Справа № 703/8188/25
2/703/2836/25
про повернення позовної заяви
26 грудня 2025 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації (в особі міністерства юстиції рф) про відшкодування моральної шкоди,
09.12.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду з позовом до російської федерації (в особі міністерства юстиції рф) про відшкодування моральної шкоди.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вказаним позовом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, а саме всупереч п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не надано та не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини, а також всупереч ч. 4 ст. 177 ЦПК України не сплачено судовий збір, у зв'язку із чим ухвалою суду від 15.12.2025 позовна заява залишена без руху та позивачеві надано п'ятиденний термін з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
22.12.2025 на адресу суду позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків.
За змістом вказаної заяви позивачка посилається на те, що нею в довільній формі, на власний розсуд та в хронологічному порядку викладені обставини, що є підставами позову, додані докази на їх підтвердження.
З огляду на викладені доводи суд звертає увагу на наступне.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (постанова ВС від 14.07.2021 в справі №161/2823/19).
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу (постанова ВП ВС від 31.08.2023 в справі №990/114/23).
Відтак посилання позивачки на відсутність у суду повноважень під час вирішення питання про відкриття провадження в справі вдаватися до оцінки доказів з точки зору їх належності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення є підставними.
Водночас, за обставинами даного позову, судом 15.12.2025 прийняте процесуальне рішення про залишення позову без руху на підставі п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, через відсутність обґрунтування позовних вимог та доказів на їх підтвердження. За таких обставин судом не досліджуються та не оцінюються докази, що вчиняється на наступних стадіях судового провадження, а перевіряється виключно дотримання позивачем вимог ЦПК щодо форми та змісту позовної заяви. Беззаперечне право позивача на власний розсуд викласти позовні вимоги та спосіб захисту, застосувати який він просить в суду, не звільняють останнього від обов'язку дотримуватися процесуальних норм, що стосуються подання позову, в тому числі і вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Крім того, оцінювати докази, наведені позивачкою ОСОБА_1 за обставинами даного позову, неможливо, оскільки до позовної заяви не додано будь-яких додатків, крім копії паспорта громадянина України, а предметом позову є виключно право отримати справедливу компенсацію за факт порушення основоположних прав людини в Україні, безвідносно до юридичних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги даного позивача.
На виконання ухвали суду від 15.12.2025 в частині виконання вимог щодо судового збору, позивачка наполягала на власному посиланні про наявність пільги, передбаченої п. 22 ч. 1 с. 5 Закону України «Про судовий збір», додатково вказувала, що на поданий нею позов поширюється також пільга, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 5 того ж Закону, за якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Посилаючись на нерелевантну судову практику, позивачка ОСОБА_1 вказувала на відсутність підстав для сплати судового збору за даним позовом.
З даного приводу судом зазначається наступне.
Предметом позову, поданого ОСОБА_1 до російської федерації (в особі міністерства юстиції рф) є відшкодування моральної шкоди, відтак вона не може бути звільнена від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно (п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).
Наведене положення Закону встановлює пільги для певної категорії позивачів (особи, що постраждали від військової агресії рф), в залежності від характеру спору (стягнення шкоди, виникнення якої є наслідком вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно), за вирішенням якого особа звертається до суду (ухвали ВС від 09.09.2025 в справі №619/1857/25, від 03.12.2025 в справі №211/2724/24, постанови ВС від 16.08.2023 в справі №463/5308/22, від 19.02.2025 в справі 947/16602/24).
Отже, наведені позивачкою аргументи про поширення на поданий нею позов пільг щодо сплати судового збору суд вважає безпідставними з огляду на викладені вище обставини. Судом також приймається до уваги, що правовідносини, розглянуті у відповідних судових провадженнях, на які посилається позивач, стосувалися порушення майнових та особистих немайнових прав осіб внаслідок військових дій, знищення нерухомого/рухомого майна або виключення можливості для позивача користуватися ним, або ж стосувалися прав осіб, які є внутрішньо переміщеними внаслідок бойових дій, а відповідні факти мали місце на територіях, що у встановленому чинним законодавством порядку визнані такими, що знаходяться в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях в справах «Олександр Шевченко проти України» (заява №8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява №50966/99) від 14.10.2003, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконана, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 260, 261, 354, 355 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації (в особі міністерства юстиції рф) про відшкодування моральної шкоди - вважати неподаною і повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В.Овсієнко