СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/35/25
ун. № 759/1386/19
18 грудня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
при секретарі судового засідання Кульбовської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу стягувача ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Стужук К.В., боржник ОСОБА_2 ,
12.02.2025 року до Святошинського районного суду м. Києва було подано стягувачем ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В., боржник ОСОБА_2 , якою просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В.; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. від 27.01.2025 року про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що 27.01.2025 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. було винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій. Однак вказана постанова не ґрунтується на законі та не відповідає дійсним обставинним справи.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2025 року вищезазначену скаргу було прийнято до провадження суддею П'ятничук І.В.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином.
В судове засідання ОСОБА_2. не з'явилась, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином, подала до суду заперечення, якими просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі та заяву, якою просить розгляд скарги провести за її відсутності.
В судове засідання головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. не з'явилась, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що 25.10.2021 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист з примусового виконання судового рішення у справі №759/1386/19 щодо визначення участі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб побачень кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11:00 год. суботи до 19:30 год. неділі, за місцем проживання матері дитини.
22.01.2025 року головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стужук К.В. звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з поданням про розшук боржника ОСОБА_2
27.01.2025 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стужук К.В. винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій до 05.02.2025 року, у зв'язку з направленням до Солом'янського районного суду м. Києва подання про розшук боржника ОСОБА_2. у ВП № НОМЕР_1.
Відповідно до статті 447 ЦПК України Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Статтею 129-1 Конституції України закріплено обов'язковість судових рішень до виконання на всій території України. Крім того, обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства передбачених п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, передбачений ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Пунктом 7 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону, відповідно до якої за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Згідно з приписами статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
З аналізу наведених положень вбачається, що винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій є правом державного виконавця.
У постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 910/6104/21 викладений правовий висновок щодо застосування статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», який відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд має врахувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин:«8.37.Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову. 8.38. Аналіз положень наведеної норми дає підстави дійти висновку, що: по-перше, застосування цієї норми пов'язане з наявністю певних обставин та умов; по-друге, установлення та оцінювання таких обставин належить до повноважень державного виконавця і, які суд касаційної інстанції не може перебирати на себе».
Постанова про відкладення проведення виконавчих дій винесена з дотриманням встановленого законом порядку.
Оскаржена постанова від 27.01.2025 року про відкладення проведення виконавчих дій до 05.02.2025 року вичерпала свою дію фактом її виконання.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
Враховуючи, що головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Стужук К.В. під час винесення 27.01.2025 року постанови про відкладення проведення виконавчих дій дотрималася вимог Закону України «Про виконавче провадження» та діяла в межах своїх повноважень, а державним виконавцем права та/або свободи стягувача ОСОБА_1 порушені не були, тому у суду відсутні законні підстави для задоволення скарги стягувача.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258-260, 447-453 ЦПК України, суд,
Скаргу стягувача ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Стужук К.В., боржник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.В. П'ятничук