Справа № 206/7364/25
Провадження № 1-кс/206/1459/25
26 грудня 2025 року слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 62025170030010918 від 09.06.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, утриманців не маючий, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді курсанта 2 навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ,раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
До Самарського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтовано тим, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи на курсанта 2 навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 31.01.2025 року, близько 19 години 00 хвилин, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався в АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 26.12.2025 року.
26.12.2025 року, солдат ОСОБА_5 , був встановлений працівниками поліції відділення поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області (Самарський район міста Дніпра), внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Тобто, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами:
Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 13.02.2025 доповіддю за фактом самовільного залишення тимчасового місця забезпечення; наказом командира вч НОМЕР_1 №865 від 04.02.2025 про призначення службового розслідування, актом службового рослідування; зібраними матеріалами по кримінальному провадженню в цілому.
26.12.2025 року ОСОБА_5 слідчим СВ відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратурою у сфері оборони Східного регіону було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Враховуючи викладене, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про реальне покарання у вигляді позбавлення волі, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
- про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного продовжуванного злочину, оскільки з 31.01.2025 та по теперішній час, ОСОБА_5 не виконує обов'язки пов'язані з військовою службою, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повному обсязі з наведених в ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_5 з обставинами викладеними у клопотанні не погодився, тому просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові матеріали до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030010918 від 09 червня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
26 грудня 2025 року ОСОБА_5 слідчим СВ відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратурою у сфері оборони Східного регіону було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено підозрюваному о 10 годині 15 хвилин 26 грудня 2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У силу ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказує слідчий; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначених у клопотанні ризиків.
Дослідивши матеріали клопотання вважаю, що наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
повідомленням Військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 за вих. № 1287 від 13 лютого 2025 року; матеріалами службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 від 13 лютого 2025 року.
Клопотання та матеріали, надані слідчою, дійсно свідчать про реальне існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція статті якої, передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому існують підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного продовжуваного злочину, оскільки з 31 січня 2025 року та по теперішній час, ОСОБА_5 не виконує обов'язки пов'язані з військовою службою, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності. Окрім того, підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу, як домашній арешт.
Викладене вище, у своїй сукупності, є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку та виключає об'єктивну можливість щодо застосування більш м'якого виду запобіжного заходу за умови дійсного підтвердження наявності ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак, з урахуванням положень ч. 8ст. 176 КПК України, підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Крімтого, судомвраховуються і положенняч. 8 ст. 176 КПКУкраїни,згідно яких,підчасдії воєнногостану довійськовослужбовців,які підозрюються або обвинувачуютьсяувчиненні злочинів,передбачених статтями402-405, 407, 408, 429КримінальногокодексуУкраїни,застосовується виключно запобіжний захід,визначений пунктом 5частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 182 КПК України.
Відповіднодо ст. 182 КПКУкраїнизаставаполягаєувнесенні коштівугрошовій одиниці Українинаспеціальний рахунок,визначенийв порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України,зметоюзабезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихнанього обов'язків,під умовою звернення внесених коштівудохід державивразі невиконання цих обов'язків.
Увідповідностідо п. 2 ч. 5 ст. 182Кримінального процесуальногокодексуУкраїни,розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, суд вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Враховуючи дані підозрюваного, суд вважає, що застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (90 840,00 гривень) буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
В силу ч. 3 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184,193-194, 196, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської спеціалізованої сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 62025170030010918 від 09.06.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 26 грудня 2025 року до 23 лютого 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 90 840,00 гривень (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самими підозрюваним так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).
Підозрюваний або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІБ) та номер справи.
В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.
З моменту звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 днів наступні обов'язки:
?прибувати до слідчого та суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
?не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу підозрюваний без дозволу командира військової частини або суду;
?не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини;
Строк дії ухвали визначити до 23 лютого 2026 року включно.
Повний текст ухвали буде проголошено 29 грудня 2025 року о 13-30 годині.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1