08.12.2025
ЄУН 389/3808/25
Провадження №2/389/1234/25
Рішення
іменем України
(заочне)
08 грудня 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Споживчий центр» 15.10.2025 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обгрунтовучи свої вимоги тим, що 25.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №24.11.2024-100001848, відповідно до умов якого останньому надано кредит в сумі 4 000 грн на строк 155 днів, тобто до 28.04.2025. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, перерахувавши 25.11.2024 ОСОБА_1 кредитні кошти. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в сумі 12 040 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 4 000 грн, по процентам в сумі 4 960 грн, комісіям в сумі 1 080 грн та за неустойкою в сумі 2 000 грн. Оскільки ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №24.11.2024-100001848 від 25.11.2024 в сумі 12 040 грн, а також судові витрати по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, однак в позовній заяві одночасно просила розгляд справи проводити без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.
Згідно з ухвалою суду від 08.12.2025 розгляд справи проводиться заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №24.11.2024-100001848 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Сума кредиту складає 4 000 грн, строк, на який надається кредит, становить 155 днів, тобто до 28.04.2025.
Заявка підписана ОСОБА_1 електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора Е562.
Відповідно до цієї заявки, яка є невід'ємною частиною оферти, процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування Кредитом, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Також кредитним договором визначені умови сплати комісії та неустойки.
Повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтверджується перерахування позичальнику 25.11.2024 коштів в сумі 4 000 грн на картку НОМЕР_1 , номер якої зазначений ОСОБА_1 в кредитному договорі, призначення платежу: видача за договором №24.11.2024-100001848.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №24.11.2024-100001848 від 25.11.2024 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 12 040 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість по тілу кредиту, 4 960 грн заборгованість по процентам, 1 080 грн комісії, 2 000 грн неустойка. Проценти нараховувалися за період з 25.11.2024 до 28.04.2025, тобто в період строку дії кредитного договору.
Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 вказаного вище Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало його внутрішній волі, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином, у підписаному ОСОБА_1 договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, сплата комісії, неустойки, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним боргом, заборгованості за процентами та комісіями обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, щодо стягнення заборгованості за неустойкою, суд зазначає наступне.
Позивач заявив до стягнення з відповідача неустойки в сумі 2 000 грн.
Пунктом 17 кредитного договору дійсно обумовлено нарахування неустойки в сумі 60 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання. Проте, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Відповідний правовий висновок щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23.
Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки, проте згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
Отже у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та з огляду часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 020 грн 04 коп.
Керуючись ст.3, 6, 204, 207, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 631, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.141, 223, 263-265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №24.11.2024-100001848 від 25.11.2024 в розмірі 10 040 (десять тисяч сорок) грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 960 грн заборгованість за процентами, 1 080 грн заборгованість за комісіями.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за неустойкою в розмірі 2 000 грн, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн 04 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: вул.Саксаганського,133-А, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 12.12.2025.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва