Номер провадження: 11-кп/813/1561/25
Справа № 495/1275/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на вирок Білгород -_Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2025 у кримінальному провадженні №12023164250000431, внесеному до ЄРДР 11.11.2023 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсон, з вищою освітою, одруженого, працюючого директором ТОВ «ДАНТІМТРАНС», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України і призначено йому покарання за:
- ч. 1 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік;
- ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в сумі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_8 на строк застосування пробаційного нагляду наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Вироком також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долі речових доказів.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він приблизно на початку липня 2023 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, у зв'язку з проведенням на території України загальної мобілізації, з метою безперешкодного пересування територією України, в тому числі через блокпости, де здійснюється перевірка військово-облікових документів, вирішив самостійно виготовити підроблені документи, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та довідку військово-лікарської комісії на своє ім'я, з метою їх подальшого використання.
З цією метою, ОСОБА_8 , приблизно на початку липня 2023 року, перебуваючи за місцем мешкання у квартирі АДРЕСА_3 , з метою реалізації власного протиправного умислу, використовуючи власний мобільний пристрій обладнаний сім картою з абонентським номером НОМЕР_1 , відшукав у мережі Інтернет оголошення з невстановленим в ході досудового розслідування контактним номером телефону про продаж за грошові кошти у розмірі 4000 гривень трьох кліше з відображенням на них: круглої гербової печатки ІНФОРМАЦІЯ_2 , прямокутного штампу «ВЗЯТО на військовий облік» військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , прямокутного штампу «ЗНЯТО з військового обліку» військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому, на початку липня 2023 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , використовуючи власний мобільний пристрій, зателефонував невстановленій в ході досудового розслідування особі на невстановлений дізнанням номер телефону та домовився про особисту зустріч з метою придбання вищевказаних кліше.
Надалі, приблизно на початку липня 2023 року, більш точного часу дізнанням не встановлено, ОСОБА_8 зустрівся з невстановленою в ході дізнання особою біля будинку №5а по вул. Генуезька у м. Одеса, надав останній 4000 гривень та отримав від неї вищевказані кліше.
В подальшому, на початку липня 2023, більш точного часу дізнанням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем проживання - у квартирі АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи власний стаціонарний комп'ютер, принтер з лазерним способом друку, принтер зі струменевим способом друку, письмове приладдя, вищевказані придбані кліше, папір, виготовив завідомо підроблені документи, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 та довідку військово-лікарської комісії №19/2/57 від 17.07.2023, заповнені на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та містять недостовірні відомості про непридатність останнього до військової служби.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив підроблення посвідчення та іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України.
Крім того, приблизно о 11 годині 31 хвилині 10.11.2023 ОСОБА_8 , перебуваючи на пункті пропуску «Маяки-Удобне-Паланка», який розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, автодорога Одеса-Рені, 49 км., діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що тимчасове посвідчення та довідка військово-лікарської комісії на його ім'я є підробленими, оскільки самостійно їх виготовив та відповідно до вимог ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та в порядку визначеному «Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, не проходив обов'язковий медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , пред'явив працівнику ДПСУ ОСОБА_9 , тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 та довідку військово-лікарської комісії №19/2/57 від 17.07.2023, видані ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповнені на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які містять відомості про непридатність останнього до військової служби, тобто використав завідомо підроблені документи.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_8 та кваліфікацію його дій, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання обставинам кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Доводи обґрунтовує тим, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України є кримінальним проступком, вчинення вказаного кримінального проступку не призвело та не могло призвести до будь-якого ступеня наслідків, не завдано шкоди суспільним інтересам, не спричинено небезпеки для правопорядку чи суспільної безпеки.
Зазначає, що ОСОБА_8 є раніше не судимим, відсутність кримінального минулого свідчить, що вчинення проступку було одноразовим випадком. Він має вищу освіту, а тому що усвідомлює наслідки своїх дій та має високу ймовірність виправлення без суворого покарання. ОСОБА_8 одружений, офіційно працюючий - має постійне місце роботи, що вказує на соціальну адаптованість, відсутність схильності до протиправної поведінки та можливість виправлення без застосування обмежувальних заходів, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обвинувачений здійснював сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнав свою вину, допомагав дізнанню, тобто з особливою відповідальністю ставився до вчиненого кримінального проступку, визнаючи протиправність своєї поведінки.
Просить вирок змінити в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 358 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу відповідно до положень Загальної та Особливої частини КК України та застосувати ч. 1 ст. 70 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень поглинути менш суворе покарання більш суворим покаранням за ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги. апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У апеляційній скарзі сторони захисту не оспорюються фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, встановлених судом першої інстанції та доведеність його вини у вчинені кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим апеляційний суд не переглядає вирок у цій частині.
Щодо доводів сторони захисту з приводу суворості призначеного покарання, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом першої інстанції не встановлено.
Крім того, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд 1 інстанції враховав, те що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, працевлаштований директором в ТОВ «Дантімтранс».
Санкція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає відповідальність у виді штрафа до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає відповідальність у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що необхідним та достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_8 і запобігання скоєння останнім нових кримінальнихправопорушень буде покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рікза ч. 1 ст. 358 КК України та у виді штрафу в сумі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривеньв межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України. З урахуванням фактичних обставин провадження суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що остаточне покарання слід призначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
Погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів враховує також усталену практику Верховного Суду , згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Апеляційний суд вважає, що призначене покарання за своїм видом і розміром є законним, достатнім, співрозмірним, справедливим та призначене у відповідності до вимог ст. 50 та 65 КК України.
Щодо доводів захисника про невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та його особі, шляхом пом'якшення покарання, колегія суддів вважає, що сторона захисту фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання, які пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.
Окрім того, колегія суддів також враховує, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, а саме підроблення та використання завідомо підробленого документа, який містить недостовірні відомості про непридатність останнього до військової служби є особливо суспільно небезпечними та морально неприйнятними, оскільки наразі в України запроваджено військовий стан. В умовах збройної агресії проти держави військові документи набувають критичного значення для обороноздатності, мобілізаційних процесів, обліку військовослужбовців та забезпечення національної безпеки. Їх фальсифікація не лише підриває довіру до системи військового управління, а й створює реальні ризики для функціонування Збройних Сил України, здатних протистояти ворогу. Такі дії фактично дезорганізують оборонні механізми держави, сприяють уникненню виконання військового обов'язку та знецінюють зусилля тих, хто захищає Батьківщину на фронті ціною власного життя та здоров'я. Вчинення подібних кримінальних правопорушень у період, коли доля країни залежить від єдності та дисципліни, є грубим нехтуванням інтересами держави і суспільства, демонструє зневагу до законності та патріотичного обов'язку, а тому заслуговує на найсуворішу правову оцінку і покарання.
З огляду на вищевикладене, всупереч доводів апеляційної скарги, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що призначена міра примусу до обвинуваченого узгоджується з вимогами закону, є необхідною та достатньою для його виправлення, справедливою та такою, що не суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність і відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З урахуванням усіх зазначених обставин в їх сукупності, а також тих, про які захисник вказує у апеляційній скарзі, не вбачається підстав вважати призначену обвинуваченому ОСОБА_8 міру примусу явно несправедливою через суворість або такою, що призначена на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на викладене, за результатами перевірки доводів апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, невідповідності призначеного судом покарання та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які були б підставою для зміни вироку першої інстанції або ставили б під сумнів законність та його обґрунтованість, колегія суддів не вбачає, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишенню без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2025 у кримінальному провадженні №12023164250000431, внесеному до ЄРДР 11.11.2023, яким ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4