Номер провадження 2/754/7080/25
Справа №754/10966/25
Іменем України
29 грудня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.
за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 23395,05 грн.
Стислий виклад позицій сторін
Позивач, ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", як новий кредитор за кредитним договором № 6377043 від 17.02.2023, звернувся до суду засобами "Електронний суд" з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 23 395,05 грн, з яких 4 500,00 грн тіла кредиту та 18 895,05 грн нарахованих процентів (6 268,50 грн нараховано Первісним кредитором та 12 626,55 грн нараховано Позивачем).
Також Позивач просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити у рішенні про нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення.
Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Представник Позивача просив розглядати справу без його участі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в судове засідання не з'явився без повідомлення причин неявки. Судова повістка надсилалась за адресою місця проживання Відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ). Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України). Отже, Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Суд з метою належного інформування Відповідача вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію про суд, предмет позову, дату та час судового засідання було надіслано на електронну пошту Відповідача та на його фінансвоий номер телефону, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставлення.
Вирішення питання щодо проведення заочного розгляду справи належить до дискреційних повноважень суду. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування певних умов. Зокрема, відповідач має бути належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явитися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подати відзив. Також необхідною умовою є відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (частини перша та друга статті 280 ЦПК України).
Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), про що згідно зі статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
17.02.2023 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6377043. Згідно з умовами, сума кредиту склала 4 500,00 грн строком на 360 днів (до 12.02.2024). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", затверджених наказом No205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents, Цей договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер його мобільного телефону у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
17.02.2023 Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" (вих. № 20231011-1 від 10.10.2023) про успішне перерахування коштів на платіжну НОМЕР_1 на суму 4500,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" - 3dcf1d40-0c2c-4f50-9994-0aa69a0860b0, номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" - 33991574, Session ID - 019104066188, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Згідно з нормами статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: - зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; - не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачці, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Відповідач не заперечував обставини отримання кредитних коштів, не спростовував, що вказана банківська картка йому не належить (була втрачена, викрадена, тощо). Суд визнає вказаний доказ достатнім та належним для підтвердження обставин перерахування коштів Відповідачеві на його банківську картку, яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Отже, Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач довів порушення Відповідачем умов цього договору шляхом неналежного виконання обов'язку з повернення кредитних коштів. Натомість Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості, а також доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку.
Заборгованість за тілом кредиту становить 4500,00 грн. У цій частині позовні вимоги є законними та обгрнутованими.
Щодо нарахування відсотків
Суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Позивач просить стягнути з Відповідача також 18 895,05 грн відсотків (з яких 6 268,50 грн нараховано Первісним кредитором за період з 17.02.2023 по 28.04.2023 (81 день) та 12 626,55 грн нараховано Позивачем за період з 25.09.2023 до 12.02.2024 (141 день) за ставкою 1,99% на день).
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок заборгованості і встановив, що строк кредитування, протягом якого кредитор мав право нараховувати договірні відсотки (проценти за користування кредитом), за договором становив 360 днів та сплив 12.02.2024.
Первісний кредитор та Позивач здійснили нарахування відсотків в межах погодженого сторонами строку кредитування, виходячи з стандартної процентної ставки 1,99% на день (пнукт 1.5.1 Договору).
Водночас, перевіряючи розмір процентної ставки, Суд бере до уваги те, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX. Пунктом 5 розділу I цього Закону було внесено зміни Закону України "Про споживче кредитування", зокрема, статтю доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %".
Дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом (пункт 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX).
Отже, за загальним правилом норма частини п'ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" щодо обмеження ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24 грудня 2023 року. Водночас до договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, вимога щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовується виключно у випадку, якщо строк дії таких договорів було продовжено.
Також цим же Законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5%; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5%.
Крединий договір був укладений до набрання чинності цим Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, узгоджений у договорі розмір процентів, що нараховані до 12 лютого 2024 року не перевищує процентну ставку, яка встановлена пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування".
Заявлена Позивачем сума процентів не перевищує гранично допустимий розмір, розрахунок Позивача є математично правильним та таким, що не суперечить вимогам Закону України "Про споживче кредитування", тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язання або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Позивач набув право вимоги до Відповідача на підставі договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.03.2023, укладеного між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ УКРАЇНА". Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал".
Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Факт переходу прав до Позивача за цим договором факторингу підтверджує витягом з реєстру боржників, в тому числі й щодо Відповідача за спірним кредитним договором.
Суд оцінив ці докази і виснував, що вони є належними та достатніми доказами переходу до Позивача права вимоги до боржників відповідно до умов договору факторингу.
Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд виснував, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 6377043 від 17.02.2023 року в загальному розмірі 23 395,05 грн є законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимоги позивача про проведення стягнень з відповідача в порядку чч.10,11, статі 265 ЦПК України, Суд зазначає таке.
Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (частина десята статті 265 ЦПК України)
Згідно з чачстиною одинадцятою цієї статті остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Зазначені норми кореспондують із частиною одинадцятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", за приписами якої якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
Однак, вищевказані дії є правом суду, а не його обов'язком, і мають вирішуватись у конкретній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, на що звернуто увагу й Великою Палатою Верховного Суду у п.129-130 постанови від 05.06.2025 в справі № 910/14524/22.
Крім того, у п. 132-135 даної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання. Відтак передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у своїй позовній заяві не ставило вимоги про стягнення з Відповідача сум, передбачених часчтиною другою статті 625 ЦК України, зокрема й 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а лише клопотало про їх нарахування уповноваженим органом (особою) в порядку примусового виконання судового рішення.
Водночас стягнення заборгованості за передбаченими кредитним договором процентами у межах строку кредитування за своєю правовою природою не є тотожними поняттю 3% річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України.
Крім того, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Тому, з огляду на викладене, вимога Позивача в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України про зобов'язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно статті 625 ЦК України за відповідними формулами, є безпідставною і не може бути задоволена.
Розподіл судових витрат між сторонами
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно достатті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина другастатті 141 ЦПК України).
Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Суд задовльнив позов повністю, тому Відповідач має відшкодувати Позивачеві сплачену суму боргу.
Також Позивач заявив вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).
Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідач не доводив неспівмірності витрат, не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).
Зокрема, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (пункти 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
У цій справі Суд, беручи до уваги ціну позову, суму кредиту, вважає, що заявлений Позивачем розмір витрат є не пропорційним до предмета спору та ціни позову. Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Зокрема, цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства.
Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідач - фізична особа, який отримав споживчий кредит у розмірі 4500,00 грн, Суд вирішив, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідача.
З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 4 500,00 грн.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором № 6377043 від 17.02.2023 року в загальному розмірі 23 395,05 грн (двадцять три тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 05 копійок), що включає 4 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 895,05 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмрі 4500,00 грн. У відшкодуванні решти витрат відмовити.
Відмовити у нарахуванні інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу Україниу у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2; код ЄДРПОУ 44559822)
Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з'явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п'ята статті 268 ЦПК України) - 29 грудня 2025 року
Суддя Інна КОВАЛЕНКО