Справа № 726/4343/25
Провадження №3/726/933/25
Категорія 170
24.12.2025 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Мілінчук С. В. розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працівника Чернівецького транспортного управління, проживаючого по АДРЕСА_1 , за скоєння правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП України ,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №534608 від 08.12.2025 року, ОСОБА_1 звинувачується у тому, що 18.11.2025 року о 7 годині 00 хвилин у м. Чернівці по вул Хотинській, 43, будучи відповідальною особою за утримання тролейбусних ліній, останній не належним чином закріпив кріплення контактних проводів, що призвело до обриву проводу на ділянці дороги у м. Чернівці по вул Хотинській, 43, внаслідок чого транспортний засіб «Рено Преміум» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , допустив зіткнення із обірваним проводом внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження вітрового скла, чим порушив вимоги п.1.5.ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він не розуміє у чому його звинувачують, адже він не є особою, відповідальною за утримання тролейбусних ліній, а є майстром із їхнього ремонту. Дійсно, нещодавно він брав участь у здійсненні ремонту тролейбусної лінії по вул Хотинській, 2 - на початку вулиці. У свою чергу пошкоджена тролейбусна лінія, внаслідок якої завдано шкоди транспортному засобу, знаходиться по вул Хотинській, 43, тобто за декілька кілометрів від місця ремонту. Про її пошкодження він не знав та не мав обов'язку знати до того часу, допоки не доводиться здійснювати ремонт. Таким чином він не має будь якого стосунку до даної події, свою винуватість заперечує.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Так, статтею 140 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт.
Згідно частини 4 цієї норми, відповідальність за вказане правопорушення настає у випадку порушень, передбачених частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
При цьому ч.ч. 1, 2, 3 ст.140КпАП України є бланкетними нормами, оскільки ними передбачено порушення певних норм, правил, стандартів, порядку, узгодження з МВС України проведення певних робіт, порушення нормативів щодо обладнання місць проведення робіт, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КпАП України, з огляду на диспозицію цієї правової норми, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд та вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху або відновлення безпечних умов для руху.
Статтею 14 КпАП України передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Так, п.1.5 ПДР України передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Згідно п.1.10 ПДР України учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
На доведення винуватості ОСОБА_1 суду надано ряд письмових доказів. Так, із рапорта старшого інспектора-чергового УПП в Чернівецькій області Вірсти О.Г. встановлено, що 18.11.2025 року о 8 годині 55 хвилин до служби 102 надійшло повідомлення про те, що о 7 годині 30 хвилин під час руху по вул Хотинській, 43, на вантажний автомобіль впали контактні проводи тролейбуса, чим завдали транспортному засобу майнової шкоди.
Із заяви ОСОБА_3 від 18.11.2025 року встановлено, що автомобіль, який перебуває у його власності, рухаючись під керуванням ОСОБА_2 по вул Хотинській, 50 у м. Чернівці, наїхав на тролейбусні дроти. Місце обриву не було огороджено. Врезультаті наїзду, автомобіль отримав механічні пошкодження.
Як встановлено із акту обстеження ділянки вулично-шляхової межі від 18.11.2025 року, який складено о 5 годині 50 хвилин, по вул Хотинській, 10 у м. Чернівці виявлено обірваний тролейбусний дріт над проїзної частиною дороги, внаслідок чого експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДМТУ 3587-97.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що обстеження було здійснено по вул. Хотинській, 10 у м. Чернівці, натомість місцем вчиненням правопорушення є АДРЕСА_2 . Відтак обстеження на місці вчинення ДТП не проводилось, відповідно встановити час, коли тролейбусний провід було обірвано, причини та механізм його обриву визначити не можливо.
Крім того зазначено, що обстеження ділянки вулично-шляхової мережі було здійснено у присутності особи, яка відповідає за належне утримання зазначеної ділянки - ОСОБА_4 , а отже саме ця особа могла бути суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП. Разом із тим, у акті не зазначено ані місце роботи такої особо, ані її посаду.
Також у п.1 акту не зазначено найменування підприємства, на яке покладено обов'язок обслуговування мережі, відповідального за безпечну експлуатацію даної ділянки дороги.
Статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» зокрема визначено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць належить:
- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;
- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;
Статтею 24 Закону України Про дорожній рух визначено: власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Однак, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо юридичної особи, до відання якої належить організація безпечної експлуатації мережі тролейбусних ліній.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази місця роботи та посади ОСОБА_1 . Сам же він у судовому засіданні, пред'явив посвідчення № НОМЕР_2 на якому написано назву установи - «Чернівецьке транспортне управління». ОСОБА_1 наголосив, що він є простим майстром та не розуміє хто та чому поклав на нього обов'язок здійснювати контроль за всією мережею тролейбусних ліній у м. Чернівці. Крім того пояснив, що дійсно брав участь у ремонті ліній по вул Хотинській, однак у іншому місці, за декілька кіломентів до місця ДТП. Через деякий час після самої ДТП, його викликали до поліції та сказали що повинні скласти протокол.
Із відеозапису, доданого до матеріалів справи вбачається, що працівники поліції пояснюють ОСОБА_1 що внаслідок обриву тролейбусної лінії, було пошкоджено транспортний засіб, власник якого надіслав відповідну заяву до поліції, а тому вони змушені реагувати на такий факт. Вказали, що їм необхідно скласти протокол про адміністративне правопорушення. Наголосили, що вони не звинувачують ОСОБА_1 , не знають чи причетний він до даного інциденту, такі обставини буде встановлювати суд, однак, як їм відомо, зазвичай суд закриває такі справи. У розмові також вказали, що тієї ночі був сильний вітер, який міг обірвати лінії, а також те, що після виявлення обриву, працівники поліції самостійно здійснювали регулювання руху на цій ділянці дороги.
Обставини, які встановлені із відеозапису свідчать про те, що працівники поліції, складаючи відповідний протокол, не пересвідчились у тому, що саме ОСОБА_1 може бути суб'єктом правопорушення передбаченого ч. 4 ст.140 КУпАП, з незрозумілих для суду причин обрали останнього винуватцем. При цьому у протоколі навіть не вказали його місце роботи та посаду, не впевнились у його посадових обов'язках. Відтак, зважаючи на відсутність відповідних доказів, судом не може бути встановлено посадові обов'язки ОСОБА_1 , а саме те, що до його кола повноважень належить додержання правил, норм, стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Таким чином, на переконання суду, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не було встановлено всіх обставин, що мають значення у справі, не долучено необхідних матеріалів, які б дали можливість здійснити повний та об'єктивний розгляд даної справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладений на осіб, які вповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
У рішенні в справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяги на себе функцію щодо збирання доказів.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №536/1703/17 (К/9901/3839/17).
Відповідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, оскільки, окрім іншого, не доведено, що саме він є суб'єктом відповідного правопорушення, не визначено, які саме правила, норми, стандарти щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг були ним порушені та те, що саме він є тією особою, яка відповідальна за дотримання цих вимог.
Відповідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, у зв'язку з чим відповідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, 40-1, ч. 4 ст. 140, 247, 254, 268, 280, 245, 247, 278, 251-252, 256, КпАП України,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КпАП України - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді може бути оскаржена до апеляційного суду Чернівецької області через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10-ти діб з дня її винесення.
СуддяС. В. Мілінчук