79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" грудня 2025 р. Справа №907/1087/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: Валентинова О.М.;
від відповідача: Меренич М.І.,
розглянув апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" б/н від 30.06.2025,
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2025, суддя Сисин С.В., м. Ужгород, повний текст рішення складено 09.06.2025
у справі № 907/1087/24
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до відповідача Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет"
про стягнення інфляційних втрат та 15% річних від простроченої суми боргу, а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договорами,
Короткий зміст позовних вимог позивача
26.12.2024 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - позивач, ДПЗД «Укрінтеренерго») звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (далі - відповідач, Університет, ДВНЗ «Ужгородський національний університет») про стягнення 546 138,42 грн. інфляційних втрат, 491 965,84 грн. - 15 % річних та 307 165,71 грн. пені за неналежне виконання відповідачем договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (враховуючи підписання сторонами письмових форм договорів від 10.12.2021 та від 13.07.2022), на підставі яких позивачем поставлено відповідачу електроенергію впродовж січня - лютого 2021 року та січня - лютого 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої надії» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» виникли договірні відносини щодо постачання електричної енергії у 2021- 2022 роках, підтверджені публічними договорами приєднання, письмовими формами договорів та комерційними пропозиціями. Факт споживання електричної енергії підтверджено даними комерційного обліку оператора системи розподілу, на підставі яких позивач сформував та надіслав відповідачу акти та рахунки, що вважаються отриманими згідно з умовами договорів та комерційних пропозицій.
Позивач належно виконав свої зобов'язання щодо постачання електричної енергії, тоді як відповідач порушив строки оплати, встановлені договором (5 робочих днів з моменту отримання рахунків), що спричинило утворення прострочення. Незважаючи на направлення вимоги про сплату заборгованості та штрафних санкцій, відповідач погасив лише основний борг. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, 15 % річних та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на загальну суму 1 345 269,97 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 1 210 682,27 грн, з яких: 266 206,76 грн пені, 449 266,11 грн - 15% річних та 495 209,40 грн інфляційних втрат, а також стягнуто 14 528,19 грн. у повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджено факт постачання відповідачеві електричної енергії як постачальником «останньої надії» у відповідні розрахункові періоди 2021 та 2022 років. Факт споживання електричної енергії та наявність договірних відносин між сторонами підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, звітами оператора системи розподілу та оплатою відповідачем вартості електричної енергії, що свідчить про визнання ним факту отримання послуги. Договори між сторонами є публічними договорами приєднання і вважаються укладеними з моменту фактичного споживання електричної енергії відповідно до Цивільного кодексу України та Правил роздрібного ринку електричної енергії. Умовами договорів та комерційних пропозицій встановлено обов'язок споживача своєчасно сплачувати отриману електричну енергію, а направлення рахунків та актів на електронну адресу, визначену відповідачем, визнається належним та допустимим доказом.
Доводи відповідача про інші строки оплати суд відхилив, оскільки порядок і строки оплати прямо встановлені договором та комерційними пропозиціями і не можуть змінюватися внутрішніми документами чи бухгалтерськими правилами сторін. Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати, що зумовило нарахування позивачем інфляційних втрат, 15% річних та пені відповідно до умов договорів і вимог законодавства.
Щодо вимог про стягнення 15% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем неправильно визначено період їх нарахування за 2021 рік, тоді як за 2022 рік період визначено правильно. Враховуючи це, суд самостійно скоригував періоди нарахування для кожного розрахункового місяця: за січень 2021 року - з 01.04.2021 по 14.12.2021, за лютий 2021 року - з 20.05.2021 по 14.12.2021, за січень 2022 року - з 31.03.2022 по 26.07.2022, за лютий 2022 року - з 21.04.2022 по 26.07.2022, та провів відповідні розрахунки 15% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановлених судом періодів.
Щодо стягнення заявленої позивачем пені, суд задоволив таку вимогу частково, оскільки встановив, що позивачем неправильно визначено періоди її нарахування. Враховуючи строки сплати відповідачем заборгованості за січень 2021 року до 31.03.2021 та за лютий 2021 року до 19.05.2021, суд визначив правомірні періоди нарахування пені: за січень 2021 року - з 01.04.2021 по 14.12.2021, за лютий 2021 року - з 20.05.2021 по 14.12.2021. Відповідно, розмір пені становить 134?030,29 грн за січень і 132?176,47 грн за лютий, де загальна сума - 266?206,76 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Доводи відповідача про зменшення пені та процентів річних суд відхилив, оскільки не наведено належних доказів наявності виключних обставин, що звільняли б його від відповідальності, а встановлені договором 15% річних та пеня відповідають правовим висновкам Верховного Суду та умовам договору, до якого відповідач приєднався добровільно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості інфляційних втрат, 15% річних та пені у визначених судом розмірах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
30.06.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» б/н від 30.06.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2025 в справі №907/1087/24.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позовна заява ґрунтується на порушенні ним зобов'язань за договорами від 10.12.2021 та 13.07.2022, при цьому підстави позову протягом розгляду справи не змінювались. Договори та додаткові угоди між сторонами є чинними та не оскаржувалися. Водночас Додаткова угода №1 до Договору постачання електроенергії №07/07 від 13.07.2022 фактично внесла зміни до порядку виконання зобов'язань, строків та їх розміру. Ці зміни безпосередньо стосуються виконання договірних зобов'язань і сформульовані у новій редакції порівняно з первісними умовами договору. Підписавши Додаткову угоду, сторони фактично погодили зміну предмета і ціни Договору, а також способу його фінансування, що по суті призвело до зміни строків та порядку виконання зобов'язань. Тому, на переконання відповідача, застосування позивачем наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, до зобов'язань, які були змінені Додатковою угодою від 13.07.2022, є неправомірним.
Апелянт також посилається на частину третю статті 551 ЦК України, яка надає суду право зменшити розмір неустойки у разі його значного перевищення розміру збитків або наявності інших істотних обставин. При цьому суд має оцінити конкретні обставини справи, ступінь виконання зобов'язань боржником, причини неналежного виконання, наслідки порушення та поведінку сторін, дотримуючись принципів справедливості, розумності та добросовісності. Підставою для зменшення розміру пені є також відсутність доказів завдання позивачу збитків унаслідок прострочення платежів.
Щодо застосування 15?% річних, апелянт зазначає, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, застосовуються три відсотки річних. В умовах спірних правовідносин підвищені проценти були встановлені договірними умовами, прийнятими відповідачем, і при цьому можуть вважатися непропорційними наслідкам порушення зобов'язання. Враховуючи компенсаційний характер процентів і пені, а також принципи розумності, справедливості та пропорційності, апелянт вважає справедливим обмежити розмір процентів річних до трьох відсотків і пені за розрахунковий період шести місяців.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 17.07.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/5587/25 від 18.07.2025), в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2025 справу №907/1087/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного вищого навчального закладу «Ужгородський Національний університет» б/н від 30.06.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2025, в справі №907/1087/24.
Ухвалою від 04.08.2025 розгляд справи №907/1087/24 призначено на 17.09.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 задоволено заяву представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» - Валентинова О.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
У зв'язку із перебуванням 17.09.2025 у відпустці судді-члена колегії Бонк Т.Б., розгляд вищевказаної справи 17.09.2025 не відбувся.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 справу №907/1087/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.11.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 задоволено заяву представника Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» - Меренич М.І. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
В судове засідання 05.11.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 05.11.2025 за згодою учасників справи оголошено перерву до 03.12.2025.
У судове засіданні 03.12.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача в судових дебатах підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача підтримав свою позицію викладену в попередньому судовому засіданні та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами) ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на офіційному веб-сайті (https://uie.kiev.ua) розміщено у вільному доступі публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а також відповідні Комерційні пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», Додатки до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
Між ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальником) та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (споживачем) 01.01.2021 та 01.01.2022 укладені договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розроблених з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ.
10.12.2021 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» підписано письмову форму договору №б/н про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції (далі - договір №б/н).
Окрім того, 10.12.2021 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» підписано письмову форму додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2021 по 31.03.2021.
13.07.2022 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» підписано письмову форму договору №07/07 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції (далі - договір №07/07).
Окрім того, 13.07.2022 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» підписано письмову форму додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2022 по 13.02.2022.
Згідно з п. 2.1. договору №б/н і договору №07/07 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 3.1. договору №б/н і договору №07/07 визначено, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в п. 3.2. цієї глави.
У відповідності до п. 4.4. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (додаток 1 до договору №б/н) та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 (додаток 1 до договору №07/07) визначено, що акт купівлі-продажу електричної енергії (далі - акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від оператора системи.
Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.
Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.
Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.
У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.
У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.
Ціна, порядок обліку та оплати електроенергії сторонами визначено в Розділі 5 договору №б/н, договору №07/07, додатку 1 до договору №б/н, додатку 1 до договору №07/07.
Зокрема, відповідно до п. 5.1. договору №б/н і договору №07/07 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2. договору №б/н і договору №07/07).
Положеннями п.п. 5.3., 5.7. договору №б/н, договору №07/07 визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до змісту п.п. 1.1., 1.2. додатку 1 до договору (комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019) ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування.
Відповідно до змісту п.п. 1.1., 1.5. додатку 1 до договору (комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021) ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (далі - ціна) формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна. Постачальник оприлюднює ціну на кожний розрахунковий період на власному веб-сайті (https://uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до її застосування за посиланням: Головна/Постачальник «останньої надії»/Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії.
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. договору №б/н і договору №07/07).
Водночас, за змістом п. 1, 2 додаткової угоди №1 до договору №б/н сторонами визначено обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2021 по 31.03.2021 (фактичний період постачання електричної енергії: січень - лютий 2021 року) в розмірі 586751 кВт/год загальною вартістю 2 624 212,01 грн, що визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії, протягом періоду, вказаного в п. 2.4 цього договору.
За змістом п. 1, 2 додаткової угоди №1 до договору №07/07 сторонами визначено обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2022 по 13.02.2022 в розмірі 785060 кВт/год загальною вартістю 4 329 477,46 грн, що визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії, протягом періоду, вказаного в п. 2.4 цього договору.
Умовами п. 5.10. договору №б/н і договору №07/07 та п. 4.1., комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 і комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника зазначений у договорі (п. 4.2. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021).
Відповідно до п. 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Відповідно до п. 4.3. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї комерційної пропозиції.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Відповідно до пункту 5.11 договору №б/н і договору №07/07 у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка визначається в комерційній пропозиції.
При укладенні договору №б/н та додатку 1 до договору (комерційної пропозиції) сторони узгодили умови відповідальності за невиконання та неналежне виконання умов договору споживачем, зазначивши у пункті 13.1. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов'язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.
У п. 6.1. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно з пунктом 9.2. договору №б/н і договору №07/07 постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодувати збитки, понесені постачальником, виключно у разі:
- порушення споживачем термінів розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі;
- відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
Відповідно до пункту 7.4 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного належним чином зобов'язання.
Згідно з пунктом 13.1. договору №б/н і договору №07/07 цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені в додатку 1 до договору №б/н Комерційна пропозиція №3 та додатку 1 до договору №07/07 Комерційна пропозиція №5, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
При цьому за положеннями розділу 16 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 і комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв'язку на електронну адресу споживача. У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони використовують наступні адреси електронної пошти:
- постачальника - pon@uie.kiev.ua;
- споживача - зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику Оператором системи розподілу (передачі) та/або зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.
За твердженнями позивача, відповідачем за період з січня по лютий 2021 року та з січня по лютий 2022 року було спожито електричну енергію постачальника «останньої надії».
На виконання договору №б/н та договору №07/07 ДПЗД «Укрінтеренерго» складено наступні документи:
- Акт № 007329 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року від 31 січня 2021 року та рахунок №000002070832/06/О01/13146 від 23.02.2021 року на обсяг споживання електричної енергії - 258078 кВт.*год. на суму 1197284,75 грн (з ПДВ);
- Акт № 011023 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року від 28 лютого 2021 року та рахунок №000002070832/06/О02/16844 від 22.03.2021 року на обсяг споживання електричної енергії - 328673 кВт.*год. на суму 1426927,26 грн (з ПДВ);
- Акт № 019639 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 року від 31 січня 2022 року та рахунок №000002070832/06/О01/27114 від 21.02.2022 року на обсяг споживання електричної енергії - 564918 кВт*год. на суму 3148934,28 грн (з ПДВ);
- Акт № 021760 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2022 року від 28 лютого 2022 року та рахунок №000002070832/06/О02/29247 від 13.04.2022 року на обсяг споживання електричної енергії - 220142 кВт*год. на суму 1180543,18 грн (з ПДВ).
03.07.2022 позивачем на електронну адресу відповідача було направлено Вимогу про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електричну енергію №44/11-002798 від 20.06.2022.
Вказані рахунки відповідачем було сплачено:
рахунок №000002070832/06/О01/13146 від 23.02.2021 - 15.12.2021;
рахунок №000002070832/06/О02/16844 від 22.03.2021 - 15.12.2021;
рахунок №000002070832/06/О01/27114 від 21.02.2022 - 27.07.2022;
рахунок №000002070832/06/О02/29247 від 13.04.2022 - 27.07.2022.
Сплата Університетом 15.12.2021 коштів за спожиту електричну енергію за січень 2021 року (обсяг споживання електричної енергії - 258078 кВт.*год. на суму 1197284,75 грн (з ПДВ)) та за лютий 2021 року (обсяг споживання електричної енергії - 328673 кВт.*год. на суму 1426927,26 грн (з ПДВ)) підтверджено, крім доводів позивача та копії виписки про рух коштів по банківському рахунку ДПЗД «Укрінтеренерго» за 15.12.2021, також поясненнями відповідача у відзиві на позовну заяву від 04.02.2025, а також долученими до відзиву копіями платіжних доручень №1016 від 14.12.2021 на суму 1197284,75 грн і №1015 від 14.12.2021 на суму 1426927,26 грн, у яких наявні відтиски штампу «Оплачено. Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, дата - 15.12.2021».
Сплата Університетом 27.07.2022 коштів за спожиту електричну енергію за січень 2022 року (обсяг споживання електричної енергії - 564918 кВт*год. на суму 3148934,28 грн (з ПДВ)) та за лютий 2022 року (обсяг споживання електричної енергії - 220142 кВт*год. на суму 1180543,18 грн (з ПДВ)) підтверджено, крім доводів позивача та копії виписки про рух коштів по банківському рахунку ДПЗД «Укрінтеренерго» за 27.07.2022, також поясненнями відповідача у відзиві на позовну заяву від 04.02.2025, а також долученими до відзиву копіями платіжних доручень №1196 від 21.07.2022 на суму 3148934,28 грн і №1195 від 21.07.2022 на суму 1180543,18 грн, у яких наявні відтиски штампу «Оплачено. Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, дата - 27.07.2022».
Таким чином, позивач стверджує, що він належним чином виконав зобов'язання в частині постачання електричної енергії за договорами, проте відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати вартості електричної енергії у строки, передбачені договором №б/н та договором №07/07, не виконав, що і зумовило підстави для звернення позивача до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат, 15% річних від простроченої суми боргу та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договорами, у загальному розмірі 1345269,97 грн.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в частині задоволення позовних вимог.
Предметом позову є стягнення з відповідача інфляційних втрат, 15 % річних та пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договорами постачання електроенергії.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно положень частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судами, між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» на 01.01.2021 і 01.01.2022 виникли договірні відносини щодо постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору та комерційної пропозиції, а також були підписані письмові форми договору № б/н від 10.12.2021 з додатковою угодою № 1 та договір № 07/07 від 13.07.2022.
Отже, укладені між сторонами договори №б/н та №07/07, за якими позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Згідно з ч.5 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідно до п.66 ч.1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За приписами ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) ДП "Укрінтеренерго" визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 31.12.2025. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДП "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
За вимогами ч.ч.6-10 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.
Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до п.66 ч.1 ст.1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
За таких обставин, означені приписи законодавства та факт надання ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої надії» послуг Університету з постачання електричної енергії у січні - лютому 2021 року та у січні - лютому 2022 року, що підтверджено Звітами про фактичне споживання Університетом електричної енергії за січень 2021 року, лютий 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року, актами купівлі-продажу електроенергії за означені розрахункові періоди - № 007329 від 31 січня 2021 року, № 011023 від 28 лютого 2021 року, № 019639 від 31 січня 2022 року, № 021760 від 28 лютого 2022 року, що, зрештою, визнав відповідач оплативши кошти за спожиту електричну енергію згідно платіжних доручень №1016 від 14.12.2021, №1015 від 14.12.2021, №1196 від 21.07.2022 і №1195 від 21.07.2022 підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, 15 % річних та пені згідно договорів від 10.12.2021 № б/н та від 13.07.2022 № 07/07, так як такі договори є письмовими примірниками публічних договорів, підписаних уповноваженими особами позивача та відповідача, а самі договори вважаються укладеними з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
На виконання договору № б/н та договору № 07/07 ДПЗД «Укрінтеренерго» оформило акти купівлі-продажу електроенергії та рахунки за поставлену у січні-лютому 2021 року та січні-лютому 2022 року електричну енергію, на підставі яких встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв 586 751 кВт·год електроенергії на суму 2 624 212,01 грн за січень-лютий 2021 року та 785 060 кВт·год на суму 4 329 477,46 грн за січень-лютий 2022 року.
Судами встановлено, що ДПЗД «Укрінтеренерго» оформляло рахунки від 23.02.2021, 22.03.2021, 21.02.2022 та 13.04.2022 за фактом споживання електричної енергії у розрахункових періодах, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 5.10. договорів, а саме установлений обов'язок ДВНУ «Ужгородський національний університет» сплатити вартість спожитої електричної енергії у терміни, визначені у рахунку, але не пізніше 5 робочих днів з дати отримання рахунка.
Щодо доводів апелянта про зміну строку і порядку (способу) виконання договору №07/07 шляхом підписання додаткової угоди №1 від 13.07.2022, апеляційний суд вважає такі необґрунтованими та зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.2 договору 07/07, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312, та є однаковими для всіх споживачів України.
Положеннями пунктів 6.2.3., 6.2.4. ПРРЕЕ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2. та 6.2.3. цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника «останньої надії» в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника «останньої надії», не пізніше дати такого переходу.
За змістом п. 1, 2 додаткової угоди №1 до договору №07/07 сторонами визначено обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2022 по 13.02.2022 в розмірі 785060 кВт/год загальною вартістю 4329477,46 грн., що визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії, протягом періоду, вказаного в п. 2.4 цього договору.
Умовами п. 5.10 договору №07/07 та п. 4.1. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника зазначений у договорі (п. 4.2. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021).
Відповідно до змісту п.п. 1.1., 1.5. додатку 1 до договору (комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021) ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (далі - ціна) формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна. Постачальник оприлюднює ціну на кожний розрахунковий період на власному веб-сайті (https://uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до її застосування за посиланням:
- Головна / Постачальник «останньої надії» / Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії.
Окрім того, відповідно до пункту 6 додаткової угоди №1 до договору №07/07, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися та вирішили, що умови цієї додаткової угоди розповсюджуються на відносини, які виникли між ними з 01.01.2022.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про неправомірне нарахування позивачем 15% річних, інфляційних втрат та пені за порушення зобов'язання, а саме строків оплати спожитої електричної енергії за січень-лютий 2022 року як такі, що не знайшли підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.
Як встановлено апеляційним судом, сторонами не заперечується, що акти купівлі-продажу електричної енергії та відповідні рахунки за січень-лютий 2021 року і січень-лютий 2022 року були належним чином направлені та отримані відповідачем. Оплата вартості спожитої електроенергії була здійснена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та відповідними відмітками Казначейства від 15.12.2021 та 27.07.2022. Разом з тим, оплата проведена з порушенням установлених договорами строків, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено та не спростовано відповідачем. Таке прострочення і є підставою для нарахування інфляційних втрат, 15 % річних та пені (за 2021 рік).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив та обґрунтував періоди прострочення, за які підлягають стягненню 15 % річних, інфляційні втрати та пеня, а саме:
1) 15 % річних у загальній сумі 449 266,11 грн, обраховані судом за такими періодами прострочення:
- за січень 2021 року - з 01.04.2021 по 14.12.2021;
- за лютий 2021 року - з 20.05.2021 по 14.12.2021;
- за січень 2022 року - з 31.03.2022 по 26.07.2022;
- за лютий 2022 року - з 21.04.2022 по 26.07.2022;
2) інфляційні втрати у сумі 495 209,40 грн нараховані за ідентичні періоди прострочення, що й 15 % річних;
3) пеня за прострочення оплати у сумі 266 206,76 грн нарахована:
- за січень 2021 року - за період з 01.04.2021 по 14.12.2021;
- за лютий 2021 року - за період з 20.05.2021 по 14.12.2021.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі не навів жодних доводів щодо неправильності визначених судом першої інстанції періодів прострочення виконання грошових зобов'язань, які покладено в основу нарахування 15% річних, інфляційних втрат та пені. Дати отримання рахунків, строки їх оплати, а також встановлені судом першої інстанції початок і закінчення відповідних періодів прострочення апелянтом не оспорені та не спростовані жодними доказами або контррозрахунками. За таких обставин зазначені періоди та суми є належно встановленими судом першої інстанції та не є предметом апеляційного перегляду.
Щодо непогодження апелянта з мотивами суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для зменшення 15 відсотків річних на 3 % та пені до 6 місяців, апеляційний суд зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 20.05.2025 до суду першої інстанції від представника відповідача надійшло клопотання, за змістом якого останній просить суд зменшити розмір нарахованої відповідачу пені, обмежившись строком розрахунку в 6 місяців та зменшити розмір нарахованих відсотків річних з 15 відсотків до 3 відсотків за 2021 рік.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання відповідач вказує, що сума заборгованості відповідачем сплачена повністю, позивач не довів завдання йому збитків простроченням оплати, а заявлені суми санкцій є, на його думку, неспівмірними.
У відповідності до вимог ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (абзац 5 пункту 5.2.4 постанови Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 914/1001/19, абзац 3 пункту 8.7 постанови Верховного Суду від 03.04.2020 р. по справі № 920/653/19).
Отже, сплата 15 відсотків річних, що встановлена договором від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).
За таких обставин судом враховано, що Університет, приєднавшись до договорів №б/н і №07/07 про постачання електроенергії постачальником «останньої надії», погодився з умовами цих договорів, зокрема пунктами 6.1 та 7.4 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021, згідно з якими споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 15% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
А тому лише за наявності виняткових обставин, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання, а також зменшити розмір пені.
Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість за електричну енергію за період січень-лютий 2021 року становить загалом 2 624 212,01 грн, з яких 1 197 284,75 грн. за січень 2021 року та 1 426 927,26 грн. за лютий 2021 року. Судом першої інстанції за 2021 рік нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 266 206,76 грн. та 15 % річних у загальній сумі 249 504,36 грн. (з яких 126 944,99 грн. за січень 2021 року та 122 559,37 грн за лютий 2021 року). Загальна сума стягнення пені і 15% річних становить 515 711,12 грн.
З врахуванням наведеного, щодо права суду, за наявності підстав, зменшити розмір відсотків річних, апеляційний суд зазначає, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 922/444/24 наголошено, що у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі №902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Про зазначене вказала й об'єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
В ухвалі від 18.12.2024 у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та заначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних.
Отже, у постанові від 19.03.2025 у справі № 922/444/24 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23.
Проте апелянтом не наведено конкретних обставини справи для зменшення стягнення компенсаційних втрат з 15 відсотків до 3 відсотків. З цих підстав судом першої інстанції правильно зроблено висновок про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру відсотків. А також з врахуванням співвідношення нарахованою сумою відсотків та сплатою основного боргу, які є співмірними між собою, що зазначено вище( розмір заборгованості та розмір нарахованих відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання).
Щодо відмови у зменшенні місцевим господарським судом неустойки, апеляційний суд вважає таку відмову законною, обґрунтованою та такою, що відповідає принципам розумності й справедливості з огляду на наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
Оскільки зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про відмову в зменшенні розміру пені, місцевий господарський суд обґрунтовано врахував те, що відповідачем не надано жодного належного і достатнього доказу, який би підтвердив факт наявності його тяжкого фінансового стану. Також не надано доказів щодо відсутності у нього можливості виконати зобов'язання за укладеним між сторонами договором у частині сплати пені, 15% річних та інфляційних втрат, нарахованих йому відповідно до пунктів 6.1, 7.4 Комерційних пропозиції № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживача постачальником «останньої надії», які є додатками 1 до договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Посилання відповідача на те, що Університет фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету не підтверджені належними доказами. Окрім того відсутні посилання апелянта чи мало місце затримка коштів з державного бюджету для здійснення розрахунків за спожиту електроенергію.
Положенням ст.71 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що фінансування державного закладу вищої освіти, яким є відповідач, здійснюється як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, зокрема, коштів, отриманих закладом вищої освіти як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання освітніх послуг (ч.8 ст.71 цього Закону).
За підрахунками апеляційного суду, стягнута сума 15% річних та пені становить приблизно 19,65% від загальної суми заборгованості за період січень-лютий 2021 року.
Враховуючи наведене, перерахований судом першої інстанції розмір пені, інфляційних та відсотків річних не є надмірним.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, відповідно до яких можливо встановити наявність підстав для зменшення нарахованих позивачем пені та 15 відсотків річних.
Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Аргументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2025 в справі №907/1087/24 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційних скарг без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянтів витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" б/н від 30.06.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.