Справа № 352/1650/25
Провадження № 22-ц/4808/1734/25
Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.
Суддя-доповідач Барков В. М.
26 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Баркова В. М.,
суддів: Василишин Л. В.,
Максюти І. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника АТ «Універсал Банк» Македона Олександра Андрійовича на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2025 року у складі судді Кузьменка С. В., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,
У липні 2025 року АТ «Універсал Банк» пред'явило до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості. Позовні вимоги були мотивовані тим, що 20 липня 2021 року між сторонами було підписано Анкету-заяву, які разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Відповідачці ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 умов договору щодо повернення кредитних коштів у неї утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 28 063,13 грн.
Посилаючись на те, що відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 28 063,13 грн. заборгованості за тілом кредиту, а також 3 028 грн. судового збору.
Заочним рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2025 року в задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 відмовлено.
У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду представник АТ «Універсал Банк» Македон О. А., посилаючись на його незаконність, а також на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про те, що відповідачка не була ознайомлена із Умовами, Правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, оскільки Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачкою у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов'язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору. А тому, вважає, що підписавши Анкету-заяву, яка разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послугдобровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Представник скаржника звертає увагу суду на те, що підписанням Анкети-заяви цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку monobank 20 липня 2021 року ОСОБА_1 п. 1 цієї Анкети підтвердила отримання нею примірника Договору в Мобільному додатку monobank, ознайомлення та згоду з умовами Договору, укладання Договору та зобов'язалася виконувати умови Договору.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідачкою ОСОБА_1 було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), що у відповідності до п. п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил є згодою клієнта на зміну, доповнення до Договору про надання банківських послуг.
Представник позивача зауважує, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі, та посилання (https://www.monobank.ua/terms), на які містяться у кожній Анкеті-заяві підписаній Клієнтами (а це понад 8 млн.) є загальновідомим фактом. А тому, посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Крім того, представник АТ «Універсал Банк» вказує, що доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржницею не надано. Будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не надала суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи, про невірність наданого банком розрахунку. А тому, на його думку, відсутні законні підстави для того, що піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими у сукупності доказами.
Відповідачка ОСОБА_1 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу АТ Універсал Банк» не скористалася, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляла. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи та ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції прийшов до висновків, що у відносинах, які склалися між сторонами, заява-анкета сама по собі не підтверджує факт передачі коштів відповідачці, а відповідні платежі мали бути здійснені після укладення договору в безготівковій формі на рахунок відповідачки. Також суд зазначив, що позивачем не надано доказів перерахування коштів на виконання умов договору позики на рахунок відповідачки з 20 липня 2021 року, а тому суд вважає недоведеним факт надання відповідачці кредитних коштів за кредитним договором та, як наслідок, недоведеним факт виникнення у ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем. Крім того, суд вказав, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, а тому не підтверджує надання коштів у позику позивачем для відповідачки.
З такими висновками суду не погодитися не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2021 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву, яка разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає Договір про надання банківських послуг. (а.с. 15).
За умовами вказаної Анкети відповідачка погодилась на відкриття їй поточного рахунку в АТ «Універсал Банк», встановлення кредитного ліміту на суму зазначену у мобільному додатку та нарахування процентної ставки у розмірі 3,1% на місяць у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів.
Згідно довідки АТ «Універсал Банк» від 09 червня 2025 року про розмір встановленого кредитного ліміту відповідачці ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн. (а.с. 14).
Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором №б/н від 20 липня 2021 року вбачається, що станом на 06 травня 2025 року залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту у відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем становить 28 063,13 грн. (а.с. 12-13).
Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі що переглядається встановлено, що позивачем АТ «Універсал Банк» створено проект «Monobank», в рамках якого клієнтам (фізичним особам) відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно.
Як вбачається з матеріалів справи, що 20 липня 2021 року відповідачка звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 20 липня 2021 року та просила відкрити їй поточний рахунок в гривнях.
Водночас, позивачем до матеріалів справи долучені витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, витяг з тарифів за Чорною карткою «monobank» та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «monobank», які не містять підпису відповідачки ОСОБА_1 .
У підписаній відповідачем анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг наявні лише її анкетні дані та контактна інформація. Вказана заява не містить умов кредитування та обрання відповідачем певної банківської послуги.
Позивач зазначає, що факт ознайомлення відповідачки з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що остання висловила свою згоду з вищевказаними документами шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Як вбачається з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, а саме пунктом 5.2 розділу 5 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що в рамках дистанційного обслуговування Банк надає Клієнту інформацію про банківське обслуговування, шляхом її направлення на адресу клієнта, зазначену в Анкеті-заяві, або мобільний додаток клієнта.
Разом з тим, підписання відповідачкою відповідних документів шляхом використання електронного цифрового підпису не доведено АТ «Універсал Банк» належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачкою у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, Тарифів за Чорною карткою monobank та Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank. А тому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачка була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документами.
А тому лише наявна в матеріалах справи анкета-заява, підписана відповідачкою не доводить отримання нею кредитної картки та користування кредитом.
Колегія суддів зауважує, що АТ «Універсал Банк» не надано суду належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачці кредитної картки, відкриття на її ім'я відповідного рахунку.
Також, позивачем не було надано суду виписки по рахунку позичальника, з якої можна було б встановити надання відповідачці кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, факт користування нею карткою, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості.
Розрахунок заборгованості, на який посилається представник позивача, не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві.
Так, розрахунок заборгованості виконаний у формі зведеної таблиці в якій відсутні будь-які арифметичні дії, які б давали змогу визначити яку суму відповідачка отримала в якості кредиту та яка частина сплачених нею коштів була розподілена банком на погашення кредиту та процентів за користування ним. Натомість в колонці № 3 цієї зведеної таблиці залишок заборгованості зазначений наростаючим підсумком в той час коли відповідачка здійснювала погашення заборгованості за відповідні періоди. Так в рядку № 13 за 13 січня 2024 року (а.с. 12) вказаний залишок поточної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 305 грн 80 коп., а заборгованість за відсотками - 0 грн. При цьому відповідачкою цього дня було сплачено 10 000 грн., що значно перевищує поточну заборгованість.
Таким чином за відсутності виписки про рух коштів по рахунку позичальника та відсутності арифметичних розрахунків заборгованості суд позбавлений можливості визначити розмір заборгованості за кредитом, а пасивна поведінка позивача щодо неподання доказів про розмір заборгованості не дозволяє суду зробити висновок про можливість задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в анкеті-заяві ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок у гривні, зазначивши його реквізити. (а.с. 12-13). Однак, підтверджень факту відкриття рахунку, видачі кредитних коштів, картки банку відповідачці позивачем не надано. З наданого розрахунку заборгованості неможливо встановити факт отримання та користування відповідачкою кредитними коштами, оскільки він не прив'язаний до рахунку відповідачки, і виписки по руху коштів на кредитному рахунку позивачем не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача щодо розміру нарахованої суми заборгованості не підтверджені жодними належними доказами, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , оскільки будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.
Посилання у апеляційній скарзі на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору у електронній формі на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору ще не свідчить про порушення позичальником умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір. Інших конкретних аргументів щодо неправильності рішення суду в частині висновку про відсутність доказів кредитної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не надала суду контррозрахунку суми заборгованості, і таким чином не спростувала позовні вимоги, суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом надання відповідачу кредиту та наявності у нього заборгованості, оскільки він був складений самим позивачем, іншими відповідними доказами не підтверджений.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк».
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника АТ «Універсал Банк» Македона Олександра Андрійовича - залишити без задоволення.
Заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 грудня 2025 року.
Судді В. М. Барков
Л. В. Василишин
І. О. Максюта