Справа № 210/7761/25
Провадження № 3/210/2302/25
іменем України
29 грудня 2025 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не відоме, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу 09 грудня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п.2.5 ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 ст.130 КУпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №526385 від 28 листопада 2025 року, 28 листопада 2025 року, о 16.17год., в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Прокатників, 2А Металургійного району, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 217230», днз. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість; розширені зіниці очей, що не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану сп'яніння ОСОБА_1 відмовився. Згідно протоколу, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
До початку судового засідання захисником особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокатом Щербань О.С. до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого останній зазначив, що працівники поліції спонукали ОСОБА_1 відмовитися від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння, оскільки першочергово ОСОБА_1 погодився на його проходження, однак в подальшому працівники патрульної поліції, погрозами, що висновок за результатами огляду буде направлений за місцем його роботи, та побоюючись його подальшої доставки до ТЦК, шляхом вмовлянь, відмовився від проходження медичного огляду. Крім того, зазначає, що відеозапис з боді-камер патрульних поліцейських не є не безперервним, що протирічить чинному законодавству, свідки до розгляду справи останніми не залучалися. Крім того, наступного дня, оскільки 28 листопада 2025 року, не зміг потрапити до ПНД, ОСОБА_1 самостійно пройшов медичний огляд, та стану наркотичного сп'яніння у нього виявлено не було. Враховуючи викладене, захисник просив суд провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Присутній при розгляді справи захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Щербань О.С. надав пояснення по суті справи, підтримав доводи, викладені у клопотанні про закриття провадження у справі. Також зазначив, що матеріали справи не містять підстави причини зупинки транспортного засобу, доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Суд, заслухавши пояснення захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши в судовому засіданні надані до справи докази, клопотання про закриття провадження у справі, приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі, - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді справи про адміністративне правопорушення, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно п.2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.
Склад адміністративного правопорушення, - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він охоплює: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону. За відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, відповідальність за ст.130 КУпАП, зокрема, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Вказана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду у справі №404/4467/16-авід 20 лютого 2019 року.
Отже, однією з умов для притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.130 КУпАП є доведення факту керування транспортним засобом під час сп'яніння.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено відсутність доказів керування ОСОБА_1 28 листопада 2025 року, о 16:17год. транспортним засобом «ВАЗ 217230», днз. НОМЕР_1 , оскільки ані відеозаписів (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону), ані пояснень свідків, які були б свідками керування, ані будь-яких інших доказів, які можуть підтвердити факт керування ОСОБА_1 до матеріалів адміністративної справи не долучено. Так, на наданих до суду відеозаписах вбачається, як автомобіль патрульних поліцейських рухається за автомобілем «ВАЗ 217230», днз. НОМЕР_1 . Однак наступне відео починається з моменту вже спілкування патрульних поліцейських з ОСОБА_1 біля автомобіля.
Крім того, статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом Закон про поліцію) передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський має право зупиняти транспортні засоби.
Даний перелік передбачає такі випадки: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
При цьому, з матеріалів справи видно, що жодної з наведених підстав для зупинки автомобіля «ВАЗ 217230», днз. НОМЕР_1 , матеріалами справи не підтверджено. Причина зупинки також не зазначена і у рапорті, наданому до суду.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні дані, згідно ст.35 Закону про поліцію, котрі є підставою для зупинки транспортного засобу в даному випадку.
Отже, в даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження законності зупинки автомобіля «ВАЗ 217230», днз. НОМЕР_1 , згідно зі ст.35 Закону про поліцію.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
На думку суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Такі висновки апеляційного суду повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року, у справі №686/11314/17.
Крім того, суд констатує, що оскільки жодної передбаченої законом підстави зупинки працівниками поліції транспортного засобу, що передувала складенню протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, не була відображена у наявних в матеріалах справи відомостях, тому у зв'язку з відсутністю підстав для проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння, всі докази у справі, отримані після такої зупинки необхідно вважати недопустимими, що тягне за собою визнання недопустимими усіх доказів у справі (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30 червня 2008р.); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30 квітня 2015р.), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу, а тому складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не можна вважати допустимим доказом.
Крім того, заслуговують увагу доводи захисника щодо не безперервності запису патрульних поліцейських з боді-камер, виходячи із наступного.
Згідно п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до п.1 розділу VII Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Згідно п.2 розділу VII Інструкції, поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Однак, долучений до матеріалів справи відеозапис фрагментарний, епізодичний, не є безперервним, не містить інформації про вручення ОСОБА_1 направлення для проходження огляду на стан сп?яніння, відеофіксація події з бодікамер переривається майже на пів години, та поліцейськими не здійснювалася відеофіксація, тобто відеозапис не містить усіх обов'язкових відомостей для об'єктивного розгляду справи, що суперечить п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що даний доказ не відповідає вимогам достовірності.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, внаслідок допущенних суттєвих порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення,судом не можуть бути визнані як допустимі докази, що були зібрані посадовими особами поліції під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з вимогами ст.283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09 вересня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15 травня 2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В свою чергу, положеннями ч.2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення. За таких обставин суд вважає за необхідне закрити провадження у справі у зв'язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 130, 245, 247 п.1, 251, 252, 283, 284 КУпАП України, суд, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: Н. Ю. Вікторович