Справа № 761/42666/25
Провадження № 2/761/11799/2025
(Заочне)
26 грудня2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Матвєєвої Ю.О.
при секретарі: Каніковському Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Затишний простір» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -
07.10.2025 р. на адресу суду надійшла позовна заява ТОВ «Затишний простір» до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 75115,36 грн., а також судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , за якою ТОВ «Затишний простір», здійснює діяльність з надання комплексу сервісних послуг з обслуговування інженерної інфраструктури житлових будинків та прибудинкових ділянок, де на праві власності відповідач володіє квартирами № 285, 294 , проте остання не проводить оплату за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість по квартирі № 285 , яка становить 24098,11 грн., а також по квартирі № 294 заборгованість становить 30877,32 грн. Таким чином, оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач вимушений був звернутись до суду за її примусовим стягненням, а також просив суд стягнути три проценти річних - (квартира № 285 - 1974,72 грн., квартира № 294 - 2530,25 грн.), інфляційну складову заборгованості - (квартира № 285 - 5971,49 грн., квартира № 294 - 7651,37 грн.), пеню - (квартира № 285 - 881,99 грн., квартира № 294 - 1130,11 грн.) та судові витрати.
Ухвалою суду від 07.11.2025 р. відкрито провадження у справі за вказаним позовом, а розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.
Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.
Так, у призначені судові засідання відповідач не з'явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Затишний простір» здійснює діяльність з надання комплексу сервісних послуг з обслуговування інженерної інфраструктури житлових будинків та прибудинкових ділянок.
Відповідач ОСОБА_1 є власницею нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Позивача обрано управителем багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується питанням порядку денного № 2 , Протоколу № 2 Загальних зборів ОСББ «Львівська площа» від 14 квітня 2023 року (надалі - Протокол).
Разом з тим, у питанні порядку денного № 2 Протоколу визначено, що окрім надання всіх житлових послуг, визначених чинним законодавством, Управитель укладає договори для забезпечення надання комунальної послуги з водопостачання та водовідведення, комунальної послуги з розподілу та постачання електричної енергії.
Питанням порядку денного № 3 Протоколу затверджено, що між Управителем та кожним співвласником укладається договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. У разі відмови співвласника сплачувати послугу за управління, внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна Управитель має право звернутися до суду та припинити надання послуг.
Відповідач всупереч прийнятому на Загальних зборах ОСББ «Львівська площа» від 14 квітня 2023 року рішенню про укладання договорів про надання послуги з управління багатоквартирним будинком відмовляється виконувати рішення Загальних зборів та не укладає зазначений договір.
Згідно п. 2 розд. III Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Львівська площа», затвердженого Установчими зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Львівська площа», Протокол № 1 від 21.03.2023 (далі -Статут) Вищим органом управління Об'єднання є Загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання.
Пунктом 3 розд. III Статуту встановлено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить: обрання та відкликання Управителем, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішень про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації Об'єднань співвласників багатоквартирного будинку.
У відповідності до ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, Відповідач, будучи власницею нерухомого майна, а зокрема квартир АДРЕСА_1 зобов'язана утримувати майно, що їй належить.
Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Умовами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
При цьому, вимогами п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Положеннями ст.ст. 151, 162 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності з ч. 3 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок оплати житлово-комунальних послуг, згідно з яким споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі 36-2951 цс 15, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3 840/15-ц (провадження №14-280цс18).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Як вбачається із розрахунку наданим позивачем, заборгованість з ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_6 , складає: основний борг - - (квартира № 285 - 24098,11 грн., квартира № 294 - 30877,32 грн.), три проценти річних - (квартира № 285 - 1974,72 грн., квартира № 294 - 2530,25 грн.), інфляційну складову заборгованості - (квартира № 285 - 5971,49 грн., квартира № 294 - 7651,37 грн.), пеню - (квартира № 285 - 881,99 грн., квартира № 294 - 1130,11 грн.) та судові витрати.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідач процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву, не скористався, хоча був повідомлений про розгляд справи, та можливість подати свої заперечення стосовно позову, тому доводи позивача відповідачем не спростовано.
Оскільки судом було встановлено, що позивач здійснює діяльність з надання комплексу сервісних послуг з обслуговування інженерної інфраструктури житлових будинків та прибудинкових ділянок за адресою: АДРЕСА_1 які були надані відповідачу, остання зобов'язання щодо сплати житлово-комунальних послуг у встановлені строки не виконує, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь ТОВ «Затишний простір» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ТОВ «Затишний простір» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Затишний простір» (код ЄДРПОУ 44598374) заборгованість у загальному розмірі 75115,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Затишний простір» (код ЄДРПОУ 44598374) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
26 грудня 2025 року