справа № 619/7445/25
провадження № 2-а/619/91/25
іменем України
29 грудня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.
за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 619/7445/25
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Стислий виклад позиції сторін.
08 грудня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Скребця О.М. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП), в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції серія ЕНА № 06274827 від 04.12.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190,00 грн за порушення вимог передбачених ч. 1 ст. 1213 КУпАП. В обґрунтування позову зазначив, що вимогами п.п. «в» п. 2.9 ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Номерний знак встановлений на автомобілі марки Volvswagen Transporter, 2007 року, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 , належить військовій частині НОМЕР_2 . Позивач є військовим, є офіцером ЗСУ, у тому числі станом на 04.12.2025, що підтверджується його військовим квитком, тому його керування автомобілем саме військової частини є повністю правомірним та законним. Вказане свідоцтво надане працівникам поліції. Частина перша статті 1213 КУпАП не передбачає відповідальності за не освітлення номерного знаку. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою ст.1213 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Про те, місце вчинення правопорушення м. Харків, вул. Академіка Павлова, будинок 140, не обладнаний будь якими технічними засобами для складання та роздруківки постанови. Таким чином, дії інспектору Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення: без врахування письмових пояснень Кісіля РА. щодо обставин, за відсутності належних доказів у вчиненні ним адміністративного правопорушення є протиправними, без роз'яснення процесуальних прав під підпис, без наданні можливості скористуватися послугами адвоката, а відтак прийнята відповідачем постанова про накладення на позивача адміністративного притягнення по справі про адміністративне правопорушення від 04 грудня 2025 року, є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
У відзиві на позовну заяву представник Департаменту патрульної поліції Федюк Д.В. просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позиція представника позивача є суперечливою, стверджуючи, що частина перша статті 1213 КУпАП не передбачає відповідальності за керування з неосвітленим номерним знаком, він водночас на сторінках 3-4 позовної заяви сам цитує диспозицію цієї статті, де прямо зазначено про відповідальність саме за це порушення. Позивач та його представник по тексту позовної заяви стверджують, що оскаржувана постанова не містить зазначення доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення. На спростування вищевказаного надав до суду копію оскаржуваної постанови, в якій в графі № 7 «До постанови додаються» вказано: «Відео з бодікамери 472776, 471763, відео з реєстратора 70таі». Таким чином, до постанови долучені відеозаписи з портативних відеореєстраторів та автомобільного відеореєстратора, на якому, зокрема, зафіксований рух транспортного засобу з неосвітленим державним номерним знаком. Позивач та його представник по тексту позовної заяви зазначають, що права позивачу не роз'яснені. Однак, це не відповідає дійсності. На відеозаписі з портативного відеореєстратора на 01 год 15 хв 20 с позивача ознайомлюють з правами, що передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Після чого у позивача було уточнено чи зрозумілі йому права, на що відповів, що зрозумілі. Отже, твердження представника позивача про те, що права не роз'яснені - не відповідає дійсності. Позивач та його представник по тексту позовної заяви стверджують, що позивача було позбавлено права звернутися за правовою допомогою. Відповідач не погоджується з даним твердженням. Аналізуючи відеозапис з портативного відеореєстратора можна помітити, що позивач не погоджується їхати до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, бо очікував юриста. Однак, через деякий час на місце зупинки позивача прибули його друзі або колеги, однак не юрист. Вказане свідчить про намагання уникнути відповідальності, а не реальний прояв реалізації своїх прав. Варто зауважити, що в площині реалізації своїх прав щодо оскаржуваної постанови, позивач не вживав ніяких дій, не заявляв клопотань, тощо. Також, позивач зазначає в позові, що не було враховано його письмові пояснення. Однак, як можна помітити з відеозапису з портативного відеореєстратора, позивач мав намір написати свої заперечення до протоколу за статтею 130 КУпАП, а не щодо оскаржуваної постанови. Позивач та представник позивача стверджують, що постанову не можна було виносити на місці зупинки транспортного засобу, так як таке місце не обладнане будь-якими засобами для складання та роздруківки постанови. Поліцейські під час виконання своїх службових обов'язків діють в спосіб визначений законом. В свою чергу, наказом № 1395 регламентовано, що постанова про накладення адміністративного стягнення, за наявності технічної можливості, складається в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Таким чином, для винесення оскаржуваної постанови, у поліцейських була наявна технічна можливість для складання такої постанови та її друку, що в повній мірі відповідає вимогам Наказу № 1395.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
09 грудня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи на 11 год 00 хв 18.12.2025. Надано відповідачу строк для подання відзиву до 16 грудня 2025 року.
16 грудня 2025 року представник ДПП Федюк Д.В. через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позов.
18 грудня 2025 року розгляд справи відкладено.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Скребець О.М. просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача ДПП Федюк Д.В. просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Постановою серії ЕНА № 6274827 від 04.12.2025, винесеною поліцейським 5 роти 2 батальйону УПП в Харківській області сержантом поліції Онокієнко В.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1213 КУпАП за керування 04.12.2025 в м. Харкові по вул. Академіка Павлова, буд. 140, транспортним засобом «Volvswagen Transporter» р/н НОМЕР_1 , який був не освітлений в темну пору доби, чим було порушено п.2.9в ПДР, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1 190,00 грн.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом установлено, що постановою серії ЕНА № 6274827 від 04.12.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1213 КУпАП за керування 04.12.2025 в м. Харкові по вул. Академіка Павлова, буд. 140, транспортним засобом «Volvswagen Transporter» р/н НОМЕР_1 , який був не освітлений в темну пору доби, чим було порушено п.2.9в ПДР, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1 190,00 грн
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДР).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі ч. 1 ст. 1213 КУпАП.
Відповідно до п.2 розділу ІІІ цієї Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1213 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1213 КУпАП, відповідно до положень ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції Національної поліції України, тобто постанову винесено уповноваженою особою.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Водночас, відповідно до загальних положень Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У відповідності до п.1.3 ПДР, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, що кореспондується з п.1.9. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення яких вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 2.9в ПДР установлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Положеннями ч. 1 ст. 1213 КпАП України передбачена відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6274827 від 04.12.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1213 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 190,00 грн.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283 КУпАП).
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Крім того, суд зазначає, що факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі №686/11314/17.
Відповідачем до відзиву додано медіа-файли, засвідчені електронно-цифровим підписом, на яких відтворено подію за участю позивача.
Згідно постанови Верховного Суду по справі № 594/5536/17 від 15.11.2018 відеозапис наданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснено даний запис.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16а.
Судом було досліджено відеозапис події з автомобільного відеореєстратора працівників поліції, яка мала місце 04.12.2025, з якого встановлено, що під час патрулювання м. Харкова поліцейськими було виявлено у темну пору доби рух транспортного засобу «Volvswagen Transporter» з неосвітленим заднім номерним знаком, його символи можна встановити лише при наближенні до нього службового автомобіля УПП в Харківській області, завдяки увімкненим у ньому фарам ближнього світла. За відеозаписом можна ідентифікувати транспортний засіб (марку, модель та державний номерний знак автомобіля), яким керував позивач. Працівниками поліції було подано сигнал про зупинку цього транспортного засобу. Після зупинки транспортного засобу інспектори поліції підійшли до позивача, який сидів за кермом, відрекомендувалися, пояснии підставу зупинки транспортного засобу, попросили надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, пояснили позивачу, що він порушив вимоги п.п. «в» п. 2.9 ПДР України, а саме, керував транспортним засобом з неосвітленим заднім номерним знаком, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 1213 КУпАП. Крім того, з відеозапису установлено, що у подальшому щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
На думку суду, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1213 КУпАП.
Натомість відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, підтверджено правомірності своїх дій/рішень належними доказами.
Отже, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до правил, встановлених ст. 286 КАС України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 227 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відносяться на рахунок позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 5-9, 12, 77, 241-246, 255, 286, 292, 293, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код 40108646.
Повне судове рішення складено 29 грудня 2025 року
Суддя Є. А. Болибок