іменем України
23 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 390/1983/25
провадження № 22-ц/4809/1605/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Болотських Альбіна Юріївна, на ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року у складі судді Гершкула І.М.,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом із заявою, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні.
В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на те, що в період із 2022 року по липень 2025 року він із ОСОБА_3 спільно проживав однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, а 12 липня 2025 року вони зареєстрували шлюб. У період спільного проживання в них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, у дружини є діти від першого шлюбу: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідний батько яких зник безвісти за особливих обставин 30 листопада 2024 року, тому звернутися до суду з заявою про усиновлення дітей дружини заявник не може. Батько дітей до визнання його зниклим безвісти не приймав участі в утриманні та вихованні дітей, аліменти не сплачував. Вказав, що діти з 2022 року перебувають на його утриманні. Встановлення факту перебування на утриманні заявника дітей віком до 18 років має для нього юридичне значення, оскільки слугує підставою для його звільнення з військової служби.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати, що на повному утриманні ОСОБА_1 перебуває троє дітей, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року у відкритті провадженнявідмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Болотських Альбіна Юріївна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні адвокат Болотських А.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити. Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Представник Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради направив заяву про розгляд справи без участі свого представника (а.с.91). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності заінтересованих осіб на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що з заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, убачається спір про право.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Схожі критерії визначені у постановах Великої Палати Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
У справі, яка є предметом перегляду, звертаючись до суду в порядку окремого провадження заявник зазначив, що встановити факт утримання дітей йому необхідно для того, щоб звільнитися з військової служби.
Тобто, метою встановлення факту заявник визначив отримання права на відстрочку від мобілізації відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із перебуванням на утриманні останнього трьох і більше дітей віком до 18 років.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
У пункті 3 додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560, зазначено, що документами, які підтверджують право на відстрочку для жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд виходив із того, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви убачається спір щодо участі батьків в утриманні їх дітей та/або ухиленні від участі в утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
З приводу зазначеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що поняття «спір про право» пов'язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Верховний Суд у своїй постанові від 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24 дійшов наступних висновків: «В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов'язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін. Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади. У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України. Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто, встановлення юридичного факту, як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби, здійснюється безпосередньо судом. Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях».
Тому колегія суддів вважає, що із заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів не вбачається наявності спору про право на стадії вирішення питання про відкриття провадження, оскільки заявник ставить лише питання про встановлення факту, що має юридичне значення - утримання дітей віком до 18 років, з метою подання документів для звільнення з військової служби. В матеріалах справи відсутні будь-які докази існування спору про право.
Таким чином, даних, які б спростовували викладені заявником обставини та свідчили би про наявність у справі спору про право, у суду на момент відкриття провадження не було, у зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених ч.4 ст.315 ЦПК України, є необґрунтованим та передчасним.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За вказаних обставин оскаржувана ухвалапідлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Болотських Альбіна Юріївна, задовольнити.
Ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді Л.М. Дьомич
С.І. Мурашко