22 грудня 2025 року
м. Чернівці
справа № 720/2445/24
провадження №22-ц/822/1165/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2025 року
головуюча в суді першої інстанції суддя Козловська Л. Д.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 .
Просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі по 7000 гривень щомісячно, на кожну дитину до досягнення дітей повноліття.
Позов обґрунтований тим, що 16 червня 2010 року позивачка та відповідач зареєстровали шлюб, за час перебування в якому у них народилися двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 . Та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 гривень щомісяця, до досягнення дітьми повноліття.
Зазначає, що починаючи з часу розлучення діти проживають та знаходяться на її утриманні.
З часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів у державі значно зросли ціни на продукти харчування та збільшилися соціальні стандарти, а також нестабільна ситуація у зв'язку з воєнним станом в країні призвело до ще більшого зростання цін на товари першої необхідності.
Утримання дітей потребує набагато більших витрат. Діти відвідують школу та додаткові заняття з математики, , біології, англійської та української мови.
Також щомісячно позивачка сплачує кошти на шкільне харчування в сумі по 834 гривень 70 копійок за кожну дитину. Батько дітей в повній мірі не турбується про потреби дітей.
Крім того, відповідач працевлаштований, не хворіє, тому зобов'язаний утримувати дітей, не дивлячись на те, що вони з ним не проживають. Діти ростуть, суттєво збільшились і витрати на їх утримання, тобто на придбання одягу, продуктів харчування, лікування, навчання та оздоровлення.
Діти ведуть активний соціальний спосіб життя у зв'язку із чим позивачкою було придбано електричний самокат.
Крім того, нею також були придбанні два мобільних телефони для можливості дітей вирішувати тести та завдання в електронному варіанті, оскільки старі телефони не підтримували програмне забезпечення для нормального функціонування електронних програм шкільного навчання.
Також 23 жовтня 2017 року в ході огляду у лікаря окуліста, старшій доньці було встановлено діагноз далекозорість. Дитині потрібна зорова корекція у вигляді окулярів та систематичне обстеження та лікування у лікаря офтальмолога, що тягне за собою додаткові матеріальні витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Герцаївського районного суду міста Чернівці від 02 жовтня 2025 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до вимог статті 192 СК України, розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В свою чергу, позивачкою не доведено вищевказані обставини і не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування збільшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції від 21 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що відповідно до вимог частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку і може бути присудений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями СК України мінімальний розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому збільшилися витрати на її утримання.
Вважає, що з огляду на обставини судом не враховано витрати на доньок, і те що позивачка постійно витрачає додаткові кошти на їх лікування, розвиток, навчання, тощо.
Зазначає, що судом неповно досліджено докази та не надана їм належна оцінка, а тому вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням принципу верховенства права.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 . Та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 12).
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 гривень щомісяця, з дня пред'явлення позову до суду і до досягненню дітьми повноліття (а.с. 13-14).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади вбачається, що дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3, 5, 7).
Відповідно до довідок від 21 серпня 2024 року №52, №53, ОСОБА_3 навчається у 8 класі, а ОСОБА_4 навчається у 7 класі Стальнівецької гімназії Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області (а.с. 8).
З витягу з історії хвороби ОСОБА_3 вбачається, що останній встановлено діагноз - міопія слабкого ступеня лівого ока та середнього ступеня правого ока (а.с. 11).
Відповідно до копії квитанції №0999 від 05 серпня 2024 року, позивачкою було придбано два мобільних телефони, адаптер та захисне скло на суму 34 592 гривні 20 копійок (а.с. 15).
З довідок від 27 серпня 2025 року №54, №55 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 харчуються з 2023-2024 року в їдальні Стальнівецької гімназії Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області. Місячна оплата за харчування становить 834 гривні 70 копійок (а.с. 10, 17).
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 16 червня 2021 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 56).
У ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 липня 2021 року серії НОМЕР_2 (а.с. 58).
Згідно з довідкою від 23 грудня 2024 року №22/12-1 ОСОБА_2 працює у Приватній фірмі «Труд» на посаді водія транспортних засобів з 22 березня 2022 року по даний час. Його заробітна плата за період з червня 2024 року по листопад 2024 року складала у сумі 63 998 гривень 40 копійок та за період з лютого 2024 року по липень 2024 року складала у сумі 58 121 гривні 12 копійок (а.с. 59-60).
Відповідно до розрахунку у виконавчому провадженні №59868771 заборгованості зі сплати аліментів від 17 жовтня 2024 року станом на 18 жовтня 2024 року у ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с. 61).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 2 статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
З аналізу змісту статей 181, 192 СК України слідує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Так, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. В свою чергу, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац 2 частини третьої статті 181 СК України).
За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Приписи статті 182 СК України зобов'язують суд при визначені розміру аліментів враховувати:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 183 СК України визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Тобто, при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судами встановлено, що рішенням суду від 05 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 гривень щомісяця, з дня пред'явлення позову до суду і до досягненню дітьми повноліття.
Звертаючись із позовом про збільшення розміру аліментів, позивачка посилалась на те, що раніше визначений розмір аліментів - по 2000 гривень на кожну дитину, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму є недостатнім для матеріального утримання дітей.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3 196 гривень.
Тобто, мінімальний гарантований законом розмір аліментів на одну дитину відповідного віку складає 1 598 гривень.
За обставин цієї справи, визначений судом у рішенні суду від 05 липня 2019 року розмір аліментів перевищує мінімальний гарантований розмір.
За вищенаведених правових позицій Верховного Суду підставою для збільшення раніше визначеного розміру аліментів є зокрема необхідність встановлення судом тієї обставини, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_1 фактично не вказала суттєвих обставин, які мають істотне значення для зміни розміру аліментів, та не надала жодних належних доказів про зміну обставин, які б мали значення для зміни розміру аліментів. Посилання позивачки на таку підставу для збільшення розміру аліментів, як потреба значних витрат на дітей, без надання доказів на підтвердження таких витрат, не є суттєвою та не може бути беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з довідкою від 23 грудня 2024 року №22/12-1 ОСОБА_2 працює у Приватній фірмі «Труд» на посаді водія транспортних засобів з 22 березня 2022 року по даний час. Його заробітна плата за період з червня 2024 року по листопад 2024 року складала у сумі 63 998 гривень 40 копійок та за період з лютого 2024 року по липень 2024 року складала у сумі 58 121 гривні 12 копійок (а.с. 59-60).
Тобто, єдиним доходом відповідача є лише заробітна плата, яка наразі становить 12 500 гривень, і після утримання податків до виплати становить - 10 787 гривень 18 копійок.
Також, колегія суддів враховує те, що у ОСОБА_2 після ухвалення рішення судом від 05 липня 2019 року у справі №720/575/19 народився син ОСОБА_7 07 липня 2021 року, що навпаки підтверджує погіршення його матеріального становища, оскільки відповідач в силу вимог СК України, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину.
Колегія суддів, вважає, що обставини, покладені в основу рішення суду про стягнення аліментів у цивільній справі №720/575/19, фактично не змінилися станом на період розгляду даної справи, належних доказів збільшення доходів відповідача матеріали справи не містять.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розрахунку у виконавчому провадженні №59868771 заборгованості зі сплати аліментів від 17 жовтня 2024 року станом на 18 жовтня 2024 року у ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с. 61).
Тобто, платник аліментів не ухиляється від виконання своїх обов'язків.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку саме позивачка, звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, повинна довести обставини, які мають істотне значення, та є підставою для зміни розміру аліментів у визначеному раніше розмірі.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 лютого 2025 року у справі №367/10126/19.
Колегія суддів, вважає помилковим аргумент апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано, що старша дочка хворіє на далекозорість та потребує систематичного обстеження у лікаря офтальмолога, оскільки це не є підставою для збільшення розміру стягнутих аліментів.
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Оскільки відповідачкою у цій справі заявлено, по суті, вимога про збільшення розміру аліментів, а не про стягнення з відповідача додаткових витрат пов'язаних з лікуванням дитини, колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 березня 2024 року у справі №760/6988/22.
Інші посилання позивачки на підстави для збільшення розміру аліментів не знайшли свого підтвердження, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ними, а тому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що правові підстави для збільшення розміру аліментів відсутні.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 22 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Ігор ЛИСАК