справа № 619/7645/25
провадження № 1-кс/619/1195/25
іменем України
22 грудня 2025 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
заявниці ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про відмову у визнанні потерпілим від 11.12.2025 у кримінальному провадженні № 12025221230001220 від 05.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
До Дергачівського районного суду Харківської області через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про відмову у визнанні потерпілим від 11.12.2025 року у кримінальному провадженні № 12025221230001220.
В обґрунтування скарги заявник зазначила, що упровадженні СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12025221230001220, внесене до ЄРДР 05.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Початок досудового розслідування здійснено на виконання ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 27.11.2025 року (справа № 619/1117/25), якою уповноважених осіб зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 .
Предметом розслідування є внесення до спадкового реєстру запису про скасування заповіту її матері ОСОБА_4 за відсутності оригіналу заяви, що призвело до позбавлення її права на спадкування.
11 грудня 2025 року слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 винесено постанову про відмову у визнанні її потерпілою. Вважає зазначену постанову незаконною, невмотивованою, передчасною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
В оскаржуваній постанові слідчий зазначає, що рішення прийнято «після розгляду матеріалів досудового розслідування». Однак, на момент винесення постанови фактичні матеріали досудового розслідування були відсутні, як об'єкт процесуального аналізу, що робить посилання на їх «розгляд» юридично фіктивним.
Слідчий посилається на аналіз доказів, які фізично не існували в природі на 4-й день розслідування. Між датою внесення відомостей до ЄРДР (05.12.2025) та датою винесення постанови (11.12.2025) слідчим не проведено жодної слідчої (розшукової) дії, зокрема: - не допитано її як заявника; - не здійснено тимчасового доступу до нотаріальних справ, реєстрів, документів; - не призначено жодної експертизи.
Просить скасувати постанову слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 від 11.12.2025 про відмову у визнанні потерпілою. Також просить зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні № 12025221230001220 винести постанову про визнання ОСОБА_3 потерпілою, вручити їй пам'ятку про процесуальні права і обов'язки потерпілого.
Заявниця ОСОБА_3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала вимоги скарги, просила задовольнити.
Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином.
Слідча СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, на адресу суду надала письмові пояснення, відповідно до яких заперечувала проти задоволення скарги. В письмових поясненнях зазначила, що у провадженні СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області дійсно перебуває кримінальне провадження № 12025221230001220, відомості про яке 05.12.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 27.11.2025 (справа № 619/1117/25), якою слідчого зобов'язано внести відомості до ЄРДР щодо викладених у заяві обставин можливого внесення до Спадкового реєстру запису про скасування заповіту ОСОБА_4 за відсутності у нотаріуса оригіналу заяви-підстави, що може свідчити про використання недійсного документа та внесення неправдивих відомостей до офіційного реєстру.
11 грудня 2025 року на адресу ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_3 , в якій остання просить визнати її потерпілою, посилаючись на завдання їй моральної та майнової шкоди у зв'язку з обставинами складання та використання офіційних документів.
У межах досудового розслідування факт скасування заповіту на даний час перевіряється, остаточно не підтверджений та потребує додаткового дослідження в межах кримінального провадження. Таким чином, наведені заявницею обставини на даний час не можуть свідчити про заподіяння їй індивідуалізованої шкоди, необхідної для набуття статусу потерпілої, у розумінні ст. 55 КПК України. Подана скарга фактично зводиться до незгоди заявниці з прийнятим процесуальним рішенням слідчого та не містить підстав для його скасування.
Ознайомившись зі скаргою та додатками до неї, заслухавши заявницю, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
У розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - це суддя, до повноваження якого належить здійснення порядку судового контролю за дотримання прав, свобод, інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Завданням слідчого судді відповідно до вимог чинного КПК України є контроль законності рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на досудовому розслідуванні.
Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Пункт 5 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає право особи оскаржити рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
З матеріалів справи вбачається, що упровадженні СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12025221230001220, внесене до ЄРДР 05.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 27.11.2025 року (справа № 619/1117/25).
11.12.2025 на адресу ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_3 , в якій остання просить визнати її потерпілою, посилаючись на завдання їй моральної та майнової шкоди у зв'язку з обставинами складання та використання офіційних документів.
За результатами розгляду поданої заяви слідчим 11 грудня 2025 року винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою, як таку, що подана за відсутності передбачених законом підстав.
Відмовляючи ОСОБА_3 у визнанні її потерпілою, слідчим у постанові наведені мотиви прийнятого рішення.
Обґрунтовуючи постанову слідчий послалась на те, що в ході проведення досудового розслідування у вище вказаному кримінальному провадженні на сьогоднішній день не встановлено завдання моральної, фізичної, або майнової шкоди ОСОБА_3 . Крім того, у кримінальному провадженні ОСОБА_3 має процесуальний статус заявника.
У разі встановлення в ході досудового розслідування обставин, які свідчитимуть про завдання ОСОБА_3 моральної, фізичної, або майнової шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, питання щодо визнання її потерпілою, буде вирішено відповідно до вимог КПК України, про що останню буде повідомлено у встановленому законом порядку.
Згідно з приписами ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Отже, підставою для визнання особи потерпілим є:
1) подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, а також письмової згоди на залучення до провадження як потерпілого, якщо це здійснюється слідчим, прокурором;
2) завдання особі кримінальним правопорушенням шкоди. При цьому, якщо це стосується юридичної особи, шкода має носити виключно майновий характер.
Лише сукупність фактичної (завдання шкоди) та формальної (подання заяви чи надання згоди) складової є умовою для набуття особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні.
Згідно ч.5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно з правовою позицією Великої палати Верховного Суду від 16.01.2019 справа № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода.
Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення саме проти нього кримінального правопорушення.
Таким чином, потерпілий у кримінально-правовому розумінні, як жертва посягання, з'являється вже з моменту вчинення такого посягання, незалежно від того, чи закріплений такий статус процесуально.
В межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 є заявником про вчинене кримінальне правопорушення.
У межах досудового розслідування факт скасування заповіту на даний час перевіряється, остаточно не підтверджений та потребує додаткового дослідження в межах кримінального провадження.
Диспозиція ч. 1 ст. 366 КК України, за якою розпочате кримінальне розслідування, передбачає складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Законодавцем віднесено злочини, передбачені ст. 366 КК України до Розділу ХVІІ кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 366 КК України відносяться до злочинів з формальним складом.
Слідчим суддею встановлено, що за формою оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 110 КПК України, з огляду на зазначення у ній зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотивів прийнятого рішення, їх обґрунтування та посилань на відповідні положення КПК України.
Враховуючи вище наведені положення та встановленні слідчим суддею обставини, приходжу до висновку, що підстави для скасування постанови слідчого на даний час відсутні, а відтак вимоги скарги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги скаржниці щодо зобов'язання слідчого винести постанову про визнання потерпілою ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні, також не підлягає задоволенню, оскільки зазначене виходить за межі компетенції слідчого судді, та не передбачена чинним законодавством, як і вимога про зобов'язання вручити потерпілим пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілих, що є похідною від вищезазначеної вимоги.
Так, згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При цьому, статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Частиною 5 ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Слідчий суддя наголошує, що рішення про визнання або невизнання ОСОБА_3 потерпілою на даному етапі є повноваженнями слідчого за приписами ч. 5 ст. 40 КПК України, що входить до групи слідчих з розслідування даного кримінального провадження, відповідно, а суд не може впливати на його прийняття.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя це, зокрема суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження, зокрема прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає, що в межах здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, вимоги ОСОБА_3 в частині зобов'язання слідчого визнати її потерпілою особою у кримінальному провадженні, тобто фактично прийняти певне процесуальне рішення також є необґрунтованими та безпідставними, оскільки виходять за межі судового контролю під час досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 309 КПК України.
У частинах 1 та 2 статті 309 КПК України наведено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Відповідно до частини 3 статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України.
Ухвала слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні скарги на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим, не підлягає апеляційному оскарженню.
Така позиція міститься у постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 29 листопада 2018 року у справі № 221/6752/16-к (провадження № 51-5394ск18), де наголошено, що до передбаченого статтею 309 КПК переліку не входить оскарження ухвали слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Виходячи із положень статті 309 КПК України та практики ККС Верховного Суду, ухвала про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025221230001220 від 05.12.2025, оскарженню в апеляційному порядку, під час досудового розслідування не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303-309, 369-372, ч. 2 ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 від 11.12.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12025221230001220 від 05.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зобов'язання слідчого винести постанову про визнання ОСОБА_3 потерпілою, вручення даній особі пам'ятки про процесуальні права і обов'язки потерпілого - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1