Справа № 344/8332/25
Провадження № 2/344/3313/25
(З А О Ч Н Е)
26 грудня 2025 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
при секретарі судового засідання - Дутки Р.-І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 10.08.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за № 1687188, додатки та додаткові угоди до якого є його невід'ємними частинами та є обов'язковими для виконання їх Сторонами.
Кредитний договір із відповідачем був підписаний за допомогою використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачу, шляхом
перерахування у безготівковій формі на номер платіжної карти № НОМЕР_1 , який відповідач вказав під час укладення кредитного договору, кредитні кошти, а відповідач прийняв у власне користування грошові (кредитні) кошти, який відповідач зобов'язався повернути у строки, визначені у кредитному договорі, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, які передбачені кредитним договором, а також згідно з пунктом 6.4. кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф.
Факт перерахування коштів підтверджується листом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕЙТЕК» щодо успішності переказу кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , вказану відповідачем під час укладення кредитного договору.
У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним
чином не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у
розмірі 66 792,00 гривень, у тому числі: 12 100,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за кредитним договором; 48642,00 гривень - заборгованість по процентах (%), які були нараховані за
користування кредитними коштами; 6 050,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити наявну кредитну заборгованість. Однак всі звернення та вимоги позивача щодо добровільного погашення заборгованості за кредитним договором позичальником задоволені не були, сума боргу за кредитним договором на момент звернення до суду із цією позовною заявою залишається непогашеною, у зв'язку із чим позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 66792,00 гривень, з яких: 12 100,00 гривень - заборгованість за
тілом кредиту, 48 642,00 гривень - заборгованість по процентах, 6 050,00 гривень - штрафні санкції, та судові витрати (а.с. 1-9).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.34).
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 35-36).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у вимогах позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, а також жодних інших заяв та клопотань від відповідача не надійшло.
Учасники справи у судове засідання, призначене на 22 грудня 2025 року, не з'явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з'явився у судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 26 грудня 2025 року прийнята відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ», ідентифікаційний код 43979069, зареєстровано як юридична особа (а.с. 13).
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зареєстровано як фінансова установа, про що видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, та підтверджується Витягом із Державного реєстру фінансових установ (а.с. 14 зворот-15)
Відповідно до договору № 1687188 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», укладеного 10 серпня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ», Товариством, та ОСОБА_1 , Позичальником, відповідач отримав кредит у розмірі 12100,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав під час укладення договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.
Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором М818.
Згідно умов договору, підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 20.11.2023 року, викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://selfiecredit.com.ua/pro-nas/.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Строк кредиту, відповідно до пункту 1.3. кредитного договору, становить 360 дні.
Згідно пункту 1.4.1. договору № 1687188 від 10.08.2024 у споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту за договором.
Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1, 5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.3. цього договору (а.с. 15 зворот-19, 33).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1687188 від 10.08.2024, заборгованість становить 66 792,00 гривень, з яких: 12 100,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за кредитним договором; 48642,00 гривень - заборгованість по процентах (%), які були нараховані за користування кредитними коштами; 6 050,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 20-26)
Позивач звертався до відповідача з проханням погасити наявну кредитну заборгованість, однак всі звернення та вимоги позивача щодо добровільного погашення заборгованості за договором задоволені не були (а.с. 26 зворот-28).
Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 Цивільного кодексу України).
Нормою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з ним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
З договору № 1687188 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 10 серпня 2024 року, укладеного між позивачем та відповідачем, вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 Цивільного кодексу України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки договір №1687188 від 10.08.2024 укладений на сайті позикодавця та відповідач підписав даний договір одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
З розрахунку вбачається факт зарахування 10 серпня 2024 року коштів у сумі 12100,00 гривень.
Позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем коштів.
Натомість, як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором №1687188 про надання споживчого кредиту від 10.08.2024 не виконав, суму кредиту, відсотки за користування та інші платежі не повернув.
Докази, які б спростовували зазначене, в матеріалах справи відсутні.
Оскільки відповідачу надано в кредит грошові кошти, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12100,00 гривень, тому у цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
За умовами договору №1687188 про надання споживчого кредиту від 10.08.2024 кредит надавався на 360 днів. Стандартна процентна ставка 1,5 % в день.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути нараховані проценти, які розраховані за період з 10.08.2024 по 05.05.2025.
Тобто нарахування відсотків відбувається в межах узгодженого сторонами кредитного договору строку кредитування.
Отже, суд вважає, що заборгованість по процентах у розмірі 48642,00 гривень підлягає стягненню на користь позивача з відповідача у повному обсязі.
Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 6050,00 гривень, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти введений 24 лютого 2022 року воєнний стан, вказана обставина є загальновідомою.
Відповідач уклав договір 10 серпня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.
Позивачем нараховано суму штрафних санкцій за період з 01.09.2024 по 05.05.2025, тобто на період дії воєнного стану.
Відтак, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 6050,00 гривень, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.
Отже, враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №1687188 про надання споживчого кредиту від 10.08.2024 у загальному розмірі 60742,00 гривень, що складається з: 12100,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 48 642,00 гривень - заборгованість по процентах.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжної інструкції № 162 від 28 квітня 2025 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 12).
Позовні вимоги задоволені частково на 90,94 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2202,93 гривень.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 511-512, 526, 610-612, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 133, 141, 263-265, 267, 273, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 43979069, заборгованість за договором №1687188 про надання споживчого кредиту від 10.08.2024 у загальному розмірі 60742,00 гривень (шістдесят тисяч сімсот сорок дві гривні нуль копійок), що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12100,00 гривень (дванадцять тисяч сто гривень нуль копійок), заборгованості по процентах у розмірі 48642,00 гривень (сорок вісім тисяч шістсот сорок дві гривні нуль копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 43979069, судовий збір у розмірі 2202,93 гривень (дві тисячі двісті дві гривні дев'яносто три копійки).
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 43979069, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 26 грудня 2025 року.
Суддя Мелещенко Л.В.