Справа № 204/1453/25
Провадження № 2/204/1726/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
29 грудня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Чапали Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Азарян Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим у його інтересах представником - адвокатом Харламовим Дмитром Вікторовичем до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра за допомогою системи «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Харламова Дмитра Вікторовича, надійшла позовна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач просив стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, у розмірі 59 164,02 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 червня 2024 року по 18 грудня 2024 року, який складає 171 849,48 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив на те, що він перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». З підприємства звільнився 17 червня 2024 року, за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України, Наказ №432-вк від 17.06.2024 року, про що зроблено відмітку в Трудовій книжці під записом №17. Позивач звільнився з підприємства так як в результаті отриманого інсульту його фізичний стан виключав можливість трудової діяльності. Під час перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем йому не виплачувалася заробітна плата у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої за розрахунками позивача становить 59 164,02 грн. Заборгованість по заробітній платі у вищевказаному розмірі позивачу відповідачем так і не виплачена в день звільнення. Крім того, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Зазначила, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 18 червня 2024 року по 18 грудня 2024 року, який складає 171 849,48 грн. На підставі викладеного позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін.
02 червня 2025 року від представника відповідача - Новак К.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перебувало та перебуває зараз в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірванням контрактів, які складали питому вагу замовлень продукції, несе великі фінансові збитки. Звернув увагу, що протягом 2019-2025 рр. та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи, що підтверджується наказом по підприємству про режим роботи. З 28.02.2022 року і до 01.09.2022 підприємство знаходилось на простої, що підтверджується відповідними наказами. З січня 2023 року підприємство працює в одноденному режимі. Окрім того, на думку відповідача, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду. Щодо стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, просив не стягувати його, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Також разом із відзивом на позовну заяву, представником відповідача надано довідку № 97/13 від 16 травня 2025 року, з якої вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з січня 2022 року по червень 2024 у загальному розмірі 60 693,00 грн.
У зв'язку із цим, 05 червня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Харламовим Д.В. було надіслано заяву про збільшення позовних вимог. Зазначив, що у своєму Відзиві на позовну заяву Відповідач підтверджує та не оспорює той факт, що заборгованість Відповідача перед Позивачем по невиплаченій заробітній платі складає 60 693,00 грн., що збільшилось в результаті уточнення сум які підлягають виплаті при звільненні, в підтвердження чого надає Довідку №97/113 від 16.05.2025 року, враховуючи це просить збільшити розмір позовних вимог та стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 60 693,00 грн.
17 липня 2025 року на адресу суду від адвоката Харламова Д.В. надійшло клопотання про залучення до справи правонаступника. Зазначив , що позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2025 року, актовий запит № 1566 зробленого в Соборному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Членом сім'ї померлого ОСОБА_1 є дружина ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 від 01 грудня 1979 року. Посилаючись на норми ст. 1227 ЦК України зазначає, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї , а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Таким чином, правонаступником в даній справі є член сім'ї померлого, а саме його законна дружина ОСОБА_2 , а тому просив залучити її в якості його правонаступника.
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 28 липня 2025 року ОСОБА_2 було залучено в якості правонаступника позивача ОСОБА_1 в якості члена сім'ї померлого, згідно вимог ст. 1227 ЦК України.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , працював у Державному підприємстві «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», наказом № 432-вк від 17.06.2024 року звільнений за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України.
Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував йому нараховану заробітну плату, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та при звільненні відповідач не провів з ним розрахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану їй заробітну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно з довідкою № 97/113 від 16 травня 2025 року, виданою Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з січня 2022 року по червень 2025 року включно у загальному розмірі 60 693,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 60 693,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом - 60 693,00 грн.; період стягнення дорівнює 14 повних місяців. Отже, розмір заробітної плати, який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 60 693,00 грн. / 14 = 4 335, 21 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з наступного дня після звільнення, тобто з 18 червня 2024 року по 18 грудня 2024 року.
Позивач дійсно має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з наступного дня після звільнення, а саме 18 червня 2024 року по 18 грудня 2024 року, тобто за шість місяців.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як зазначено представником позивача у позові, попри дату звільнення позивача 17.06.2024 року, останніми двома місяцями для обрахування середнього заробітку є грудень 2023 року та січень 2024 року, оскільки після цього, а саме з 14.02.2024 по дату звільнення 17.06.2024 він перебував на лікарняному, що підтверджується копіями листків про тимчасову непрацездатність (а.с. 17-25).
Відповідно заробітна плата позивача за грудень 2023 - січень 2024 склала 11 717,00 грн. (6860,00 + 4 857,00). Оскільки в цей період на підприємстві було запроваджено одноденний режим роботи, де понеділок - робочий день, а інші - неробочі, відповідно загальна кількість робочих днів протягом грудня 2023 - січня 2024 складає 9 робочих днів. Отже середньоденна заробітна плата позивача за цей період перед звільненням складає 1 301,89 грн. (11 717,00 / 9).
Представником відповідача разом із відзивом надано довідку про середньоденну заробітну плату з розрахунку за квітень та травень 2024, у якому в графі «кількість відпрацьованих днів», а також в графі «сума» містяться прочерки, у зв'язку із чим суд не може прийняти вказаний розрахунок, оскільки він не містить вихідних даних.
Загальна кількість робочих днів з 18.06.2024 по 18.12.2024 року - 132 робочих днів.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені обраховується не більше як за шість місяців.
В період з 18.06.2024 по 18.12.2024 року було 132 робочих днів, а тому загальна сума компенсації складає - 1 301,89 х 132 день = 171 849,48 грн. середнього заробітку за весь час затримки.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 18.06.2024 по 18.12.2024 року включно складає 171 849,48 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 171 849,48 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Харламов Д.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 09.06.2025 року № Т4/22 (а.с. 27).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
24 січня 2025 року між позивачем, як замовником, та ОСОБА_3 , як виконавцем, було підписано Акт виконаних та підготовлених до виконання послуг на суму 2 500,00 грн. (а.с. 28).
Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Харламова Д.В., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 2 500,00 грн. є об'єктивної та розумною, та відповідає змісту та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку на звернення до суду з даним позовом, передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-7/2024(337/24), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Ухвалюючи вказане рішення, Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
З огляду на наведене доводи відповідача в цій частині судом визнаються неприйнятними.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Також, оскільки позовні вимоги майнового характеру в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені на загальну суму 171 849,48 грн., за які позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 718,49 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 718,49 грн.
На підставі ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (ЄДРПОУ - 14308368) на користь правонаступника позивача - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 60 693,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 18.06.2024 по 18.12.2024 року у розмірі 171 849,48 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.. Суми зазначені без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (ЄДРПОУ - 14308368) на користь правонаступника позивача - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1 718,49 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 4 335, 21 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя