Житомирський апеляційний суд
Справа №756/404/24 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.
Категорія 72 Доповідач Талько О. Б.
11 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № № 756/404/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Служба у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Орган опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Голоденко Лесі Олегівни, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 27 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шульги О.М.,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що перебував у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
Вказує, що на даний час вони з відповідачкою не проживають однією сім'єю та припинили шлюбні стосунки. ОСОБА_2 покинула їх із сином, забрала свої речі та обрала інше місце проживання.
Позивач зазначає, що після цього він разом із малолітнім сином переїхав на постійне місце проживання до своїх батьків, в с. Кремидівка Одеського району Одеської області, хоча місцем його реєстрації є: АДРЕСА_1 .
Стверджує, що малолітній син повністю перебуває на його утриманні, а відповідачка продовжує отримувати допомогу при народженні дитини, проте жодних коштів на утримання ОСОБА_4 не надає та ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини й забезпечення належного рівня матеріального утримання сина.
Також вказує, що відповідачка притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері сімейних правовідносин.
На даний час йому невідоме місце проживання ОСОБА_2 , яка не цікавиться життям та розвитком дитини й навіть не надає згоди на реєстрацію місця проживання дитини за місцем реєстрації батька.
Отже, відповідачка протягом тривалого часу не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, стану здоров'я, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, не цікавиться його розвитком та навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини.
Таким чином, мати створила умови, які шкодять інтересам дитини.
Враховуючи вищезазначене, просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також просив стягувати із ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів її доходу ( заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення з даним позовом до суду й до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею.
На обгрунтування позову зазначила, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проте фактично проживає та працює в м. Києві.
Вказує, що не притягувалася до адміністративної та кримінальної відповідальності, ніколи не вживала та не вживає алкогольні напої й наркотичні засоби. Окрім сина ОСОБА_4 , має ще сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який постійно проживає разом з нею та відвідує один із навчальних закладів м. Києва.
Звертає увагу на ту обставину, що жодних зауважень стосовно виховання та утримання старшого сина не надходило. ОСОБА_5 виключно позитивно характеризується за місцем навчання.
Також пояснює, що наприкінці 2022 року та на початку 2023 року її мати захворіла та потребувала оперативного лікування. У зв'язку з цим вона та ОСОБА_1 дійшли згоди, що малолітній сина ОСОБА_4 тимчасово, на періоди лікування її матері, буде перебувати під наглядом батька.
Такі умови виконувалися до кінця 2023 року, коли ОСОБА_1 повідомив її про те, що син буде постійно проживати разом з ним та він відмовляється повернути їй дитину.
ОСОБА_2 вказує, що, враховуючи зазначену обставину, вона змушена була звернутися до правоохоронних органів та подати до суду позов про відібрання дитини.
Також звертає увагу на те, що малолітній син ОСОБА_4 постійно проживає разом з батьками позивача за первісним позовом, що підтверджується відповідним актом органу опіки та піклування.
Наголошує на тому, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі й керування у стані сп'яніння. Окрім того, 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44 КУпАП. Вказані обставини підтверджуються копіями відповідних постанов. Також ТУ ДБР, розташованим у м. Краматорську, здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 405 КК України.
ОСОБА_2 зазначає, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 200 мінімальних заробітних плат. Такі кошти були внесені нею, що підтверджується відповідними доказами.
Також зазначає, що ОСОБА_1 вживає наркотичні речовини, не соромлячись знімати вказані дії на відеокамеру, та хизуючись такою поведінкою, що підтверджується долученим відеозаписом.
На думку ОСОБА_6 , вказані обставини свідчать про необхідність визначення місця проживання дитини разом з нею.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зустрічний позов задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Голоденко Л.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні даного спору суд зазначив про те, що позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 . Суд також зазначив про відсутність доказів того, що, проживаючи разом з матір'ю, дитина буде перебувати у несприятливому середовищі.
Однак, судом першої інстанції проігноровано можливість витребування доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності.
Клопотання про витребування доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності містилося у позовній заяві та у подальшому було підтримане в судових засіданнях.
Проте суд першої інстанції безпідставно не витребував таку інформацію.
В судовому засіданні, яке відбулося 23 вересня 2024 року, також було заявлене клопотання про витребування інформації про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної та кримінальної відповідальності. Однак суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання.
Водночас, судом першої інстанції були досліджені судові рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, чим порушено принцип рівності усіх учасників справи та змагальності сторін.
Також наголошує, що судові рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є недопустимими доказами, оскільки здобуті з порушенням вимог законодавства та порушують честь й гідність позивача за первісним позовом.
В судовому засіданні, яке відбулося 29 жовтня 2024 року, вкотре було заявлено клопотання про витребування доказів щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної та кримінальної відповідальності, проте суд знову безпідставно відмовив у задоволенні даного клопотання.
Вважає, що такі дії свідчать про те, що суд умисно чинив перешкоди в отриманні зазначених доказів.
Представник позивача за первісним позовом також наголошує на тому, що інформація про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної та кримінальної відповідальності чи проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження стосовно неї є важливою обставиною, яка могла б підтвердити її негативний спосіб життя, показати її поведінку та небезпечний вплив на малолітнього сина ОСОБА_4 .
Однак суд свідомо ігнорував заявлені клопотання про витребування доказів у справі, які є суттєвими та могли вплинути на результат розгляду справи. Водночас, суд задовольнив клопотання ОСОБА_2 від 27 жовтня 2024 року про долучення доказів, незважаючи на ту обставину, що таке клопотання було подане поза межами процесуального строку.
Обгрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_2 надала суду довідку про її працевлаштування. Проте, зазначений доказ є неналежним, оскільки суду не надано копію трудової книжки чи копію трудового договору або ж наказу про прийняття її на роботу чи документів, які підтверджують виплату їй заробітної плати, що беззаперечно підтверджували б ту обставину, що ОСОБА_2 працевлаштована та отримує стабільний дохід.
При цьому, суд безпідставно двічі відмовив у задоволенні клопотання про витребування інформації з податкових органів про джерела отриманих відповідачкою доходів.
Отже, судом першої інстанції було проігноровано те, що ОСОБА_2 не працевлаштована, а надані нею довідка та характеристика є фіктивними документами, надання яких є намаганням ввести суд в оману.
Також наголошує на тому, що суд вирішив спір про визначення місця проживання дитини без відповідного висновку органу опіки та піклування.
Суд не надав оцінки тій обставині, що увесь тягар матеріального утримання дитини та виховання Матвія несе виключно ОСОБА_1 . Мати дитини свідомо протягом тривалого часу ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставини суду не надано.
При вирішенні спору щодо позбавлення батьківських прав суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, який не може бути належним та достатнім доказом, оскільки його складено за відсутності батька та без з'ясування усіх обставин спірних правовідносин.
ОСОБА_1 не мав можливості прибути на засідання органу опіки та піклування, оскільки перебував на лікуванні, про що повідомив завчасно Службу у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області. Проте, засідання відбулося за його відсутності та без з'ясування його думки й без надання ним пояснень.
Судом також залишено поза увагою те, що матеріали справи не містять належний та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_2 забезпечена житлом, адже наданий нею договір оренди житла від 14 червня 2023 року припинив дію 14 березня 2024 року.
Вважає помилковим висновок суду про те, що дитину було відібрано у матері під приводом оздоровлення, а також про те, що мати була позбавлена можливості брати участь у вихованні та спілкуванні із сином.
Суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 з грудня 2022 року виконувала батьківські обов'язки стосовно сина ОСОБА_4 .
Звертає увагу на те, що зустрічна позовна заява про визначення місця проживання дитини та позов про відібрання дитини були подані ОСОБА_2 лише після того, як ОСОБА_1 ініціював даний позов. Такі дії ОСОБА_2 ставлять під сумнів її зацікавленість у належному вихованні дитини до подання цього позову.
Стверджує, що ОСОБА_2 у незаконний спосіб здобула копії судових рішень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції, всупереч статті 78 ЦПК України, прийняв ці докази та без дозволу органів досудового розслідування й самого позивача поширив інформацію про досудове розслідування.
Відомості про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності є конфіденційною інформацією, доступ до якої є обмеженим.
Прийнявши зустрічний позов до спільного розгляду з первісними вимогами, суд порушив вимоги частини другої статті 193 ЦПК України.
Окрім того, зазначає, що справа розглянута неповноважним складом суду, оскільки судді заявлено обгрунтований відвід, який безпідставно не був задоволений.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Неупокоєва Н.К., зазначила, що єдиною підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , є прихований умисел на подальше звільнення з військової служби, яку на даний час проходить позивач за первісним позовом.
Дії ОСОБА_1 та його представника були направлені на неодноразове звернення з клопотаннями про витребування доказів, повернення до стадії підготовчого засідання та заявлення відводу суду з метою затягування розгляду справи.
Вважає неетичним посилання представника ОСОБА_1 на ту обставину, що ОСОБА_2 народила першу дитину у досить ранньому віці.
Звертає увагу на намаганнях сторони позивача дискредитувати ОСОБА_2 не просто як матір, а як людину та особистість. Вказане підтверджується тим, що представник ОСОБА_1 посилалася на абсурдні доводи про нібито наявність у ОСОБА_2 судимостей, а також її участь у телевізійному шоу. При цьому, суду не надано жодного належного доказу її ухилення від виконання батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_4 .
Таким чином, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, проте, як стверджує позивач за первісним позовом, вони проживали однією сім'єю та час розгляду цієї справи припинили спільне проживання. Вказана обставина не заперечується ОСОБА_2 .
Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 зазначене: АДРЕСА_1 .
Місцем проживання ОСОБА_2 , яке зареєстроване у встановленому порядку, є: АДРЕСА_2 .
Місце проживання малолітнього сина сторін на час розгляду даної справи не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Обгрунтовуючи первісний позов, ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що відповідачка у квітні 2022 року залишила місце їхнього спільного проживання у м. Києві, у зв'язку з чим він змушений був переїхати на постійне місце проживання до своїх батьків, в АДРЕСА_3 .
Наявний в матеріалах справи акт обстеження умов проживання, складений працівниками Служби у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області 11 грудня 2023 року, містить інформацію про те, що малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_3 , разом із бабусею ОСОБА_7 та дідусем ОСОБА_8 .
Окрім того, представниками Служби у справах дітей Доброславської селищної ради спільно із Центром надання соціальних послуг Доброславської селищної ради 17 липня 2024 року здійснено обстеження умов проживання за місцем проживання малолітнього ОСОБА_4 з бабусею ОСОБА_7 , за вказаною адресою й встановлено, що дитина проживає у належних умовах, у хлопчика є дитяче ліжко, одяг, взуття, все необхідне для його розвитку.
Досліджена судом довідка, видана Кремидівським старостинським округом Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області 18 червня 2024 року за №199, містить інформацію про те, що малолітній ОСОБА_3 з 11 грудня 2022 року проживає без реєстрації разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_7 на території Кремидівського старостинсько окугу за адресою: АДРЕСА_4 .
Долучений до матеріалів справи лист т.в.о. начальника Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області від 30 січня 2024 року №61.1/4/аз містить інформацію про те, що 25 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернулася на спецлінію «102» з повідомленням про те, що 25 листопада 2023 року, за адресою: АДРЕСА_3 , свекруха чинить їй перешкоди у відібранні малолітнього сина ОСОБА_4 .
Матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_2 у січні 2024 року зверталася до Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області із заявою про вжиття заходів щодо повернення їй малолітнього сина.
Під час здійснення перевірки за вказаним фактом працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_3 , разом зі своїми батьками та малолітнім сином ОСОБА_3 , 2022 року народження.
Судом також встановлено, що у квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 про відібрання малолітнього сина ОСОБА_3 . На даний час спір не вирішений в судовому порядку та ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 червня 2024 року з метою забезпечення позову встановлено графіки побачень ОСОБА_2 із сином ОСОБА_9 .
Відповідно до судового наказу, виданого Коростенським міськрайонним судом Житомирської області 24 березня 2025 року із ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку ( доходу) щомісячно.
Станом на 4 вересня 2025 року заборгованість за аліментами становить 14714 грн. 73 коп.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 також має сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає разом з нею.
Долучена до матеріалів справи характеристика за місцем навчання ОСОБА_10 свідчить про те, що хлопчик виключно позитивно характеризується, дитина завжди чиста, охайна доглянута, мати забезпечує його усім необхідним, харчуванням, дитина має постійно ланч-бокс з домашньою їжею. Мати приймає належну участь у вихованні та навчанні дитини.
Окрім того, до матеріалів справи долучено акт обстеження умов проживання, складений службою у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації 1 березня 2024 року, який свідчить про те, що ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю та неповнолітнім сином ОСОБА_11 , на підставі договору оренди, проживає за адресою: АДРЕСА_5 . У квартирі чисто, охайно, здійснений ремонт, є всі необхідні меблі та побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 не має психіатричних та наркологічних захворювань, на «Д» обліку не перебуває, що підтверджується довідкою про проходження психіатричного огляду, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, за №136/24 від 30 січня 2024 року, виданою ТОВ « Клініка ім. Гальченко В.В.»
У висновку Органу опіки та піклування Доброславської селищної ради, затвердженому рішенням виконавчого комітету Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області від 12 вересня 2024 року за №203, зазначено про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зміст вказаного висновку свідчить про те, що на засідання комісії, яке мало відбутися 30 серпня 2024 року, були запрошені батьки, однак батько дитини ОСОБА_1 не з'явився, хоча йому було запропоновано брати участь у засіданні комісії в режимі онлайн-зв'язку. Про свою відсутність на засіданні ОСОБА_1 повідомив заявою від 29 серпня 2024 року, в якій просив перенести розгляд даного питання на інший день у зв'язку з тим, що він перебуває на лікуванні. Мати дитини з'явилася на засідання комісії.
Вказана заява була задоволена та засідання комісії перенесено на 10 год. 9 вересня 2024 року.
Службою у справах дітей Доброславської селищної ради було надіслано запрошення батькам дитини й додатково у телефонному режимі повідомлено ОСОБА_1 про те, що він має можливість брати участь у засіданні комісії в режимі онлайн-зв'язку.
На засіданні комісії, яке відбулося 9 вересня 2024 року, була присутня мати дитини, батько не з'явився та направив на електронну адресу Служби заяву про перенесення засідання комісії на інший день.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені статтею 164 СК України.
Так, частиною першою цієї норми передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголікам або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Аналіз змісту ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як у сукупності, та й кожен окремо, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька ( матері), так і для дитини, й застосовується судом лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У справі “ Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним ( параграф 100).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що ОСОБА_2 не має можливості приймати участь у вихованні дитини та спілкуванні із сином, оскільки у цьому їй створюються перешкоди, внаслідок чого вона змушена була звертатися до правоохоронних органів, служби у справах дітей з відповідними заявами та до суду з позовом про відібрання дитини.
Про наявність перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні вказує й та обставина, що ухвала суду про забезпечення позову у цивільній справі про відібрання дитини, якою встановлено графік зустрічей матері із сином, добровільно не виконується ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , й на даний час перебуває на примусовому виконанні у Доброславському ВДВС в Одеському районі Одеської області.
Судом врахована та обставина, що попри перешкоди, які чиняться ОСОБА_2 , вона докладає зусилля для того, щоб брати участь у вихованні свого сина та спілкуватися з ним. Вказані обставини виключають можливість стверджувати про те, що вона ухиляється від виконання батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_4 .
Наявна в матеріалах справи інформація Департаменту інформатизації МВС України свідчить про те, що станом на 3 липня 2025 року за даними інформаційно-аналітичної системи « Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до кримінальної відповідальності не притягувалася. Також у Реєстрі адміністративних правопорушень МВС України відсутня інформація про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Суду не надано доказів того, ОСОБА_2 може негативно вплинути на свого малолітнього сина, як й не здобуто доказів того, що позбавлення її батьківських прав сприятиме захисту прав малолітнього сина ОСОБА_4 та врахуванню якнайкращих інтересів дитини.
Отже, суд першої інстанції, врахувавши інтереси малолітнього ОСОБА_3 , обгрунтовано виходив з необхідності збереження його зв'язків з матір'ю.
Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на ставлення ОСОБА_2 до виконання батьківських обов'язків стосовно іншого сина ОСОБА_10 , оскільки вказана обставина є складовою комплексної оцінки її материнських якостей та здатності виконувати батьківські обов'язки. Окрім того, суд повинен надати оцінку сімейного середовища в цілому.
Як зазначалося вище, ОСОБА_10 вкрай позитивно характеризується за місцем навчання. Характеристика з навчального закладу свідчить про те, що мати піклується про дитину, матеріально забезпечує сина та належним чином виховує його.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, адвокат Голоденко Л.О. надала суду протоколи опитування адвокатом осіб за їх згодою.
Зокрема, у протоколі опитування від 16 квітня 2025 року ОСОБА_13 , яка проживає по сусідству із сім'єю ОСОБА_1 , зазначила, що жодного разу не бачила ОСОБА_2 за місцем проживання сім'ї ОСОБА_4 . Вважала, що матір'ю дитини є дружина ОСОБА_14 .
У протоколі опитування від 16 квітня 2025 року ОСОБА_15 , яка є знайомою подружжя ОСОБА_16 , зазначено про те, що ОСОБА_2 ніколи не піклувалася про сина ОСОБА_4 , не відвідувала його.
У протоколі опитування ОСОБА_17 зазначено про те, що малолітній ОСОБА_4 постійно проживає разом зі своїм батьком та з нею у м. Києві. Періодично дитина відвідує бабусю із дідусем в Одеській області. Рідна мати хлопчика не піклується про нього, не забезпечує матеріально та не бажає спілкуватися з дитиною, брати участь у його вихованні. Вважає, що дитині буде небезпечно проживати разом з матір'ю.
Протокол опитування адвокатом від 20 квітня 2025 року містить інформацію про те, що ОСОБА_18 , який є братом ОСОБА_1 , повідомив про те, що малолітній ОСОБА_4 постійно проживає разом зі своїм батьком та його сім'єю у м. Києві. ОСОБА_2 залишила ОСОБА_4 та проживає окремо від дитини, зловживає наркотичними речовинами та алкогольними напоями, вживає нецензурну лайку, не піклується про сина, ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
У протоколі опитування ОСОБА_19 містяться аналогічні пояснення.
ОСОБА_20 та ОСОБА_21 надали адвокату пояснення про те, що ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала сина ОСОБА_4 , коли дитина періодично перебувала у бабусі в с. Кремидівка Одеської області. Мати ОСОБА_4 не піклується про нього, не утримує його, не спілкується з дитиною.
З даного приводу слід зазначити, що відповідно до положень статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані особи не були допитані в якості свідків безпосередньо в судовому засіданні, відтак відсутні підстави стверджувати про те, що протоколи опитування адвокатом цих осіб є допустимими доказами у цивільному процесі.
Адвокат наділений правом фіксувати обставини, але сам протокол опитування особи не може замінити показання свідка, оскільки він є лише формою фіксації певних фактів чи пояснень, але сам по собі не є самостійним та допустимим доказом у цивільному процесі.
Також до матеріалів справи долучений консультаційний висновок спеціаліста №86630, складений лікарем-консультантом ( дитячим психіатром) ТОВ « Медицина» 27 червня 2025 року, у якому зазначено про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був оглянутий лікарем-психіатром. Під час бесіди встановлено, що дитина охоче йде на контакт, активна, доброзичлива, емоційно врівноважена. Мова розвинена відповідно до віку - зв'язна, граматично правильна, словниковий запас відповідає віковим нормам. Вказівки розуміє, на запитання відповідає адекватно, поведінка цілеспрямована. Інтелектуальний розвиток відповідає віку. Порушень з боку психічного стану не виявлено. За словами батьків, дитина проживає в стабільному сімейному середовищі - з батьком, прийомною мамою та братом. Дитина дуже емоційно прив'язана до батька. Сім'я характеризується як благополучна, дитина оточена турботою. Дитина не сприймає ОСОБА_2 як мати та боїться як чужу людину, має сприятливі умови для розвитку.
Вказаний доказ свідчить про те, що дитині створені належні умови проживання, виховання та розвитку. Щодо твердження про те, що малолітній ОСОБА_4 не сприймає ОСОБА_2 як матір та боїться її, варто зауважити, що тривала розлука з матір'ю може призвести до відстороненості трирічного хлопчика від матері та певних змін у його поведінці. Відсутність тривалого спілкування з матір'ю руйнує базове відчуття безпеки й дитина перестає сприймати матір як « надійну опору».
Отже, вказане вкотре доводить необхідність збереження зв'язків дитини з матір'ю, адже суду не дано доказів того, що поведінка ОСОБА_2 становить загрозу дитині та що вона ухиляється від виконання батьківських обов'язків стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 .
Збереження зв'язку з матір'ю є фундаментальним правом дитини. Будь-які обмеження можливі лише за наявності доведеної шкоди для дитини, а не через конфлікт між дорослими.
Та обставина, що ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , не є безумовною підставою для позбавлення її батьківських прав.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні первісного позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 .
Відповідно до положень ст. 8,12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин справи, а вже тільки потім - враховуються права батьків.
При цьому, питання забезпечення інтересів дитини грунтується на розумінні того, що для дитини розлучення батьків та припинення їхнього спільного проживання однією сім'єю - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Голоденко Л.О., надала суду акт обстеження умов проживання, складений Службою у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 14 травня 2025 року, у якому зазначено, що малолітній ОСОБА_3 проживає за адресою : АДРЕСА_6 . У зазначеній квартирі проживає батько дитини ОСОБА_1 , дружина батька ОСОБА_17 , та син дружини ОСОБА_22 , 2011 року народження.
В акті також зазначено, що у квартирі створені належні умови для проживання та виховання дитини, житло облаштоване усіма комунальними зручностями.
Водночас, представником ОСОБА_2 надано до суду лист за підписом старости Кремидівського старостинського округу від 7 липня 2025 року про те, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає без реєстрації на території Кремидівського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_4 , разом із дідусем ОСОБА_8 та бабусею ОСОБА_7 .
На адвокатський запит старостою Кремидівського старостинського округу 31 липня 2025 року надано відповідь про те, що місце проживання малолітнього ОСОБА_3 на території Кремидівського старостинського округу не є постійним. Дитина періодично знаходиться на оздоровленні у бабусі з дідусем. На даний час дитина проживає тимчасово на літньому оздоровленні.
На час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю та неповнолітнім сином ОСОБА_5 , на підставі договору оренди житла, проживала за адресою: АДРЕСА_5 .
Під час підготовки висновку Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації працівниками Служби у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської ради 7 липня 2025 року складений акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_7 , у якому зазначено про те, що житло придатне для повноцінного проживання.
У висновку Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 9 вересня 2025 року зазначено про те, що, зважаючи на відсутність підтвердження самостійного доходу ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування вважає за недоцільне рекомендувати визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2022 року народження, разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, в одній з військових частин, розташованій на території м. Києва, та має сталий дохід. На даний час він створив іншу сім'ю й проживає в орендованому житловому приміщенні.
Витяг з інформаційно-аналітичної системи МВС України « Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» свідчить про відсутність відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 незнятої чи непогашеної судимості.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, адвокат Голоденко Л.О. наголошувала на тому, що матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштована та має постійний дохід.
Так, в судовому засіданні досліджувалася довідка, видана ФОП ОСОБА_23 31 січня 2024 року про те, що ОСОБА_2 працює у фізичної особи-підприємця « ОСОБА_23 » з 25 січня 2024 року на посаді директора з посадовим окладом 18500 грн.
Матеріали справи не містять жодної додаткової інформації щодо наявності трудових правовідносин між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_23 , на чому акцентувала увагу адвокат Голоденко Л.О., а саме: копії трудової книжки, наказу про прийняття на роботу, трудового договору, фінансової та податкової звітності тощо.
Однак, відсутність таких доказів не є безумовною підставою для спростування інформації, яка міститься у зазначеній довідці щодо факту працевлаштування ОСОБА_2 , та не надає підстав стверджувати про те, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі та не спроможна забезпечити належні умови проживання малолітнього сина.
Окрім того, наявність постійного заробітку не є вирішальним фактором при визначенні місця проживання дитини. Хоча майновий стан батьків береться до уваги, суд насамперед керується принципом забезпечення найкращих інтересів дитини.
Сама по собі наявність у батька чи матері більшого доходу або кращих житлових умов не може бути вирішальним аргументом, якщо інший з батьків також здатний забезпечити дитині належні умови проживання та виховання, безпеку й психологічний комфорт. Матеріальний стан розглядається лише як один із багатьох факторів.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком Органу опіки та піклування про те, що відсутність у ОСОБА_2 підтвердженого самостійного доходу є підставою для відмови у визначенні місця проживання дитини разом із матір'ю.
У справі, яка переглядається, не встановлено жодних обставин, які б створювали реальну небезпеку для життя та здоров'я дитини або обставин, які б суперечили інтересам дитини. Також не встановлено протиправної поведінки матері стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , що давали підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання сина разом із нею.
При вирішенні спору суд першої інстанції, встановивши наявність належних матеріально-побутових умов проживання як у матері, так і у батька, малолітній вік дитини та необхідність підтримки постійних родинних зв'язків малолітнього ОСОБА_24 зі своїм рідним братом, а також самовільні, без погодження із ОСОБА_2 , дії ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що проживання малолітнього сина сторін разом із матір'ю відповідатиме інтересам дитини.
Суду не надано доказів того, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю буде суперечити інтересам дитини.
На час вирішення даного спору не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Одночасно варто зазначити, що визначення місця проживання дитини разом з матір'ю за жодних обставин не може розцінюватись як її розлучення з батьком, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті сина й не позбавлений права спілкуватись із сином та зобов'язаний брати участь у його вихованні, а також матеріальному забезпеченні, й може реалізувати свої права шляхом домовленості із ОСОБА_2 щодо встановлення способу та порядку участі у вихованні дитини, а у разі недосягнення такої згоди,- за рішенням органу опіки та піклування або суду.
Таким чином, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду й в частині вирішення зустрічного позову про визначення місця проживання дитини.
За таких обставин, рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Голоденко Лесі Олегівни, залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 27 листопада 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 26 грудня 2025 року.