Провадження № 2-а/742/45/25
Єдиний унікальний № 742/2632/25
24 грудня 2025 року місто Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Ільченка О.І., за участю секретаря судового засідання - Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Маркович Андрій Юрійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Адвокат Маркович А.Ю. звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить скасувати постанову № 2010 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 29.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позов мотивований тим, що 29 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було розглянуто матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та винесено постанову № 2010 у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Постанову № 2010 у справі про адміністративне правопорушення від 29.04.2025 було складено після розгляду матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , а саме після дослідження протоколу № 138 про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2025 року та додатків до нього.
При розгляді справи про адміністративне праворушення 29.04.2025 ОСОБА_1 не був присутній, копію постанови № 2010 отримав засобами поштового зв'язку лише 09.05.2025.
Як вбачається з постанови, що «25.10.2024 засобами поштового зв'язку військовозобов'язаному громадянину ОСОБА_1 за адресою фактичного місця проживання, вказаною в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобовзаних та резервістів, а саме: АДРЕСА_1 було відправлено повістку №829975 для уточнення даних, сформовану за допомогою ЄДРПВ про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11 год. 00 хв. 07.11.2024.. 04.11.2024 вищевказане поштове відправлення було повернуто ІНФОРМАЦІЯ_5 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. У зазначених у повістці дату та час громадян ОСОБА_1 не зявився, причину своєї неявки не повідомив, у зв'язку із чим було надіслано повідомлення до органів Національної поліції для проведення ними розшукових заходів».
Проте, позивач повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 07.11.2024 не отримував, не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема про дату, час та місце явки за повісткою, крім того під час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 138 від 22.04.2025 у поясненнях позивач вказав, що не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки перебував у листопаді 2024 року на лікуванні.
За таких обставин, оскільки постанова винесена безпідставно, без належних та допустимих доказів, а також були допушені грубі порушення норм чинного законодавства при її постановленні, чим порушені права позивача, тому ОСОБА_1 і звернувся до суду з позовом про її скасування, та закриття справи у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 серпня 2025 року замінено неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 , на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, проте останній подав до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримав та просив провести розгляд справи без їхньої участі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та вчасно.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частино 4 ст. 229 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оборону» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію»на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Крім того,Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який діє на даний час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів затверджено Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до п. 1 Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки під особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленомузакономпорядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні: (І) відмітки про отримання особою відправлення; (ІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (ІІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленомузакономпорядку.
Суд враховує, що позивач заперечує факт його належного оповіщення.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність таофіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повістки, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення з однією з таких відміток: про отримання особою відправлення; про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленомузакономпорядку.
22 квітня 2025 року було складено протокол №138 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
29 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було розглянуто матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та винесено постанову № 2010 у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Як убачається зі змісту постанови, що 25.10.2024. засобами поштового зв'язку військовозобов'язаному громадянину ОСОБА_1 за адресою фактичного місця проживання, вказаною в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобовзаних та резервістів, а саме: АДРЕСА_1 було відправлено повістку №829975 для уточнення даних, сформовану за допомогою ЄДРПВ про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11 год. 00 хв. 07.11.2024.. 04.11.2024 вищевказане поштове відправлення було повернуто ІНФОРМАЦІЯ_5 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. У зазначених у повістці дату та час громадян ОСОБА_1 не з'явився, причину своєї неявки не повідомив, у зв'язку із чим було надіслано повідомлення до органів Національної поліції для проведення ними розшукових заходів.
Суд також виходить з того, що у разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед яких є обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Відтак, для правильного вирішення справи, необхідно, насамперед, встановити таку обставину, як вручення позивачеві повістки, а вже після цього досліджувати питання щодо поважності причин неявки.
Позивач заперечує факт його належного оповіщення.
Відповідач не скористався своїм правом щодо надання у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржувальної постанови.
Суд вирішує спір за наявними матеріалами.
За ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Ст.245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст.255 цього Кодексу.
Ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Згідно зі статтею 62 Конституції України, вина особи має бути доведена належними та допустимими доказами, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а наголошено, що презумпція невинуватості застосовується і в адміністративних справах.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У силу ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем у ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.2,5,48,77,243,246,250,255,286,292 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову № 2010 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 29 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, а провадження у справі закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_2
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 )
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО