Провадження № 1-кп/643/623/25
Справа № 643/609/25
29.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226200001025 від 22.12.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Алібайрамли Азербайджанської Республіки, громадянина України, з середньою освітою, який не одружений, не працює, раніше не судимий, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України
Обвинувачення, визнане судом доведеним
21.12.2024 приблизно о 23-00 год. ОСОБА_7 (обвинувачений) знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , де став ініціатором конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з раніше незнайомим йому ОСОБА_4 (потерпілий). В ході вказаного конфлікту обвинувачений, маючи раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, знаходячись навпроти нього, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, проявляючи надмірну агресію, передбачаючи наслідки у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, перебуваючи в положенні стоячи, умисно наніс ОСОБА_4 удар головою по обличчю в ділянку носа, після чого, вважаючи виконаними до кінця усі дії щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , припинив свої протиправні дії та зник з місця вчинення кримінального правопорушення.
В результаті вказаних протиправних дій потерпілому ОСОБА_4 були спричинені, згідно з висновками судово - медичних експертиз, тілесні ушкодження у вигляді синців на носі в ділянці перенісся та правій руці, які виникли від ударної (ударно - сдавлючої) дії тупих твердих предметів та які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії обвинуваченого суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Надав показання, згідно з якими підтвердив вчинення ним кримінального правопорушення за обставин, вказаних вище. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось.
Прокурор, потерпілий, його представник, захисник та обвинувачений не заперечували проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).
Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд дійшов висновку, що в цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.
Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаного вище кримінального правопорушення та розглянув справу в частині доказування події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення) та винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотивів і мети вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого.
В частині доказування виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розміру процесуальних витрат, а також обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, суд дослідив докази в повному обсязі.
Такий порядок дослідження доказів узгоджується з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2024 у справі № 444/870/22, згідно з якими «суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК».
Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.
Призначення покарання
Дані про особу обвинуваченого
Обвинувачений не одружений, неповнолітніх дітей не має, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Обвинувачений у судовому засіданні зазначив, що щиро розкаюється у скоєному та шкодує про свій вчинок.
Ураховуючи наведене, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає його щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Мотиви призначення покарання
Вирішуючи питання щодо розміру покарання, суд керується таким.
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Захисник обвинуваченого, обвинувачений, потерпілий та його представник не заперечували проти призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу. Обвинувачений зазначив, що має фінансову можливість сплатити штраф.
При призначенні обвинуваченому покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу винного та приходить до висновку, що покарання у виді штрафу буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
Щодо цивільного позову
У кримінальному провадженні потерпілим пред'явлений цивільний позов, згідно з яким він просить стягнути з обвинуваченого в якості відшкодування завданого матеріального збитку суму в розмірі 1700,00 грн. та в якості відшкодування завданої моральної шкоди суму у розмірі 20000,00 грн.
Обвинувачений цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав у повному обсязі. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди визнав частково - в сумі 5000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною другою ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (пункт 1); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2).
У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 638/6944/16-ц зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Верхового Суду від 01.01.2025 у справі № 279/6416/21 вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Ураховуючи, що визнання обвинуваченим позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди не суперечить засадам кримінального судочинства, суд задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі, а саме в сумі 1700,00 грн.
Суд вважає доведеним, що потерпілому спричинена моральна шкода у зв'язку із фізичним болем та стражданнями, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок вчинення відносно нього злочину, а також у зв'язку з душевними стражданнями, яких він зазнав через протиправну поведінку обвинуваченого відносно нього.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер і обсяг душевних страждань, яких зазнав потерпілий, засади розумності, виваженості та справедливості, а також релевантну судову практику, викладену в постанові Верховного Суду від 24.11.2025 у справі № 161/10457/24, і визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 15000,00 грн.
За таких обставин суд частково задовольняє позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
В стягненні моральної шкоди в більшому розмірі суд відмовляє, оскільки приходить до висновку, що більший розмір відшкодування вказаної вище шкоди, завданої потерпілому, не відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.
Ураховуючи наведене, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого грошові кошти в загальному розмірі 16700,00 грн. (15000,00 грн. + 1700,00 грн.).
Щодо інших питань
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Оскільки клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу в ході судового розгляду кримінального провадження не надходило, суд, керуючись засадами змагальності та диспозитивності кримінального провадження, не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу за власною ініціативою згідно даного вироку.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України з урахуванням позиції учасників судового провадження.
Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України
ОСОБА_7 визнати винним у кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).
Цивільний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 в якості відшкодування завданої шкоди грошові кошти в розмірі 16700,00 грн. (шістнадцять тисяч сімсот гривень).
В іншій частині цивільного позову - відмовити.
Речові докази, а саме 3 диски з відеозаписами - зберігати в матеріалах досудового розслідування.
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1