Справа № 199/677/25
(2/199/2049/25)
Іменем України
25.12.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , користується послугами з водопостачання та водовідведення, однак оплату за надані послуги не здійснює, у зв'язку із чим станом на 31.08.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 29059,72 грн., яка складається із: суми основного боргу - 25210,61 грн., 3% річних - 438,83 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 3410,28 грн..
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути вказану заборгованість із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, а також витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог, просив застосувати позовну давність. Зазначає, що ним здійснюється щомісячна оплата послуг водопостачання та водовідведення та користь КП «Дніпроводоканал», проте сума обумовлена тим, що відповідач має першу групу інвалідності та його дохід складає лише пенсія у розмірі 3370 грн.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що предметом господарської діяльності позивача Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 20.03.2019 року №61/23 (а.с.5).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Судом встановлено, що 11.10.2017 року між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір про надання населенню приватного сектору послуг із централізованого питного водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 26.09.2024 року (а. с. 4).
На ім'я ОСОБА_1 для оплати послуг із водопостачання Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що вбачається з довідки на особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Відповідно до статті 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 ЦК України).
Згідно норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право не платити за комунальні послуги (крім постачання теплової енергії) у разі їхнього невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності у житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів. Факт такої відсутності має бути підтверджено.
Як вбачається, від відповідача не надходило на адресу КП "Дніпроводоканал" ДМР жодних заяв про вибір моделі договірних відносин або відмови від надання централізованого водопостачання та водовідведення, або відсутності певний час за місцем реєстрації, тому суд дійшов висновку,.
Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачу послуги із водопостачання та водовідведення, а відповідач був зобов'язаний сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.
Згідно з п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ N 630 від 21.07.2015 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно з положеннями ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено упостанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , на ім'я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31.08.2024 року складає 29059,72 грн., яка складається із: суми основного боргу - 25210,61 грн., 3% річних - 438,83 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 3410,28 грн..
Заперечень щодо відомостей, викладених у рахунках, від відповідача не надходило. Так, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем у розумінні вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України, не спростований.
Будь-яких платіжних документів, що підтверджують сплату означеного боргу, або власних розрахунків суми заборгованості з боку відповідачів суду подано не було.
Крім того, у статті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на отримання плати за послуги із водопостачання та водовідведення.
Що стосується вимоги відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
ЄСПЛ зауважує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос"проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява N 14902/04, § 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom",заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1,ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
При цьому, в силу вимог ст. 267 ч. ч. 4,5 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Частиною 1ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
При цьому, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби(COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.
Крім того, згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
При цьому, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.
Отже, строк, визначений, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжується на строк дії воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). У даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Виходячи із вищевикладеного, суд приходить висновку про те, що заявлені вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення підлягають задоволенню частково в межах строку позовної давності з 01.04.2017 року по 31.08.2024 року у розмірі 19913 грн. 85 коп.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки останні, вочевидь, нараховані в тому числі і на суму основного боргу за період за період із травня 2008 року по серпень 2024, а в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості інфляційних втрат та 3 % річних, який би дозволяв суду як перевірити правильність такого нарахування, так і самостійно виокремити нарахування за той період і тими сумами основного боргу, у задоволенні яких судом відмовлено. Відтак, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних ні повністю, ані частково з огляду на їх неналежну обґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №116700, відповідач ОСОБА_1 є інвалідом першої групи, тому на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» він підлягає звільненню від сплати судового збору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з нього судових витрат задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15-16, 509, 526, 541, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 82, 141, ч.2 ст.247, ст.ст. 258-259, 263-266, 274, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 03341305, заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період із серпня 2021 року по серпень 2024 року у розмірі 19913 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) гривень 85 копійок.
В іншій частині позову, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г. Якименко