Справа № 210/309/25
Провадження № 3/210/269/25
іменем України
17 грудня 2025 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Сільченко В. Є., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В провадження судді 20.01.2025 року надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 210690 від 01.01.2025 року, 01.01.2025 року близько 23 год. 25 хв. у м. Кривому Розі по вул. Віталія Матусевича, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом держномер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, що зафіксовано відеореєстратором.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні даного правопорушення не визнав та пояснив, що 01.01.2025 року він повертався до міста з військової частини, де був у справах ДФТГ.
У вечірній час його зупинили поліцейські під приводом комендантської години, хоча вона ще не почалася. Йому це видалося підозрілим. Він з 2022 року є членом місцевої ДФТГ, особисто у 2022 році з іншими членами ДФТГ затримував поблизу Кривого Рогу російську ДРГ, учасники якої були у поліцейській формі та рухалися на поліцейському авто, тому він попросив показати йому службові посвідчення.
Вони показали, але швидко і так, що він не зміг з ними ознайомитися, і стали казати, що у нього маються ознаки наркотичного сп'яніння. Він сказав, що поки хтось не підтвердить, що вони справжні поліцейські, він з ними нікуди не поїде і викликав по 102 поліцію.
Приїхав ще один екіпаж, вони посвідчення пред'явили належно.
Потім вони стали складати якісь документи, він відмовився підписувати будь що і надавати будь які свідчення.
Після цього поліцейські сказали, що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП і поїхали.
Він після цього самостійно поїхав до ПНД і самостійно пройшов огляд на стан сп'яніння.
Він не відмовлявся пройти огляд з поліцейськими, а лише просив, щоб їх особи належно встановили, оскільки у нього були обґрунтовані підозри щодо них.
Наркотики і алкогольні напої він не вживає взагалі.
З того моменту його ще декілька разів зупиняли поліцейські, які при спілкуванні виявляли у нього ніби то ознаки сп'яніння. Оскільки у нього не виникало ніяких сумнівів щодо них, він з ними проходив огляд, як вони й вимагали.
Жодного разу жодних ознак сп'яніння в ході огляду в нього не виявлялося.
Раніше ніколи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП він не притягувався.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 надав аналогічні по суті пояснення.
В судовому засіданні поліцейські, що були у складі патрульного екіпажу та зупиняли ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - показали, що ними було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 він вимагав надати їх посвідчення, показував якісь свої, але посвідчення водія не пред'явив, тому вони склали на нього відповідну постанову.
Така поведінка видалася їм такою, що не відповідає обстановці, тому вони запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, але він відмовився, тому вони склали протокол.
В судовому засіданні також було вислухано пояснення іншого екіпажу, що приїжджав на місце події за викликом ОСОБА_1 - поліцейських ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які свідчень, що мали б значення для розгляду даної справи не надали, а тільки змогли підтвердити факт їх виклику на місце події та спілкування з ОСОБА_1 .
При цьому, згідно їх пояснень, в їх присутності ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши письмові матеріали справи, на переконання суду, наведені докази не є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 .
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його чиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 130 ч. 1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши документи, докази та матеріали, що маються у справі, доходить наступних висновків:
Стороною захисту було надано документи, що характеризують особу ОСОБА_1 - численні грамоти, подяки, відзнаки, накази про нагородження від органів самоуправління міста, військових частин, громадських формувань, тощо.
Крім того, надано оригінал висновку про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (…) від 06.10.2025 року відносно нього ж на підтвердження показів щодо того, що він не ухиляється від проходження інших оглядів, коли у нього не виникає сумнівів стосовно обставин та осіб, що вимагають його проведення.
Крім того, надано оригінал висновку про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (…) від 02.01.2025 року, тобто проведеного наступного дня після даної події, згідно з яким у ОСОБА_1 ознак сп'яніння ( у тому числі - наркотичного) не виявлено.
При цьому суд зазначає, що хоча час, який пройшов від моменту зупинки ОСОБА_1 до моменту проведення огляду в медичній установі і перевищує 2 години, поліцейські підозрювали у нього наявність наркотичного сп'яніння, що зазначено в самому протоколі.
При цьому, загальновідомим та неодноразово підтвердженим у судовій практиці є той факт, що сліди наркотичних речовин зберігаються в людському організмі протягом тижнів, а то і місяців, а тому суд вважає за можливе прийняти такий висновок як доказ того, що на момент зупинки ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння не перебував.
Крім того, з відеозаписів з нагрудних відеореєєстраторів поліцейських вбачається виникнення факту конфліктної ситуації між ОСОБА_1 та поліцейськими.
Водночас, під час взаємного спілкування, ОСОБА_1 жодного разу прямо не відмовився від проходження такого огляду.
Згідно загальних принципів права, закріплених, зокрема, і у ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі Аллене де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Згідно до ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, враховуючи наведені вище обставини, суд доходить до висновку, що на момент даної події ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння не перебував, а його дії щодо пропозиції поліцейських пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння є одиничним випадком його поведінки та були викликані обстановкою на місці події та особистим досвідом (у т.ч. - побоюваннями) самого ОСОБА_1 , отриманого під час воєнного вторгнення на територію України, а тому вважає за необхідне провадження у справі закрити.
Керуючись ст.62 ч.3 Конституції України, ст.ст. 130, 247 ч.1 п.1, 251, 252, 284 ч.1 п.3, КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: В. Є. Сільченко