Справа № 643/23032/25
Провадження № 1-кс/643/7293/25
24.12.2025 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власників майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора - заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023220000000534 від 18.04.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 321-1 КК України, -
установив:
З поданого клопотання вбачається, що слідчим відділом Управління СБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000000534 від 18.04.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 321-1 КК України, яким установлено коло осіб, які на території м. Харкова займаються виготовленням, придбанням, пересиланням, зберіганням з метою збуту та збутом фальсифікованих лікарських засобів в загальнодоступній мережі Інтернет, використовуючи електронно-обчислювальну техніку в умовах воєнного стану.
Фальсифіковані лікарські засоби, які у своєму складі не містять жодних перелічених у заявленому складі речовин та жодним чином не впливають на обмін речовин процеси у функціонуванні організму людини та інші очікувані у споживачів. При цьому, вказані фальсифіковані лікарські засоби представлені у широкому асортименті, як аналоги лікарських засобів, що регулюють життєво важливі процеси у організмі людини або здатні за своїми властивостями впливати на ті чи інші патології та захворювання і як наслідок - за своїм вмістом можуть призвести до тяжких наслідків в силу невиправданих очікувань клієнтів, яких вдалося переконати придбати вказані фальсифіковані лікарські засоби шляхом обману, в тому числі і летальних.
Фальсифіковані лікарські препарати реалізуються на території України в загальнодоступній мережі Інтернет за допомогою інтернет магазинів та за допомогою послуг поштових операторів.
16.12.2025 в період часу з 06:55 до 08:36 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова про дозвіл на обшук від 09.12.2025 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якого виявлено та вилучено: мобільний телефон - іРhone 16 Pro Max з серійним номером НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 ; мобільний телефон - іРhone 16 Pro Max з серійним номером НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , який належить дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .
Прокурор посилається, що вилучені речі відповідають ст. 98 КПК України, а саме речовим доказам, які мають істотні відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Просить суд накласти арешт на майно, вилучене під час огляду з метою збереження речових доказів та проведення відповідних експертиз.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, на питання слідчого судді пояснив, що на цей час у слідства відомостей про можливу причетність дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_6 до вчиненого кримінального правопорушення немає.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти арешту майна заперечувала, посилалась на те, що матеріали клопотання не містять належного обґрунтування підстави і мети накладення арешту майна відповідно до положень ст. 170 КПК України. Подані разом із клопотанням матеріали не дають можливості слідчому судді упевнитись, що власники майна причетні до злочину, який розслідується у кримінальному проваджені, як і те, що існують підстави чи розумні підозри вважати, що вилучене майно є речовим доказом злочину. Жодного доказу, який дав би можливість встановити сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вилучене майно є речовим доказом злочину, як того вимагає ч. 1 ст. 170 КПК України, клопотання не містить. Прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. На момент розгляду цього клопотання сторона обвинувачення мала тиждень часу що б провести огляд вилучених електронних засобів, і належним чином зафіксувати відомості і докази, які можуть мати значення для кримінального провадження. Клопотання про арешт суперечить ч. 3 ст. 170 КПК України, застосування арешту майна не пропорційне меті, яку прагне досягнути сторона обвинувачення. У ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вилучено їх особисті речі - мобільні телефони. На думку власників майна, мета кримінального провадження може бути досягнута в повному обсязі без застосування такого заходу, як арешт майна на невизначений час із визначенням місця зберігання майна Управління СБ України в Харківській області. Потреба досудового розслідування не виправдовує на тепер такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт вказаного майна, порушує справедливий баланс між інтересами власників майна і публічним інтересом у здійсненні розслідування і складає індивідуальний та надмірний тягар для власника майна.
Просила відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту у зв'язку з не доведенням необхідності такого арешту та ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК Кодексу. У випадку задоволення клопотання - встановити Управлінню СБ України в Харківській області строк 2 місяці з дня прийняття ухвали для вчинення необхідних слідчих дій з вилученим майном, після спливу якого зобов'язати слідчого Управління СБ України в Харківській області передати вилучене майно на відповідальне зберігання власникам.
Дослідивши доводи клопотання, додані до нього документи, доводи, викладені у запереченнях та додатки до нього, слідчий суддя встановив таке: слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000000534 від 18.04.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 321-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 09.12.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення шляхом відшукання і вилучення речей і документів із відомостями, встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та мають значення для досудового слідства і можуть бути доказами під час судового розгляду, а саме: технічних засобів, комп'ютерної техніки (комп'ютерів, ноутбуків планшетів, тощо), серверного обладнання, засобів мобільного зв'язку, Sim-карток, магнітних носіїв інформації, документів, блокнотів, записників, чорнових записів, фальсифікованих лікарських засобів, комплектуючих до фальсифікованих лікарських засобів, обладнання для виготовлення фальсифікованих лікарських засобів, грошових коштів та інших предметів, в яких містяться відомості щодо причетності ОСОБА_5 , а також інших осіб до вчинення розслідуваного злочину за вищевказаних обставин.
Згідно з копією протоколу обшуку, 16.12.2025 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон - іРhone 16 Pro Max з серійним номером НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 ; мобільний телефон - іРhone 16 Pro Max з серійним номером НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , який належить дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, - забезпечення збереження речових доказів (абз. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження тощо.
Частина 11 ст. 170 КПК України передбачає, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя вважає доведеним, що виявлений та вилучений під час проведення обшуку належний ОСОБА_5 телефон може бути доказом факту та обставин, що встановлюються, зокрема містити інформацію щодо кримінального правопорушення. Мобільний телефон може містити відомості про способи здійснення протиправної діяльності, а також інформацію про інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінальних правопорушень. Для встановлення цього факту необхідно проведення комплексу слідчих та процесуальних дій, що потребує певного часу.
Доводи представника власників майна не можуть слугувати підставою для повної відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки під час розгляду клопотання встановлені правові підстави для арешту майна, належного ОСОБА_5 . Отже підтвердити чи спростувати те, що вилучене майно містить в собі необхідну органу досудового розслідування інформацію без експертного дослідження телефона на цьому етапі досудового розслідування неможливо.
Слідчий суддя вважає, що незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження буде перешкоджати встановленню істини по справі, внаслідок того, що вилучене майно може бути відчужене, спотворене, чи взагалі знищене його володільцем. Прокурором доведена необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою його збереження та недопущення відчуження його на час досудового розслідування та з'ясування обставин вчинення злочину. Вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя зазначає, що майно підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де воно знаходиться і чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, тому посилання на те, що вилучені речі мають відношення до кримінального провадження та власник майна не є підозрюваним не є перешкодою для арешту майна.
Слідчий суддя також враховує, що обраний захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою, в тому числі, огляду мобільного телефону спеціалістами, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу регламентовані нормами ст. 219 КПК України.
Разом з цим у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування арешту згідно з положеннями ст. 174 КПК України, тому підстав для встановлення строків для вчинення необхідних слідчих дій з вилученим майном немає.
Отже телефон, належний ОСОБА_5 , відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Таким чином, ураховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення та обставини його вчинення, слідчий суддя вважає, що потреба в накладенні арешту на вказане вище майно є очевидною та доцільною.
Разом з тим слідчий суддя вважає, що правові підстави для арешту телефона, належного ОСОБА_6 , відсутні, так як відсутні докази чи розумні підозри вважати, що остання причетна до кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування, а її телефон містить інформацію, що стосується кримінального провадження.
З погляду на це слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмовити в арешті телефону, належного ОСОБА_6 , так як підозр про її причетність до вчиненого кримінального правопорушення немає.
Ураховуючи викладене, слідчий суддя задовольняє клопотання прокурора частково.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, -
постановив:
Клопотання про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 22023220000000534 від 18.04.2023 на тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , майно належне ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон - іРhone 16 Pro Max з серійним номером НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
У решті вимог клопотання відмовити.
Майно, в арешті якого відмовлено, а саме: мобільний телефон - іРhone 16 Pro Max з серійним номером НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , належний ОСОБА_6 , негайно повернути особі, у якої його вилучено.
Питання щодо зберігання вилученого майна вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повна ухвала складена 29.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1