Сарненський районний суд
Рівненської області _________________________________________________
Справа № 572/6480/25
Провадження № 1-кп/572/581/25
18 грудня 2025 року
Сарненський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю сторін провадження прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни кримінальне провадження за №12025181200000549 від 7 вересня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця ЗСУ, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_1 , уродженця м. Белицьке Добропільського району Донецької області, українця, громадянина України, раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 , 07.09.2025р. приблизно о 03 год. 45 хв., точний час досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись поблизу магазину «Янтар», що по АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, користуючись відсутністю сторонніх осіб, шляхом пошкодження ролетів та вхідних дверей зазначеного магазину, проник у середину приміщення, що за вищевказаною адресою, звідки з торгового залу викрав належні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 4500 гривень та продукти харчування (м'ясні вироби, солодощі, чай, каву, слабоалкогольні напої) на загальну суму 5589 гривень 38 копійок.
Розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 10 089 гривень 38 копійок, чим вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні зазначеного злочину. Своїми поясненнями підтвердив встановлені обставини вчинення ним крадіжки. У вчиненому щиро розкаявся. Просив призначити покарання, не пов'язане з реальним побавленням волі.
Потерпілий ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, збитки повністю відшкодовано, цивільний позов не пред'явлено. Щодо покарання покладався на розсуд суду.
Про дослідження інших доказів, щодо обставин справи сторони не зверталися, на їх дослідженні не наполягали. Тому, такі докази суд не досліджує, із урахуванням вимог ст. 22, 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, також диспозитивності, та згідно ч. 3 ст. 349 КПК.
Тому, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз'яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.
Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування будь-яких інших подій, ніж ті, що викладені в обвинувальному акті.
При призначенні покарання, суд враховує п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року, № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме те, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку. ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення..
Обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого не встановлено.
Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.
Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.
Враховуючи наведені обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, данні про особу винного, стан його здоров'я, те, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є працездатним, раніше не судимий, військовослужбовець ЗСУ призваний під час мобілізації, ставлення підсудного до наслідків, враховуючи наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, беручи до уваги характеристику особи, відсутність претензій у потерпілого, суд вважає, що ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Разом з тим, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до ст. 75 КК України. У даному випадку суд вважає, що вчинення правопорушення, навіть тяжкого за кваліфікуючими ознаками (проникнення до сховища), однак у перше, без будь-яких реальних тяжких наслідків, надає право на застосування мінімального іспитового строку.
Крім того, із урахуванням наведеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням. Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення підсудним нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України. Через дотримання засад призначення покарання реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання з випробуванням, суд покладає на обвинуваченого обов'язки, визначені ст. 76 КК України.
Таким чином, призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей із застосуванням ст. 75 КК України та зі звільненням від відбування покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України, і буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим, достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Питання щодо речових доказів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, 373-374 КПК, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.
Початок відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту ухвалення вироку.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбутого покарання ОСОБА_4 термін попереднього ув'язнення, починаючи з 07.09. 2025 року по 18.12.2025 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з під варти в залі суду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертиз в загальній сумі 11588 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 20 копійок.
Речові докази по справі: фрагменти папілярних ліній рук на 4 дактилоплівках та слід низу взуття на 1 дактилоплівці, DVD-R диск із відеозаписами залишити в матеріалах провадження
Продукти харчування повернути потерпілому ОСОБА_6 .
Мобільний телефон «Самсунг Галаксі А05» з сім картою НОМЕР_1 , кофту сірого кольору, шорти чорного кольору - повернути власнику ОСОБА_4
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя