Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 712/7566/25
Провадження № 2/711/2753/25
29 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі: Буйновській А.П.
за участі:
представника позивача Ульянова С.М.
відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Черкаської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
Представник позивачки - адвокат Ульянов С.М., який діє на підставі ордеру серії СА №1123841 від 30.05.2025, - звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просив встановити факт проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін. Спадкоємцями померлої є її діти - позивач та відповідачка, але померла за життя склала заповіт на користь позивача. Починаючи з 2022 року позивач фактично проживав разом з матір'ю до дня її смерті, а тому вважає, що після смерті матері прийняв спадщину фактично. Натомість наявність у позивача зареєстрованого місця проживання за іншою адресою, ніж у спадкодавця, обумовило неможливість підтвердження позивачем факту спільного проживання із спадкодавцем на момент її смерті та фактичне прийняття спадщини, внаслідок чого нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про прийняття спадщини. За таких обставин позивач вважає себе спадкоємцем після смерті матері, який фактично прийняв спадщину, але для реалізації його права необхідним є підтвердження в судовому порядку факту його проживання разом із спадкодавцем, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідачів не надходило письмового відзиву проти позову.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.06.2025 матеріали позовної заяви направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до ч. 1 ст. 27, ст. 31 ЦПК України.
10.07.2025 судом відкрито провадження у справі з визначенням порядку розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
За клопотанням представника позивача ухвалою від 29.09.2025 судом витребувано у приватного нотаріуса Демиденко О.А. належним чином завірену копію спадкової справи №38/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання відповідної ухвали 03.10.2025 від приватного нотаріуса Демиденко О.А. на адресу суду надійшли витребувані судом матеріали спадкової справи.
15.10.2025 судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Черкаської міської ради.
За клопотанням представника позивача судом вирішено допитати в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5
17.11.2025 судом закрите підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.
Представник Черкаської міської ради в судове засідання не з'явився і про причини неявки не повідомив, що в контексті положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за відсутності такого учасника.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач додатково пояснив, що за станом здоров'я мати потребувала стороннього догляду, внаслідок чого він з 2022 року став проживати разом з нею та доглядати за нею.
Відповідачка в судовому засіданні пояснила, що не заперечує проти позову, оскільки позивач дійсно останні два-три роки перед смертю їх матері проживав разом з матір'ю та здійснював догляд за нею.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердили факт того, що з 2022 року до ОСОБА_3 переїхав жити її син - позивач - і проживав разом з нею до дня її смерті.
Заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 10.05.2018, яким заповідала все своє майно своєму синові ОСОБА_2 .
Відповідачка є донькою померлої ОСОБА_3 , а відтак також має право на спадкування після смерті останньої.
До складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , входять майнові права на наступні об'єкти: 67/100 частки у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою надвірних споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,03598га, кадастровий номер 7110136700:04:005:0020, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/6 частка у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою надвірних споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 з 28.12.1994 і по день смерті була зареєстрованою та проживала за адресою: АДРЕСА_2 , - про що свідчать відомості про зареєстроване місце проживання /а.с. 80/.
Позивач з 05.07.1991 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , - про що свідчать відомості про зареєстроване місце проживання, що містяться у його паспорті громадянина України /а.с. 74/.
Після смерті ОСОБА_3 ніхто із спадкоємців не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Спадкова справа була заведена на підставі заяви позивача від 22.05.2025, проте постановою від 22.05.2025 №260/02-31 приватний нотаріус Демиденко О.А. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не підтверджений факт прийняття спадщини.
Згідно акту опитування сусідів №917 від 12.05.2025, засвідченого департаментом соціальної політики Черкаської міської ради, позивач в період часу з 2022 року по жовтень 2024 року дійсно фактично проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 до дня смерті останньої у помешканні за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 12/.
За таких обставин позивач вважає, що він фактично прийняв після смерті своєї матері спадщину, як спадкоємець за законом, але його право власності на спадкове майно не визнається, внаслідок чого звернувся до суду з зазначеним позовом.
Тож між сторонами існує спір з приводу порядку реалізації права на спадкування за законом, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та іншими нормативно-правовими актами.
Надаючи оцінку доводам учасників справи та обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця.
Отже, позивач та відповідачка є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але судом встановлено, що жодна особа не зверталась із заявою про прийняття спадщини після її смерті у встановлений законом шестимісячний строк.
Згідно ч.1, 3 ст.1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною першою статті 1269 ЦК визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, яка діяла на день відкриття спадщини) передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за місцем проживання позивача не може бути доказом того, що позивач не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Зазначений висновок тлумачення законодавчих норм викладений у постанові ВС від 10.01.2019 у справі №484/747/17.
По обставинах спірних правовідносин судом встановлено, що позивач разом з матір'ю проживав у помешканні, яке є житлом останньої і є об'єктом її приватної власності.
Всі заслухані судом свідки, які є сусідами померлої, а відтак очевидцями обставин повсякденного життя ОСОБА_3 , беззаперечно підтвердили спільне проживання та постійну участь позивача у веденні спільного господарства з померлою. Зазначені обставини підтверджуються і дослідженими судом довідками з місця проживання, а також квитанціями про сплату комунальних послуг, частина з яких містить відомості про те, що особові рахунки для оплати послуг з водо-, енерго- та газопостачання сплачувались безпосередньо позивачем з вересня 2022 року /а.с. 14-19/.
Таким чином, враховуючи обставини місця проживання позивача та померлої ОСОБА_3 , а також наявність кровного родинного зв'язку між ними, суд приходить до висновку про об'єктивну доведеність факту спільного постійного проживання таких осіб разом в одному помешканні на момент смерті ОСОБА_3 .
Позивач будь-яких заяв про відмову від прийняття спадщини не заявляв, але фактично проживав на момент смерті разом з матір'ю в одному помешканні, а відтак вважається таким, що прийняв спадщину і має право на спадкування як спадкоємець за заповітом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Отже, враховуючи що позивач на момент смерті матері постійно проживав разом з нею та як спадкоємець за законом у встановлений статтею 1270 ЦК строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подав, тобто є таким, що прийняв спадщину, але не має можливості отримати документ на підтвердження права власності на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно, то його право є порушеним і підлягає захисту.
Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.
Враховуючи, що для реалізації позивачем права на отримання документів про набуття у власність в порядку спадкування майна, що залишилось після смерті його матері, необхідним є документальне підтвердження юридичного факту прийняття позивачем спадщини, то суд приходить до висновку про те що право позивача може бути захищене судом шляхом ухвалення рішення про встановлення відповідного юридичного факту. При цьому, беручи до уваги, що позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті матері, а відповідне спадкове майно знаходиться на території територіальної громади м. Черкаси, то позов пред'явлений до належного відповідача.
За таких обставин позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 1211,20 грн. /а.с. 3/. Натомість, враховуючи що стороною позивача не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, то на підставі ст. 13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодекс України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Черкаської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті останньої у житлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В.М. Скляренко