Справа №693/1026/25
Номер провадження2/701/467/25
25 грудня 2025 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - І.Д.Калієвського
за участю секретаря - Г.І.Байдужої
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, служба в справах дітей виконкому Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області про встановлення факту виховання та перебування фізичної особи на утриманні, -
Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача та третіх осіб про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
На підставу своїх вимог спирається на те, що рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 10.07.2023 року, справа №693/479/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від спільного проживання в шлюбі в них є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 . Після розлучення їх спільна дитина проживає разом із позивачем, заявником, та перебуває на його утриманні. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у Червонокутській філії Буцького ліцею Буцької селищної ради в 8 класі, що підтверджується характеристикою з Червонокутській філії Буцького ліцею Буцької селищної ради. Довідкою №117 від 07.05.2025 року КНП «Буцький селищний ЦКПМСД» БРС підтверджено, що батько приводить дитину до лікаря, саме заявник слідкує за здоров'ям дитини. Актом обстеження умов проживання від 07.05.2025 року засвідчено проведення обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , що в позивача дитини є окрема кімната, яка повністю омебльована для віку та потреб дівчинки: диван, комод для власних речей, шафа для одягу, відведено місце для відпочинку, облаштовано робоче місце. Дитина має власний ноутбук та мобільний телефон, планшет. Забезпечена одягом відповідно віку. Створені всі умови для виховання дитини. Із звернення сусідів, а саме: ОСОБА_4 , яка проживає АДРЕСА_1 , вбачається, що вихованням дитини займається її батько. Мати дитини не бачила; ОСОБА_5 АДРЕСА_1 , засвідчує, що мати дитини не бачила більше трьох років, піклується дитиною тільки позивач. Актом обстеження від 14.05.2025 року №146 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.09.2022 року проживає разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , бабою - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дідом - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою АДРЕСА_1 . Позивач зазачає, що саме він постійно піклується про свою дочку, в них дуже тісні стосунки. Мати дитини участі у вихованні не приймає, з дитиною не бачиться. Будь якого документу від органів виконавчої влади, або місцевого самоврядування, яким заявник міг би підтвердити факт утримання дружини, та дітей не передбачено, тому він вимушений факт утримання встановлювати в судовому порядку. Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні із 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався. Статтею 24 Закону №2232-ХІІ унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч. З якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-ХІІ, а у ч. 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2). Вищевикладене змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.
12.08.2025 р. ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області по даній справі відкрито провадження.
29.10.2025 р. ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала.
Представник третьої особи: т ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з'явився, але згідно письмової заяви просить справу слухати у його відсутності.
Представник третьої особи: Міністерства оборони України - Калюжний А.П., в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи: служби в справах дітей виконкому Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 10.07.2023 року, справа №693/479/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.16-18).
Від спільного проживання в шлюбі у сторін є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (а.с.13).
Під час розгляду справи щодо розірвання шлюбу між сторонами питання щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини сторін не вирішувалося.
Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що після розлучення сторін їх спільна дитина проживає разом із позивачем, який її виховує та утримує.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у Червонокутській філії Буцького ліцею Буцької селищної ради в 8 класі, що підтверджується характеристикою з Червонокутській філії Буцького ліцею Буцької селищної ради (а.с.22).
Довідкою №117 від 07.05.2025 року КНП «Буцький селищний ЦКПМСД» БРС підтверджено, що батько (позивач) приводить дитину до лікаря (а.с.23).
Згідно акту обстеження умов проживання від 07.05.2025 року вбачається, що було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 . Засвідчено, що у дитини є окрема кімната, яка повністю омебльована для віку та потреб дівчинки: диван, комод для власних речей, шафа для одягу, відведено місце для відпочинку, облаштовано робоче місце. Дитина має власний ноутбук та мобільний телефон, планшет. Забезпечена одягом відповідно віку. Створені всі умови для виховання дитини (а.с.20).
Згідно акту обстеження від 14.05.2025 року №146 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.09.2022 року проживає разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , бабою - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дідом - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19).
Допитаний безпосередньо під час судового розгляду у судовому засідання свідок ОСОБА_5 , суду показала, що із сім'єю ОСОБА_8 вони сусіди, відносини доброзичливі. Відповідача вона особисто не бачила близько трьох років. ОСОБА_9 вона навчала в школі. ОСОБА_10 постійно проводить час з дитиною, часто приїжджає з м. Києва. Вона не може сказати, що ОСОБА_1 вона баче кожен день. Дитина ОСОБА_11 про батьків не розповідала. Неповнлітня ОСОБА_11 проживає з дідусем і бабусею і ОСОБА_12 , але чи він там живе на постійній основі сказати не може. ОСОБА_2 не було довгий час. На її дуку утриманням дитини займаються батьки ОСОБА_13 , а зараз мабуть і бабуся з дідусем і батько. Чому дитина з батьком їй не відомо. Вона не знає чи спілкується ОСОБА_11 з мамою. Неповнолітня ОСОБА_11 часто їздить в м. Київ, але точно з якою періодичністю не знає. Вона не може сказати, що позивач постійно їздить до м. Києва, зараз він живе в с. Червоному Куті.
Допитаний безпосередньо під час судового розгляду у судовому засідання свідок ОСОБА_4 , суду показала, що із сім'єю ОСОБА_8 вони сусіди, перебувають в добрих відносинах з ними. Свідок зазначила, що ОСОБА_10 та ОСОБА_2 розійшлися, а їх дитина перебуває на забезпеченні батька. Зараз дівчинка проживає у с. Червоному Куті. Дитина ходить у школу. Виховують і забезпечують її бабуся з дідусем і ОСОБА_10 . Дитина живе в достатку. ОСОБА_2 в село не їздить, а в Київ неповнолітня ОСОБА_11 їздила. Про мати неповнолітня ОСОБА_11 ніколи нічого поганого не казала. ОСОБА_10 наразі проживає в селі постійно, а раніше вони з ОСОБА_14 жили разом в м. Києві до 2020, у них там була квартира. Дівчинка з мамою спілкуються по телефону, вона не чула нічого поганого щоб ОСОБА_11 говорила про маму.
Згідно пояснень неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 даних в порядку ст. 232ЦПК України, в присутності представника служби в справах дітей виконкому Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області, остання безпосередньо суду показала, що дійсно після розлучення батьків вона проживає з батьком. Наразі проживає з батьком, дідусем та бабусею. Залишилася проживати з батьком, тому що між ними були близькі відносини. З мамою вона бачиться рідко, а загалом спілкування відбувається через мобільні застосунки. Майже завжди ініціатором спілкування є мама. Під час канікул коли вона перебуває в м.Києв вона зустрічається з мамою.
Відповідач ОСОБА_2 безпосередньо суду показала, що дійсно після розірвання шлюбу між нею та позивачем, вони спільно вирішили, що дитина буде проживати з батьком. Спору щодо місця проживання дитини у них не було. З даного питання вони не зверталися до жодного органу влади. Вона сплачує аліменти на утримання дочки в середньому близько шести тисяч гривень на місяць. Наразі має невелику заборгованість, яка пов'язана із втратою основного місця працевлаштування. З дочкою спілкується через мобільні застосунки, цікавиться її життям та успіхами в школі. Під час перебування дочки в м.Києві вони зустрічаються очно.
Тобто судом під час судового рогляду встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем розірваний, судовим рішенням місце проживання неповнолітньої дитини не визнаачено, сторони з даного питання не зверталися до жодного органу влади, а визначили місце проживання неповнолітньої дитини за спільною усною угодою, що і безппосередньо підтвердили під час судового розгляду.
Доказів того, що між позивачем та відповідачем був спір про місце проживання неповнолітньої дитини суду не надано.
Відповідач на підставі судового рішення щомісячно сплачує на утримання неповнолітньої дитини аліменти на користь позивача.
Доказів які б дали змогу суду оцінити матеріальний стан позивача ( його доходи) суду надано не було, що не дає підстав суду взагалі встановити факт чи може позивач взагалі утримувати свою неповнолітню дочку.
Судом встановлено факт того, що відповідач спілкується з дочкою, цікавится її особистим життям та справами в школі. Спілкування відбувається як за допомогою мобільних застосунків так і оно в період перебування дочки на канікулах в м.Київ. Дана інформація підтверджена як відповідачкою, так і самою неповнолітньою ОСОБА_11 .
Суд вирішуючи дану справу керується наступним.
У справі, яка є предметом судового розгляду позивач просить встановити факт самостійного виховання дитини та її утриманя. Заявлені вимоги, пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дитину.
Ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України
Згідно ч.1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ст. 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.
Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України). Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Сімейний кодекс України чітко регламентує, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Відповідно до ч. 3,4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).
Суд констатує, що визнання відповідачем позовних вимог вцілому не є підставою до автоматичного задоволення позовних вимог.
Обставини встановлені судом під час судового розгляду не свідчать проте, що відповідач ухиляється від виховання та утримання своєї неповнолітньої дочки, вона приймає участь у вихованні дитини фактично у обсязі, який визначений між нею та позивачем, як батьками неповнолітньої дитини при укладенні усної угоди про місце проживання неповнолітньої дитини, із врахуванням обставин щодо її місця проживання та місця проживання дитини.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність ознак (відповідач повністю визнає позовні вимоги при відсутності реального конфліекту, сторони діють узгоджено, мета - отримання судового рішення для отримання статусу), що свідчать про штучний позов, тобто даний позов поданий не для реального захисту порушеного права, а з формальною зловживальною метою, в зв'язку з чим у задоволенні даного позову слід відмовити вцілому.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 1, 15, 121, 141, 150, 155, 157, 160 СК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, служба в справах дітей виконкому Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області про встановлення факту виховання та перебування фізичної особи на утриманні - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Повний текст рішення оголошений 29.12.2025 р.
Суддя І.Д.Калієвський