Справа № 182/7864/25
Провадження № 1-кп/0182/1224/2025
29.12.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі Дніпропетровської області кримінальне провадження, відомості про вчинення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2025 за №12025041340000316 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, військовослужбовця, ВЧ НОМЕР_1 , з середньою освітою, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ( в режимі ВКЗ з власних технічних засобів),
адвоката ОСОБА_5 ( в режимі ВКЗ з власних технічних засобів),
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
22.03.2025 приблизно о 21:00 годині ОСОБА_3 , який мав при собі саморобний вибуховий пристрій, тобто предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, знаходився біля будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 . У цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень на території будинку за місцем мешкання ОСОБА_6 .
Так, 22.03.2025 приблизно о 21:14 годині знаходячись поруч із будинком АДРЕСА_3 , тобто перебуваючи в житловому кварталі, ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільні небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, із хуліганських мотивів, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, із мотивів явної неповаги до суспільства, із особливою зухвалістю, розуміючи, що його дії можуть призвести до спричинення тілесних ушкоджень та пошкодження майна інших громадян, демонструючи свою перевагу в силі та зневажливе ставлення до загальноприйнятих норм моралі, використав предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме кинув саморобний вибуховий пристрій поруч із територією домоволодіння АДРЕСА_3 за місцем мешкання ОСОБА_6 , в результаті чого стався вибух, що призвело до пошкодження паркану та вхідних воріт.
Після чого ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник.
Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України - (хуліганство), тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
До такого висновку суд приходить аналізуючинаступнідокази.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю, підтвердив факт скоєння ним кримінального правопорушення і суду показав, що 22.03.2025 у вечірній час знаходився біля будинку АДРЕСА_3 , де мешкала ОСОБА_6 . У кишені в нього був саморобний вибуховий пристрій, який він в подальшому кинув на територію домоволодіння , де мешкала ОСОБА_7 , в результаті чого стався вибух, та пошкодила паркан та вхідні ворота. У скоєному кається.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд провадження за її відсутності. Цивільний позов заявляти не бажає. При призначені покарання поклалась на розсуд суд.
Враховуючи, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування діянні і у суду відсутні будь-які сумніви добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду тароз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПКУкраїни, суд визнав за недоцільнедослідженняіншихдоказів по справі, якініким не оспорюються, крім тих, щохарактеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими він обвинувачується.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Також суд враховує обставини справи. Особу винного, який відповідно до ст. 89 КК України є раніше не судимий. Має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо , є військовослужбовцем, на утриманні нікого не має. У лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває (а.п. 74).
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає визнання вини (ч. 2 ст. 66 КК України).
Обставиною, що обтяжує покарання, судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, в тому числі які пом'якшують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв'язане з позбавленням волі.
Разом з тим, відповідно до ст. 75 КК, суд приймає рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що його виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Суд також призначає певні обов'язки, які передбачені ст. 76 КК і виконання яких буде необхідною складовою покарання для ОСОБА_3 .
Вказане покарання буде відповідати меті покарання передбаченого ст. 50 КК та меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Запобіжний захід - не обирався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Суд вирішує долю речових доказів відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Також суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів при проведені судових експертиз № СЕ-19/104-25/13091-ВТХ від 14.04.2025 у сумі 1782 ( одна тисяча сімсот вісімдесят дві) 80 коп.; № СЕ-19/104-25/14515-БД від 16.06.2025 у сумі 1874 ( одна тисяча вісімсот сімдесят чотири ) грн. 45 коп.; № СЕ-19/104-25/31365-БД від 26.09.2025 у сумі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) 85 коп., що всього становить 5 870 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 10 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Керуючись 370, 371, 374, 376, 124 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченню за ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, та поклавши на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід - не обирався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази:
-Важель ударного механізму уніфікованого запалу ручних гранат модернізованого типу UZRGM, який після проведення експертизи об'єкт дослідження, упакований в с.п. Експертної служби України №3646227 та переданий на відповідальне зберігання в кімнату зберігання речових доказів Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція 002981) - знищити;
-Диски з записами з камер зовнішнього відеоспостереження, які поміщено до паперових конвертів та диск з записом з записом відео, які перебувають у користуванні апаратно-програмного комплексу «Відеоінформаційна система «Нікополь-прозоре місто»», який поміщено до паперового конверту - залишити в матеріалах кримінального провадження №12025041340000316.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів при проведені судових експертиз № СЕ-19/104-25/13091-ВТХ від 14.04.2025 у сумі 1782 ( одна тисяча сімсот вісімдесят дві) 80 коп.; № СЕ-19/104-25/14515-БД від 16.06.2025 у сумі 1874 ( одна тисяча вісімсот сімдесят чотири ) грн. 45 коп.; № СЕ-19/104-25/31365-БД від 26.09.2025 у сумі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) 85 коп., що всього становить 5 870 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 10 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Головуючий суддя: ОСОБА_1