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6757/25 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 18.12.2025 та у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О,В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 20.12.2025 по 23.12.2025, та у відпустці у період з 24.12.2025 по 07.01.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 справа № 910/6757/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Сибіга О.М., Алданова С.О..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 справу № 910/6757/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Сибіга О.М., Алданова С.О.).
Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із ст. 221 ГПК України:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, а в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат при розгляді справи у спрощеному провадження до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови.
При цьому, за змістом положень ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З матеріалів справи слідує, що:
- у відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив суд, що ним буде надано суду документи, що підтверджують понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.;
- заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25 надійшла до суду 15.12.2025, тобто у п'ятиденний строк (з урахуванням вихідних днів) після прийняття судом апеляційної інстанції постанови.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Під час розгляду справи № 910/6757/25 інтереси позивача представляв адвокат Єресько Олена Сергіївна на підставі Договору про надання правничої допомоги № 17-10/25 від 17.10.2025 та ордеру на надання правничої допомоги серії АА № 1635018 від 19.10.2025.
Колегією суддів встановлено, що Єресько Олена Сергіївна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000466 від 28.03.2019.
Наданими позивачем документами підтверджено наступне.
17.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Єресько та партнери» (Бюро) в особі керуючої Бюро Єресько Олени Сергіївни було укладено Договір про надання правничої допомоги № 17-10/25 від 17.10.2025 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт доручає Бюро, а Бюро в особі адвоката Єресько О.С., на умовах і в порядку, що визначені цим Договором надає Клієнту правничу допомогу щодо представництва інтересів Клієнта у Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/6757/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення забезпечення виконання договору №4600008691 від 24.11.2023, що включає: ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на відповідь на відзив (якщо апелянт надасть відповідь на відзив), додаткових пояснень по суті справи (якщо в цьому виникне необхідність) та подачу інших процесуальних документів, необхідних для розгляду справи.
Згідно з п. 3.1. Договору Клієнт здійснює на користь Бюро оплату гонорару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня виставлення рахунку. Клієнт зобов'язується також за необхідності здійснити оплату фактичних витрат, необхідних для надання правничої допомоги та/або виконання Договору.
Згідно п. 3.3. Договору, вартість правничої допомоги вказаної у п.1.1. цього Договору, становить фіксовану оплату у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Згідно п. 3.5. Договору, між Сторонами узгоджено, що за результатами надання правничої допомоги, складається Акт наданих послуг, що підписується кожною Стороною. В Акті вказується обсяг наданої Бюро правничої допомоги та її вартість.
Згідно з п. 5.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 17 жовтня 2026 року.
Акт наданих послуг від 31.10.2025 згідно з Договором № 17-10/25 від 17.10.2025 (далі - Акт) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» та Адвокатським бюро «Єресько та партнери» на суму 15 000,00 грн. містить опис обсягу наданих послуг, а саме:
- правнича допомога Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» у Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/6757/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення забезпечення виконання договору №4600008691 від 24.11.2023, що включає: ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, вартість - 15 000,00 грн.
Вказаним Актом засвідчено, що клієнт не має будь-яких претензій щодо об'єму, якості та кількості наданих послуг.
17.10.2025 Адвокатським бюро «Єресько та партнери» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» Рахунок № 1 на суму 15 000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 11888 від 2010.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» на підставі Рахунку № 1 від 17.10.2025 сплачено на користь Адвокатського бюро «Єресько та партнери» 15 000, 00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським бюро «Єресько та партнери» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У наданих запереченнях відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, а у разі ухвалення додаткового рішення - зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу на 99 % у зв'язку з їх неспівмірністю, пославшись на те, що:
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;
- дана справа № 910/6757/25 про стягнення коштів не є складною та не потребує витрачання значного часу для підготовки процесуальних документів;
- предметом спору є стягнення штрафних санкцій та штрафу за порушення строків виконання договірних зобов'язань. Таким чином, надання правової допомоги у даній справі не потребує значного часу на аналіз правових норм, висновків суду касаційної інстанції, тощо;
- даний спір не є складним, є простим та шаблонним зі значною поширеною судовою практикою;
- відзив на апеляційну скаргу у справі № 910/6757/25 фактично складається з 14 сторінок, яка за своєю сутністю дублює зміст позовних вимог та, зокрема, не містить жодних належних контраргументів щодо доводів апеляційної скарги відповідача;
- сума заявлених правничих витрат у розмірі 15 000,00 грн. за правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є завишеною, неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відтак необґрунтованою.
Стосовно доводів відповідача про неспівмірність розміру витрат із складністю справи та виконаним представником позивача обсягом робіт, колегія суддів зазначає про те, що саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте відповідачем фактично не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така неспівмірність.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується представництво Адвокатським бюро «Єресько та партнери» інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, в той час як відповідачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність суми гонорару в розмірі 15 000,00 грн. у цій справі вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
Проте, колегія суддів вказує на наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1929/19 від 09.06.2022
За практикою Верховного Суду у справах № 756/2114/17 і № 911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.
Колегія суддів зазначає про наступне:
- правова позиція позивача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим самим адвокатом, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу, був обізнаний з обставинами даної справи;
- за наслідками розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача на користь позивача було присуджено витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 20 000,00 грн.
Водночас, матеріалами справи підтверджується представництво Адвоктським бюро «Єресько та партнери» інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, в той час, як відповідач у запереченнях фактично просить взагалі відмовити у стягненні вартості таких послуг або зменшити їх розмір на 99%, тобто до 150,00 грн., що явно не відповідає середньому розміру цін на ринку та, відповідно, не відповідає принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу у загальній сумі 10 000,00 грн.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25 колегією суддів задовольняється частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр-т. Гузара Любомира, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» (69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4, ідентифікаційний номер 37167460) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6757/25 відмовити.
4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6757/25.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 29.12.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді С.О. Алданова
О.М. Сибіга