Справа № 159/7930/25
Провадження № 2/159/2474/25
(заочне)
29 грудня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивач - не з'явився,
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк», від імені якого діє представник Мєшнік Костянтин Ігорович, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк» або позивач або кредитор або товариство або позикодавець) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач або позичальник або боржник) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.04.2021 (далі - кредитний договір) у розмірі 53167,75 грн. станом на 08.09.2025.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що АТ «Універсал Банк» запустило проект «monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю вказаного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 03.04.2021 між АТ «Універсал Банк» та відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 03.04.2021, положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вищевказаних документів, які складають договір, у мобільному додатку, та зобов'язувався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 39800,00 грн. Незважаючи на виконання позивачем умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору перед позивачем не виконав, внаслідок чого у позичальника перед позикодавцем виник борг, сума якого заявлена до стягнення в розмірі 53167,75 грн.
Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 07.11.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання у справі призначив на 19.12.2025.
19.12.2025 у судове засідання сторони не прибули. Представник позивача у позовній заяві просив суд слухати справу за його відсутності, проти прийняття заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч завчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду повернулось поштове відправлення R067035328561, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи 19.12.2025 з відміткою «вручено 26.11.2025».
Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, на підставі ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд постановив здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти ухвалення заочного рішення не висловлював.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає таке.
АТ «Універсал Банк» запустив проект Монобанк, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonоbank». На цих платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, а банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
Встановлення ділових відносин з клієнтом, починаючи з травня 2020 року відбувається у тому числі дистанційно шляхом: - верифікації клієнта очно на точці видачі; - верифікація клієнта очно у відділенні Банку; - верифікація клієнта очно співробітником служби доставки Банку у зручному для клієнта місці; - верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці; - відеоверифікація працівником банку дистанційно; - ДІЯ Шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; - спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом.
Всі умови обслуговування рахунків фізичних осіб в банку опубліковані на офіційному сайті банку та доступні для ознайомлення.
Відповідач звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 03.04.2021 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язувався виконувати його умови.
Згідно з п. 3 Анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Пільговий період користування кредитом становить 62 дні. У разі виходу за пільговий період на кредит буде нараховуватись відсоткова ставка 3,1% на місяць.
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.
У наданій позивачем копії Анкети-заяви міститься фізичний підпис відповідача та зазначена дата її підписання 03.04.2021, а також зазначений його відкритий електронний ключ.
Копією довідки про наявність рахунку від 08.09.2025 підтверджується та обставина, що відповідачу була видана банківська картка НОМЕР_1 у валюті - гривня, з терміном дії до 10.2024.
Довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 08.09.2025 стверджується встановлення відповідачу за карткою НОМЕР_1 кредитного ліміту в розмірі 39800,00 грн - 08.01.2025.
У долученому до позовної заяви Паспорті споживчого кредиту Чорної картки Монобанк у розділі 4 у графі «процентна ставка, відсотків річних» зазначена базова процентна ставка 3,1% в місяць (37,2% річних).
Доказів погодження відповідачем саме цього Паспорта споживчого кредиту матеріали справи не містять.
У витягу з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал банк» при надання банківських послуг щодо карткових продуктів Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток Монобанк в редакції від 27.11.2021 (далі - Умови і правила) у п. 5.3 Розділу ІІ «Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток» Банк має право на власний розсуд переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування.
У п. 5.10.1 зазначено, що погашення кредиту та відсотків здійснюється клієнтом щомісяця. Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його поточного рахунку за рахунок власних коштів, а в разі їхньої відсутності - за рахунок кредитного ліміту, в розмірі відсотків, які підлягають сплаті за цим договором. Списання процентів за рахунок кредитного ліміту може бути здійснено за умови наявності невикористаного кредитного ліміту (здійснювати договірне списання). При цьому сторони, на підставі ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», узгодили, що доручаючи Банку здійснити договірне списання на оплату відсотків за користування кредитом за рахунок кредитного ліміту, клієнт використовує кредитні кошти на споживчу ціль, а саме - здійснює трату на оплату послуг Банку за цим договором.
В разі, якщо у клієнта повністю використаний кредитний ліміт доручення клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується.
В разі, якщо доручення клієнта на договірне списання не застосовується, клієнт зобов'язаний здійснити внесення коштів у готівковій або безготівковій формі в сумі нарахованих відсотків до 23.55 останнього дня календарного місяця, наступного за звітним.
У п. 5.22 зазначено, що кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору.
При перевитраті кредитного ліміту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по картці (п. 5.23).
Доказів погодження відповідачем саме цих Умов та Правил матеріали справи не містять.
З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що проценти нараховувались за ставкою 37,2 % за період з 11.04.2021 по 31.03.2022, а з 01.04.2022 по 31.07.2022 за ставкою 19,2 %, а з 01.08.2022 по 08.09.2025 за ставкою 37,2 %. Зазначено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 53167,75 грн.
З виписки по картці НОМЕР_1 (рух коштів по картці від 08.09.2025 за період з 11.04.2021 по 14.06.2025) наданої позивачем вбачається, що:
- відповідачем здійснено витрати на суму 122057,74 грн до яких також включені нараховані за цей період проценти у розмірі 26757,17 грн (164,06 + 110,54 + 141,23 + 148,8 + 130,5 + 134,07 + 135,95 + 148,77 + 140,98 + 142,52 + 159,6 + 80,7 + 78,98 + 152,4 + 94,63 + 135,71 + 144,46 + 121,86 + 121,21 + 126,71 + 113,83 + 120,92 + 115,75 + 117,18 + 132,35 + 133,49 + 150,45 + 40,56 + 133,79 + 1166,94 + 1181,75 + 1189,25 + 1248,58 + 1263,96 + 1259,07 + 1206,95 + 1281,64 + 1279,5 + 1225,36 + 1294,61 + 1285,35 + 1401,43 + 1274,61 + 1187,41 + 1385,31 + 1414,35 + 1539,1).
- відповідачем здійснено за вказаний період зарахувань на суму 68890,00 грн.
- станом на 08.09.2025 залишок по картці НОМЕР_1 становить мінус 53167,75 грн.
Копією Виписки з ЄДР від 29.12.2018, копією банківської ліцензії № 92 від 10.10.2011, копією статуту позивача в редакції від 20.01.2022 підтверджується, що позивач є банком та має право на здійснення банківської діяльності.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Анкета-заява від 03.04.2021 підписана відповідачем фізичним підписом у ній також зазначений її відкритий електронний ключ. Зазначений підпис підтверджує, що сторони погодили, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилам, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на дві групи: законодавчо встановлені (їхній розмір та підстави стягнення визначаються нормативно-правовими актами) та договірні (визначаються безпосередньо сторонами у договорі).
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо процентів, зокрема їх розміру та порядку нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, посилався також на Паспорт споживчого кредиту, Тарифи, Умов та правила, розміщений на офіційному сайті банку https://monobank.соm.ua, а також на Тарифи і Паспорт споживчого кредиту.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, був ознайомлений саме з цією версією правил і погоджувався на наведені у позовній заяві тарифи кредитування.
За відсутності підтверджень щодо конкретних умов, які були запропоновані відповідачу, а також через відсутність у Анкеті-заяві чіткої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, подані банком Умови та Правила не можуть розглядатися як типовий документ, що автоматично застосовується до укладеного між сторонами кредитного договору.
Крім того, суд звертає увагу, що Анкета-заява, яку підписав відповідач датована 03.04.2021. Водночас долучений до позову витяг з Умов і правил набув чинності лише 27.11.2021. Тобто Умови та правила на як посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не існували на час виникнення правовідносин з кредитування між позивачем та відповідачем.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) на яку посилається Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №697/302/20 стороною в якій був АТ «Універсал банк», та яка є релевантною цій справі, суд дійшов таких висновків:
«Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин».
Крім того, роздруківка зазначених документів із сайту, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, про що висловлено і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що відповідач погодив саме ці Умови і правила, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, які долучені ним до матеріалів справи, а відтак відсутні підстави вважати, що укладений між сторонами кредитний договір містив саме такі умови (щодо розміру процентів, збільшення /зменшення кредитного ліміту, зарахування коштів кредитного ліміту в погашення прострочених процентів) про узгодження яких стверджує позивач.
Також суд звертає, увагу, що у розділі 4 Паспорта споживчого кредиту містяться застереження, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених у Паспорті, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуг кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит та ряд застережень.
Верховний суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 сформував висновок про те, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила це значний за обсягом документ (наданий до позову лише витяг з Умов та правил складає 41 сторінку), що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримав вимог, передбачених ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок суперечив би принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також призвів би до несправедливого покладення на слабшу сторону - споживача - необґрунтованого обов'язку самостійно з'ясовувати зміст кредитного договору.
Такої позиції дотримується Велика Палата Верховного суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Крім того, суд звертає увагу, що з виписок по картці видно, що позивач нарахувавши відповідачу проценти за користування кредитним коштами не обліковував ці проценти на окремому рахунку, а здійснював переведення цих процентів у тіло кредиту, шляхом їх погашення за рахунок кредитного ліміту або новими кредитними коштами, для чого збільшував кредитний ліміт (овердрафт).
У такий спосіб позивач за час дії кредитного договору нарахував відповідачу 26757,17 грн процентів та здійснив їх погашення за рахунок виданого кредиту, у такий спосіб збільшилась заборгованість за основною сумою (тілом) кредиту на 26757,17 грн.
Тобто, заборгованість по основній сумі кредиту збільшувалась не за рахунок того, що відповідач використовував кредитні кошти на споживчі потреби, а за рахунок того, що позивач, збільшуючи кредитний ліміт, погашав прострочені проценти цими новими кредитними коштами. Ці кредитні кошти позивач обліковував як виданий відповідачу кредит, який відразу списувався позивачем на погашення прострочених процентів.
При цьому позивач фактично не ніс витрат, адже видані відповідачу кошти як кредит він відразу повертав собі у вигляді погашення прострочених процентів.
Отже, погасивши прострочені проценти новими кредитними коштами, фактично відбувалося нарахування процентів на прострочені проценти.
Будучи професійним учасником ринку фінансових послуг та усвідомлюючи всі ризики позивач допускав та свідомо сприяв виникненню у відповідача значної суми заборгованості.
На переконання суду така поведінка сторони правочину не може розглядатись як добросовісна, а її негативні наслідки не можуть покладатися на іншу сторону, яка є слабшою у цих правовідносинах.
Отже, оскільки суд дійшов висновку, про неможливість встановлення конкретних умов кредитного договору, щодо розміру процентної ставки, порядку погашення процентів та зміни кредитного ліміту, тощо, підставним буде стягнення з відповідача фактично отриманих, але не повернутих ним коштів.
Як вище зазначав суд, з виписки про рух коштів по картці НОМЕР_1 за період з 03.01.2021 по 14.06.2025, наданої позивачем, видно, що:
* відповідач здійснив витрат на суму 122057,74 грн з яких 26757,17 грн пішло на погашення нарахованих процентів за рахунок кредитних коштів;
* відповідач здійснив зарахування власних коштів на картку в розмірі 68890,00 грн;
* станом на 08.09.2025 залишок по картці становить: мінус 53167,75 грн.
На переконання суду, різниця між використаними коштами (без врахування сплачених процентів за рахунок кредитних коштів) та повернутими і буде тією сумою, яку відповідач фактично отримав, однак не повернув: 122057,74 грн - 26757,17 грн (сплачені % за рахунок кредитних коштів) - 68890,00 грн (власні кошти які зарахував відповідач) = 26410,57 грн.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору є підставною в розмірі 26410,57 грн.
Суд не стягує з відповідача 26757,17 грн які фактично є нарахованими процентами, оскільки позивач не ставить такої вимоги, а просить стягнути лише тіло кредиту.
Такої ж позиції дотримався Волинський апеляційний суд у постановах від 22.05.2025 у справі №159/15/25, від 19.12.2025 у справі №159/4036/25за аналогічних за змістом обставин справи.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення тіла кредиту, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 26410,57 грн заборгованості за сумою виданого кредиту, у стягненні коштів в розмірі 26757,17 грн необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі - 3028,00 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог, оскільки такий же розмір судового збору необхідно було б сплатити у разі звернення з ціною позову у розмірі, який суд задовольнив у цій справі.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг Монобанк від 03.04.2021 у розмірі 26410,57 грн, що є залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) станом на 14.09.2024.
Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 26757,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач - Акціонерне товариство «Універсал банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; ЄДРПОУ 21133352);
Представник позивача - Мєшнік Костянтин Ігорович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Повне судове рішення складене 29.12.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ