Справа № 191/4202/25
Провадження № 2-а/191/41/25
іменем України
29 грудня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді: Форощук С.А., за участю секретаря судового засідання: Вехник С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - також ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що 19.06.2025 року у мобільному застосунку «Резерв+» з'явилась інформація про накладання на нього адміністративного штрафу за неявку за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Копію постанови він не отримував, з її змістом не ознайомлений. На дату коли його викликали за повісткою, він фізично перебував поза межами України, отже повістку не отримував. У зв'язку з чим просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 201-1 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутність складу правопорушення та зобов'язати відповідача внести зміни до інформаційної системи «Резерв+» та зняти його зі статусу «в розшуку».
В судове засідання позивач не з'явися, до початку розгляду справи направив заяву про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи без його участі.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, копію позовної заяви з додатками, а також ухвалу про відкриття провадження отримав в електронному кабінеті у підсистемі «Електронний суд». На виконання ухвали суду про витребування доказів, направив копію протоколу №121 про адміністративне правопорушення від 26.02.2025 року за ч.3 ст. 210- КУпАП та копію постанови №121 від 04.03.2025 року про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КупАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За змістом пункту 1 частини першої статті 22 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стосовно порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені у статті 286 КАС України.
Разом з тим, держава законами встановлює критерії, за якими право на доступ до суду не є абсолютним.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просить зобов'язати визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 201-1 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутність складу правопорушення та зобов'язати відповідача внести зміни до інформаційної системи «Резерв+» та зняти його зі статусу «в розшуку».
Отже заявлені позивачем вимоги, передбачають наявність протоколу про адміністративне правопорушення та постанови компетентного органу про притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладання адміністративного стягнення.
Як встановлено судом 26.02.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно ОСОБА_1 складений протокол №121 про адміністративне а ч.3 ст. 210-1 КУпАП (протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України не уточнив свої облікові дані, чим порушив абз.7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим порушив правила військового обліку). Водночас, постановою №121 за справою про адміністративне правопорушення від 04.03.2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Копія вказаної постанови отримана ОСОБА_1 04.03.2025 року.
Згідно з інформацією, викладеною відповідачем у листі від 01.11.2025 року, ОСОБА_1 був оповіщений щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.06.2025 року для уточнення даних. У визначену дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. З метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, 19.06.2025 року до підрозділів НПУ направлено звернення про доставку ОСОБА_1 до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила вищезазначене адміністративне правопорушення. З червня 2025 року по 01.11.2025 року через відсутність особистої явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколів про адміністративне правопорушення та постанов за справою про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не складалось.
Касаційний адміністративний суд в своїй ухвалі від 20.06.2020 року у справі №9901/153/20 зазначив, що поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, відсутність предмета спору, у даному випадку постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, унеможливлює звернення позивача до суду щодо вирішення питання про скасування постанови у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як зазначив Касаційний адміністративний суд в своїй ухвалі від 20.06.2020 року у справі №9901/153/20 поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Отже, відсутність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності унеможливлює судове провадження щодо скасування такої постанови.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити за підставі пункту першого частини першої статті 238 КАС України.
Керуючись статтями 19, 20, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Закрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 29.12.2025 року.
Суддя С. А. Форощук