№ провадження 11-сс/4809/582/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 404/11810/25 Доповідач в колегії апеляційного ОСОБА_2
Категорія - ст. 309 КПК України
09.12.2025 року м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя - ОСОБА_3 ,
судді у складі колегії суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретар - ОСОБА_6 ,
при участі:
адвокатки - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою адвокатки ОСОБА_7 , яка здійснює захист підозрюваного ОСОБА_8 , ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 14 листопада 2025 року, якою стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 08:56 години 12.11.2025 до 08:56 години 10.01.2026, із визначенням застави у розмірі 90 840 гривень,
Старшим слідчим СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 до слідчого судді місцевого суду внесене клопотання про застосування щодо підозрюваного у межах кримінального провадження №62025050010038672 від 16.10.2025 за ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого погоджене з прокурором та до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп з покладенням відповідних обов'язків.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що досудовим слідством ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відноситься до категорії тяжких. Також визнається доведеним наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, та незаконно впливати на свідків.
Враховані й вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 14.11.2025, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби з покладенням певних обов'язків.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Також зазначила, що судом не було взято до уваги особу підзахисного, а саме те, що він є учасником є учасником АТО, учасником бойових дій, добровольцем, який пішов на фронт в перші дні повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та який отримав в боях поранення, контузії, травми, хронічні захворювання. Суд не отримав висновку ВЛК, який є обов'язковим для оцінки стану здоров'я військовослужбовця, адже це може становити загрозу життю підзахисного та суперечить практиці ЄСПЛ.
Враховуючи складний стан здоров'я, ОСОБА_8 , потребує лікування та обстеження, право на яке мав би забезпечити йому командир в/ НОМЕР_1 .
Вказала, що ОСОБА_8 неодноразово офіційно звертався до командира особисто і через ТЦК та СП, через ВСП з вимогою надати йому можливість пройти ВЛК на придатність, оскільки є пряме порушення Наказу МОУ №402, Статутів ЗСУ, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», ст. 10, 11 Європейської конвенції про захист прав людини , проте жодної відповіді від посадових осіб не отримав.
Прокурор будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. При цьому на адресу апеляційного суду надіслав клопотання про здійснення апеляційного розгляду без його участі. Враховуючи зазначене, у відповідності до положень ч. 4 ст.405 КПК колегія суддів вважала за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_8 та його адвокатки ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз'яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину /рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України»/.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25 квітня 2000 року). При розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду». Наведені обставини можуть бути підставою і мотивом для підозрюваного ОСОБА_10 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
При цьому, слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Вказаних вимог закону слідчий суддя дотримався.
З матеріалів клопотання убачається, що СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025050010038672 від 16.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У межах даного кримінального провадження, 12.11.2025 о 08 годині 56 хвилин, на підставі ст.208 КПК України, затримано ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Цього ж дня, 12.11.2025, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Надані слідчим докази, а саме: матеріали службового розслідування (а.к.11-28), протоколи допиту свідків (а.п.29-32) та інші документами, долучені до клопотання, свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Отже, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, кримінальний процесуальний закон України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Колегія суддів також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та суворість можливого покарання, - ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування.
Має під собою підґрунтя й зазначений прокурором та слідчим ризик того, що підозрюваний ОСОБА_8 може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні шляхом умовлянь, погроз, психологічного тиску тощо, що зможе призвести до зміни їх показань на користь підозрюваного або відмови від давання показань.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім означеного, слід брати до уваги обставини, передбачені с т. 178 КПК України.
Отже, під час вирішення питання про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, колегія суддів враховує, що підозрюваний ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей на утриманні не має, зі слів хворіє на відкриту форму туберкульозу, проживає в житлі, належному матері, яка є пенсіонеркою, однак, працює, є внутрішньо переміщеною особою.
При вирішенні клопотання колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Як встановлено та зазначено вище, слідчим в клопотанні доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, зважується на положення ч. 8 ст. 176 КПК України, якими передбачено: під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: п. 5) тримання під вартою.
Разом із тим, як убачається із ухвали слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_8 визначено й альтернативний запобіжний захід у вигляді застави., у сумі 90 840 гривень, що еквівалентно 30 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, розмір застави визначений у межах, встановлених п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: п. 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Переглядаючи законність прийнятого рішення, колегія суддів вважає, що визначений розмір застави, хоч й узгоджується з положеннями Кримінального процесуального кодексу України, але, зважаючи на обставини ст. 178 КПК України, для підозрюваного ОСОБА_8 може бути зменшений..
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Тобто, згідно із вказаними положеннями кримінального процесуального закону, суд наділений дискреційними повноваженнями в аспекті визначення застави і її розміру, а відтак - має можливість самостійно визначати доцільність застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України у кожному конкретному випадку.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, із урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_8 , обставин, встановлених відповідно до ст. 178 КПК України, колегія суддів визначає підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але із визначенням меншого розміру застави, аніж його визначено слідчим суддею місцевого суду, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково зі скасуванням ухвали слідчого судді та постановленням нової ухвали відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК.
Крім того, як встановлено, підозрюваний ОСОБА_8 має ускладнення за станом здоров'я, що є наслідком отримання поранення та потребує обстеження лікарів, що підтверджується медичною документацією, наданою захисником у судовому засіданні.
Зважаючи на зазначене, а також положення ст. 206 КПК України, якими регламентовані загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, колегія суддів також приймає рішення щодо зобов'язання начальника слідчого ізолятору та прокурора організації проходження підозрюваним ОСОБА_8 відповідного рекомендованого йому обстеження лікарем-кардіологом.
Керуючись ст. ст. 206, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвокатки ОСОБА_7 , яка здійснює захист підозрюваного ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 14.11.2025, якою стосовно ОСОБА_8 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 08:56 години 12.11.2025 до 08:56 години 10 січня 2026 року, із визначенням застави у розмірі 90 840 гривень, - скасувати.
Клопотання старшого слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах досудового розслідування, до 08:56 години 10.01.2026.
Визначити підозрюваному ОСОБА_8 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, яку підозрюваний або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Кропивницького апеляційного суду (UA 928201720355299001000086310 в ДКС України м. Київ, ЄДРПОУ 42265404, код банку отримувача (МФО) - 820172 ), та надати документи, що підтверджують сплату застави прокурору та суду.
На підставі положень ст. 206 КПК України, зобов'язати начальника ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та прокурора у даному кримінальному провадженні організувати забезпечення проведення обстеження підозрюваного ОСОБА_8 лікарем кардіологом у відповідності до наявних медичних показань та встановлених діагнозів.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5