19 грудня 2025 року
м. Чернівці
справа № 727/5043/25
провадження № 22-ц/822/1038/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.
за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», приватний виконавець Коломієць Віталій Кирилович
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Морозова Оксана Володимирівна, на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 вересня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Дубець О. С.
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 .
Просив суд:
- визнати укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу автомобіля марки MITSUBISHI SPACESTAR, 2003 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MITSUBISHI SPACESTAR, 2003 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_1 .
Позов мотивований тим, що на початку вересня 2023 року позивач шляхом моніторингу Інтернет-сайтів з продажу автомобілів дізнався про продаж автомобіля MITSUBISHI SPACESTAR, 2003 року випуску. Позивач зв'язався із контактною особою, яка його продавала. Продажем автомобіля займався ОСОБА_3 .
Вказує, що ОСОБА_3 при зустрічі повідомив, що у зв'язку із наявністю у нього певних труднощів, пов'язаних із воєнним станом в державі, він не має можливості вільно пересуватись по місту для того, щоб належним чином оформити документи на автомобіль на позивача.
У зв'язку із цим сторони уклали попередній договір купівлі-продажу для того, щоб зафіксувати волевиявлення позивача щодо придбання автомобіля. Разом з тим, ОСОБА_3 зобов'язався, після виконання позивачем умов попереднього договору, укласти основний договір купівлі-продажу автомобіля, а також видати на ім'я позивача нотаріально засвідчену довіреність.
01 вересня 2023 року у письмовій формі був підписаний попередній договір №2023/1, відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо передачі ОСОБА_1 автомобіля MITSUBISHI SPACESTAR, 2003 року випуску, та сплати за нього коштів в розмірі 2700 доларів США.
13 вересня 2023 року ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 кошти у розмірі 2700 доларів США, про що ОСОБА_3 була видана розписка та передано ОСОБА_1 вищевказаний автомобіль.
Вказує, що ОСОБА_3 , з посиланням на те, що у нього наявні труднощі із ТЦК та СП, попросив позивача почекати із оформленням документів, а згодом перестав виходити на контакт.
Під час укладення попереднього договору сторони узгодили всі істотні умови договору купівлі-продажу автомобіля, а саме: щодо предмета договору, його ціни та порядку передачі транспортного засобу. продавець в особі ОСОБА_3 передав предмет договору покупцеві, а покупець прийняв дане майно та сплатив за нього обумовлену грошову суму, що підтверджується розпискою.
Разом з тим, зазначає, право власності на придбаний автомобіль виникає з моменту його державної реєстрації та отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чого ні відповідачем, ні третьою особою ОСОБА_3 здійснено не було.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони у справі уклали попередній договір купівлі-продажу у простій письмовій формі. Основного договору купівлі-продажу укладено не було. Сторони не дотримали спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на спірний автомобіль.
Законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт);
Спірний автомобіль відповідачкою, як власницею автомобіля, з реєстрації для продажу не знімався ОСОБА_4 є власницею цього автомобіля, а позивач, який вважає себе власником вказаного транспортного засобу, жодних заходів для його реєстрації за собою, протягом двох років не вживав.
Крім того, матеріали справи також не містять доказів того, що ОСОБА_1 має право користування спірним транспортним засобом, зокрема, нотаріально засвідчене доручення на право користування транспортним засобом, належним чином оформлений договір найму, прокату, оренди тощо.
При цьому суд зазначив, що він не може підміняти орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію права власності на транспортний засіб і перебирати на себе повноваження, які законодавством віднесені до компетенції цих органів.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу укладеним та визнання права власності на майно є необгрунтованим та в їх задоволенні слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що судом першої інстанції неповно досліджено усі наявні у матеріалах справи докази, не надано їм належної оцінки, як і не надано оцінки аргументам, викладеним у позовній заяві.
Згідно з п. п. 4, 5 та 7 Договору сторонами було досягнуто домовленості, що покупець передає продавцю протягом дії договору всю суму передбачену договором, а продавець після отримання всієї суми зобов'язується протягом місяця, але не пізніше 19 жовтня 2023 року укласти основний договір купівлі-продажу, а також перереєструвати транспортний засіб на ім'я покупця.
На виконання вищевказаних домовленостей у вересні 2023 року ОСОБА_1 здійснив повний розрахунок за спірний автомобіль у розмірі 2700 доларів США, в доказ чого ОСОБА_3 власноруч склав та надав на ім?я ОСОБА_1 розписку, якою зафіксував отримання коштів за автомобіль.
На момент написання вищезгаданої розписки ОСОБА_3 , діючи в інтересах відповідача, передав у власність ОСОБА_1 автомобіль марки MITSUBISHI SPACESTAR, ключі від нього, а також надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Додатково ОСОБА_3 , згідно умов розписки зазначив, що ним складено довіреність на ім'я ОСОБА_1 , з метою перереєстрації останнім у сервісному центрі МВС зазначеного автомобіля на своє ім'я.
Проте, з часу написання розписки і отримання від ОСОБА_1 грошових коштів за придбаний автомобіль та станом на день розгляду даної справи у суді, ОСОБА_3 та відповідач перестали виходити на контакт із ОСОБА_1 . Взяті на себе зобов'язання за попереднім договором купівлі-продажу не виконують, фактично відмовляються від укладення основного договору купівлі-продажу, а також не бажають перереєструвати на ОСОБА_1 вказаний автомобіль у ТСЦ МВС України.
Вказує, що відповідач та ОСОБА_3 уникають явки до сервісного центру МВС або нотаріуса та свідомо ухиляються від укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, хоча всі кошти за нього отримали.
На підставі вищевказаного, зазначає, що позбавлений можливості звернутись до сервісного центру МВС із заявою про реєстрацію за ним права власності на спірний транспортний засіб через протиправні дії відповідача та третьої особи, які згідно попереднього договору взяли на себе відповідні обов'язки, отримали від ОСОБА_1 грошові кошти за продаж автомобіля, однак надалі відмовляються з'являтись до нотаріуса для укладення основного договору або до ТСЦ МВС для перереєстрації права власності на ТЗ MITSUBISHI SPACESTAR.
Враховуючи, що сторони домовились щодо істотних умов договору купівлі - продажу автомобіля та відбулось повне його виконання, але апелянту через необґрунтовані дії відповідача неможливо укласти основний договір, просить скасувати заочне рішення суду та задовольнити його позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу ним та визнати право власності на транспортний засіб.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
АТ КБ «ПриватБанк» направило до суду письмі пояснення, в яких вказує на безпідставність позову, оскільки на час укладення між сторонами попереднього договору автомобіль перебував під арештом а у розшуку, що виключало будь-яку можливість його відчуження.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14 лютого 2004 року НОМЕР_2 , виданим Чернівецьким МРЕВ ВДАІ УМВС в Чернівецькій області, автомобіль марки MITSUBISHI SPACESTAR 2003 року випуску сірого кольору, шасі (кузов) № НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с. 11).
Відповідно до довіреності від 06 липня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балан Р. Б., зареєстрованої в реєстрі за № 6728, ОСОБА_4 , уповноважила ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 (кожен діє самостійно) керувати, а також укласти договір оренди, позички, обміняти, продати за ціну та на умовах за своїм розсудом, належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , виданого Чернівецьким МРЕВ ВДАІ УМВС в Чернівецькій області 14 лютого 2004 року, автомобіль марки MITSUBISHI SPACESTAR, 2003 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , номерний знак № НОМЕР_4 .
Довіреність видана строком на двадцять років. (а.с. 12).
01 вересня 2023 року між ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності від 06 липня 2006 року в інтересах ОСОБА_4 (далі - продавець), та ОСОБА_1 (далі - покупець) був укладений попередній договір № 2023/1 купівлі-продажу транспортного засобу (далі - попередній договір) (а.с. 13).
Відповідно до п. 1 попереднього договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець купити і оплатити належний ОСОБА_4 на праві власності транспортний засіб, що був у використанні, а саме: автомобіль марки MITSUBISHI SPACTSTAR 2003 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , номерний знак № НОМЕР_4 .
Відповідно до п. 3 попереднього договору сторони оцінили транспортний засіб у суму в розмірі 103 950 гривень, що еквівалентно 2700 доларів США.
Відповідно до п. 4 попереднього договору укладення даного попереднього договору зумовлено на підтвердження дійсних намірів сторін в укладені основного договору. Основний договір купівлі-продажу транспортного засобу вказаного в п. 1 договору (предмета цього договору) укладається сторонами в територіальному сервісному центрі за вибором покупця за ціною вказаною в п. 3 договору протягом строку в один місяць з моменту оплати покупцем продавцю загальної суми (ціни) цього договору.
Згідно з п. 7 попереднього договору продавець зобов'язаний прибути у визначений ним територіальний сервісний центр МВС для укладення основного договору протягом строку в один місяць з моменту оплати загальної суми (ціни) цього договору продавцю та отримання транспортного засобу від покупця.
Відповідно до п. 9 попереднього договору право власності на автомобіль переходить до покупця з моменту повної оплати вартості транспортного засобу зазначеної в п. 3 договору та фактичної передачі транспортного засобу, що додатково засвідчується укладенням основного договору.
Вказаний попередній договір укладений в звичайній письмовій формі та підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
З розписки від 13 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 підтвердив, факт отримання від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 2700 доларів США за проданий автомобіль 2003 року MITSUBISHI SPACESTAR, номер кузова НОМЕР_3 , номер авто НОМЕР_4 (а.с. 14).
Згідно з рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 20 листопада 2017 року у справі № 727/7404/14-ц з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 стягнуто солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 100 950 доларів 02 цента США, що еквівалентно 2 675 083 гривні 36 копійок та заборгованість по пені за період з 09 липня 2011 року по 09 липня 2014 року в сумі 430 590 гривень 15 копійок та судові витрати з кожного по 1827 гривень (а.с. 35-37).
26 січня 2018 року Шевченківським районним судом міста Чернівці виданий виконавчий лист на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 20 листопада 2017 року у справі №727/7404/14-ц (а.с. 38-39).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця В. К. від 23 жовтня 2023 року ВП № 731719897 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №727/7404/14-ц, виданого 26 січня 2018 року Шевченківським районним судом міста Чернівці про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 100 950 доларів 02 цента США, що еквівалентно 2 675 083 гривні 36 копійок та заборгованість по пені за період з 09 липня 2011 року по 09 липня 2014 року в сумі 430 590 гривень 15 копійок та судових витрат з кожного по 1827 гривень (а.с. 40-41).
Постановою від 23 жовтня 2023 року ВП № 731719897 приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Коломійцем В. К. накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 (а.с. 42-43).
Постановою від 13 листопада 2023 року ВП № 731719897 приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Коломійцем В. К. оголошено в розшук майно належне ОСОБА_4 - транспортний засіб MITSUBISHI SPACESTAR, номер кузова № НОМЕР_3 , номерний знак № НОМЕР_4 (а.с. 45).
Постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Білоголовко Д. М. від 27 липня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56865650 по примусовому виконанню виконавчого листа №727/7404/14-ц, виданого 26 січня 2018 року Шевченківським районним судом міста Чернівці про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 100 950 доларів 02 цента США, що еквівалентно 2 675 083 гривні 36 копійок та заборгованість по пені за період з 09 липня 2011 року по 09 липня 2014 року в сумі 430 590 гривень 15 копійок та судових витрат з кожного по 1827 гривень (а.с. 76-79).
Постановою від 01 жовтня 2020 року ВП № 56865650 державним виконавцем накладено арешт на транспортний засіб: MITSUBISHI SPACESTAR, номер кузова № НОМЕР_3 , номер авто № НОМЕР_4 , що належить боржнику ОСОБА_4 (а.с. 82-83).
Постановою від 30 грудня 2022 року ВП № 56865650 державним виконавцем оголошено в розшук майно належне ОСОБА_4 (а.с. 84-85).
Постановою від 12 жовтня 2023 року ВП № 56865650 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до якої виконавчий лист 727/7404/14-ц, виданий Шевченківським районним судом міста Чернівці про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 100 950 доларів 02 цента США, що еквівалентно 2 675 083 гривні 36 копійок та заборгованість по пені за період з 09 липня 2011 року по 09 липня 2014 року в сумі 430 590 гривень 15 копійок та судових витрат з кожного по 1827 гривень, повернуто ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку із надходженням на адресу відділу заяви стягувача про повернення виконавчого документу без подальшого виконання (а.с. 86-87).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладено протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що основний договір купівлі-продажу між сторонами не укладено.
Положення частини другої статті 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.
Цією нормою встановлено обов'язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Примусове виконання зобов'язання в натурі суперечить принципу вільного волевиявлення учасника правочину та вимогам статті 635 ЦК України про правові наслідки порушення зобов'язання за попереднім договором.
Відповідно до частини третьої статті 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.
Припинення зобов'язання з попереднього договору внаслідок не укладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, визнання такого договору дійсним, виконання обов'язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов'язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.
Правове регулювання відносин, пов'язаних із купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200), та Порядку № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки відповідних договорів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 34 Закону України «Про дорожній рух» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з частинами четвертою, шостою статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо). Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Абзацами четвертим, шостим пункту 12 Порядку № 1200 передбачено, що оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України і Держпродспоживслужбі бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України.
Абзацом першим пункту 8 Порядку № 1388 встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).
Також пунктом 8 Порядку № 1388 визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів і є підставою для їх реєстрації за новим власником. Такими документами є, зокрема, оформлені в установленому порядку договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ України бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ України та центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах Міністерства внутрішніх справ України транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Відповідно до абзацу першого пункту 33 Поряду № 1388 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, перереєстрація транспортних засобів проводиться в разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, місця реєстрації або найменування власників - юридичних осіб (крім зміни найменування юридичної особи у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство), місця проживання або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі заміни номерних знаків, отримання чи перезакріплення індивідуальних номерних знаків, зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Отже, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Зазначене узгоджується, з висновками Верховного Суду викладені у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №662/397/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 761/18330/15-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі №380/11122/16, від 27 грудня 2019 року у справі № 607/14107/17, від 02 квітня 2020 року у справі №301/1434/18, від 23 вересня 2020 року у справі №161/16800/15-ц.
Також, зі змісту вищенаведених положень нормативно-правових актів слідує, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу не може бути підставою для реєстрації право власності за іншою особою.
При цьому, як зазначалося вище, за наслідком не укладення основного договору, його сторона має право на відшкодування збитків за положеннями статті 635 ЦК України.
Враховуючи вищеописану специфіку укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що укладення попереднього договору та виконання умов, які у ньому були передбачені, є лише передумовами для укладення основного договору, і не заміняє собою основний договір. Навпаки, внаслідок не укладення основного договору купівлі-продажу транспортного засобу зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється.
Оскільки між сторонами у порядку передбаченому законом та строки визначені попереднім договором, основний договір не укладений, а тому зобов'язання між сторонами припинилися.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 466/4374/22 (провадження № 61-14606св23).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання укладеним договір купівлі-продажу автомобіля є неналежним способом захисту.
З цих підстав також є неналежний спосіб захисту про визнання права власності на автомобіль.
У цій частині суд першої інстанції, правильно вказав на те, що позивачем за вимогами про визнання права власності є власник особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує право власності.
Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Тому сам по собі договір купівлі-продажу автомобіля, укладений у простій письмовій формі, умови якого сторонами належним чином не виконано, не може бути підставою для набуття позивачем права власності на зазначений автомобіль.
Отже, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 квітня 2023 року у справі № 185/5260/20-ц.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач та ОСОБА_3 ухиляються від укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки як встановлено судами, постановами від 01 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 56865650 та від 23 жовтня 2023 року у виконавчому провадженні № 731719897 накладено арешт на автомобіль марки MITSUBISHI SPACTSTAR, 2003 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 .
За наявності чинного арешту договір купівлі-продажу вказаного автомобіля не міг бути укладеним на підставі попереднього договору від 01 вересня 2023 року № 2023/1.
За цих обставин належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з відповідача суми авансу, переданого в рахунок оплати вартості автомобіля та стягнення збитків завданих простроченням відповідно до статті 635 ЦК України.
Колегія суддів виходить із того, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 04 липня 2023 року №233/4365/18 (пункт 30).
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції хоча й прийшов до правильного висновку про відмову в позові, проте помилився щодо підстав такої відмови, оскільки в позові слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.
В зв'язку з цим підлягає зміні мотивувальна частина заочного рішення суду першої інстанції з викладенням її в редакції цієї постанови.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, заочне рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2025 року частково ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права, а тому слід змінити його мотивувальну частину відповідно до змісту цієї постанови.
Щодо розподілу судових витрат
З огляду на висновок Чернівецького апеляційного суду про зміну мотивувальної частини заочного рішення суду першої інстанції із залишенням без змін його резолютивної частини, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Аналогічної позиції щодо розподілу судових витрат у випадку зміни мотивувальної частини оскаржених судових рішень із залишенням без змін їх резолютивних частин дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 01 жовтня 2019 року у справі №916/22721/18, від 01 жовтня 2019 року у справі №922/2723/17, від 15 жовтня 2019 року у справі №910/11212/18, від 18 лютого 2020 року у справі №912/2730/18, 25 червня 2020 року у справі №908/299/18, від 03 листопада 2020 року у справі №916/3146/17.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину заочного рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 вересня 2025 року, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 24 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Ірина ПЕРЕПЕЛЮК