Справа № 204/14131/23
Провадження № 6/204/246/25 р.
22 грудня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,-
У грудні 2025 року до суду надійшло дане подання, в якому приватний виконавець просить встановити тимчасове обмеження щодо боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї рішеннями Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, які набрали законної сили. В обґрунтування подання вказано, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни перебуває зведене виконавче провадження № 77576724, до складу якого входить: 1. Виконавче провадження № 77502978 з примусового виконання виконавчого листа № 204/14131/23, виданого 06.01.2025 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за Кредитним договором б/н від 20.12.2021 року у розмірі 35 035,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 000,00 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 35,00 грн., а також судового збору в сумі 2 684,00 грн. 2. Виконавче провадження № 76056611 з примусового виконання виконавчого листа № 204/1556/24, виданого 16.08.2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 26.06.2021 року, яка станом на 29.01.2024 року складає 56 571,22 грн. (у т.ч. тіло кредиту - 47 485,12 грн, відсотки - 9 086,10 грн), а також судового збору в сумі 2 422,40 грн. 16.09.2024 року до офісу приватного виконавця надійшла заява стягувача та виконавчий лист № 204/1556/24. 17.09.2024 року, розглянувши заяву та керуючись ст.ст. 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76056611. Пунктом 2 вказаної постанови зобов'язано боржника подати декларацію про майновий стан у п'ятиденний строк з моменту відкриття провадження, однак станом на поточну дату боржник декларацію не подав, причини невиконання вимог не пояснив. Постанову направлено рекомендованим листом за адресою боржника: АДРЕСА_1 . В подальшому, 13.03.2025 року, надійшла заява стягувача та виконавчий лист № 204/14131/23. 13.03.2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77502978, яку направлено рекомендованим листом за вказаною адресою боржника. У процесі виконання приватним виконавцем направлено електронні запити до Державної податкової служби України (щодо доходів та рахунків) та МВС України (щодо транспортних засобів), а також вимоги до банків. Неодноразово направлялися виклики боржнику з вимогою з'явитись, надати пояснення та сплатити борг. Боржник на виклики не з'явився. Встановлено, що коштів на рахунках недостатньо, боржник не працює, транспортних засобів не має. В порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на майно та кошти боржника. 08.12.2025 року здійснено виїзд за місцем проживання, але двері ніхто не відчинив. Згідно з даними Держприкордонслужби, боржник перетинав кордон 2 рази в період з 17.09.2024 по 10.11.2025 року, що свідчить про спроможність виїзду та умисне ухилення від виконання судового рішення.
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, раніше надала заяву відповідно до якої просила розгляд справи здійснити без її участі.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити по наступним підставам.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни перебуває зведене виконавче провадження № 77576724 до складу якого входить:
-Виконавче провадження № 77502978 з примусового виконання виконавчого листа № 204/14131/23 виданого 06.01.2025 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за Кредитним договором б/н від 20.12.2021 року у розмірі 35 035,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35000,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 35,00 грн. Стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп.
-Виконавче провадження № 76056611 з примусового виконання виконавчого листа № 204/1556/24 виданого 16.08.2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.06.2021 року, яка станом на 29.01.2024 року складає 56 571 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн. 22 (двадцять дві) коп., а саме: 47485 (сорок сім тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 12 (дванадцять) коп. заборгованість за тілом кредиту, 9 086 (дев'ять тисяч вісімдесят шість) грн. 10 (десять) коп. заборгованість за простроченими відсотками. Стягнути зі ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною від 17.09.2024 року відкрито виконавче провадження ВП 76056611 за виконавчим листом №204/1556/24 виданого 16.08.2024 року.
В цьому виконавчому провадженні приватним виконавцем здійснено запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
Також, 20.09.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про арешт коштів та арешт майна боржника ОСОБА_1 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною від 13.03.2025 року відкрито виконавче провадження ВП 77502978 за виконавчим листом №204/14131/23 виданого 06.01.2025 року.
Також, 20.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про арешт коштів та арешт майна боржника ОСОБА_1 .
В цьому виконавчому провадженні приватним виконавцем здійснено запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
На адресу боржника окрім, процесуальних документів, направлено виклики про необхідність з'явитись до приватного виконавця, а також надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання.
Згідно відповіді на запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, боржником за період з 17.09.2024 здійснено неодноразові перетини державного кордону.
Відповідно до інформації ПФУ, ДПС боржник не отримує дохід.
Оскільки приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами не виявлено майна та коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду, ненадання боржником декларації, у якій, зокрема вказуються готівкові кошти та майно, що перебуває у інших осіб, але належить боржнику, подальше виконання рішення суду неможливо саме через перешкоджання боржника у його виконанні.
Статтею 441 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Аналогічне закріплено і в ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, де зазначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного.
Тому, зобов'язання приватного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон не є абсолютним, а виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішення чи то рішень інших органів (посадових осіб).
При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов'язань покладається на приватного виконавця.
При цьому ухиленням від виконання зобов'язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.
Це означає, що подання приватного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити обставини, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, згідно вказаних правових норм, необхідним елементом є пропорційність втручання у право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов'язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов'язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження, ефективно забезпечує виконання боржником цього обов'язку.
Отже, суд дійшов висновку, що така обов'язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду або рішенням інших органів (посадових осіб), в розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України", матеріалами справи не підтверджується.
Приватним виконавцем не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх зобов'язань.
Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
У зв'язку з цим, саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
З матеріалів, долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , оскільки поданням обґрунтовується лише перебування останнього у статусі боржника.
Одночасно з цим, суд зазначає, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення ст. 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" ("Горнсбі проти Греції").
Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату цього боргу і становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: "Агрокомплекс проти України", "Іванов проти України").
Водночас, свобода пересування особи гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч. 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч. 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв'язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.
При цьому у п. 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі "Напияло проти Хорватії" п. п. 78-82).
Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.
Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів має визначатися судом і відноситься до його дискреційних повноважень.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Суд зазначає, що належних і допустимих доказів свідомого або навмисного ухилення невиконання обов'язків ОСОБА_1 стороною заявника не надано.
За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 18, 28 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 260, 438 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Самсонова