Справа № 190/2063/25
Провадження №2/190/924/25
(заочне)
11 грудня 2025 року м.П"ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
В обгрунутвання заявлених вимог зазначила, що ОСОБА_3 є її сином. 09 листопада 2024 року близько 23 год. 45 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в барі «Бінго», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 де познайомився з ОСОБА_3 , між якими відбулась сварка, після якої у ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, і виник злочинний умисел спрямований на вбивство ОСОБА_3 .
Реалізуючи власний злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_3 , 09.11.2024 року приблизно об 23 год. 50 хв. ОСОБА_2 покинув приміщення бару «Бінго» та поїхав до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Прибувши до місця свого проживання, ОСОБА_2 з метою заподіяння смерті ОСОБА_3 , взяв з сейфу гладкоствольну рушницю марки «Т03-34Р», 12 калібру, № НОМЕР_1 , дозвільні документи на яку у ОСОБА_2 відсутні та поклав її до автомобіля марки «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 , що перебуває у користуванні останнього, та вирушив до місця перебування ОСОБА_3 ..
В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно об 00 год. 20 хв. ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію власного злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_3 , приїхав за кермом автомобіля марки «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 до двору будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , де на той час перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Надалі, ОСОБА_2 вийшов з автомобіля марки «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 , взяв до рук з салону автомобіля гладкоствольну рушницю, марки «ТОЗ-34Р», 12 калібру, № НОМЕР_1 . Продовжуючи реалізацію власного злочинного умислу спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_3 , не бажаючи відмовлятись від нього, ОСОБА_2 спорядив двома патронами гладкоствольну рушницю, марки «Т03-34Р», 12 калібру, № НОМЕР_1 , утримуючи її в руках, наблизився до ОСОБА_7 , втім, зрозумівши, що перед ним знаходиться не ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відвернув свою увагу від нього та продовжив рухатись до інших осіб, які перебували на території двору вищевказаного домоволодіння. Одразу після цього, ОСОБА_2 у вказаний час, перебуваючи у зазначеному місці, наблизившись до ОСОБА_3 на відстань приблизно 1,5 м., впевнившись в його особі, навів дуло гладкоствольної рушниці, марки «ТОЗ- 34Р», 12 калібру, № НОМЕР_1 , що знаходилась у нього в руках, здійснив один постріл в область черевної порожнини ОСОБА_3 та утримуючи рушницю в руках, сів до вказаного автомобіля на якому приїхав і покинув місце вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Вищевказаними протиправними діями, спрямованими на умисне вбивство ОСОБА_3 , ОСОБА_2 спричинив останньому тілесні ушкодження, що в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм як небезпечні для життя, а в даному конкретному випадку, як ті, що призвели до смерті. Від отриманих тілесних ушкоджень, у кареті швидкої медичної допомоги, приблизно об 02 год. 05 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала смерть ОСОБА_3 .
Вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винуватим за ч.1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі. Внаслідок умисного вбивства, вона як потерпіла зазнала матеріальної та моральної шкоди. Розмір матеріальної шкоди становить 40535 грн., це витрати пов'язані з похованням сина. Крім того, внаслідок смерті сина вона зазнала моральної шкоди, оскільки втратила сина, їй завдано невиліковну душевну рану, вона втратила душевний спокій, порушивши звичайний ритм життя, відновити її попередній стан життя неможливо. Моральну шкоду оцінює в 1 000 000 грн..
У зв'язку з вищевикладеним, просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 40535,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн..
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через адміністрацію установи виконання покарань/а.с.39/.
Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, 09 листопада 2024 року близько 23 год. 45 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в барі «Бінго», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 де познайомився з ОСОБА_3 , між якими відбулась сварка. В цей час, перебуваючи у зазначеному місці, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 .
Реалізуючи власний злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_3 , 09.11.2024 року приблизно об 23 год. 50 хв. ОСОБА_2 покинув приміщення бару «Бінго», що розташоване за вищевказаною адресою та поїхав до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Прибувши до місця свого проживання, ОСОБА_2 з метою заподіяння смерті ОСОБА_3 , взяв з сейфу гладкоствольну рушницю марки «Т03-34Р», 12 калібру, № НОМЕР_1 , дозвільні документи на яку у ОСОБА_2 відсутні та поклав її до автомобіля марки «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 , що перебуває у користуванні останнього, та вирушив до місця перебування ОСОБА_3 ..
В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно об 00 год. 20 хв. ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію власного злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_3 , приїхав за кермом автомобіля марки «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 до двору будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , де на той час перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. Надалі, ОСОБА_2 вийшов з автомобіля марки «ВА32106», державний номерний знак НОМЕР_2 , взяв до рук з салону автомобіля гладкоствольну рушницю, марки «ТОЗ-34Р», 12 калібру, № НОМЕР_1 . Продовжуючи реалізацію власного злочинного умислу спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_3 , не бажаючи відмовлятись від нього, ОСОБА_2 спорядив двома патронами гладкоствольну рушницю, марки «Т03-34Р», 12 калібру, № НОМЕР_1 , утримуючи її в руках, наблизився до ОСОБА_7 , втім, зрозумівши, що перед ним знаходиться не ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відвернув свою увагу від нього та продовжив рухатись до інших осіб, які перебували на території двору вищевказаного домоволодіння. Одразу після цього, ОСОБА_2 у вказаний час, перебуваючи у зазначеному місці, наблизившись до ОСОБА_3 на відстань приблизно 1,5 м., впевнившись в його особі, навів дуло гладкоствольної рушниці, марки «ТОЗ- 34Р», 12 калібру, № НОМЕР_1 , що знаходилась у нього в руках, здійснив один постріл в область черевної порожнини ОСОБА_3 та утримуючи рушницю в руках, сів до вказаного автомобіля на якому приїхав і покинув місце вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Вищевказаними протиправними діями, спрямованими на умисне вбивство ОСОБА_3 , ОСОБА_2 спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого вогнепального ушкодження компактним дробовим зарядом в ділянку верхньої третини правого стегна по передній поверхні з раньовим каналом, який йде знизу вверх, справа на ліво, пошкоджуючи на своєму шляху шкіру з її дефектом, підшкірно-жирову клітковину, м'які тканини верхньої третини правого стегна, проникаючи в порожнину малого тазу спричиняючи щілинно подібний дефект стінки сечового міхура з правого нижнього полюсу з нерівними зубчатого вигляду краями та в ампулі прямої кишки, по правому її краю, у вигляді повздовжній розрив в напрямку з права на ліво, знизу вверх, з подальшим розпадом компактного дробового заряду, на рівні сечового міхура, на дрібні металеві частинки, які розходяться врізнобіч пошкоджуючи черевний відділ аорти на рівні біфуркації у вигляді наскрізних ушкоджень, спричиняючи при цьому масивну кровотечу, та спричиняючи ознаки травматичного шоку, які могли виникнути від дії вогнепального заряду, який володіє значною кінетичною енергією, та в своїй сукупності відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за критерієм як небезпечні для життя, а в даному конкретному випадку як ті що призвели до смерті.
Від отриманих тілесних ушкоджень, у кареті швидкої медичної допомоги, приблизно об 02 год. 05 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала смерть ОСОБА_3 .
Вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винуватим за ч.1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі/а.с.17-23/.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 8/.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть /а.с. 9/.
Згідно копії квитанції №485 похоронного агентства «VD» товари та послуги на поховання складають у загальному розмірі 40535 грн. /а.с. 10/.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За частиною першою статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що внаслідок умосного вбивства ОСОБА_3 , позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на послуги пов'язані з похованням у розмірі 40535 грн., що підтверджується копіє квитанції, яка підлягає стягненню з відповідача, а позов вцій частині задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У частині другій статті 1168 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Разом з тим, суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що унаслідок вбивства ОСОБА_3 , який був сином позивачки ОСОБА_1 , остання зазнала душевних страждань у зв'язку з утратою близької їй людини - рідного сина, що завдало їй моральну шкоду.
Тобто, неправомірними діями ОСОБА_2 позивачці було завдано моральної шкоди у зв'язку із втратою рідного сина.
Врахувавши, що неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральні страждання, глибину та тривалість душевних страждань, яких зазнала позивач внаслідок загибелі (вбивства) близької, рідної людини - сина, тяжкість вимушених змін у її життєвих відносинах, суд з урахуванням вимог розумності і справедливості, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 - 500 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином - 40535 (сорок тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. та 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь держави судовий збір у розмірі 6211,20 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса