Справа № 351/2284/24
Провадження № 22-ц/4808/1641/25
Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М.
Суддя-доповідач Максюта
16 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,
секретаря Петріва Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Чабан Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чабан Ірина Володимирівна, на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Калиновським М.М. 09 жовтня 2025 року в м.Снятин,
Короткий зміст позовних вимог
Адвокат Чабан І.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ "Страхова група ТАС" про відшкодування шкоди заподіяної смертю дочки ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_9. близько 00 год. 05 хв. в Івано-Франківській обл., Коломийському р-ні між с. Рожневі Поля та с. Зібранівка відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "Mercedes-Benz С220", р.н. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.
Відомості про цю дорожньо-транспортну пригоду ІНФОРМАЦІЯ_9., внесені Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024090000000339, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Внаслідок вищевказаної ДТП, було заподіяно матеріальну та моральну шкоду близькому родичеві загиблої, зокрема матері ОСОБА_1 .
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "Mercedes-Benz С220", р.н. НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AT4537605, чинного на дату ДТП. Однак, відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 131 300,00 грн., яка складається з відшкодування моральної шкоди у сумі 96 000,00 грн. та з відшкодування витрат на поховання у сумі 35 300,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права таке страхове відшкодування.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2025 року відмовлено у позові адвоката Чабан Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що звернення позивача до суду за захистом своїх прав є передчасним через відсутність документального підтвердження того, що у справі завершене кримінальне провадження.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чабан Ірина Володимирівна, з таким рішенням суду не погодилася, подала апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим.
Вказує, що під час ухвалення рішення суд не врахував позицію Верховного Суду щодо розгляду подібної справи, а також не взяв до уваги судову практику з подібних правовідносин.
Саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187, 1188 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.
Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та відсутність вироку у кримінальному провадженні відносно нього на час розгляду цивільного позову, не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу.
Предметом розгляду дорожньо-транспортної пригоди є виключно дії учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, пасажирів), які мали місце під час руху транспортного засобу, внаслідок якого було завдано шкоди.
Наголосила на тому, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Звернула увагу суду на те, що з огляду на встановлену законодавством презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Зазначене підтверджується судовою практикою з тотожними правовідносинами. Тобто, судова практика та позиція Верховного Суду з цього питання є сталою та чітко визначеною - відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
З урахуванням наведеного, просить скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 09.10.2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» 96 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; 35 300,00 грн відшкодування витрат на поховання; 28 000,00 грн судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Позиція інших учасників справи
Відповідач АТ «СГ «ТАС» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду законним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Кримінальне провадження внаслідок якого загинула ОСОБА_2 триває, проводяться необхідні (слідчі розшукові дії) спрямовані на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин провадження.
Справа в рамках кримінального провадження не вирішена, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, звернення позивача до суду є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів з боку відповідача не було.
Товариство, керуючись нормами чинного законодавства направило позивачу та його представнику лист, яким повідомило їх, що призупиняє розгляд страхової справи до винесення вироку або закриття кримінального провадження №1204090000000339. Після закриття кримінального провадження у справі або прийняття вироку у ній, товариством буде відновлено розгляд страхової виплати та прийнято відповідне рішення про виплату страхового відшкодування та/або про відмову у такій виплаті.
Враховуючи наведене, просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Сторони та їх представники в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 близько 00 год. 05 хв. в Івано-Франківській області Коломийському районі між с. Рожневі Поля та с. Зібранівка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3 , 2002 року народження, який керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz С220», р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події. Відомості про цю ДТП 18.05.2024 року внесені слідчим управленням ГУНП в Івано-Франківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024090000000339, за ознаками кримінального правопорушенням, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - позивачка у справі.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Із заяви, адресованої відповідачу від 01.07.2024р. слідує, що представник ОСОБА_5 по довіреності ОСОБА_1 звернувся із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування шкоди, заподіяної в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_10 Розмір належного до виплати страхового відшкодування, пов'язане із моральною шкодою, становить 96000,00 грн., і з витратами на поховання, що становить 35300,00 грн.
Із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановлено, що представник ОСОБА_5 по довіреності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив відповідача про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_7 , в результаті якої потерпіла пішохід ОСОБА_2 загинула. Відповідно до листа заступника начальника відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області від 10.07.2024р. відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024090000000339 від 18.05.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 21.05.2024р., з метою забезпечення збереження речових доказів, накладено арешт із забороною на користування, відчуження та розпорядження на: автомобіль марки «Mercedes-Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 та взуття (один кросівок) потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Повідомленням ПАТ "СГ "ТАС" за №2593 від 26.11.2024р. адвокату ОСОБА_5 та ОСОБА_1 роз'яснено, що АТ «СГ'ТАС» призупиняє розгляд справи, тому що не може прийняти рішення по справі, оскільки АТ «СГ «ТАС» не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження, також Страховику не відомо щодо набрання рішенням у такій справі законної сили. При наданні вироку суду по кримінальній справі, який набрав законної сили, розгляд справи Страховиком буде відновлено і по справі буде прийняте відповідне рішення.
Судом апеляційної інстанції із відповіді Слідчого управління ГУНП від 02.12.2025 року з'ясовано, що 30.09.2025 року кримінальне провадження №12024090000000339 від18.05.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, було закрите у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. 03.11.2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду постанову від 30.09.2025 року про закриття кримінального провадження скасовано за скаргою представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Любчика С.Р. У вказаному кримінальному провадженні триває розслідування, проводяться слідчі (розшукові) дії.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Умови та порядок виплати страхового відшкодування станом на час ДТП були врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-ІУ, який втратив чинність 01 січня 2025 року на підставі Закону №3720-ІХ), відповідно до пункту 2.1 статті 2 якого відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прирівняними до них; якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно статті 6 Закону №1961-ІУ, чинного на час ДТП, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІУ, чинного на час ДТП, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-ІУ, чинного на час ДТП, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених устатті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається у цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Однак відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Правовідносини з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано статтею 1187 ЦК України. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки, тобто особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування); до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким, серед іншого, визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону №1961-ІУ); об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону №1961-ІУ); страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону№1961-ІУ); у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст.22 Закону).
Статтею 23 Закону №1961-ІУ врегульовано відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого. У пункті 23.1 даної статті визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) викладено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІУ. Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
За частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною 2 статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15 (провадження №14-406цс19) зазначено, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування; особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача; страховик є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-ІУ порядку.
Оскільки наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні, то відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Верховний Суд виходить з того, що висновки судів про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності судового рішення у кримінальному провадженні по фату ДТП є такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права (постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №242/1930/21, від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20, від 05 жовтня 2022 року у справі №208/4598/21 тощо).
З огляду на викладене та усталену судову практику, висновок суду першої інстанції про відмову в позові з підстав відсутності рішення, що набрало законної сили, у кримінальному провадженні, є помилковим.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, врегульовано статтею 27 Закону №1961-ІУ. Так, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) (п.27.3); здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника (п.27.4).
Встановлено, що особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_2 є тільки її мати, позивачка у справі, оскільки батько загиблої ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивачем заявлено в сумі 96000,00 грн, розмір грошового відшкодування витрат на поховання заявлено в сумі 35300,00 грн. Ці вимоги узгоджуються з положеннями статті 27 Закону №1961-ІУ, витрати на поховання підтверджені належними та допустимими доказами.
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 7 100,00 грн, з 1 квітня - 8 000,00 грн. З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, яке належить позивачу становить 96 000,00 грн. (8000 грн х 12)
Позивач поніс витрати на поховання у розмірі 35 300,00 грн, що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера №121 та накладною за тим же номером. Отже, загальний розмір відшкодування витрат позивача на поховання потерпілої становить 35300,00 грн, що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Заявлений позивачем розмір грошового відшкодування витрат на поховання та моральної шкоди не спростований відповідачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, а саме: відшкодування моральної шкоди в розмірі 96 000 та витрат на поховання в розмірі 35 300 гривень, є обґрунтованими та доведеними, тому їх необхідно задовольнити.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, який неправильно застосував норми матеріального права та не врахував судову практику Верховного Суду, що призвело до ухвалення незаконного та необрунтованого рішення, яке не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо судових витрат
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Позивачем понесено витрати на правничу допомогу адвоката.
27.06.2024 р. між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «Автопоміч» укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №Ж21/Д320242 від27.06.2024 р., предметом якого сторони визначили, що Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання за відповідну плату надавати Клієнту (в даному випадку Позивачу) правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених Договором, по стягненню грошової компенсації за спричинену шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місцеІНФОРМАЦІЯ_10
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов'язаних з розглядом справи. Згідно із частиною 1ст. 137 ЦПК України: "Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави". Пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що: "Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою". Частиною 4 вищевказаної статті Кодексу передбачено, що: "Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи". На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано також детальний розрахунок робіт (наданих) послуг, згідно з яким зальна кількість часу, витраченого адвокатом становить 7 годин (вартість години роботи - 4000 грн), відповідно вартість послуг становить 28 000 грн.
Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 28000 грн є неспівмірним із складністю справи та із виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), тому суд апеляційної інстанції вважає, що позивачу необхідно відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 383, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чабан Ірина Володимирівна задовольнити.
Скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2025 року.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, пр. Берестейський, 65, м. Київ, 03117) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 96 000 (дев'яносто шість тисяч) гривень, витрати на поховання в розмірі 35 300 (тридцять п'ять тисяч триста) гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, а всього 143 300 (сто сорок три тисячі триста) гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.
Суддя-доповідач Максюта І.О.
Судді Василишин Л.В.
Барков В.М.
Повний текст постанови складено 26 грудня 2025 року.