Справа № 569/24286/25
29 грудня 2025 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги позивача повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та визначити позивачу ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 терміном у два місяці після з дня набрання рішенням суду законної сили.
В судове засіданні представник відповідача не з'явилася, однак подала до суду письмовий відзив на позов, у якому зокрема, зазначила, що Рівненська міська рада ознайомившись з доводами та підставами подання позовної заяви не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , при цьому, розгляд справи просить здійснити без участі представника Рівненської міської ради. Просять суд прийняти відзив по справі №569/24286/25 та врахувати при розгляд справи.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що позивач по справі народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Рівне.
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 22 червня 1993 року відділом ЗАГС м.Рівне з якого вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Рівне, про що зроблено запис за №1668. Батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_3 .
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 21 липня 2021 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис №1663. Місце смерті: Україна Рівненська область місто Рівне.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_2 .
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 11 грудня 2024 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №2419. Місце смерті: Україна Рівненська область Рівненський район місто Рівне.
З дослідженої в судовому засіданні довідки про останнє місце реєстрації померлого від 07 листопада 2025 року №26245 виданого Департаментом ЦТ та ЗНАП РМР вбачається, що Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради повідомляє про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 07.09.2016 року та знята з задекларованого/зареєстрованого місця проживання 11 грудня 2024 року у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З дослідженого в судовому засіданні витягу з реєстру територіальної громади, отриманого від Рівненської територіальної громади №2025/016512025 від 07 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 був зареєстрований з грудня 2009 року по 14 травня 2024 року за адресою АДРЕСА_2 .
Після смерті матері позивач звернувся до приватного нотаріуса для оформлення спадщини на спадкове майном, зокрема на квартиру АДРЕСА_3 .
З дослідженого в судовому засіданні повідомлення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Хомутовського В.С. від 07 листопада 2025 року №70/01-16 вбачається наступне: «На Ваше усне звернення щодо оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка на час смерті була зареєстрована у АДРЕСА_1 повідомляю, що видати Вам свідоцтво про паво на спадщину на майно, яке залишилося після померлої матері, ОСОБА_2 , неможливо, оскільки у Вас відсутній факт прийняття спадщини, тобто на день відкриття спадщини Ви не були зареєстровані разом зі спадкодавцем на день смерті та до 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця заяву про прийняття спадщини до нотаріуса не подали. (Витяг зі Спадкового реєстру № 83181426, виданий 07.11.2025 приватним нотаріусом Хомутовським В.С., що передбачено статтями 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищенаведене, рекомендую Вам звернутися до відповідного суду з питання визначення додаткового строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері, ОСОБА_2 .».
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, його довіритель вчасно не зміг звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері з тих підстав, що 06 березня 2025 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України, а в подальшому він проходив лікування після отриманого поранення, як у стаціонарі ВМКЦ СР в м.Дніпрі так і ВЕМД КНП «ЦМЛ» РМР м.Рівне.
Дані обставини повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: військового квитка серії НОМЕР_5 з якого вбачається, що ОСОБА_1 06 березня 2025 року на підставі Указу ПУ №69/2022 від 24.02.22 «Про загальну мобілізацію» призваний у Збройні Сили України (СЗРУ) та медичними висновками (епікризами) про перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п.24 Постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до висновків Верховного Суду України, які містяться у постановах від 26 вересня 2012 року, 04 листопада 2015 року та 14 вересня 2016 року, винесених за результатами розгляду справ №6-85цс12, №6-1486цс15 та №6-1215цс16 відповідно, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Верховний Суд вказує на те, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.
Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
У своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17 Верховний Суд чітко зазначив, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Вищезазначене положення також викладене і у постанові третьої Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі №405/7058/19, зокрема: «…Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі N6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі N 750/262/20 (провадження N 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі N 145/148/20 (провадження N 61-16153св20). Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17. Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі N 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі N 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі N 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі N 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.».
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що позивачем з поважних причин було пропущено незначний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері; в інший спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право позивач не може; представник відповідача не заперечила проти задоволення позовних вимог позивача, що підтвердив у поданому до суду письмовому відзиві на позов, а тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.1216,1217,1218,1272 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7
додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалістю у 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4
додатковий
Відповідач: Рівненська міська рада, м.Рівне, вул.Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов